Ухвала

від 13.11.2023 по справі 455/1537/22

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1537/22

Провадження № 2/455/7/2023

УХВАЛА

13 листопада 2023 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.

розглянувши заяву Позивача про забезпечення позову від 11.11.2023 у цивільній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак» (далі за текстом - Позивач)

до відповідачів:

1) Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області (далі за текстом - Перший відповідач),

2) ОСОБА_1 (далі за текстом - Другий відповідач),

3) ОСОБА_2 (далі за текстом - Третій відповідач),

провизнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РУХ СПРАВИ В СУДІ

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідачів - Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області та ОСОБА_1 , в якому просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 » кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площа 0,08 га;

2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площа 0,08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

3) припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площею 0,08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (далі за текстом Спірна земельна ділянка).

Після відкриття провадження у справі Спірна земельна ділянка була продана Другим відповідачем ОСОБА_2 відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2023 року №628, у зв`язку з чим, останнього ухвалою суду 18.10.2023 залучено до участі у справі як співвідповідача - Третього відповідача.

ЗМІСТ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

11.11.2023 Позивач подав на адресу суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов у даній справі шляхом накладення арешту на Спірну земельну ділянку, тобто - земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площею 0,08 га, яка належить на праві приватної власності Третьому відповідачу - ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач вказує, що починаючи з травня 2023 Позивач та Другий відповідач проводили неодноразові перемовини з приводу мирного врегулювання спору. 11.07.2023 року Другий відповідач погодився продати Позивачу частину Спірної земельної ділянки, проте в подальшому, Другий відповідач продав Спірну земельну ділянку Третьому відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №628 від 01.06.2023.

Позивач вважає, що метою укладення вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки є утруднення та унеможливлення виконання ймовірного рішення суду та є формою зловживання правом, відтак, у Позивача є обґрунтовані припущення з приводу повторного відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, а у разі невжиття заходів забезпечення позову повторне відчуження земельної ділянки може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, а тому, з метою уникнення подальшого зловживання відповідачем своїми правами та обов`язками, просить суд, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України - накласти арешт на Спірну земельну ділянку.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України).

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 наведено наступні правові позиції щодо змісту інституту забезпечення позову:

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі№753/22860/17наведено наступні правові позиції щодо інституту забезпечення позову:

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17 наведено наступні правові позиції:

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, і саме на Позивача як заявника покладено обов`язок доведення обставин можливого ухилення Відповідача від виконання рішення суду або ж обставин, що зумовлюють істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду.

Однак, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що вона ґрунтується лише на припущеннях Позивача про можливе відчуження Третім відповідачем Спірної земельної ділянки, без надання будь-яких доказів на підтвердження таких обставин або з змістовних пояснень з цього приводу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц міститься наступний висновок:

Суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки; задовольняючи заяву про забезпечення позову суди вважали, що цей захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Позивач заявив вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; за таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Аналогічні за своїм змістом висновки про відсутність правових підстав для застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у ситуаціях, коли рішення суду, з огляду на зміст позовних вимог, не підлягатиме примусовому виконанню, містяться також у постановах Верховного Суду у справі 755/5333/20 від 24.02.2021, у справі №263/4484/18 від 01.04.2020, у справі № 361/6799/14 від 10.11.2021 та інших.

Позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про: (1) скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та надання Другому відповідачу у власність Спірної земельної ділянки; (2) скасування державної реєстрації Спірної земельної ділянки; (3) припинення права власності Другого відповідача на Спірну земельну ділянку.

З урахуванням вищевикладених положень законодавства та судової практики, суд дійшов висновку про те, що рішення суду за наслідками розгляду позовних вимог у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, не підлягатиме примусовому виконанню, а тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки - не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а незабезпечення позову у запропонований Позивачем спосіб - ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

СУДОВЕ РІШЕННЯ

За викладеного, керуючись статтями 149-154, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Чумак» у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала підписана без її проголошення та набрала законної сили з моменту її підписання суддею.

Датою постановлення ухвали є дата складання повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Титов А.О.