Постанова

від 14.11.2023 по справі 398/339/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2023 року м. Кропивницький

справа № 398/339/23

провадження № 22-ц/4809/1234/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Дочірнє підприємство «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз»,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу заапеляційними скаргами адвоката Дьорка Андрія Мирославовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , та Дочірнього підприємства «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року у складі судді Стручкової Л. І. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (далі ДП «Центргаз») та просила стягнути на свою користь 15494 грн 73 коп, з яких: 9508 грн 40 коп сума безпідставно набутих коштів, 1141 грн проценти, 4345 грн 33 коп інфляційні, 500 грн моральна шкода.

Позовна заявамотивована тим,що позивач є споживачем житлово-комунальної послуги з постачання природного газу.

Оплата даної комунальної послуги здійснювалася ОСОБА_1 , в тому числі, і за рахунок отриманої нею субсидії.

ДП «Центргаз» здійснювало постачання природного газу ОСОБА_1 з 01.07.2015 по 31.10.2018, проте, з 01.11.2018 вказану комунальну послугу надає ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Станом на 31.10.2018 по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 на показники лічильника 11470 куб. м. обліковується переплата в сумі 9 508,40 грн, яка утворилася за рахунок коштів, які сплачувалися позивачем самостійно за опалювальний період 2017-2018 років, у зв`язку з тим, що повідомлення про призначення субсидії, вона отримала лише навесні 2018 року.

Позивач зверталась до відповідача з вимогою про повернення коштів.

ДП «Центргаз» визнавало переплату та зазначало, що чинним законодавством не встановлений механізм передачі зобов`язань у вигляді невикористаної внаслідок економії суми житлової субсидії між юридичними особами, які надають послуги з постачання природного газу населенню, а повернення споживачу суми невикористаної субсидії не передбачено нормами чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважала таку бездіяльність відповідача неправомірною та такою, що порушує її інтереси як споживача, а тому звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Центргаз» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно набутих коштів в розмірі 9 508,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ДП «Центргаз» на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що,отримавши кошти з Державного бюджету України у вигляді субсидії, ОСОБА_1 фактично набула право власності на них, а тому позовні вимоги в частині стягнення на її користь безпідставно набутих коштів в розмірі 9 508,40 грн є обґрунтованими.

Суд першої інстанції вважав, що підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, оскільки своїми листами та письмовими заявами відповідач визнає свій обов`язок перед позивачем, але відмовляється повернути кошти посилаючись на відсутність відповідного механізму з повернення таких коштів.

На підтвердження погіршення фізичного стану позивача, відчуття нею головного болю, підвищення тиску, нервового напруження, та взаємного зв`язку цих негативних наслідків з протиправною (винною) поведінкою відповідача, ОСОБА_1 не надано належних доказів, а тому суд першої інстанції вважав, що у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст апеляційних скарг

В апеляційній скарзі адвокат Дьорко А. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 1141 грн, інфляційних в розмірі 4345 грн 33 коп, моральної шкоди в розмірі 500 грн та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, адже вказані обставини позивач підтвердила як свідок судовому засіданні.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про сягнення з відповідача на користь позивача процентів та інфляційних, суд першої інстанції взагалі не навів мотивів такої відмови.

В апеляційній скарзі ДП «Центргаз» просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності, адже остання звернулась до суду з позовом лише 27.01.2023, тобто майже через 7 років після отриманої у травні 2016 року субсидії в сумі 13972 грн 26 коп, яка призвела до наявності переплати по особовому рахунку споживача, та через 3 роки і два місяці після її першого звернення до ДП «Центргаз» із заявою про повернення невикористаної суми субсидії, яке надійшло на Урядову гарячу лінію.

Відповідач зазначає, що з огляду на той факт, що ДП «Центргаз» не є розпорядником бюджетних коштів (субсидійних), а таким є Управління соціального захисту населення, то повернути переплату бюджетних коштів ДП «Центргаз» може лише на реквізити Міністерства соціальної політики згідно наданого ними листа, а не особисто споживачу.

Невикористана споживачем сума субсидії підлягає поверненню виключно до державного бюджету, а позивач не має права вимагати поверненя їй суми невикористаної субсидії, оскільки на той момент це не було передбачено нормами чинного законодавства.

ОСОБА_1 до позовної заяви було додано лише фінансовий стан ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та договір ВАТ «Кіровоградгаз» про надання послуг з газопостачання, які стосуються інших юридичних осіб та іншого періоду споживання природного газу, до якого ДП «Центргаз» не має жодного відношення, а тому вони не підтверджують вину відповідача.

Позивач не надала до суду першої інстанції доказу звернення до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради.

Відзиви на апеляційні скарги

Від адвоката Дьорка А. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Центргаз», в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року в частині стягнення з ДП «Центргаз» на користь позивача суми безпідставно набутих коштів в розмірі 9508 грн 40 коп без змін.

