Постанова

від 08.11.2023 по справі 910/14998/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. Справа№ 910/14998/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від прокуратури: Татаренко Г.Г.

від позивача: Онищенко Т.О.

від відповідача 1: Сайко Ю.В.

від відповідача 2: Осадча І.Ю.

від відповідача 3: Кохан В.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 (складено та підписано повний текст рішення 26.05.2023)

у справі №910/14998/22 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ"

2) Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

3) Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Ліцей "Наукова зміна"

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нежитлове приміщення

УСТАНОВИВ:

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - "Позивач") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (надалі також - "Відповідач -1"), Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - "Відповідач - 2") та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - "Відповідач - 3") про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 року та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022, укладений між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37388222), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113); зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) повернути нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва (нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташовану на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ) балансоутримувачу Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113) за актом повернення з оренди орендованого майна; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.; стягнуто з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37388222) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.; стягнуто з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції було обґрунтовано наступним. Укладення сторонами Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 здійснено в порушення приписів ст. 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з неможливістю передачі в оренду приміщення, яке не використовується для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, що свідчить про недодержання при укладенні Договору установлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24 травня 2023 року у справі №910/14998/22 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва, в інтересах Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ", Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Ліцей "Наукова Зміна" Дарницького району міста Києва про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення; стягнути з Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36046924) судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обгартування своєї скарги відповідач 1 зазначав, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, однак на переконання апелянта саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду не достатньо. Проте на переконання відповідача 1 в матеріалах справи відсутні докази, як того, що спірний договір оренди порушує економічні інтереси територіальної громади міста Києва, так і того, що утримання нерухомого майна проводиться за рахунок муніципального бюджету, а також застосування уповноваженим органом заходів впливу до винних осіб бездіяльність яких призвела до представництва прокурором інтересів позивача. Апелянт зазначав, що у матеріалах справи міститься лист В.о. КМР №063-2975 від 21.07.2022, який у свою чергу посилається на інформацію Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про те, що оскаржуваний договір оренди не тільки не порушує майнових прав та інтересів територіальної громади м. Києва, а навпаки є джерелом коштів за рахунок яких забезпечується належний рівень надання освітніх послуг, проведення поточних ремонтів будівель ліцею, здійснення модернізації його матеріально-технічної бази та збереження об`єктів громади столиці. Крім того апелянт зазначав, що для охоплення майна диспозицією ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», потрібно щоб відповідний актив перебував у володінні, користуванні чи у власності саме закладу освіти, про що і зазначено в постанові ВС від 27.11.2018 №905/1227/17, однак матеріали справи не містять доказів того, що власником чи користувачем нерухомого майна спірного є заклад освіти в особі Ліцею «Наукова зміна» Дарницького району м. Києва, а відтак на правовідносини за спірним договором оренди поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», саме його норми ураховувались сторонами договору оренди при його укладенні.

Також апелянт звертав увагу суду, що у постанові ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 було зазначене, що визнаючи недійним договір, головною умовою, яку повинні установити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори, а оскільки у даному випадку, на переконання апелянта, прокурором та позивачем не було доведене, яке право дер держави було порушено, крім того, при розгляді справи у суді першої інстанції, судом не було доведено яким чином договір оренди порушує права та інтереси територіальної громади м. Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" у справі №910/14998/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14998/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14998/22.

28.06.23 на адресу суду надійшли матеріали справи №910/14998/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, а саме доплату судового збору у розмірі 5 789,00 грн.

21.08.2023 на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, та надано суду доказ сплати судового збору у розмірі 5 789,00 грн. Дана заява була направлена на адресу суду 15.08.2023.

Судом установлено, що ухвалу суду від 03.07.2023 апелянт отримав 017.08.2023, отже на переконання суду скаржник усунув недоліки у строки визначені судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22. Призначено справу №910/14998/22 до розгляду на 04.10.2023.

У судове засідання, яке відбулося 04.10.2023 не з`явився представник апелянта/відповідача 1 та третьої особи, інші учасники справи були присутні. Відповідач 3 у судовому засіданні усно просив суд відкласти розгляд справи. Розгляд справи було відкладено на 18.10.2023.

