Постанова

від 23.10.2023 по справі 910/4937/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа№ 910/4937/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023

у справі № 910/4937/23 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Акціонерного товариства «Банк Альянс»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна»

про стягнення 1172400,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення 1172400,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» не виконало зобов`язання за Договором з ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», а тому відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві суму у розмірі 1172400,00 грн за банківською гарантією.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовлено у позові до Акціонерного товариства «Банк Альянс».

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що замовником не виконано обов`язки за Договором, що свідчить про не створення належних умов для виконання робіт та виключає прострочення зі сторони підрядника. Зауважив на відсутності факту порушення третьою особою зобов`язань за Договором, що свідчить про не настання гарантійного випадку, як необхідної умови для сплати суми гарантії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким зобов`язати відповідача здійснити виплату за банківською гарантією № 2760-22 від 15.02.2022 у сумі 1172400,00 грн на користь позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не у повному обсязі вивчено надані матеріали та помилково, без урахування всіх обставин справи, постановлено рішеня, що призвело до порушення майнових прав позивача, порушення норм матеріального і процесуального права та постановлення необґрунтованого рішення по справі. Скаржник зауважує, що обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання принципалом свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мають з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Вказує на те, що саме дії підрядника призвели до повного невиконання вимог Договору, який було забезпечено банківською гарантією відповідача, який у свою чергу безпідставно не виконав вимоги наданої гарантії.

Також, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 дана апеляційна скарга у справі № 910/4937/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Коротун О.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду належних доказів, які свідчили б про отримання апелянтом повного тексту оскаржуваного рішення 17.08.2023 та доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення в сумі 27,00 грн.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, представником ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» подано заяву, до якої додано платіжну інструкцію № В-5921 від 14.09.2023 про сплату судового збору на суму 27,00 грн та належні докази отримання апелянтом повного тексту оскаржуваного рішення.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 справу № 910/4937/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; поновлено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 призначено на 23.10.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

29.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що враховуючи дату, час та місце відправки, письмова вимога не могла бути доставлена на зазначену в банківській гарантії адресу в термін дії гарантії, тобто до 10.02.2023, що мало враховуватись при її направленні. Наголошує, що розірвання укладеного між бенефіціаром та принципалом Договору унеможливлює виконання зобов`язання гаранта виплатити суму коштів бенефіціару.

Також, 05.10.2023 третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в діях принципала відсутнє порушення зобов`язання, що було забезпечене гарантією, що свідчить про відсутність гарантійного випадку та, відповідно, підстав для виплати гарантійного платежу. Підкреслює, що з боку ПрАТ «НЕК «Укренерго» мала місце поведінка, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала у фактичній відмові від виконання зобов`язань з оплати, зобов`язань з передачі ТОВ «Монтаженерго України» необхідної проектної документації та зобов`язань із забезпечення організації доступу до виконання робіт на електроустановках.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 23.10.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 15.02.2022 акціонерне товариство «Банк Альянс», як гарант, видало безумовну та безвідкличну гарантію № 2760-22 (далі - Гарантія), за якою зобов`язалось за першою вимогою приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», як бенефіціара, сплатити йому протягом 5 днів з моменту отримання письмової вимоги грошову суму у розмірі 1172400,00 грн у випадку порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна», який є принципалом, зобов`язань за договором, що буде укладений щодо реконструкції ПЛ 330 кВ Лозова-Степова (інв. № 3009), Харківська область за результатами відкритих торгів на закупівлю робіт.

Строк дії Гарантії встановлено з моменту її видачі і до 10.02.2023, будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період.

Договір, виконання зобов`язань за яким забезпечено Гарантією, укладено 18 лютого 2022 року між приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» (підрядник) за номером 01-200530-21 (далі - Договір). За цим Договором підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника роботи з реконструкції ПЛ 330 кВ Лозова-Степова (інв. № 3009), Харківська область (далі - роботи) з передачею замовнику результату робіт (закінчення роботи), а замовник зобов`язується відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок організувати допуск підрядника до фронту робіт (будівельного майданчика), та передати проектну документацію, прийняти належно виконані роботи та здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.

Ціна цього договору становить 23448000,00 грн (п. 2.2 Договору).

Замовник зобов`язався забезпечити відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок організацію допуску до виконання робіт в електроустановках замовника (об`єкту, де будуть виконуватися роботи, крім земельних ділянок сторонніх землевласників або землекористувачів) персоналу підрядника та залучених до будівництва, визначених договором, субпідрядних організацій при наявності листа від підрядника (п. 4.3.1 Договору), а також передати проектну документацію, іншу потрібну для виконання робіт документацію (яка є або повинна бути у замовника), про що складається окремий акт прийому-передачі (п. 5.1 Договору).

Пунктом 16.1 Договору передбачено, що підрядник повинен виконати роботи з постачання устаткування до 30.12.2022 (включно).

Договір не містить окремої умови щодо строку виконання робіт, а тому цей строк не повинен перевищувати строку дії Договору, який встановлений п. 16.2 Договору - до 31.01.2023.

Договір містить розділ (15), який врегульовує дії сторін при настанні форс-мажору (обставин непереборної сили). Таким, згідно з п. 15.2 Договору, є надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру), обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору), які не існували під час укладення договору, виникли поза волею сторін та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань сторонами.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України.

Розірвання договору здійснюється за згодою сторін, за винятком випадків, передбачених цим договором (п. 17.7 Договору).

Як вірно встановив суд першої інстанції, внаслідок військової агресії російської федерації та запровадження на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 24.02.2022 воєнного стану жодна зі сторін Договору не приступила до його виконання.

28.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» надіслало Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» лист № 89 із повідомленням про тимчасову неможливість виконання зобов`язань за Договором на строк дії воєнного стану.

12.03.2022 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомило третю особу (лист № 01/10504) про неможливість виконання ним як замовником умов Договору в період дії воєнного стану в Україні внаслідок військової агресією рф проти України, що є форс-мажорною обставиною.

У своїх листах Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» послались на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, який засвідчує настання фор-мажорних обставин.

28.11.2022 НЕК «Укренерго» листом за вих. № 01/52675 повідомило ТОВ «Монтаженерго Україна» про своє бажання розірвати Договір та запропонувала підряднику направити замовнику проект додаткової угоди про розірвання Договору.

Листом від 09.12.2022 № 49 ТОВ «Монтаженерго Україна» повідомило НЕК «Укренерго» про свою згоду на пропозицію замовника розірвати Договір та направило проект додаткової угоди про розірвання Договору.

25.01.2023 Донецька торгово-промислова палата видала сертифікат № 1400-23-0316, яким посвідчено факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання договору № 01-200530-21 від 18.02.2022 зі сторони ТОВ «Монтаженерго Україна».

31 січня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою вирішили розірвати Договір. Підставою розірвання Договору вказана «виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, враховуючи лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-0316».

10.02.2023 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», вважаючи настання гарантійного випадку, пов`язаного з невиконанням ТОВ «Монтаженерго Україна» зобов`язань за Договором, надіслало Акціонерному товариству «Банк Альянс» вимогу про сплату коштів у розмірі 1172400 грн за Гарантією. Вимога надіслана засобами поштового зв`язку 10.02.2023 о 18.48, і отримана відповідачем 16.02.2023. Також цю вимогу позивач 13.02.2023 надіслав відповідачу засобами електронного зв`язку, що визнається сторонами.

Відповідач відхилив вимогу позивача про сплату коштів (лист від 17.02.2023) внаслідок припинення Гарантії - вимога до відповідача надійшла після 10.02.2023.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання. У зв`язку з цим у ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки зміст гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов`язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факту порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання.

Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом. Такий обов`язок, про що судом зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов`язання, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).

Отже, в рамках вирішення спору, підлягають, встановленню перш за все обставини, настання яких зумовлюють застосування такого інституту забезпечення виконання як гарантія - порушення зобов`язань принципалом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо).

У справі, що переглядається, Банк видав гарантію, що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару не пізніше 5 днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, у випадку порушення ТОВ «Монтаженерго Україна», який є принципалом, зобов`язань за договором.