Відзиву від ДП «Центргаз» на апеляційну скаргу позивача не надходило, що згідно вимог частини третьоїстатті 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, ціна позову становить 15 494 грн 73 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становить 268 400 грн), апеляційні скарги розглядаються без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуги з постачання природного газу.

07.03.2006 між Олександрійським управлінням по експлуатації газового господарствавідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з газопостачання.

Листами ДП «Центргаз» від 22.11.2019 № 3059 та від 25.05.2021 № 706, на звернення позивача, останню повідомлено, що з 01.11.2018 відповідно до Постанови КМУ № 867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу для потреб побутових споживачів (населення) на території Кіровоградської області.

Невиконані зобов`язання у вигляді невикористаної внаслідок економії суми житлової субсидії, що нараховувались споживачам та були відображені в рахунках за природній газ ДП «Центргаз» не переходять до зобов`язань товариства. Чинним законодавством не встановлений механізм передачі зобов`язань у вигляді невикористаної внаслідок економії суми житлової субсидії між юридичними особами, які надають послуги з постачання природного газу населенню.

Із довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , виданої по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на 01.11.2018 показник лічильника газу складав 11470 куб. м., обліковується переплата в сумі 9 508,40 грн.

Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради від 13.05.2022 № Д-112, на звернення позивача повідомлено, що в разі наявності переплати за послуги газопостачання за 2018 рік, рекомендовано звернутись до ДП «Центргаз» щодо повернення коштів.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно достатті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зістаттею 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором. У випадку, якщозаконабо договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Правовідносини між суб`єктами ринку природного газу та побутовими споживачами регулюються, серед іншого,Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,Законом України «Про ринок природного газу»,постановою НКРЕКП№ 2496від 30.09.2015«Про затвердженняПравил постачанняприродного газу» (далі - Правила постачання природного газу),постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем»,постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортних систем».

Відповідно до п. 2ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Побутовий споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника (пункт 31 Правил постачання природного газу).

Пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 24 абзацу 4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Пунктом 23 розділу ІІ Правил постачання природного газу спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з пунктом 9 розділу VII цих Правил спори між споживачем і постачальником вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб. Постачальник зобов`язаний розглянути всі скарги, отримані від споживачів, і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно достатті 1212 ЦК Україниза умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положеньстатті 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати. Зокрема, з огляду на положення статей11,202,509,626 ЦК Українидостатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Отож набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положеньстатті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Аналогічні висновки щодо правозастосування нормстатті 1212 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справипідтверджується,що 07.03.2006 між Олександрійським управлінням по експлуатації газового господарствавідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з газопостачання (а. с. 7-8).

Листом ДП «Центргаз» 22.11.2019 № 3059 повідомило позивача на її звернення від 22.11.2019 до Урядової гарячої лінії про те, що з 01.11.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Товариство) покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу для потреб побутових споживачів (населення) на території Кіровоградської області.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не є правонаступником Дочірнього підприємства «Центргаз». Це дві різні організації. Тобто невиконані зобов`язання у вигляді невикористаної внаслідок економії суми житлової субсидії, що нараховувались споживачам та були відображені в рахунках за природній газ Дочірнього підприємства «Центргаз» не переходять до зобов`язань Товариства.

Чинним законодавством не встановлений механізм передачі зобов`язань у вигляді невикористаної внаслідок економії суми житлової субсидії між юридичними особами, ткі надають послуги з постачання природного газу населенню. Однак можливість вирішити зазначене питання у договірному порядку наразі опрацьовується Сторонами Постачальниками), враховуючи його актуальність(а. с. 9).

Згідно лсита ДП «Центргаз» від 25 травня 2021 року № 705 на звернення ОСОБА_1 від 21.05.2021, останню повідомлено, що станом на 31.10.2018 по її особовому рахунку № НОМЕР_1 на показники лічильника 11470куб. м. обліковується переплата в сумі 9508 грн 40 коп, яка є залишком невикористаної суми житлової субсидії, що була призначена до 01.11.2018 та перерахована з бюджету з єдиним призначенням оплата житлово-комунальних послуг. Повернення споживачу бюджетних коштів, а саме суми невикористанох субсидії, наразі, не передбачено нормами чинного законодавства (а. с. 10).

Із довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , виданої по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 01.11.2018 показник лічильника газу складав 11470 куб. м., обліковується переплата в сумі 9 508,40 грн (а. с. 11).

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперече

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З аналізу наданих сторонами доказів та встановлених судом обставини, вбачається, що по особовому рахунку позивача в ДП «Центргаз», існує переплата в сумі 9 508 грн 40 коп, яка утворилася за рахунок нарахованої субсидії.