13.10.2023 на адресу суду від Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення, у яких відповідач 3 назначав наступне, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки неповно установлені обставини, які мають значення для справи, та прийняте з порушенням норма матеріального права.

Зокрема, відповідач 3 зазначав, що Ліцей «Наукова зміна» віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва, передано до сфери управління Відповідача 2 та закріплено на праві оперативного управління за Відповідачем 3. Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва» районні в місті Києві державні адміністрації уповноважено виступати орендодавцями щодо нерухомого майна та споруд, які передані їм до сфери управління. Тобто, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація є належним орендодавцем, зазначеного в позові майна, а Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - балансоутримувачем.

19.10.2023 на адресу суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення, у яких адміністрація просила суд задовольнити апеляційну скаргу відповідач 1 та скасувати рішення суду першої інстанції, зокрема зазначала, що райдержадміністрація забезпечує ефективне використання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, віднесеного до сфери її управління, без порушень законодавства України у сфері державного та комунального майна, а тому відсутній факт порушення майнових прав та інтересів територіальної громади міста.

У судове засідання, яке відбулося 18.10.2023 з`явились представник позивача, прокуратури та відповідачів, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ураховуючи належне повідомлення третьої особи суд ухвалив слухати справу за відсутності представника третьої особи. Присутні учасники надали суду пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі відповідача 1, заслухавши пояснення присутніх учасників та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи судом було оголошено перерву до 08.11.2023.

08.11.2023 у судове засідання з`явились представники прокуратури, позивача та відповідачів.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів установила наступне. Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 25.01.2022 №45 було затвердженого протокол електронного аукціону на продовження договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в Оренду. Даним розпорядженням продовжили договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 26.03.2020 №429 шляхом викладення його у новій редакції згідно з примірним договором оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить додержавної власності з переможцем аукціону.

25.01.2022 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (Орендар) та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (Балансоутримувач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519, відповідно до умов якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. (т.1 а.с.33-44).

Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов. (п.1.2 Договору), а саме, у п. 7.1. сторони погодили, що майно може бути використане тільки за цільовим призначенням, розміщенням торгівельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів (канцелярські товари).

Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (Додаток №2). Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п.3.3 Договору Орендар сплачує орендну плату до бюджету міста Києва та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно з п.4.1 Умов інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлова будівля літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташована на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (Додаток №1).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування майно - нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташовану на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ, що підтверджується Актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. (т.1 а.с.45-46).

Листом від 25.01.2022 в.о. КМР (КМДА) №062/09/16-379 повідомило Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію та направило звіт про незалежну оцінку та вартість майна (м. Київ, пр. Петра Гриоренка, буд.21 В), зазначивши що результат даного звіту може бути використаний з метою розрахунку орендної плати. Дана оцінка майна здійснена з метою розрахунку орендної плати, наданого листом ТОВ «Інтерканц». Крім того у матеріалах справи наявний лист Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації адресований директорові Департаменту освіти і науки в.о. КМР (КМДА) де було зазначено наступна інформація. Нам виконання доручення заступника міського голови секретаря КМР від 18.07.2022 №08/10865 у Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації розглянуто лист Дарницької окружної прокуратури від 06.07.2022 щодо використання майна закладу освіти Ліцею «Наукова зміна» та повідомлено, що питання орендних відносин регулюються Цивільним і Господарським кодексами України, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінет Міністрів України від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна». Розпорядженням райдержадміністрації від 11.08.2011 №373 «»Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дарницької районної у мм. Києві державної адміністрації будівлю Ліцею загальною площею 12 797,90 кв.м. та будівлю теплиці літ. «В» площею 98,00 кв.м. закріплено на праві оперативного управління за управлінням освіти райдержадміністрації.

Надалі адміністрація повідомила департамент, що в управлінні освіти райдержадміністрації відсутня необхідність у використанні будівлі теплиці відповідно до її цільового призначення та у вирощуванні квітів, а тому передача її в платне строкове орендне користування є механізмом ефективного використання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, одночасно було зазначено, що з метою забезпечення належного рівня надання освітніх послуг, проведення поточних ремонтів будівель Ліцею, здійснення модернізації його матеріально-технічної бази, збереження об`єктів територіальної громади м. Києва, управління освіти райдержадміністрації кошти, отримані від оренди нерухомого майна, відповідно до Закону України «Про освіту» ч. 5 ст.80спрямовуються саме на потреби цього закладу.

Отже, звертаючись із позовом прокурор зазначав, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 є недійсним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" використовує вказане майно не за призначенням, а з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним процесом, пов`язаних з забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а у своїй діяльності для оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" повернути нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва (нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташовану на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ) балансоутримувачу Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за актом повернення з оренди орендованого майна.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Ураховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва звертаючись із даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради повинен надати суду докази того, які саме права позивача КМР у даному випадку порушують умови укладеного Договору оренди 25.01.2022 і які підстави для визнання його недійсним, однак на переконання колегії суддів у матеріалах справи відсутні докази порушеного права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Отже, відносини, пов`язані з передачею майна в оренду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та рішенням Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва».

Частиною першою статті 61 Закон України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що правові засади володіння, користування і розпорядження майном закладів загальної середньої освіти визначаються Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими актами законодавства.

Слід звернути увагу суду, що ліцей «Наукова зміна» є закладом загальної середньої освіти і у своїй діяльності керується спеціальним закон - Законом України «Про повну загальну середню освіту».

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4 Статуту Ліцею "Наукова зміна", затвердженого заступником голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та начальником управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Ліцей "Наукова зміна" (далі-ліцей) належить до комунальної форми власності Дарницького району м. Києва, засновниками Ліцею "Наукова зміна" є Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація як виконавчий орган Дарницької у м. Києві ради, Національна Академія наук України, фонд "Наукова зміна" НАН України.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Ліцей «Наукова зміна» є комунальним закладом загальної середньої освіти, тому відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а також іншими нормативно-правовими актами, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та рішенням Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва».

Ураховуючи вищенаведене, на підставі розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 02.12.2021 № 882 «Про оголошення аукціонів на продовження договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду» прийнято рішення про оголошення аукціону на продовження договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.03.2020 № 429.

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.01.2022 № 45 «Про затвердження протоколу електронного аукціону на продовження договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду» затверджено протокол електронного аукціону від 11.01.2022 № LLP001-UA- 20211208-24387.

За результатами даного аукціону, переможцем якого по лоту «Продовження договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду нежитлової будівлі літ. «В» площею 98 кв. м., розташованої на території Ліцею «Наукова зміна», розташованої в місті Києві на проспекті Григоренка Петра, 21-В, став учасник Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАНЦ», з яким укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 25.01.2022 № 519 строком до 24.01.2027 (далі - Договір оренди). Суд також зазначає, що першочергове укладання договору оренди (первісний договір оренди) з відповідачем 1 26.03.2020 укладався саме з цільовим призначенням продажу продовольчих товарів, а саме канцелярські товари, однак ураховуючи те, що дане майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва у КМР не виникало питань щодо укладання саме такого договору. Також, відповідно до листа в.о. КМР №063-2975 від 21.07.2022, було зазначено, що оскаржуваний Договір оренди не порушує майнових прав та інтересів територіальної громади Києва, а є джерелом коштів за рахунок яких забезпечується належний рівень надання освітніх послуг.

Крім того, Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до пункту 29 цього Порядку не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди:

майно закладів охорони здоров`я;

майно закладів освіти;

об`єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту);

нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів;

майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу;

майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.

При цьому обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті.

Як було установлено судом, що згідно інформації, наданої адміністрацією Ліцею «Наукова зміна», приміщення нежитлової будівлі літ «В», загальною площею 98 кв. м., а саме теплиця, не використовується в навчальному процесі з 1997 року, оскільки використання даної будівлі не передбачено освітньою програмою закладу.

Слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 набрала чинності 17.06.2020 в установленому законодавством порядку та є чинною.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 № 2205, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.11.2020 за № 1111/35394, в пункті 11 Розділу І якого зазначено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання державних та комунальних закладів освіти, підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання не за освітнім призначенням, крім випадків передбачених законодавством, не дозволяється.

Тобто у нормативно-правових актах, а саме у постанові Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 визначені випадки, коли дозволено здавати в оренду будівлі закладів освіти комунальної власності для використання не за освітнім призначенням. Аналогічна норма закріплена і в Санітарному регламенті для закладів загальної середньої освіти. Крім того в ЗУ «Про світу» визначено повноваження Кабінету Міністрів України у даній сфері, зокрема фінансування закладів освіти.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень в пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

Отже, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача та, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було вірно установлено судом першої інстанції, що станом на момент підписання Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022 Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування майно - нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташовану на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ, що підтверджується Актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.45-46). Цей Договір діє з 25.01.2022 до 24.01.2027 включно. (п.12.1 Умов)

Положення п.7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Оскільки в.о. КМР у своєму листі від 27.07.2022 на лист Дарницької прокуратури, щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави, від 05.07.2022 зазначило, що управління майном Ліцею здійснюється Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією і при цьому з листа убачається, що КМР не убачає порушення своїх прав та інтересів спірним Договором оренди.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку слід розмежовувати «формальне» порушення інтересів держави у даному випадку. Суд звертає увагу, що відповідачем 1 орендувалось приміщення теплиці, які з 1997 року Ліцеєм не використовувалось, оскільки використання даної будівлі не передбачено освітньою програмою закладу, про що було зазначено відповідачем 2 в листі від 29.08.2022, кошти які перераховувались у якості орендної плати перераховувались частково та спрямовувались виключно на потреби Ліцею, що відповідно не заперечували сторони у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, крім того на запитання головуючого судді у судовому засіданні 01.11.23 представнику КМР, у разі визнання недійсним спірного договору оренди, фінансування Ліцею у повній мірі переходить на КМР, позивач погодився.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд та обладнань.

Тобто, у даному випадку мова іде про додаткове фінансування Ліцею задля поліпшення умов проведення навчального процесу. Крім того суд зазначає, що підтверджується матеріалами справи та про що зазначав прокурор звертаючись із позовом, власником майна (теплиці зокрема) є Київська міська рада, органом, що здійснює управління даним майном є Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, а балансоутримувачем є Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, тобто при укладанні договору оренди у даному випадку в першу чергу мало бути дотримано вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що відповідно було здійснено сторонами спірного договору оренди при укладанні даного договору. При цьому суд звертає увагу, що сторони уклавши спірний договір оренди майна (теплиці) з дотриманням вимог вищенаведеного Закону визначили момент, щодо надходження коштів за оренду на утримання Ліцею.

Звертаючись із позовом прокурор зазначав, що звернення до суду із даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби і відновлені законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо припинення незаконного, нецільового використання приміщення навчального закладу, що створює загрозу збереження його матеріально-технічної бази, та щодо повернення такого приміщення з метою подальшого використання для задоволення освітніх потреб дітей, забезпечення організації навчально-виховного процесу, крім того прокурор зазначав, що дане порушення прав територіальної громади призводить зокрема до ослаблення економічної основи місцевого самоврядування. Однак, колегія суддів зазначає, що керуючись пунктом 15.3 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», райдержадміністрація звернулась листом від 24.02.2020 № 101-1488/05 до голови постійної комісії Київської міської ради з питань власності про внесення на розгляд постійної комісії Київської міської ради з витань власності щодо надання дозволу на продовження строку дії договору оренди із урахуванням зменшення площі об`єкта оренди (з 98,28 м2 на 98,00 м2). Протоколом 2 10/196 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності, а саме пунктом 63 було прийнято рішення, яким погоджено дане питання, на виконання пункту 63 додатка до протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 17.03.2020 № 10/196, було видано розпорядження райдержадміністрації від 26.03.2020 № 273 та укладено поговір № 429 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.03.2020 між райдержадміністрацією, ТОВ «ІНТЕРКАНЦ» та управлінням освіти райдержадміністрації. Ураховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що перебування указаного об`єкта в оренді забезпечує ефективне та раціональне використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Отже, беручи до уваги вищенаведене можна дійти висновку, що у даному випадку прокуратурою не було доведено у чому саме полягає захист інтересів держави, оскільки укладання даного договору не призвело до порушення інтересів держави чи самого закладу освіти.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі установлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, установленим обставинам справи, та ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи задоволення апеляційної скарги, судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на Київську міську прокуратуру.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити повністю.

3. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) 7 443,00 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов