Рішення

від 10.11.2023 по справі 553/4800/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4800/22

Провадження № 2/553/1097/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.11.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.

за участі секретаря Павленко І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Діхтяренка А.Б.

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського машинобудівного фахового коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - т.в.о. директора Харківського машинобудівного фахового коледжу Міщенко Світлана Григорівна, про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківського машинобудівного коледжу про поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з 01.09.2003 ОСОБА_1 працювала викладачем у Харківському машинобудівному коледжі. 01.09.2021 ОСОБА_1 уклала з Харківським машинобудівним коледжем контракт на роботу на посаді викладача з 01.09.2021 по 31.08.2026. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та перебуванням м. Харкова в районі проведення воєнних (бойових) дій, 16.03.2022 ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною змушена була виїхати до Чеської Республіки, де їй було надано тимчасовий захист. Наказом т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 25.03.2022 № 48 «Про організацію освітнього процесу», у Харківському машинобудівному коледжі запроваджений освітній процес за дистанційною формою освіти (в асинхронному режимі). З березня 2022 року по 31.05.2022 ОСОБА_1 проводила заняття зі студентами Харківського машинобудівного коледжу за дистанційною формою освіти, а також з березня 2022 року по 30.06.2022 виконувала обов`язки куратора групи МВ-401 Харківського машинобудівного коледжу. Пунктом 5 наказу т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 02.05.2022 № 84 «Про організацію режиму роботу працівників коледжу», з 3 травня 2022 року була зупинена реалізація освітньої діяльності педагогічним працівникам, які перебувають за межами України. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 не була ознайомлена, проведення нею занять зі студентами за дистанційною формою освіти у період з 03.05.2022 по 31.05.2022 їй не було оплачено. Вважає незаконним її усунення від педагогічної діяльності.

В подальшому, наказом т.в.о директора Харківського машинобудівного коледжу від 16.08.2022 № 234 ОСОБА_1 була оголошена догана. Вважає, що була притягнута до дисциплінарної відповідальності без законних підстав, з порушенням вимог статей 148, 149 КЗпП України. Зазначає, що дисциплінарне стягнення було застосоване до неї у період її перебування у черговій відпустці з 04.07.2022 по 28.08.2022, відповідач не зажадав від позивачки письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення. Наказ від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани» позивачці не був доведений під розписку, а був надісланий електронною поштою тільки 23.08.2022.

Крім того, наказом т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 29.08.2022 № 248 позивач була звільнена з посади 29.08.2022, за п.3 ст. 40 КЗпП України, за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених контрактом. Вважає, що була звільнена без законних підстав і в порушення встановленого порядку, оскільки наказ від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани» позивачці не був доведений під розписку, а його копія була направлена електронною поштою лише 23.08.2022, а у період з 04.07.2022 по 28.08.2022 позивачка перебувала у черговій відпустці та службових обов`язків не виконувала. Відповідно, позивачка повторного дисциплінарного проступку не скоювала, а тому відсутнє систематичне невиконання нею трудових обов`язків. Фактично, у порушення ч.2 ст. 149 КЗпП України, наказом від 29.08.2022 № 248 на позивачку повторно накладене дисциплінарне стягнення за ті ж самі порушення трудової дисципліни, що і за наказом від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани». У порушення ч.1 ст. 149 КЗпП України відповідач не зажадав від позивачки письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення. Наказ від 29.08.2022 № 248 «Про звільнення з посади» позивачці не був доведений під розписку. При обранні виду стягнення та звільненні позивачки відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, фактичну відсутність шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, а саме війну, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, наявність на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани», наказ т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 29.08.2022 № 248 «Про звільнення з посади», поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача у Харківському машинобудівному коледжі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.08.2022 до дня поновлення на роботі та витрати на правничу (правову) допомогу.

Відповідачем, Харківським машинобудівним коледжем, поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому його представник заперечив проти позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що у зв`язку з завершенням терміну дії позачергових канікул та враховуючи продовження бойових дій на території Харківського регіону, 25.03.2022 Харківським машинобудівним коледжем був виданий наказ № 48 «Про організацію освітнього процесу», яким запроваджений освітній процес за дистанційною формою освіти (в асинхронному режимі) з 28.03.2022. 11.04.2022 був виданий наказ № 64 «Про здійснення дистанційної форми навчання в умовах військового стану», в якому визначені форми, методи здійснення освітньої діяльності, надання звітності за результатами цієї діяльності педагогічними працівниками коледжу та контролю за цією діяльністю. Зазначений наказ був оприлюднений шляхом розсилки електронною поштою головам циклових комісій, а останніми наказ наданий для ознайомлення викладачам. Позивач була повідомлена про необхідність подання навчально-методичної документації на 2022-2023 рік та графік прийому вказаної документації 22.06.2022 та 30.06.2022 у телеграм-спільноті «Голови ЦК» голів циклових комісій коледжу. Наказом від 02.05.2022 № 84 «Про організацію режиму роботи працівників коледжу» з 03.05.2022 зупинено реалізацію освітньої діяльності педагогічним працівникам, які перебувають за межами України. Ознайомлення з вказаним наказом проводилось з електронної пошти коледжу на власні електронні пошти усіх керівників структурних підрозділів коледжу за для ознайомлення колективу коледжу та окрему у вигляді повідомлень в Телегам-спільноту «Колектив_ХМК». Внутрішні локальні нормативні акти в електронні засоби спілкування не викладались у повному обсязі. Крім того, позивач особисто звернулася до керівника коледжу і повністю погодилась із правомірністю застосування Постанови КМУ №481 від 26 квітня 2022 року, до викладачів коледжу. Зазначає, що Харківський машинобудівний коледж є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та на нього поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2022 № 481. Позивач була обізнана про наявність наказу від 02.05.2022, яким була зупинена реалізація освітньої діяльності, але в порушення вказаного наказу начебто проводила заняття зі студентами з травня 2022 по 31.05.2022, проте належних підтверджень цього до позову не надала. Стверджує, що позивач в повному обсязі не виконала обов`язки в частині проведення профорієнтаційної роботи, результатом якої повинно бути залучено до навчання в коледжі не менше 10 осіб. Крім того, ОСОБА_1 була головою циклової комісії коледжу. На підставі Положення про циклову комісію коледжу, цикловою комісією «Технології машинобудування, метрології та економіки промисловості» був розроблений, обговорений, схвалений та належним чином затверджений План роботи циклової комісії на 2021-2022 навчальний рік, де було чітко визначено в п.п.8, п.5, розділу 5 про залучення кожним викладачем циклової комісії не менше 10 абітурієнтів до вступу до коледжу. Цей план розроблявся та схвалювався за поданням голови комісії ОСОБА_1 . Позивач на виконання наказу № 64 від 11.04.2022 «Про здійснення дистанційної форми навчання в умовах військового стану» не надавала жодної звітної інформації, форми звітності якої вона отримувала та повідомила про них членів ЦК, як голова комісії 25 березня 2022 року. Бланки обліку роботи, надані позивачем, не містять відомостей про здійснення позивачем обліку виконання елементів модулів та контрольних заходів, заповнених та засвідчених позивачем. Головним свідченням здійснення викладачем навчальної роботи у групах є надання у відповідності до наказу № 64 Відомості обліку виконання елементів модулів та контрольних заходів з оцінювання результатів навчання за дисципліною, яка викладалась дистанційно (засвідченої власним підписом). Також позивачем порушені п.п. 2.1, 2.11, 4.2, 4.7, 4.11, 4.15, 4.17, 4.18, 4.19 Посадової інструкції. Безпідставними вважає також звинувачення у порушенні керівництвом Харківського машинобудівного коледжу п.п. 3.4. і 7.2 Статуту Харківського машинобудівного коледжу. Також, у відповідності до Колективного договору, керівництво відповідача 25.08.2022 звернулось до голови первинного профспілкового комітету ОСОБА_4 за об`єктивною оцінкою виконання викладачем ОСОБА_1 обов`язків викладачів зазначених в трудовому контракті, Статуті коледжу та ОСОБА_5 договорі. Зазначає, що тяжкість невиконання позивачкою своїх обов`язків постає у грубому порушенні Положення про модульно-рейтингову систему організації навчально-виховного процесу, та положення про організацію освітнього процесу в Харківському машинобудівному коледжі, в частині невиконання позивачем порядку і основних принципів рейтингового оцінювання, а саме: нездійснення обліку виконання студентами завдань змістовних модулів в журналах модулів успішності навчальних груп і спеціальних відомостях на відділенні, що тягне за собою порушення у обліку виконання елементів модулів та контрольних заходів студентами груп, що поставило під загрозу якісне та об`єктивне оцінювання студентів з предметів та дисциплін, викладених позивачем і є тяжким порушенням нею академічної доброчесності студентів, згідно з п.п. 3 п. 5 ст.26 Закону України «Про фахову передвищу освіту» та поставило під загрозу відрахування неповнолітніх студентів та неотримання ними Свідоцтва про повну загальну середню освіту. Систематичність невиконання позивачкою обов`язків за п.3.5 Контракту перед усім полягає в невиконанні на протязі усього 2021-2022 навчального року жодного підпункту пункту 5.5 Плану роботи циклової комісії та її головою якої позивач була. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та її звільнення відбулось у встановлені законом спосіб і порядок.

Від представника позивача адвоката Панасенко П.П. до суду надана відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що в плані роботи на місяць здачі навчально-методичної документації не було і графіку прийому цієї документації позивач не отримувала. Оголошення в телеграм-спільноті «Голови ЦК», було негайно доведено до викладачів ЦК «Технології машинобудування метрології та економіки промисловості», про що свідчить переписка у спільноті «Циклова комісія» (Viber). Усі викладачі циклової комісії надали комплекси до методичного кабінету, крім викладачів, яким було зупинено реалізацію освітньої діяльності з 03.05.2022 наказом №84 від 02.05.2022, які пропрацювали травень і продовжували надавати консультації студентам. Ознайомлення з наказом про відсторонення №84 від 02.05.2022 в Telegram виглядало як повідомлення без дати, номера, назви навчального закладу. Наказу про перерозподіл годин до 30.03.2022 не було, а заміни класних керівників та кураторів груп й заміни голови ЦК взагалі не було. Тому позивач продовжувала працювати зі студентами з дисциплін, передавала інформацію про місцезнаходження студентів та можливість займатися дистанційно, як куратор групи МВ-401. Усі рейтинги які студенти отримали протягом року були враховані під час виставлення сумарного рейтингу і були передані викладачам яким були перерозподілені години, в повному обсязі 26.06.2022 та 24.06.2022, тому про твердження про невиконання обов`язків з виставлення рейтингових показників в серпні, вважає безпідставним. Профорієнтаційна робота проводилася з вересня місяця до червня. Відвідувалися не тільки закріплені школи, а й ті, які пропонувала відповідальний секретар приймальної комісії, постійно велась підготовка та проведення екскурсій лабораторіями коледжу для потенційних абітурієнтів та їх батьків. Позивачем постійно надавалася інформація для створення рекламних проспектів про спеціальність та розповсюджувалася інформація в соціальних мережах, надавалися кошти для платних реклам. Тому твердження про невиконання жодного пункту 5.5. «Профорієнтаційна діяльність» є безпідставним. Крім того, всі звіти викладачів та ЦК «Технології машинобудування метрології та економіки промисловості» були надані до методичного кабінету у червні місяці. Будь-яких договорів між ОСОБА_1 та Харківським машинобудівним коледжем про альтернативні способи створення пересилання і зберігання наказів роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, відповідно до вимог ч.2 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не укладалося.

17.10.2022 судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 24.02.2023 у зв`язку зі зміною назви відповідача, на підставі клопотання позивача, замінений неналежний відповідач Харківський машинобудівний коледж на належного відповідача Харківський машинобудівний фаховий коледж.

Ухвалою від 24.03.2023 до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача залучено директора Харківського машинобудівного фахового коледжу Міщенко С.Г.

11.04.2023 ОСОБА_3 , директором Харківського машинобудівного фахового коледжу, в якості третьої особи на стороні відповідача, подано пояснення щодо позову, в яких зазначила, що ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання рішень педагогічної ради, порушення умов трудового контракту та посадової інструкції, які полягали в порушенні п.п.1.1, п.п.3.1, п.п.3.2, п.п.3.3, п.п.3.5, п. 3 Контракту, та п.п. 1.4, п.1, п.п.2.2, п.п.2.5, п.п.2.6, п.п.2.7, .п.п.2.12, п.п. 2.26, п. 2, п.п.4.1, п.п.4.2, п.п.4.3, п.п.4.4, п.п. 4.5, п.п.4.6, п.п.4.7, п.п. 4.17, п.п.4.18 п. 4, п.п.5.3 п.5 Посадової інструкції. Відсутність зазначення посилання на ці пункти сталася через технічну помилку, внаслідок обставин непереборної сили, які полягають в обстрілі території розташування коледжу. Водночас до позивача за усними роз`ясненнями до зазначених порушень неодноразово, до видання догани, зверталися в телефонних розмовах та надсилали повідомлення в месенджері «Telegram» посадові особи коледжу. Порушення трудової дисципліни, виходило з того, що позивач свідомо, у встановлений Графіком прийому методичної документації термін (повідомлення про необхідність чого, позивач разом із графіком отримала засобами електронного зв`язку, через «Telegram» в спільноті «Голови ЦК», через допис з прикріпленим файлом) не надала до методичного кабінету навчально-методичну документацію. Фактично, викладачем ОСОБА_1 , не було створено НМКД на 2022-2023 навчальний рік, що поставило під загрозу організацію та реалізацію освітнього процесу. Позивачем не здійснено підготовку методичних розробок, тобто фактично не виконано п.п.16, п.п.17 розділу 1.2 Індивідуального плану роботи викладача ОСОБА_1 , а також не надано Індивідуальний план роботи на 2021-2022 роки з відповідними відмітками про виконання, а також звіту про його виконання. Крім того позивачем не проводилася робота щодо залучення до навчання у коледжі 10 осіб, зазначена в Індивідуальному плані роботи викладача ОСОБА_1 на 2021-2022 навчальний рік, про що свідчить відсутність на підготовчих курсах осіб залучених ОСОБА_1 , відсутність наданих разом з вступниками попередніх документів на вступ і, як наслідок, відсутність результатів роботи на час закінчення прийому документів за основною сесією вступу до коледжу. Позивач свідомо не виконувала цей напрям роботи як викладач і голова циклової комісії, про що свідчить довідка від секретаря приймальної комісії ОСОБА_6 . Зазначає, що позивач була ознайомлена з наказом №64 від 11.04.2022 «Про здійснення дистанційної форми навчання в умовах військового стану» шляхом отримання його електронною поштою, як голова циклової комісії, разом із дорученням надання цього наказу викладачам. На виконання цього наказу, позивач не надала необхідні для якісного і доброчесного оцінювання результатів навчання студентів Відомості обліку виконання елементів модулів та контрольних заходів за період дистанційного (асинхронного) навчання, також мало місце порушення порядку ведення Журналу навчальних занять за час очного навчання, оскільки позивач не проставила результати практичних робіт в журналах двох груп 2 курсу. Позивач перебуває за межами України. До і після отримання догани до навчального закладу не поверталась, спілкувалась лише дописами в месенджері «Telegram» з відповідальними особами з адміністрації. Телефонні виклики ОСОБА_3 ОСОБА_1 не приймала, жодним чином не намагалася виправити ситуацію яка склалася та виконати порушені вимог посадової інструкції та контракту. Позивач свідомо не здійснювала заповнення фінансово-облікових документів в період з 16.08.2022 по 29.08.2022, що свідчить про умисне систематичне невиконання нею своїх трудових обов`язків. Твердження позивача про необхідність залучення абітурієнтів у кількості 10 протягом усього часу дії контракту, не відповідають дійсності. Після оголошення догани, не було здійснено жодної спроби виправити стан своєї профорієнтаційної роботи в період з 16.08.2022 по 29.08.2022, хоча мала таку змогу і була обізнана про дистанційну діяльність шкіл м. Харкова та Харківської області в умовах воєнного стану та можливі методи спілкування через інтернет-спільноти, що свідчить про систематичне невиконання нею обов`язків щодо профорієнтаційної роботи. Вважає позовні вимоги безпідставними та просила суд у їх задоволенні відмовити.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити,посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, вказав, що дисциплінарні стягнення були застосовані до позивача з порушенням ст. ст. 148 та 149 КЗпП України, а звільнення є незаконним.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Третя особа т. в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу Міщенко С.Г. просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на обставини, викладені у її письмових поясненнях щодо позову.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з квітня 2022 року виконує обов`язки завідуючого навчально-методичним кабінетом коледжу. Позивач не подавала до навчального кабінету плани роботи на наступний рік, тобто навчально-методичні комплекти (електронні комплекти),що є порушенням.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у Харківському машинобудівному коледжі з 01.09.2003. З 01.09.2003 по 31.08.2004, з 01.09.2004 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2011, з 01.09.2011 по 31.08.2016 з 01.09.2016 до 31.08.2021, з 01.09.2021 до 29.08.2022 була призначена на посаду викладача за контрактом (а.с. 34-37).

01.09.2022 між Харківським машинобудівним коледжем в особі директора Мороза В.В. та ОСОБА_1 був укладений контракт б/н, відповідно до умов якого педагогічний працівник ОСОБА_1 призначається на посаду викладача на строк з 01.09.2020 по 31.08.2026 (а.с. 29-32).

Наказом від 13.08.2020 № 149 «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 призначена на посаду викладача за контрактом з 01.09.2021 до 31.08.2026 (а.с. 31). До трудової книжки позивачки був внесений відповідний запис.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан.

Згідно Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнний (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.08.2022, затв. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, Харківська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Наказом т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 25.03.2022 № 48 «Про організацію освітнього процесу» в Харківському машинобудівному коледжі запроваджений освітній процес за дистанційною формою освіти (в асинхронному режимі) з 28.03.2022 (п.1). З метою забезпечення виконання обов`язків працівників покладена персональна відповідальність за ведення достовірного обліку виконаної працівником роботи на керівників усіх структурних підрозділів (п.4)

Відповідно до наказу т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 11.04.2022 № 64 «Про здійснення дистанційної форми навчання в умовах військового стану» усім підрозділам коледжу, педагогічним працівникам і співробітникам коледжу в межах своїх повноважень та функціональних взаємозв`язків забезпечити чітку й злагоджену роботу та реалізувати заходи, спрямовані на організоване завершення 2021-2022 навчального року з використанням дистанційних технологій (п.1). Загальне методичне керівництво проведення дистанційних занять в частині коригування обсягів навчального матеріалу здійснюють навчально-методичний кабінет та голови циклових комісій (п.2). Викладачам здійснювати навчання дистанційно (в асинхронному режимі) з використанням різних засобів комунікацій та електронних платформ (п.3). Облік навчальних занять, поточної успішності студентів в групах здійснюється особисто викладачем під контролем голови циклової комісії та завідувачів відділеннями. Фіксація результатів навчання студентів за модулями/темами, підсумкові оцінки з дисциплін/предметів, захисту курсових проєктів/робіт та практик здійснюється у відомостях за встановленими формами та надаються співробітникам відділень в електронному вигляді (п.5).

Згідно наказу т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 02.05.2022 № 84 «Про організацію режиму роботи працівників коледжу», для забезпечення освітнього процесу на час дії правового режиму воєнного стану запровадити дистанційний та гнучкий режим роботи для педагогічних працівників, завідувачів відділень, методистів, співробітників методичного кабінету, співробітників підрозділу сприяння працевлаштування….(п.1). Відділу кадрів повідомити працівників коледжу, які перебувають в робочий час поза межами робочого місця в Україні, або поза межами України про вимоги абзацу першого пунктів 2,3 Постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 26.04.2022 (п.4). З 03 травня 2022 року зупинити реалізацію освітньої діяльності педагогічним працівникам, які перебувають за межами України (п.5).

Наказом т.в.о директора коледжу від 24.06.2022 № 159 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за 2022 рік на 24 календарних дні, з 04.07.2022 до 27.07.2022.

Наказом т.в.о директора коледжу від 22.07.2022 № 203 ОСОБА_1 продовжено щорічну відпустку, надану наказом № 159 від 24.06.2022 за 2022 рік на 32 календарних дні, з 28.07.2022 до 28.08.2022.

Наказом т.в.о. директора коледжу від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани», у зв`язку з невиконанням рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022 в частині обов`язкового надання до методичного кабінету викладачами електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації, що порушує виконання п.3.1-3.3 Контракту, неналежного виконання п.3.5 Контракту стосовно проведення профорієнтаційної роботи, а також несвоєчасного заповнення журналів реєстрації успішності студентів, викладачу ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання рішень педагогічної ради, порушення умов трудового контракту та посадової інструкції (а.с. 38).

Наказом т.в.о. директора коледжу від 29.08.2022 № 248 «Про звільнення з посади», ОСОБА_1 звільнена 29 серпня 2022 року з посади викладача у порядку п.3 ст. 40 КЗпП України за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених контрактом. 29.08.2022 до трудової книжки позивача був внесений відповідний запис (а.с. 39).

Зі змісту наказу вбачається, що рішення відповідача про звільнення позивачки обґрунтовано тим, що наказом 234 від 16 серпня 2022 року викладача ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за невиконання обов`язків викладача за п.п. 3.1-3.3 контракту від 01.09.2021, а саме: ненадання до методичного кабінету електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації; ненадання директору коледжу щорічного індивідуального плану роботи і звіту про його виконання. Не виконана вимога посадової інструкції щодо оформлення навчальної документації за результатами проведених занять, а саме журналів обліку успішності студентів. Наразі, документи не були надані, журнали не заповнені до цього часу, що свідчить про систематичне невиконання викладачем своїх обов`язків. Протягом трьох останніх років не виконувався п.3.5 контракту. Профорієнтаційна робота не виконувалась, не залучено на навчання до коледжу жодної особи.

Підставою для прийняття цього наказу визначені: доповідна записка завідувача навчально-методичним кабінетом ОСОБА_7 ; висновок профспілкового комітету коледжу; інформація завідувачів відділення та приймальної комісії.

Не погоджуючись з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, вважаючи, що відповідачем допущені порушеннязаконодавства про працю, позивач звернулася до суду за захистом своїх трудових прав.

Встановлені судом обставини вказують на те, що між позивачем та відповідачем на підставі контракту від 01.09.2021 існували трудові правовідносини, в межах яких між ними виник спір з приводу правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання рішень педагогічної ради, порушення умов трудового договору та посадової інструкції та припинення трудових відносин шляхом звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених контрактом.

Суд акцентує увагу на тому, що навіть в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, право особи на судовий захист не може бути обмежено, оскільки відповідно до ст.ст.10, 26Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у період воєнного стану повноваженнясудів не можуть бути припинені.

Як слідує зіст.55 Конституції Українитаст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначеніст. 16 ЦК УкраїнитаКЗпП України.

Відповідно дост.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений уст.5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого з ініціативи роботодавця, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення. Будь-які сумніви в законності такого звільнення повинні тлумачитися в користь працівника.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору згідно частини третьої зазначеної статті є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Частиною другою ст. 233 КЗпП України встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з елементів дисциплінарного проступку виключає наявність дисциплінарного проступку. При цьому саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 у справі № 537/2849/16-ц.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів як догана або звільнення.

Відповідно до положень статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положеннями статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2022 відповідачем виданий наказ № 234 «Про оголошення догани», відповідно до якого у зв`язку з невиконанням рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022 в частині обов`язкового надання до методичного кабінету викладачами електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації, що порушує виконання п.3.1-3.3 Контракту, неналежного виконання п.3.5 Контракту стосовно проведення профорієнтаційної роботи, а також несвоєчасного заповнення журналів реєстрації успішності студентів, викладачу ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання рішень педагогічної ради, порушення умов трудового контракту та посадової інструкції.

Підставою для прийняття вказаного наказу зазначена доповідна записка завідуючого навчально-методичним кабінетом ОСОБА_7 .

Суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ від 16.08.2022 № 234 не містить посилань на ідентифікуючі ознаки доповідної записки завідувача навчально-методичним кабінетом ОСОБА_7 (в т.ч. дату її створення), що унеможливлює встановлення конкретного документа, на підставі якого відповідачем був прийнятий оскаржуваний наказ. Зі змісту доповідної записки завідуючої навчально-методичним кабінетом ОСОБА_7 на ім`я т.в.о. директора коледжу Міщенко С.Г., , наданої відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що вказана доповідна записка стосується інформації щодо виконання головами циклових комісій пункту 2, підпункту 2.2 рішення методичної Ради від 25.11.2021 щодо доопрацювання та подання в навчально-методичний кабінет до 20.12.2021 необхідних навчальних і методичних матеріалів для підготовки до розгляду на позачерговому засіданні методичної Ради у січні 2022 року.

Будь-якої інформації щодо невиконання позивачем ОСОБА_1 рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022, неналежного виконання позивачкою п.3.5 Контракту стосовно проведення профорієнтаційної роботи, а також несвоєчасного заповнення журналів реєстрації успішності студентів, вказана доповідна записка не містить.

При цьому суд звертає увагу, що спірним наказом не конкретизовані пункти посадової інструкції, які були порушені позивачкою та стали підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також оскаржуваний наказ не містить посилання на докази, якими підтверджується факт порушення позивачкою трудових обов`язків та які були враховані роботодавцем під час прийняття рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Вказані докази також не були надані суду під час розгляду справи.

Оцінюючи правомірність притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за вказані в наказі від 16.08.2022 № № 234 порушення, з огляду на надані до матеріалів справи докази, суд також враховує таке.

Відповідно до вказаного наказу, порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків полягає в: 1) невиконанні рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022 в частині обов`язкового надання до методичного кабінету викладачами електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації, в порушення пунктів 3.1 - 3.3 Контракту; 2) неналежному проведенні профорієнтаційної роботи в порушення пункту 3.5 Контракту; 3) невчасному заповненні журналів реєстрації успішності студентів.

Щодо невиконання Рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022 в частині обов`язкового надання до методичного кабінету викладачами електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації, в порушення пунктів 3.1 - 3.3 Контракту, суд зазначає, що відповідно до умов пункту 1.1 контракту від 01.09.2021, викладач виконує покладені на нього обов`язки відповідно до законодавства України про працю та освіту, рішень уряду України, нормативних положень Міністерства освіти і науки України, Статуту та нормативних документів коледжу та цього контракту. Розділом 3 контракту визначені обов`язки викладача, до яких, зокрема, віднесено забезпечення викладачем на період чинності цього контракту: рівень викладання предметів, який відповідає державному стандарту якості освіти, з метою забезпечення підготовки фахівців відповідного рівня кваліфікації. Для цього підготувати конспекти, дидактичні та інші матеріали відповідно до затвердженого директором коледжу індивідуального плану роботи викладача (п.3.1); підготовки методичнихрозробок заіндивідуальним планомроботи викладача (п.3.2); своєчасне подання директору коледжу щорічного індивідуального плануроботи і звіту про його виконання та виконання умов, передбачених контрактом, а в разі їх неналежного виконання достроково, на вимогу директора коледжу (п.3.3); проведення профорієнтаційної роботи в школах, профтехучилищах, на виробництві результатом якої повинно бути залучено до навчання в коледжу не менше 10 осіб (п.3.5).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 посадової інструкції викладача коледжу, затвердженої Директором коледжу В.Д. Мороз 06.02.2006, викладач коледжу призначається за контрактом, переміщується і звільнюється з посади директором коледжу. Підпорядковується безпосередньо голові циклової комісії. У своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями по коледжу, Положенням про циклову комісію та цією посадовою інструкцією.

Розділом 2 посадової інструкції до функцій та службових обов`язків викладача віднесені: розробка навчальних та робочих навчальних програм навчальних дисциплін (п.2.6), розробка повного навчально-методичного забезпечення навчальної дисципліни відповідно до вимог Стандарту коледжу (п.2.7), виконання Положення про модульно-рейтингову систему організації навчально-виховного процесу (п.2.12), проведення аналізу поточної успішності студентів, визначення причин її відхилення, розробка і реалізація заходів щодо усунення проблем (п.2.14); проведення профорієнтаційної робот в школах, профтехучилищах, на виробництві, результатом якої повинно бути залучення до навчання в коледжі не менше 10 осіб (п. 2.26).

Згідно з пунктами 4.1-4.5, 4.7 розділу 4 посадової інструкції, викладач несе відповідальність за: виконання вимог щодо організації та ведення навчально-виховного процесу в коледжі; виконання вимог щодо заповнення навчально-облікової документації: журналів, залікових відомостей, залікових книжок та ін.; своєчасність та якість розробки навчальних програм, своєчасність розробки робочих навчальних програм та дотримання вимог щодо їх змісту та структури; за своєчасну та якісну підготовку навчально-методичних комплексів навчальних дисциплін; за виконання Положення про модульно-рейтингову систему організації навчально-виховного процесу.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Рішення педагогічної Ради коледжу «Про підсумки 2021-2022 навчального року та завдання щодо удосконалення освітнього процесу в коледжі», педагогічна Рада вирішила: Головам циклових комісій забезпечити: своєчасну підготовку та надання до методичного кабінету (відповідно до плану) електронного комплекту навчально-методичної документації на 2022-2023 н.р. з урахуванням вимог коледжу щодо структури, порядку розробки та затвердження цієї документації. Навчально-методичному кабінету здійснювати перевірку готовності НМК перед початком кожного семестру. Терміни: план видань вересень 2022, виконання згідно плану видань.

Отже, забезпечення своєчасної підготовки та надання до методичного кабінету електронного комплекту навчально-методичної документації на 2022-2023 н.р. було покладене на голів циклових комісій, якою є позивачка.

Однак, що пунктом 5.8 Статуту Харківського машинобудівного коледжу, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.01.2017 № 123 (чинного на час прийняття оскаржуваного наказу) встановлено, що рішення педагогічної ради вводяться в дію наказом директора Коледжу.

Відповідачем відповідно до матеріалів справи, було надане Рішення педагогічної Ради коледжу «Про підсумки 2021-2022 навчального року та завдання щодо удосконалення освітнього процесу в коледжі» від 30.06.2022, на якому зазначено про його затвердження та введення його в дію наказом т.в.о. Директора коледжу С.Г. Міщенко від 30.06.2022 №169.

Проте, суд звертає увагу, що Графік прийому навчальної документації на 2022/2023 навчальний рік, був адресований головам циклових комісій. До того ж, згідно вказаного графіку, прийом документації здійснюється дистанційно у період з 27.06.2022 по 01.07.2022. Тож вказаний графік був складений раніше прийняття рішення педагогічної Ради коледжу від 30.06.2022.

За твердженням позивачки, остання отримала електронною поштою проект вказаного рішення 27.06.2022, без підпису та позначок про його затвердження або введення в дію. В подальшому вказане рішення їй не надсилали та не знайомили. З графіком прийому навчальної документації на 2022/2023 навчальний рік позивачку також не знайомили. Відповідачем вказані твердження не спростовані. Тож суд погоджується з доводами позивачки про те, що у останньої не виникало обов`язку з виконання Рішення педагогічної Ради коледжу «Про підсумки 2021-2022 навчального року та завдання щодо удосконалення освітнього процесу в коледжі» від 30.06.2022 та графіку.

Щодо неналежного проведення профорієнтаційної роботи в порушення пункту 3.5 Контракту, як підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що спірним наказом не конкретизовано, у чому саме виразились «неналежні» дії (бездіяльність) позивачки, під час проведення профорієнтаційної роботи.

Суд не бере до уваги, посилання відповідача на погоджений цикловою комісією «Технології машинобудування, метрології та економіки промисловості» Індивідуальний план роботи викладача ОСОБА_1 на 2021-2022 навчальний рік, в якому визначено на кожен навчальний рік залучити до навчання та організувати подання документів до коледжу 10 осіб, оскільки пунктом 3.5 Контракту від 31.08.2020 визначений обов`язок позивачки, як викладача, забезпечити проведення профорієнтаційної роботи на періодчинності цьогоконтракту (з 01.09.2020 по 31.08.2025). При цьому, складення плану на виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може визнаватися обов`язком виконання усіх заходів, передбачених цим планом. Обов`язковому виконанню підлягають лише заходи, передбачені контрактом. За невиконання плану заходів, дії роботодавця з притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника носять незаконний характер.

Відповідно до наданих представником позивача знімків екрану із застосунку «Viber», у січні-лютому 2022 року позивачем, індивідуально та разом з іншими колегами, проводилася робота з відвідування шкіл, запрошення учнів на екскурсії, що підтверджує її роботу у цьому напрямку.

Щодо невчасного заповнення журналів реєстрації успішності студентів, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення позивачкою вказаного порушення. Твердження позивачки про те, що оцінювання результатів навчання студентів виконане своєчасно, всі поточні рейтинги, які студенти отримали протягом навчального семестру були передані викладачам, яким були перерозподілені педагогічні години у повному обсязі та були враховані під час виставлення сумарного рейтингу, відповідачем не спростовані. Відповідно до знімків екрану наданих з поштової скриньки ОСОБА_1 , нею, 23.06.2022 було направлено оціночні відомості МВ та ОВА, на адресу ОСОБА_8 , на яку було перерозподілено години педагогічного навантаження після відсторонення ОСОБА_1 від освітньої діяльності.

Крім того, спірний наказ не містить дати виявлення відповідачем невчасного заповнення журналів реєстрації успішності студентів. З урахуванням дати закінчення 2021-2022 навчального року (31.05.2022) дициплінарне стягнення за невчасне заповнення журналів реєстрації успішності студентів, накладене на позивачку наказом від 16.08.2022 з порушенням строку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 148 КЗпП України.

Крім того, суду не надані докази на підтвердження виконання відповідачем вимог статті 149 КЗпП України в частині пропонування позивачці надати письмові пояснення з приводу порушень до застосування дисциплінарного стягнення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування наказу т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу від 16.08.2022 № 234 «Про оголошення догани».

Також судом встановлено, що Наказом т.в.о. директора коледжу від 29.08.2022 № 248 «Про звільнення з посади», ОСОБА_1 звільнена 29 серпня 2022 року з посади викладача у порядку п.3 ст. 40 КЗпП України за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених контрактом.

За пунктом3частини 1статті 40КЗпП Українитрудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані власникомабо уповноваженимним органомлише увипадках,зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Звільнення працівника за п.3 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків в працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до п. п. 22 та 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів»,- у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Для правомірності розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 03.07.2019 у справі № 161/6283/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 221/450/18, від 24.03.2021 № 149/1568/19.

Відповідно до умов пунктів 6.2 - 6.4 контракту від 01.09.2021, підставами для розірвання контракту є:

а) закінчення строку його дії (п.2 ст. 36 КЗпП України);

б) угода сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України);

в) ініціатива коледжу до закінчення строку контракту у випадках передбачених законодавством (статті 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом (невиконання працівником умов, передбачених у розділі 3 цього контракту);

г) ініціатива викладача до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст. 39 КЗпП);

д) інші підстави передбачені законодавством.

Додаткові підстави припинення або розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством, звільнення проводиться за п.8 ст. 36 КЗпП України (п.6.3 Контракту).

При достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання викладачем зобов`язань, передбачених контрактом, він розривається з ініціативи роботодавця, згідно діючого законодавства (п.6.4 Контракту).

Зі змісту Наказу від 29.08.2022 № 248 вбачається, що рішення відповідача про звільнення позивачки обґрунтовано тим, що наказом 234 від 16 серпня 2022 року викладача ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за невиконання обов`язків викладача за п.п. 3.1-3.3 контракту від 01.09.2021, а саме: ненадання до методичного кабінету електронних комплексів навчально-методичної документації на 2022-2023 навчальний рік згідно графіка прийому документації; ненадання директору коледжу щорічного індивідуального плану роботи і звіту про його виконання. Наразі, документи не були надані до цього часу, що свідчить про систематичне невиконання прямих обов`язків викладача. Протягом трьох останніх років не виконувався п.3.5 контракту. Профорієнтаційна робота не проводилась, не залучено на навчання до коледжу жодної особи. Несвоєчасно виконана вимога посадової інструкції щодо оформлення навчальної документації за результатами проведених занять, а саме журналів обліку успішності студентів. Підставою для прийняття цього наказу визначені: доповідна записка завідувача навчально-методичним кабінетом ОСОБА_7 ; висновок профспілкового комітету коледжу; інформація завідувачів відділення та приймальної комісії.

Суд звертає увагу, що зазначені як підстави для прийняття цього наказу документи, не містять будь-яких реквізитів (дат або номерів реєстрації), за якими б можна було встановити їх тотожність, до документів, що знаходяться у матеріалах справи та мають аналогічні назви.

Також, матеріали справи не містять доказів про те, що у період з 16.08.2022 до 29.08.2022 року позивач вчинила новий проступок, за який до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд зазначає, що є недопустимим вважати підставою звільнення працівника з посади період невиконання ним умов контракту, який не охоплюється діючим (з 01.09.2021 по 31.08.2026)

Суд враховує ту обставину, що позивачу було доведено до відома наказ «Про оголошення догани» 23.08.2022, тобто в період, коли вона перебувала у відпустці і не виконувала свої трудові обов`язки, а дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано в перший робочий день після її закінчення, тобто, за даних обставин, вона не могла вчинити дисциплінарний проступок повторно.

Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання у відзиві та поясненнях третьої особи на порушення позивачем протягом тривалого періоду часу відповідних пунктів Посадової інструкції, локальних нормативних актів, на які відсутні посилання в наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивач була звільнена відповідачем лише з тих підстав, що вона до цього була притягнута до дисциплінарної відповідальності за ті ж самі порушення, а не за новий дисциплінарний проступок. Фактично, вважаючи, що ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, відповідач двічі притягнув її до дисциплінарної відповідальності за одні і ті ж діяння, що не є припустимим.

Оскільки підставою для звільнення позивачки з роботи 29 серпня 2022 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 16 серпня 2022 року, після чого вона не вчинила нового проступку у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення догана чи звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 705/539/21.

Також, як встановлено судом, вважаючи звільнення позивача дисциплінарним стягненням, позивач не дотримався процедури, встановленої ст. 149 КЗпП України, зокрема не зажадав від працівника письмових пояснень з приводу проступку.

Отже, судом встановлені підстави для скасування наказу від 16.08.2022 № 233 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за фактом винесення якого відповідачем прийнято рішення про звільнення позивачки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги про скасування наказу від29.08.2022 №247 «Про звільнення з посади».

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на те, що звільнення позивача було незаконним, наявні підстави для її поновлення на роботі.

Положення частини 2статті 235 КЗпП Українипередбачають, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява розглядається більше року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У цій справі, право на працю позивачки було порушено її звільненням з роботи та як наслідок, припиненням виплати їй заробітної плати, через що позивачка фактично опинилась в умовах вимушеного прогулу не з власної вини. Отже, визнанням протиправним та скасуванням наказу відповідача про звільнення позивачки, її порушене право на працю, в частині можливості заробляти собі на життя цією працею буде відновленим тільки з моменту її повернення до роботи. Заява позивача про поновлення її на роботі подана 04.10.2022, розглядається більше року.

Отже, враховуючи положення ч.2 ст. 35 КзПП України, право позивача на отримання заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року (тобто року з моменту звільнення) по день ухвалення судом рішення, у такому разі, поновленим не буде взагалі.

Графік засідань та оголошення перерв вказують на те, що вини позивача у тривалому розгляді справи не має і за час розгляду справи судом, суд не побачив в діях позивачки ознак зловживання своїми правами чи бажання затягнути розгляд справи. Тому, на користь позивача, суд приймає рішення про стягнення середнього заробітку за весь час її вимушеного прогулу, тобто починаючи з 29 серпня 2022 року по 10 листопада 2023 року (день ухвалення рішення судом), оскільки вини позивачки у тому, що в цей період вона не працювала немає.

Також, суд узяв до уваги те, що стягнення середнього заробітку є частиною позовних вимог позивачки, але з огляду на зміст частини 2 статті 235 КЗпП України, суд і сам повинен вирішити це питання, а тому суд не пов`язаний із тими розрахунками, які зробила позивачка, як і з тим періодом, який вона заявила до стягнення, і відхід від них не може означати вихід суду за межі позовних вимог.

Питанню нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу присвячені положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок), які суд і застосовує.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з такого.

З довідки про середній заробіток від 09.09.2022 № 29, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за повні два місяці роботи перед звільненням становить 32544,92 грн.: березень 2022 року 16272,46 грн., квітень 2022 року 16272,46 грн. Середньоденний заробіток становить 756,8586 грн.

Оскільки позивач звільнена з роботи 29.08.2022 року, то період за який підлягає виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу складає 312 робочих днів (по день ухвалення рішення 10.11.2023). Сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу (без утримання податків та інших обов`язкових платежів) становить 236139,88 грн., виходячи із наступного розрахунку: ( 312 днів х 756,8586 грн.) з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків.

За такого, враховуючи, що Харківський машинобудівний фаховий коледж за положеннями статуту є окремою юридичною особою, користується закріпленим за ним майном, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах державних банків, нараховує та виплачує заробітну плату працівникам, суд доходить висновку, що вимоги позивачки саме до вказаної установи про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі п.п.2,4 ст.430 ЦПК України, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 236139,88 грн, яка визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у виді судового збору суд виходить з такого.

Позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову. Згідно із ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших положень щодо сплати судового збору відповідачем, в разі задоволення вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, чинна редакція ЦПК України не містить. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору. Приймаючи до уваги вимоги ст.141 ЦПК України та положення Закону України «Про судовий збір», а також задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (992,4 х 2) за дві вимоги немайнового характеру та 2361,40 грн. за вимогу майнового характеру (1% ціни позову),а всього стягнути 4346,20 грн.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 р. №6-рп/2013).

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Судом встановлено, що відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги від 02.09.2022 та Додаткової угоди про погодження договірної ціни від 02.09.2022 (додаток до Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022), укладеними між ОСОБА_1 та адвокатом Панасенко П.П., адвокат Панасенко П.П. зобов`язався надати правову допомогу в ході розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_1 до Харківського машинобудівного коледжу про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 02.09.2022 та Додаткову угоду про погодження договірної ціни від 02.09.2022 (додаток до Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022), укладені між ОСОБА_1 та адвокатом Панасенко П.П. (а. с. 114-118, т. 1) копію квитанції до прибуткового касового ордера № 11 від 19.09.2022 про отримання адвокатом від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 10 000 грн. 00 к. (а. с. 118 т. 2), розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу за Договором від 02.09.2022, станом на 29.05.2023 (а. с. 84 т. 3), Рішення Ради адвокатів Харківської області №1/1/7 «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару» від 21.07.2021 (а.с. 85-86, т.3) та акт приймання передачі робіт з надання правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022 (а.с. 87, т.3.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, виходячи із доведеності співмірності та розумності розміру понесених судових витрат позивачем, складності справи, судові витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Харківського машинобудівного фахового коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - т.в.о. директора Харківського машинобудівного фахового коледжу Міщенко Світлана Григорівна, про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу Міщенко С.Г. № 234 від 16.08.2022 "Про оголошення догани".

Визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. директора Харківського машинобудівного коледжу Міщенко С.Г. № 248 від 29.08.2022 "Про звільнення з посади".

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача Харківського машинобудівного фахового коледжу.

Стягнути з Харківського машинобудівного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2022 по 10.11.2023 в сумі 236 139 (двісті тридцять шість тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 88 коп. з відрахуванням із цієї суми обов`язкових податків та платежів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу.

Стягнути з Харківського машинобудівного фахового коледжу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп..

Стягнути з Харківського машинобудівного фахового коледжу на користь держави судовий збір у розмірі 4346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач- ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач- Харківський машинобудівний фаховий коледж, код ЄДРПОУ 24281593, місцезнаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 79;

третя особа- т. в. о. директора Харківського машинобудівного фахового коледжу Міщенко Світлана Григорівна, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. А. Ткачук