За змістом ст. 177 ЦК України, гроші є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (з послідуючими змінами), субсидія є безповоротною і її отримання не пов`язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Отримавши кошти з Державного бюджету України у вигляді субсидії, ОСОБА_1 фактично набула право власності на них.

Такий висновок підтверджується і у нормах Положення, яке прийнято з метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та узгоджується з правовою позицією Великої Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові № 345/1183/17 від 12.02.2020.

Враховуюччи, що з 01.11.2018 відповідач припинив виконувати обов`язок з постачання природного газу, а у позивача станом на 31.10.2018 наявна переплата, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Центргаз» про стягнення безпідставно набути коштів.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що невикористана споживачем сума субсидії підлягає поверненню виключно до державного бюджету, а позивач не має права вимагати поверненя їй суми невикористаної субсидії, з огляду на те, що субсидія нарахована позивачу за той період, коли остання сплачувала рахунки за комунальні послуги без урахування субсидії, що свідчить про те, що у неї на рахунку з`явилася переплата за рахунок власних платежів.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_1 до позовної заяви було додано лише фінансовий стан ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та договір ВАТ «Кіровоградгаз» про надання послуг з газопостачання, які стосуються інших юридичних осіб та іншого періоду споживання природного газу, до якого ДП «Центргаз» не має жодного відношення, з огляду на те, що відповідачем не заперечується факт існування договірних відносин з надання комунальної послуги по постачанню природного газу з ОСОБА_1 та не заперечується факт наявності переплати по її особовому рахунку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надала до суду першої інстанції доказу звернення до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради, є безпідставними, оскільки вказане не впливає на обов`язок ДП «Центргаз» повернути ОСОБА_2 кошти у вигляді переплати за надані послуги.

Суд також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, з огляду на таке.

Відповідності достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини п`ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ятастатті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що з 01.11.2018 відповідач перестав постачати ОСОБА_1 природний газ, а станом на 31.10.2018 по особовому рахунку останньої обліковувалася переплата в розмірі 9508 грн 40 коп.

Таким чином, з 31.10.2018 почався перебіг строку позовної давності, що не заперечувалось позивачем у поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях (а. с. 77).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявляось клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

В постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 31.10.2021, аЗакон України від 30 березня 2020 року № 540-IXщодо продовження позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, звернення ОСОБА_1 з даним позовом 27.01.2023 відбулось у межах позовної давності.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, помилково посилався на ст. 264 ЦК України, якою передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу, або іншого обов`язку.

В листах та письмових заявах, на які послався суд першої інстанції відповідач визнав тільки факт наявності переплати по особовому рахунку позивача, проте, не визнавав свій обов`язок повернути вказані кошти, посилаючись на відсутність відповідного механізму з повернення таких коштів.

В даному випадку до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення ст. 264 ЦК України, проте, вказані порушення допущенні судом першої інстанції, на правильне по суті вирішення клопотання про відмову в застосуванні наслідків спливу строку позовної давності не вплинули.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до абз. 4 п. 24 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, у разі переплати за послугу з постачання природного газу, сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або ж повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач письмово зверталась до ДП «Центргаз» з вимогою про повернення суми переплати, а наявні в матеріалах справи листи були адресовані ОСОБА_1 на її звернення до Урядової гарячої лінії.

За таких обставин, у суду були відсутні підстави вважати, що ДП «Центргаз» є таким, що прострочило виконання грошового зобов`язання, як наслідок, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з ДП «Центргаз» на корисить ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги адвоката Дьорка А. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , про те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про сягнення з відповідача на користь позивача процентів та інфляційних, суд першої інстанції не навів мотивів такої відмови, проте допущені судом процесуальні порушення, на правильне по суті вирішення спору не вплинули.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено,що особамає правона відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові від 07 липня 2023 року у справі № 215/6798/20 (провадження № 61-1807св23).

Звертаючсиьдо суду з позовом про стягнення з ДП «Центргаз» моральної шкоди, позивач посилалась на погіршення її фізичного стану, відчуття головної болі, підвищення тиску, нервове напруження.

Суд виходить з того, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, обставин щодо розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та моральною шкодою.

При цьому, суд критично ставиться до показів, наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції, в якості свідка, оскільки об`єктивно вони не підтверджують обставин заподіяння моральної шкоди, викладених позивачем у позовній заяві, а є суб`єктивною оцінкою позивача та потребують доведення належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для стягнення з ДП «Центргаз» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

За таких осбатвин, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що спричинення позивачу моральної шкоди підтверджені показами останньої в якості свідка судовому засіданні суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов по суті правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги адвоката Дьорка Андрія Мирославовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , та Дочірнього підприємства «Центргаз» відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» залишити без задоволення, а на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова