Постанова

від 27.11.2023 по справі 910/4937/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 910/4937/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023

у справі № 910/4937/23 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна"

про стягнення 1172400,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про стягнення 1172400,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/4937/23 Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" відмовлено у позові до Акціонерного товариства "Банк Альянс".

31.07.2023 ТОВ "Монтаженерго Україна" подало заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 115000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18.09.2023 Господарським судом міста Києва прийняте додаткове рішення, яким задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" 115000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції вказав на те, що третя особа подала належні докази понесення 115000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а позивач в свою чергу не довів не співмірність цих витрат.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 в повному обсязі та прийняти нове рішення, в якому повністю відмовити в задоволенні заяви адвоката про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/4937/23.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, а перелік наданих адвокатом послуг не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2023 апеляційна скарга у справі № 910/4937/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, представником ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надано суду заяву про усунення недоліків у справі № 910/4937/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 призначено на 27.11.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

02.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зауважує, що суд першої істанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, наданих третій особі в суді першої інстанції, в розмірі 115000,00 грн. є співмірним із значенням справи, ціною позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час провадження у Господарському суді міста Києва.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, прийняте нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.11.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представик відповідача в судове засідання 27.11.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в передбачений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях третя особа вказала, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 115000,00 грн., а докази щодо обсягу наданих послуг та їх вартості будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між третьою особою по справі ТОВ «Монтаженерго Україна» та адвокатом Безвершенко О.О., укладено Договір № 64 від 02.07.2021 року про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1. Договору, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар (винагороду) за надану професійну правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг виконавець направляє клієнту звіт (акт) про надані послуги. Сторони підписують акт про надані послуги, що підтверджує передачу та приймання послуг. Звіт про надані послуги є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг (п. 3 договору).

У заявці на надання послуг №10 від 24.04.2023 сторони погодили наступний обсяг послуг: комплексний правничий супровід та представництво інтересів Клієнта в судовому провадженні у Господарському суді міста Києва у справі № 910/4937/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення 1 172 400,00 грн.

У п.п 3.1.1 п. 3.1. заявки № 10 до Договору сторони погодили, що вартість послуг, визначених в п. 1.1.1. цієї заявки складає 115 000,00 грн.

За результатом наданих послуг, ТОВ «Монтаженерго Україна» та адвокат Безвершенко О.О. підписали Акт №l від 28.07.2023 про надані послуги до заявки на надання правничої допомоги № 10 від 24.04.2023 на загальну суму 115 000,00 грн., в якому зазначено вид послуг, які надавались, обсяги послуг, загальний витрачений час, загальну суму наданих послуг, що складається з таких етапів:

- пошук інформації, детальне вивчення та аналіз матеріалів позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення 1 172400,00 грн. по страві №910/4937 /23;

- аналіз актуальної судової практики та правових позицій Верховного суду, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін;

- консультування Клієнта щодо перспектив захисту інтересів ТОВ «Монтаженерго Україна» в суді першої інстанції;

- підготовка проекту, погодження та подання заяви Клієнта про вступ у справу №910/ 4937 / 23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача;

- збір доказової бази для захисту та представництва інтересів Клієнта та формування правової позиції Клієнта шодо позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго»;

- вивчення та аналіз позовної заяви ПрАТ «НЕК «Укренерго» з додатками про стягнення грошових коштів за банківською гарантією №2760-22 від 15.02.2022.

- вивчення та аналіз відзиву з додатками АТ «Банк Альянс» на позовну заяву ПрАТ «HEK «Укренерго» про стягнення заборгованості у справі № 910/4937/23;

- підготовка проекту, погодження та подання письмових пояснень з додатками третьої особи, яка не заявляе самостійних вимог на стороні відповідача щодо предмету спору у справі №910/4937/23 за позовом Приватного актіонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Монтаженерго Україна» на стороні відповідача про стянення 1 172 400,00 грн.;

- вивчення та аналіз відповіді ПрАТ «НЕК «Укренерго» на відзив АТ «Банк Альянс» на позовну заяву ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення грошових коштів за банківською гарантією №2760-22 від 15.02.2022 у справі № 910/4937/23;

- вивчення та аналіз додаткових пояснень АТ «Банк Альянс» у справі №910/ 4937 /23;

- представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях 08.05.2023, 29.05.2023, 19.06.2023, 24.07.2023, 27.07 2023.

Відповідно до п. 3.2. Заявки №10 до договору та п. 2 Акта №1 від 28.07.2023 до заявки №10, оплата наданих послуг адвоката Безвершенка О.О. здійснюється клієнтом протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг та набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 27 липня 2023 року у справі №910/4937/23 законної сили.

Таким чином, третя особа просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 115000,00 грн.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Також, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягненні судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані третьою особою документи на підтвердження розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Судова колегія звертає увагу на те, що адвокатом третьої особи в акті наданих послуг не вказано час, витрачений останнім на надання тієї чи іншої послуги.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що вказані в акті № 1 від 28.07.2023 послуги з аналізу актуальної судової практики і правових позицій Верховного Суду та формування правової позиції поглинаються послугою із підготовки, погодження та подання письмових пояснень у справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 873/212/21 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати третьої особи з урахуванням всіх аспектів і складності справи, обсягу наданої професійної правової допомоги, з огляду на те, що заявлений третьою особою до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката слід відмовити, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" 75000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції- скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у стягненні з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 75000,00.

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" 75000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженерго Україна" 75000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

3. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/4937/23 залишити без змін.

4. Справу № 910/4937/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.12.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак