Постанова

від 06.02.2024 по справі 363/5890/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 363/5890/23

провадження № 22-ц/824/1477/2024

06 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

при секретарі Кошель К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в складі судді Лукач О. П.,

встановив:

17.10.2023 заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 4397600 від 26.07.2013 про державну реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 шляхом її повернення від ОСОБА_2 на користь Вишгородської міської ради.

09.11.2023 до суду надійшла заява заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 площею 0,284 га, а також заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії з нею, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням , зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника.

Заява мотивована тим, що починаючи з 2004 року на підставі ряду цивільно-правових угод земельні ділянки водного фонду, за рахунок яких утворено оспорювану земельну ділянку, неодноразово відчужувались, ділились та об`єднувались, внаслідок чого наразі власником оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211 є ОСОБА_2 .

Відповідачем набуто право власності на спірну земельну ділянку всупереч вимог законодавства за рахунок земель водного фонду, які є обмеженими у цивільному обороті та не можуть перебувати у приватній власності, а тому остання підлягає поверненню дійсному власнику.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку із забороною державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії з нею, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника є необхідним у зв`язку можливістю відповідача в будь-який момент змінити оспорюваний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельну ділянку, яка знаходиться у її володінні, що утруднить виконання можливого судового рішення.

Обрані заходи є належними, допустимими , ефективними заходами забезпечення позову. Вини є співмірними із заявленими вимогами, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, гарантують справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позову.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, її доводи не свідчать про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. В заяві не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, а також не надано доказів того, що відповідачем вживаються заходи, які можуть призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду.

21.11.2023 заступник керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Судові витрати просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята без урахування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем дає останньому право вільно нею розпоряджатися, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб.

У такому разі для належного захисту та поновлення порушених прав позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема, вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору, замінювати неналежного відповідача у справі, що можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки вона залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні представник заступника керівника Київської обласної прокуратури - Стовбчатий А. Ю. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Правилами частини першої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо існування потреби у вжитті відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 758/10187/21-ц).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що предметом спору є вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом її повернення на користь держави.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існує спір з приводу правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, а отже, у зв`язку з вирішенням питання про повернення спірної земельної ділянки у власність держави.

Зважаючи на предмет позову, а також реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211, із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій з нею.

Заявлені в заяві заходи забезпечення позову є достатніми, потрібними і співмірними заходами забезпечення позову, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з її боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Наведені в оскаржуваній ухвалі підстави відмови у застосування таких заходів забезпечення позову, як арешт майна із забороною вчинення реєстраційних дій щодо нього, колегія суддів визнає необґрунтованими, а ухвалу суду такою, що постановлена без дотримання норм процесуального закону.

З огляду на зазначене, з урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, не урахував доводів прокурора, не надав їм належної правової оцінки, не перевірив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської підлягає задоволенню, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:125:0211, площею 0,284 га, що належить ОСОБА_1 , та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії з нею, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.02.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук