Постанова

від 18.10.2023 по справі 910/899/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. Справа№ 910/899/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Степанов О.С. в режимі відеоконференції

від відповідача: Дітковський А.М. (посвідчення адвоката № 5364 від 30.01.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 (повне судове рішення складено 08.05.2023)

у справі № 910/899/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"

про стягнення 2 914 600,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" про стягнення за договором оренди навантажувальної техніки від 01.08.2017 № АР-060 вартості неповернутої з оренди техніки в сумі 2 360 000,00 грн та пені в сумі 554 600,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" 2 360 000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки, 389 400,00 грн пені, а також 41 241,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції:

- не врахувано вплив форс-мажору на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань та відсутність вини останнього за невиконання цих зобов`язань в частині стягнення пені;

- порушено порядок визначення розміру збитків, який встановлений приписами норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі № 910/899/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, справу № 910/899/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом - 02.08.2023.

В судовому засіданні 02.08.2023 колегією суддів було відмовлено у клопотанні відповідача про приєднання до матеріалів справи у якості доказу сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-23-2716 від 07.06.2023, з тих підстав, що сертифікат був створений 07.06.2023, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 27.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 оголошено в судовому засіданні по справі № 910/899/23 перерву на 18.10.2023.

До Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали від 02.08.2023 від сторін надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.10.2023, з`явився представник відповідача до приміщення суду, представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції. Представники сторін підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (орендар, відповідач) укладено договір № АР-060 оренди навантажувальної техніки (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне орендне користування навантажувальну техніку за наведеним у пункті переліком.

У пункті 1.2 договору сторонами погоджена оціночна вартість техніки, що складає: 1.2.1. автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, 2008 року випуску, №.шасі: НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , код по складу 30501 - 320 000 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 1.3 договору місце (територія) експлуатації (перебування) орендованої техніки в орендаря: Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Менделєєва, б. 67.

Відповідно до п. 2.1 договору на підтвердження факту передачі техніки орендодавцем орендарю, згідно умов даного договору, складається двосторонній акт приймання-передачі (додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що повернення техніки орендодавцю проводиться у строк одного календарного дня з моменту закінчення терміну дії (дострокового розірвання) цього договору, згідно відомості приймання техніки з оренди, що є додатком № 4 до договору, а також підписаного сторонами договору, акта приймання-передачі техніки з оренди, що є додатком № 5 до договору. Передача-приймання техніки з оренди здійснюється на території орендодавця.

В позові позивач зазначив, що сторони прийшли до взаємної згоди надати орендодавцю право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов`язковим попереднім, у термін за 10 (десять) календарних днів, до дати передбачуваного розірвання, повідомленням орендаря; при цьому орендодавець не несе обов`язку надати орендарю іншу техніку і не тягне для орендодавця негативних наслідків, у вигляді сплати штрафів, пені, збитків, втраченої орендарем вигоди та інше. В цьому випадку орендодавець повертає орендарю залишок сплаченої орендної плати, протягом 10 (десяти) календарних днів (п. 3.8 договору).

У пункті 4.1 договору погоджено розмір орендної плати за користування технікою.

За змістом пункту 5.3 договору орендар зобов`язаний, серед іншого, забезпечити охорону орендованої техніки.

Відповідно до п. 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця. Термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2018 року. Строк фактичної оренди техніки закінчується в момент підписання сторонами додатку № 5 до договору. Сторони дійшли згоди вважати, що в разі не підписання додатку № 5 після закінчення строку дії договору - він буде вважатися автоматично продовженим, по дату підписання акт приймання-передачі техніки з оренди.

У подальшому до договору укладалися додаткові угоди: від 25.10.2017 № 1, від 15.12.2017 № 2, від 30.04.2018 № 3, від 31.05.2018 № 4, від 01.07.2018 № 5, від 15.11.2018 № 5, від 23.12 2020 № 8, від 01.12.2021 № 12, від 25.11.2021 № 13.

За вказаними угодами вносилися зміни, зокрема, до п.п. 1.1, 1.2, 4.1 договору в частині додатково переданого майна в оренду, його відновної вартості та розміру оплати. Також продовжувався строк дії договору, граничний термін якого визначений до 31.12.2023.

До даних додаткових угод сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі техніки в оренду та відомості передачі техніки в оренду.

Отже, станом на час звернення позивача до місцевого господарського суду в оренді у відповідача знаходилися: автонавантажувач Nissan, моделі P1F1AJ15J, шасі НОМЕР_9, код по складу 30501 - 320000,00 грн; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A10D, шасі № НОМЕР_3 , код по складу 33101 - 210000,00 грн; автонавантажувач Toyota, моделі 02-8FG-15, шасі № НОМЕР_4 , код по складу 29884 - 340000,00 грн; автонавантажувач Goodsense, моделі FD-25, шасі № НОМЕР_5 , код по складу 38612 - 460000,00 грн; автонавантажувач Nissan, моделі FD02A25Q, шасі № НОМЕР_6 , код по складу 35270 - 380000,00 грн; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_7 , код по складу 38819 - 350000,00 грн; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі № НОМЕР_8 , код по складу 49598 - 300000,00 грн.

08.11.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 02.11.2022 № 45 про розірвання договору оренди згідно з пунктом 3.8 договору через 10 календарних днів з дня отримання даного повідомлення. Відтак, відповідач був зобов`язаний повернути орендовану техніку в строк одного календарного дня з моменту дострокового розірвання з оформленням відомості та акт приймання-передачі техніки з оренди, а також провести повний розрахунок по сплаті заборгованості з орендної плати.

Надалі, позивач направив відповідачу претензію від 25.11.2022 № 554/юр про сплату боргу в розмірі 2 360 000,00 грн, в якій просив негайно провести повернення автонавантажувачів, або компенсувати відновну вартість автонавантажувачів у сумі 2 360 000,00 грн, або надати рівноцінне майно, якщо на це буде згода орендодавця, та ліквідувати поточну заборгованість з оплати орендної плати по договору №АР-060 оренди навантажувальної техніки від 01.08.2017.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на вимоги позивача від 02.11.2022 № 45 (про розірвання договору оренди з вимогою повернути орендовану техніку) та від 25.11.2022 № 554/юр техніку з оренди не повернув, що і стало причиною виникнення даного спору про стягнення вартості неповернутої з оренди техніки в сумі 2 360 000,00 грн та пені в сумі 554 600,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що наразі не здійснює контроль за виробничим майданчиком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, проте за даними відповідача техніка позивача не пошкоджена та не втрачена, у зв`язку з чим позивачем не доведено підстав для стягнення її вартості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" 2 360 000,00 грн вартості неповернутої з оренди техніки, 389 400,00 грн пені, а також 41 241,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї, заперечень на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно вимог ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім цього, згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно вимог ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що позивачем реалізовано передбачене умовами договору (пунктом 6.8 договору) право на отримання відшкодування в розмірі визначеної у договорі відновної оціночної вартості техніки внаслідок порушення права позивача на розпорядження та користування цим майном.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним наявність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутої з оренди техніки.

Судовою колегією прийнято до уваги, що в п.п. 1.1, 1.2, 4.1 договору (та в додаткових угодах до договору) наведено погоджену сторонами відновну оціночну вартість техніки, що спростовує відповідні посилання відповідача на недоведеність розміру збитків у порядку ст. 225 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що загальна вартість неповернутої відповідачем з оренди техніки становить 2 360 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 554 600,00 грн, нараховану на підставі п. 6.8 договору за період з 25.11.2022 - по 10.01.2023.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 6.8 договору передбачено, що термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.

Як слідує з матеріалів справи, претензія від 25.11.2022 № 554/юр про повернення автонавантажувачів, або компенсацію відновної вартості автонавантажувачів у сумі 2 360 000,00 грн направлена відповідачу 29.11.2022 та вручена 03.12.2022.

Отже, оскільки п. 6.8 договору встановлено термін відшкодування вартості втраченої техніки - п`ять днів із відповідного звернення орендодавця, суд першої інстанції дійшов висновку про відлік такого строку з 04.12.2022.

Таким чином, відповідачем прострочено виконання зобов`язань з відшкодування вартості втраченої техніки з 09.12.2022.

Здійснивши арифметичний перерахунок пені за період з 09.12.2022 по 10.01.2023, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 389 400,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано вплив форс-мажору на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань та відсутність вини останнього за невиконання цих зобов`язань, колегією суддів оцінюється критично, оскільки відповідно до п. 5.3.4 відповідач зобов`язаний забезпечити охорону орендованої техніки.

За змістом п. 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки вказана обставина не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, необхідною умовою звільнення від відповідальності є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Також матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє вищевказані твердження відповідача.

Посилання відповідача на те, що судом не враховано відсутність вини відповідача в частині стягнення пені, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки відповідач не довів відповідними доказами про наявність у нього орендованої техніки, а також того факту що вона не пошкоджена та не є втраченою.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем до матеріалів справи на підтвердження знищення спірної техніки відповідне фотозображення, не підтверджує ідентифікації та віднесення зображених об`єктів до спірної техніки, що є предметом договору від 01.08.2017 № АР-060.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та письмових пояснення доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/899/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/899/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.11.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко