Постанова

від 13.11.2023 по справі 520/21767/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 р.Справа № 520/21767/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/21767/23

за позовом ОСОБА_1

до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому проваджені №60238601;

- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому проваджені №60238601;

- визнати протиправною бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому проваджені №38323365;

- скасувати арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №38323365 (постанова від 26.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, індексний номер запису про обтяження №20372349 від 30.03.2015);

- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 та виключити відомості про державну реєстрацію обтяжень ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта;

- стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодовану моральну шкоду у розмірі 2000000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідачем вчинені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути питання про скасування арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №38323365 (постанова від 26.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, індексний номер запису про обтяження №20372349 від 30.03.2015).

Зобов`язано Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути питання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та виключення відомості про державну реєстрацію обтяжень ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав, інформації про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 9223034 (спеціальний розділ), постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38323365, виданою 26.02.2015 Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20372349 від 30.03.2015 ОСОБА_2 , на все нерухоме майно позивача накладено арешт.

Виконавче провадження №38323365 було відкрито 03.06.2013 на підставі рішення № 648 виданого 25.03.2013 УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова заборгованість у розмірі 170,00 грн. 28.10.2015 у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 суми боргу на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, державним виконавцем Носенко О.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV. Обставини щодо арешту нерухомого майна позивача відбувались в 2013-2015 році, під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 38323365. Виконавче провадження №38323365 було завершене 28.10.2015, матеріали якого мали бути знищено.

Суд у своєму рішенні застосував Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, який не регулює умови і порядок виконання рішень, які відбувались у 2013-2015 роках. Умови і порядок виконання рішень, за виконавчим провадженням №38323365, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV. Суд не звернув уваги та не надав правову оцінку факту незаконного не знищення матеріалів виконавчого провадження №38323365 відповідачем. Суд також не звернув уваги та не надав правову оцінку факту не законного накладання арешту на все нерухоме майно позивача, через його заборгованість перед УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова у розмірі 170 грн.

Зауважив, що у його власності перебуває квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якою він одноосібно володіє на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстраційний №7-13-312334 від 13.08.2013 видане Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради. У нього було майно в квартирі та кошти на розрахункових рахунках в банківських установах, на які можна було накласти арешт у розмірі 170 грн., проте, відповідач наклав арешт на все нерухоме майно позивача. Отже, твердження відповідача, про відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення у 2013-2015 роках, є помилковим.

Відповідач не надав належних доказів про те, що позивач не сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Постановою про арешт коштів боржника було накладено у розмірі 232,2 грн., з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Отже, з позивача було стягнуто кошти у розмірі 232,2 грн., наслідком чого було винесено державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2015.

У відповідача та суду відсутні правові підстави зобов`язувати позивача сплатити виконавчий збір у розмірі 17 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 45,2 грн. по постановам державного виконавця винесених у 2015 році, через те, що вже минули всі строки пред`явлення вимоги та через те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.10.2015 не було оскаржено чи скасовано. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову (ч. 1 ст. 50 Закону №606-ХІV).

Помилки державного виконавця негативно впливають на позивача. Починаючи з 2015 року, з моменту накладання арешту на всю нерухомість, відповідач порушує конституційне право позивача володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Вважає, що державним виконавцем протиправно та незаконно, при закінченні виконавчого провадження №38323365 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону, через повне виконання рішення, не було фактично знято арешт зі всього нерухомого майна позивача. Наявність арешту накладеного на все нерухоме майно, на теперішній час, встановлено судом та підтверджено відповідачем.

Рішення суду, щодо зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути питання про скасування арешту з нерухомого майна, позивач вважає незаконним та таким, що не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справі №817/928/17, щодо визнання протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Щодо протиправної бездіяльності відповідача через не виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників зазначив, що Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 не містить правових висновків та мотивів, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволені позовної заяви у цій частині.

Судом встановлено, що в провадженні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувала справа за виконавчим провадженням № 60238601. Виконавче провадження № 60238601 завершено, згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Виконавче провадження № 62238601 відкрито 07.10.2019 на підставі вимоги №ф-6610-58-у виданої 29.05.2019 ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави борг по єдиному соціальному внеску у розмірі 21030,90 грн. 07.09.2019 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2103,09 грн. 13.11.2019 та 15.12.2020 була винесена постанова про арешт коштів боржника. 23.10.2021 у зв`язку з тим, що майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення - не виявлено, та заходи щодо розшуку такого майна здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", виявилися безрезультатними, виконавче провадження № 62238601 було завершено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження ОСОБА_1 сплачені не були. Повторно вимога №ф-6610-58-у видана 29.05.2019 ГУ ДПС у Харківській області про стягнення ФОП ОСОБА_1 на користь держави борг по єдиному соціальному внеску у розмірі 21030,90 грн для виконання до відділу не надходила.

Зауважив, що суд не дослідив та не надав правову оцінку обставинам пропуску спливу строку пред`явлення вимоги. Позивач повідомляє, що строки пред`явлення вимоги №ф-6610-58-у виданої 29.05.2019ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави боргу по єдиному соціальному внеску, вже пропущено. Суд не дослідив та не надав правову оцінку обставинам наявності статусу позивача, які звільняють його від сплати єдиного соціального внеску. Позивач не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, для отримання страхових та інших виплат, страхового стажу. Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, також має інвалідність (2 група).

Наголосив, що не виключення відомостей про нього з ЄРБ відповідачем, фактично створює для нього статус постійного боржника: стягувач не може пред`явити документ до виконання, а відомості щодо нього не можуть бути вилучені із ЄРБ.

Вважає, що бездіяльність відповідача, через не виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників є протиправною. Дії (бездіяльність) державного виконавця не відповідають ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються та положенням п.8 ч.2 ст.2 КАС України.

Нанесена позивачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, глибокому відчутті несправедливості, незручностях, розчаруваннях, негативних емоціях, нервових та психоемоціональних перенапруженнях з приводу не можливості розпоряджатися власним нерухомим майном, через незаконно та протиправно не знятий арешт з майна відповідачем та з приводу незаконного та протиправного розміщення відомостей у Єдиному реєстрі боржників, які протиправно не вилучає відповідач.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в провадженні Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувала справа за виконавчим провадженням №60238601. Виконавче провадження №60238601 завершено, згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Виконавче провадження №60238601 відкрито 07.10.2019 на підставі вимоги №ф-6610-58-у виданої 29.05.2019 ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави борг по єдиному соціальному внеску у розмірі 21030,90 грн.

07.10.2019 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2103,09 грн.

13.11.2019 та 15.12.2020 були винесені постанови про арешт коштів боржника.

23.10.2021 у зв`язку з тим, що майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення - не виявлено, та заходи щодо розшуку такого майна здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", виявилися безрезультатними, виконавче провадження №60238601 було завершено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження ОСОБА_1 сплачені не були. Повторно вимога №ф-6610-58-у видана 29.05.2019 ГУ ДПС у Харківській області про стягнення ФОЛІ ОСОБА_1 на користь держави борг по єдиному соціальному внеску у розмірі 21030,90 грн для виконання до відділу не надходила.

Виконавче провадження № 38323365 відкрито 03.06.2013 на підставі рішення №648 виданого 25.03.2013 УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова заборгованість у розмірі 170,00 грн.

26.02.2015 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Відомості про арешт були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав, інформації про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 9223034 (спеціальний розділ), постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38323365, виданою 26.02.2015 Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20372349 від 30.03.2015 ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.08.2023 за боржником не зареєстровано об`єктів нерухомості.

30.03.2015 були винесені постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 17,00 грн та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 45,20 грн.

28.10.2015, у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 суми боргу на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, державним виконавцем Носенко О.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто повне фактичне виконання рішення. В постанові було зазначено «борг сплачено у повному обсязі». Крім того, в постанові було зазначено «Припинити чинність арешту майна боржника на яке було накладено арешт постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 ВП №38323365 реєстраційний номер обтяження 9223034 та скасувати інші заходи примусового виконання рішення».

27.07.2023 позивач звернувся з електронним листом з електронним підписом на офіційну електронну адресу відповідача, з вимогою, щодо виключення запису про нього з Єдиного реєстру боржників та виключення відомостей про нього.

31.07.2023 позивачу, з інформаційної довідки №341074544 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, стало відомо про арешт його нерухомого майна. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав, інформації про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 9223034 (спеціальний розділ), постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38323365, виданою 26.02.2015 Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20372349 від 30.03.2015 ОСОБА_2 , на все нерухоме майно заявника накладено арешт.

31.07.2023 позивач звернувся з заявою, електронним листом з електронним підписом на офіційну електронну адресу відповідача, з вимогою надати інформацію стосовно того, в якому виконавчому провадженні накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Надати відомості про це виконавче провадження (копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт нерухомого майна та інші документи, які містяться в цьому виконавчому провадженні та яка стадія цього виконавчого провадження). Зняти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Надати відомості про всі арешти на нерухоме та рухоме майно Заявника, які було накладено державною виконавчою службою. Надати відомості про всі виконавчі провадження, які не закінчено та в яких боржником є ОСОБА_1

07.08.2023 надійшов лист №93129 від відповідача, проте, як зазначає позивач, лист №93129 не містить чітких відповідей на питання, які він задавав у своїх заявах. Вимогу про зняття арешту з майна та виключення запису з Єдиного реєстру боржників, відповідач не виконав.

У листі відповідач зазначив, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено за параметрами пошуку ОСОБА_1 наявне обтяження індексний номер №20372349 від 30.03.2015.

Згідно перевірки Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено що обтяження №15811636 від 10.05.2016 припинено.

Отже, відповідачем підтверджено, що ним встановлено арешт на все нерухоме майно позивача, згідно обтяження індексний номер №20372349 від 30.03.2015, яке зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер №38323365, виданою 26.02.2015 Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ.

Відповідач також повідомив, що у відділі перебувало виконавче провадження №60238601 з примусового виконання вимоги №ф-6610-58-у від 29.05.2019 виданої Державною фіскальною службою України про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави боргу по єдиному соціальному внеску у розмірі 21030,90 грн.

З посиланням на норми п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника) необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, відповідач для зняття арешту з майна (коштів) запропонував позивачу сплатити заборгованість у сумі 23505,99 грн.: сума боргу - 21030,90 грн., виконавчий збір - 2103,09 грн., витрати ВП - 369 грн.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», в якій було зазначено «борг сплачено у повному обсязі» та «припинити чинність арешту майна боржника на яке було накладено арешт постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 ВП №38323365 реєстраційний номер обтяження 9223034 та скасувати інші заходи примусового виконання рішення», помилково, не стягнувши виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Отже, на думку суду, для повного та всебічного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов`язати відповідача розглянути питання про скасування арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №38323365 (постанова від 26.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, індексний номер запису про обтяження №20372349 від 30.03.2015) та розглянути питання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та виключення відомості про державну реєстрацію обтяжень ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн, суд зазначив, що позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, а отже позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - Закон № 1404).

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Приписами ст. 9 Закону № 1404 визначено, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1404 обумовлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Положеннями статті 40 Закону № 1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В інших випадках повернення виконавчого документа нормативно мотивованих підстав для безумовного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників законодавством не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Курочкою Валерієм Івановичем від 23.10.2021 у виконавчому провадження ВП № 60238601 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а отже підстави для безумовного виключення позивача з Єдиного реєстру боржників були відсутні. В описовій частині вказаної постанови зазначено про те, що майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення - не виявлено, та заходи щодо розшуку такого майна здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" виявилися безрезультатними.

При цьому борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження ОСОБА_1 сплачені не були.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів дійшла висновку, що при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 60238601, у державного виконавця були відсутні законодавчо мотивовані підстави для виключення відомостей про ОСОБА_1 , як боржника з Єдиного реєстру боржників.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому проваджені №60238601; зобов`язання Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому проваджені №60238601 є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому проваджені №38323365; скасування арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №38323365 (постанова від 26.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, індексний номер запису про обтяження №20372349 від 30.03.2015); зобов`язання Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 та виключити відомості про державну реєстрацію обтяжень ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що виконавче провадження №38323365 відкрито 03.06.2013 на підставі рішення №648 виданого 25.03.2013 УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова заборгованість у розмірі 170,00 грн.

26.02.2015 головним державним виконавцем Золотавіним В.Ю. Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 .

Відомості про арешт були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна номер запису про обтяження: 9223034 (спеціальний розділ); документи подані до державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38323365, виданий 26.02.2015, видавник: Орджонікідзевський ВДВС ХМУЮ; підстава внесення запису: рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20372349 від 30.03.2015 ОСОБА_2 , Харківське міське управління, Харківська обл.; вид обтяження: арешт нерухомого майна.

30.03.2015 державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Носенко О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку(ах), що належать боржнику ОСОБА_1

30.03.2015 державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Носенко О.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17,00 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 45,20 грн.

28.10.2015, у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 суми боргу на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, державним виконавцем Носенко О.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто повне фактичне виконання рішення. В постанові було зазначено «борг сплачено в повному обсязі». Крім того, в постанові було зазначено «Припинити чинність арешту майна боржника на яке було накладено арешт постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 ВП №38323365 реєстраційний номер обтяження 9223034 та скасувати інші заходи примусового виконання рішення».

27.07.2023 позивач звернувся з електронним листом з електронним підписом на офіційну електронну адресу відповідача, з вимогою, щодо виключення запису про нього з Єдиного реєстру боржників та виключення відомостей про нього.

31.07.2023 позивачу, з інформаційної довідки №341074544 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, стало відомо про арешт його нерухомого майна: номер запису про обтяження: 9223034.

31.07.2023 позивач звернувся з заявою, електронним листом з електронним підписом на офіційну електронну адресу відповідача, з вимогою надати інформацію стосовно того, в якому виконавчому провадженні накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Надати відомості про це виконавче провадження (копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт нерухомого майна та інші документи, які містяться в цьому виконавчому провадженні та яка стадія цього виконавчого провадження). Зняти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Надати відомості про всі арешти на нерухоме та рухоме майно Заявника, які було накладено державною виконавчою службою. Надати відомості про всі виконавчі провадження, які не закінчено та в яких боржником є ОСОБА_1

07.08.2023 надійшов лист №93129 від відповідача, проте, як зазначає позивач, лист №93129 не містить чітких відповідей на питання, які він задавав у своїх заявах. Вимогу про зняття арешту з майна та виключення запису з Єдиного реєстру боржників, відповідач не виконав.

У листі відповідач, зокрема, зазначив, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено за параметрами пошуку ОСОБА_1 наявне обтяження індексний номер №20372349 від 30.03.2015.

Згідно перевірки Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено що обтяження №15811636 від 10.05.2016 припинено.

Отже, відповідачем підтверджено, що ним встановлено арешт на все нерухоме майно позивача, згідно обтяження індексний номер №20372349 від 30.03.2015, яке зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер №38323365, виданою 26.02.2015 Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV у редакції, чинній на час закінчення ВП № 38323365, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 2 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 4 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 5 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Згідно статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Враховуючи те, що постановою старшого державного виконавця Носенко О.В. Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було припинено чинність арешту майна боржника на яке було накладено арешт постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 ВП №38323365 реєстраційний номер обтяження 9223034 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, проте згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 31.07.2023 номер запису про обтяження 9223034 (індексний номер: 20372349 від 30.03.2015) не виключено, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача: розглянути питання про скасування арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №38323365 (постанова від 26.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, індексний номер запису про обтяження №20372349 від 30.03.2015); розглянути питання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та виключення відомостей про державну реєстрацію обтяжень ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Ураховуючи положення статей 72 74, 77 78 КАС України, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Натомість позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральної шкоди, оскільки суду не надано жодних доказів завдання йому фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).

При цьому, суд зауважує, що позивач не зазначив у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди (страждань та приниження), з яких міркувань він виходив зазначаючи саме такий розмір шкоди 200 000 грн. Доказів на підтвердження існування саме моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди (відповідного розрахунку моральної шкоди) суду не надано.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі № 280/5216/19, від 30.06.2021 у справі № 818/1392/17, від 08.02.2022 у справі № 520/1607/2020, від 21.09.2022 у справі № 132/3447/15-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 року по справі №520/21767/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 по справі № 520/21767/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко