Постанова

від 13.11.2023 по справі 200/14155/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року справа №200/14155/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г.,

за участі секретаря судового засідання Азарової К.В.,

представника позивача Жиделяєвої Ю.Г.,

представника відповідача Козуліної А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 200/14155/21 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до товариства з обмеженою відповідальністю Екологічні переробні технології</a>, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна екологічна інспекція України, про анулювання висновку державної екологічної експертизи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив анулювати висновок державної екологічної експертизи до матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище Розміщення печі-інсинератора С.Р. 100 на ТОВ Екологічні переробні технології за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 14 від 14.09.2012 № 18248/17/10-12, виданого ТОВ Екологічні переробні технології Міністерством екології та природних ресурсів України.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.07.2021 до позивача надійшов припис Державної екологічної інспекції України від 20.07.2021 про анулювання вищезазначеного висновку державної екологічної експертизи, який аргументований тим, що Держекоінспекція на підставі доручення Прем`єр-міністра України до листа Міндовкілля від 29.10.2020 № 25/6-23/8527-20 здійснила позапланову перевірку відповідача, за результатами якої встановлено факт надання у заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; суб`єктом господарювання провадження господарської діяльності, на яку отримано документ дозвільного характеру, здійснюється з порушенням вимог законодавства.

Отже, у позивача наявні правові підстави для звернення до адміністративного суду щодо анулювання висновку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Є помилковим висновок суду першої інстанції, що висновок державної екологічної експертизи на час звернення позивача до суду з позовом є недійсним, як документ дозвільного характеру, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про екологічну експертизу» позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі. Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об`єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній експертизі.

Проте, 13.12.2017 введеною в дію ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», відповідно до п. 3 ст. 17 якого висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Отже, як на момент звернення Міндовкілля до суду, так і на час прийняття рішення у справі висновок є діючим.

Крім того, перелік забруднюючих речовин у висновку та дозволі при спалюванні небезпечних відходів з джерела № 1 від установки С.Р. 100, НР 500 ПГОУ є необґрунтованим, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів є неправильними, неповними та недостовірними.

Отже, встановлення факту надання суб`єктом господарювання недостовірної чи неправдивої інформації при отриманні документа дозвільного характеру є підставою для звернення до суду з позовом про анулювання висновку державної екологічної експертизи.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Міністерством екології та природних ресурсів України складено та видано ТОВ Екологічні технології висновок № 18248/17/10-12 від 14.09.2012 державної екологічної експертизи до матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище Розміщення печі-інсінератора С.Р.100 на ТОВ Екологічні технології за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 14 (т.1 а.с. 31-36).

У період з 01.06.2021 по 02.06.2021 посадовими особами Держекоінспекції України на підставі наказу Держекоінспекції України від 31.05.2021 № 245, виданого відповідно до доручення Прем`єр-міністра України до листа Міндовкілля від 29.10.2020 № 25/6-23/8527-20, здійснено позапланову документальну перевірку дотримання ТОВ Екологічні переробні технології вимог природоохоронного законодавства щодо поводження с небезпечними медичними відходами з використанням обладнання, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 14.

За результатами позапланової документальної перевірки ТОВ Екологічні переробні технології посадовими особами Держекоінспекції України складено акт від 02.06.2021 № 4.2-19/9, у якому зазначені наступні порушення, зокрема:

- надання відповідачем Міндовкіллю в заяві про видачу документа дозвільного характеру (висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12) та документах, що додаються до цієї заяви, недостовірної інформації щодо переліку забруднюючих речовин, які створюються при спалюванні небезпечних медичних відходів, а саме: не зазначені діоксини та фурани;

- господарська діяльність, на здійснення якої відповідачем від Міндовкілля отримано документ дозвільного характеру, здійснюється з порушенням вимог законодавства, зокрема, при спалюванні небезпечних медичних відходів відповідач не дотримується температурного режиму, внаслідок чого утворюються діоксини та фурани, які не вказані у висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12;

20.07.2021 до Міндовкілля за № 30873/5/21 надійшов припис Держекоінспекції України щодо зупинення дії виданого Міндовкілля відповідачеві висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12.

Відповідно до вимог припису Держекоінспекції України від 20.07.2021 № 30873/5/21 Міндовкілля звернулось до суду з позовом про анулювання вищезазначеного висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено факту надання позивачем в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї недостовірної інформації.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу першого підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань надає центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписи щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об`єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища.

На підставі абзацу п`ятого частини 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

У аспекті наведеного, для анулювання документів дозвільного характеру в судовому порядку, дозвільному органу, що видав документ, необхідно встановити одну з вищезазначених підстав.

Отже, зміст пункту 2 абзацу п`ятого частини 7 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності свідчить, що зверненню дозвільного органу до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування повинно передувати складення ним припису про усунення виявленого правопорушення, надання суб`єкту господарювання часу для його виконання та встановлення факту неусунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства, щодо яких видано припис.

Між тим, матеріали справи не містять доказів видання позивачем припису відповідачу про усунення порушень вимог законодавства, надання достатнього часу для усунення цих порушень, та, відповідно, доказів, які підтверджують не усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства, щодо яких видано припис.

Частиною восьмою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що приписом є обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Проте, позивачем та третьою особою не надано доказів видання відповідачу такого припису Держекоінспекцією.

Як зазначає Міндовкілля, підставою для звернення до суду є встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, а саме:

- надані відповідачем розрахунки викидів є неправильними, неповними та недостовірними, оскільки ці розрахунки проведено з використанням неналежних методик, внаслідок чого у виданому ТОВ Екологічні переробні технології висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12 відсутні такі забруднюючі речовини, як діоксини та фурани. Повний перелік забруднюючих речовин, які можуть утворюватися при спалюванні медичних відходів, вимоги до поводження з медичними відходами та детальний опис процесу спалювання, визначений у Директиві Європейського парламенту і ради 2010/75/СС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди.

- при спалюванні небезпечних медичних відходів відповідач не дотримується технологічного процесу (температурного режиму), внаслідок чого утворюються забруднюючі речовини, які не зазначені у висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12.

Щодо посилання на Директиву Європейського парламенту і ради 2010/75/ЄС від 27 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (ч.3 додаток VI), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 2 Закону України Про міжнародні договори міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони підписана 27 червня 2014 року, ратифікована 16 вересня 2014 року на підставі Закону України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони № 1678-VII та набрала чинності 01 вересня 2017 року на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 20 липня 2017 року № 72/14-612/1-171.

У статті 363 Угоди про асоціацію зазначено, що поступове наближення законодавства України до права та політики ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до Додатка XXX до цієї Угоди, згідно із яким Україна зобов`язалась імплементувати положення Директиви 2010/75/ЄС.

У загальному значенні, імплементація міжнародно-правових норм - це сукупність цілеспрямованих організаційно правових та інституційних заходів, що здійснюються державами індивідуально, колективно чи в рамках міжнародних організацій і спрямовані на реалізацію ними прийнятих на себе міжнародно-правових зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - Положення № 731).

Відповідно до пункту 2-4 Положення № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Проте, державою Україна, не було імплементовано положення Директиви №2010/75/ЄС, а саме не було розроблено відповідних нормативно-правових актів, які б встановлювали перелік найкращих доступних технологій та методів управління для регулювання окремих видів діяльності, а також не приведено гранично допустимі концентрації та гранично допустимі скиди забруднюючих речовин до значень Директиви 2010/75/ЄС.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення Директиви Європейського парламенту і ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) не імплементовані і не затверджені в якості керівних нормативних актів на національному рівні та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не можуть використовуватись у якості керівних документів для визначення значення гранично допустимих викидів у повітрі для установок зі спалювання відходів.

Також суд звертає увагу що аналіз висновку від 14.09.2012 № 18248/17/10-12 державної екологічної експертизи по матеріалам оцінки впливу на навколишнє середовище щодо планової діяльності ТОВ Екологічні переробні технології у сфері поводження з небезпечними відходами свідчить, що за умови правильного ведення технологічного процесу, а саме при спалюванні відходів за температурою 1100 0 С з надлишковим повітрям у камері допалювання, тобто при веденні процесу піролізного спалення, не створюються діоксидини та фурани.

При цьому не дотримання відповідачем технологічного процесу (температурного режиму) при спалюванні відходів після отримання висновку державної екологічної експертизи не може свідчити про недостовірність інформації, наданої в заяві про видачу документу дозвільного характеру.

Також відповідачем не надано належних доказів, що розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів, які проведено з використанням інших, ніж передбачено Директивою Європейського парламенту, вимог, з використанням інших методик, є неправдивими, неповними та недостовірними.

Апеляційний суд зазначає, що законодавство України не містить визначення недостовірної інформації і не окреслює фактичних ознак, які вказують на недостовірність інформації. Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Колегія суддів вважає, що застосування відповідачем невірної, на думку позивача, методики визначення викидів забруднюючих речовин не може бути підставою для твердження про надання недостовірних відомостей, оскільки методика розрахунку підлягала врахуванню та перевірці при виданні висновку державної екологічної експертизи.

Щодо доводів апелянта, що висновок державної екологічної експертизи на час звернення до суду з позовом, на час розгляду справи, є дійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 ЗУ «Про екологічну експертизу», який був чинним на час видання висновку державної екологічної експертизи від 14.09.2012 № 18248/17/10-12, позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі.

Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об`єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.

Згідно пункту 3 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля, який діє з 13.12.2017, висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

У період з 20.11.2012 по 26.05.2021 відповідач здійснював ліцензійну діяльність відповідно до пп. 14 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та мав всі передбачені законом дозвільні документи для здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, зокрема: ліцензію серії АД № 075541 від 20.11.2012 та висновок державної екологічної експертизи від 14.09.2012.

Згідно положень п.4 Додатку до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності висновок державної екологічної експертизи є документом дозвільного характеру.

На підставі пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

01.04.2021 Міндовкілля прийняло рішення про позбавлення відповідача права на здійснення у повному обсязі діяльності з поводження з небезпечними відходами, анулювавши ліцензію ТОВ Екологічні переробні технології, що було оформлено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.04.2021 № 226, про що відповідач був повідомлений листом позивача від 01.04.2021 № 14/14- 03/883-21 Щодо анулювання ліцензії, який набрав чинності з 26.05.2021.

Як свідчать матеріали справи Міндовкілля звернулося до суду з цим позовом 22 жовтня 2021 року.

Проте, з 26.05.2021 відповідач вже не мав права здійснювати будь-яку діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами в зв`язку з припиненням цієї діяльності наказом Міндовкілля.

Отже, державний висновок економічної експертизи від 14.09.2012 припинив свою дію, як документ дозвільного характеру, з 26.05.2021 з анулюванням ліцензії ТОВ Екологічні переробні технології» на провадження діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Суд не приймає посилання апелянта на скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.04.2021 № 226 наказом Міндовкілля від 15.11.2022 № 491, оскільки цей наказ не спростовує факт звернення позивача з цим позовом до суду в жовтні 2021 року, коли наказ був ще чинний.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційних скарг є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 200/14155/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 200/14155/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 листопада 2023 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіЕ.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко