Ухвала

від 14.11.2023 по справі 363/5890/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" листопада 2023 р. Справа № 363/5890/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури І.Грабця про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії підготовчого провадження, перебуває цивільна справа за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

9 листопада 2023 року, засобами поштового зв`язку, до суду надійшла заява заступника керівника Київської обласної прокуратури І.Грабця про забезпечення позову, у якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 площею 0,284 га, а також заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії з нею, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації №589 від 1 жовтня 2001 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» затверджено матеріали технічних документацій із землеустрою по виготовленню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницьких товариств та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, зокрема, члену садівницького товариства «Побутовик» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:39:125:0020 площею 0,1200 га. В подальшому, вказану ділянку поділено на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0208 площею 0,019 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0207. В свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2011 року ОСОБА_3 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0207. На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 25 січня 2010 року №112 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області площею 0,1900 га, а також видано останньому державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0104 серії ЯИ №835144. Також ОСОБА_4 , на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 15 грудня 2010 року №3072 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки площею 0,1900 га з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва та її поділу на дві земельні ділянки площею 0,1534 га і 0,0366 га та видано, зокрема, державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0202 площею 0,1512 га серії ЯК №219571. У подальшому, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0202 площею 0,1512 га на користь ОСОБА_3 . На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 20 грудня 2010 року №3126 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_5 на території Хотянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вишгородського району Київської області площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221888800:38:125:0205, 3221888800:38:125:0206 та 3221888800:38:0204. На підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2011 року ОСОБА_5 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0204 площею 0,0318 га на користь ОСОБА_3 . В подальшому, ОСОБА_3 на підставі заяви від 12 жовтня 2011 року №1472 об`єднала три суміжні ділянки в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 площею 0,284 га. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2013 року відчужено зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_6 , яка є її власником на даний час. Отже, починаючи з 2004 року на підставі ряду цивільно-правових угод земельні ділянки водного фонду, за рахунок яких утворено оспорювань земельну ділянку неодноразово відчужувались, ділились та об`єднувались, внаслідок чого наразі власником оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 є ОСОБА_6 . Прокурор, посилаючи на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №756/7833/19, Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 3 березня 2023 року у справі №905/448/22 зазначає, що при ініціюванні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом арешту нерухомого майна та заборони вчинення щодо нього дій не вимагається подання доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, оскільки достатнім є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Можливість відповідача і будь-який момент змінити оспорюваний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельну ділянку, яка знаходиться у її володінні є беззаперечною, а зазначене в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. Позивач зазначає, що оскільки предметом спору є землі водного фонду, які імперативно обмежені у цивільному обороті та на них поширюється окремий, чітко визначений законодавством порядок і способи використання, а їх власником є ОСОБА_6 , існує реальна загроза подальшого відчуження земельної ділянки водного фонду, її забудова, що може спричинити потрапляння у водойми будматеріалів, що призведе до забруднення, цвітіння води та інших негативних наслідків, а тому просить вжити заходи для забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У зв`язку із відсутністю головуючого судді 9 та 10 листопада 2023 року на підставі наказів Голови Вишгородського районного суду Київської області І.Котлярової №108-в та №109-в від 3 листопада 2023 року, заяву про забезпечення позову передано судді

13 листопада 2023 року, а питання про забезпечення позову вирішується 14 листопада

2023 року.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість доданих до нього доказів, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, оскільки до заяви не долученого жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість відчуження відповідачем спірної земельної ділянки та/або її передання, а також доказів, які б підтверджували, вчинення таких дій на момент звернення прокурором до суду із даною заявою.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, прокурором не надано доказів того, що відповідачем, вживаються заходи того, що може призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від

17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені у ній, свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Посилання прокурора на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від

1 липня 2020 року у справі №756/7833/19, Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 3 березня 2023 року у справі №905/448/22, суд не бере до уваги, оскільки, як убачається із вказаних судових рішень, судами, під час вирішення питання про забезпечення позову, було встановлено наявність фактів та дій відповідачів, які свідчили про розпорядження спірним майном та наявність ризиків його відчуження на користь третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності прокурором не доведено.

Враховуючи,те щопрокурором ненаведено об`єктивнихданих проте,що невжиттязаходів забезпеченняпозову можеутруднити абоунеможливити виконаннярішення суду,суд невбачає підставдля задоволеннязаяви прозабезпечення позову.

Керуючись статтями149-153, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури І.Грабця про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.П. Лукач