Відповідно до п.36 розд.V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банка-контргаранта (пп.7 п.2 розд.І Положення №639)

Тобто, отримавши вимогу від бенефіціара (третьої особи), Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення Товариством (принципалом) зобов`язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 910/17213/21.

Відповідно до пп. 11 п. 2 розд. І Положення № 639 належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями.

При цьому для визначення належності представлення необхідно керуватись саме умовами виданої Банком банківської гарантії (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №904/1156/19).

В частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №910/16898/19).

Як було зазначено вище, п.36 розд.V Положення №639 передбачає здійснення банком-гарантом перевірки достовірності вимоги, отриманої від бенефіціара.

При цьому ні Положення №639, ні інші акти чинного законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, не розкривають поняття достовірної вимоги, а також не встановлюють критеріїв, у разі недотримання яких така вимога є недостовірною, а у банку-гаранта є підстави для відмови у виплаті суми гарантії. Відповідні положення також відсутні у гарантії, виданій Банком.

Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що відповідно до норм чинного законодавства зазначеного вище, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19).

Згідно з ч.1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Тобто банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.

Відповідно до ч.3 ст.200 ГК України гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Таким чином, правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (подібний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 року у справі №910/3500/19).

Тобто обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Однак, як неодноразово зазначав у своїх постановах Верховний Суд, при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі №910/3500/19, а також у постановах від 27.11.2019 року у справі №910/20306/17, від 18.06.2021 року у справі №910/16898/19, на які посилається скаржник).

У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що Будівництво - це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об`єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів.

Регулюванню підрядних відносин у будівництві присвячений параграф 3 глави 61 Цивільного кодексу України. Поняття договору будівельного підряду дається в ч. 1 ст. 875 ЦК України, відповідно до якої за цим договором підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектну-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні робити та оплатити їх.

За приписами ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

З огляду на це будівельний підряд має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет - будівельні роботи; характер здійснення цих робіт нерозривно пов`язаний з місцезнаходженням об`єкта; організація виконання будівельних робіт.

Обов`язок замовника надати підрядникові будівельний майданчик та обов`язок передати затверджену проектну-кошторисну документацію якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, пов`язані зі створенням замовником належних умов для виконання робіт.

Оскільки договір будівельного підряду має двосторонній характер, виконання замовником обов`язків щодо створення належних умов для виконання робіт зумовлює виконання таких робіт підрядником, а тому такі обов`язки з точки зору виконання є зустрічними (ст. 538 ЦК України). Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 1 cт. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 cт. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 cт. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Судова колегія звертає увагу на те, що замовником не виконано обов`язку щодо надання підрядникові будівельного майданчику, який полягав у забезпеченні відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок організації допуску до виконання робіт в електроустановках замовника персоналу підрядника (п. 4.3.1 Договору). Також Договором на замовника було покладено обов`язок передати проектну документацію, іншу потрібну для виконання робіт документацію (п. 5.1 Договору).

Доказів виконання вказаних обов`язків ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем надано не було, що свідчить про не створення належних умов для виконання робіт, що, як вірно зауважив суд першої інстанції, виключає прострочення підрядника.

Поряд з викладеним, колегія суддів зауважує, що 31.01.2023 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаженерго Україна» уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою вирішили розірвати Договір у зв`язку з виникненням документально підтверджених форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони погодили, що з моменту її підписання зобов`зання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, передбаченими умовами договору.

При цьому, як було встановлено раніше, вимога про сплату коштів за банківською гарантією була направлена ПрАТ «НЕК «Укренерго» 10.02.2023, тобто вже після підписання між позивачем та трьотью особою Додаткової угоди про розірвання Договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту порушення третьою особою зобов`язань за Договором, що свідчить про ненастання гарантійного випадку, як необхідної умови для сплати суми гарантії.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом не у повному обсязі вивчено надані матеріали та помилково, без урахування всіх обставин справи, постановлено рішеня, що призвело до порушення майнових прав позивача, порушення норм матеріального і процесуального права та постановлення необґрунтованого рішення по справі, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

4. Справу № 910/4937/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.11.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак