Постанова

від 23.11.2023 по справі 910/14998/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. Справа№ 910/14998/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 (складено та підписано повний текст рішення 26.05.2023)

у справі №910/14998/22 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ"

2) Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

3) Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Ліцей "Наукова зміна"

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нежитлове приміщення

УСТАНОВИВ:

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - "Позивач") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (надалі також - "Відповідач -1"), Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - "Відповідач - 2") та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - "Відповідач - 3") про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №519 від 25.01.2022, укладений між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37388222), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113); зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) повернути нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва (нежитлову будівлю літ. В, загальною площею 98 кв.м., розташовану на території Ліцею "Наукова зміна" Дарницького району м. Києва, що за адресою: просп. Григоренка Петра, 21-В, м. Київ) балансоутримувачу Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113) за актом повернення з оренди орендованого майна; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.; стягнуто з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37388222) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.; стягнуто з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 168-К, ідентифікаційний код юридичної особи 37448113) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24 травня 2023 року у справі №910/14998/22 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва, в інтересах Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ", Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Ліцей "Наукова Зміна" Дарницького району міста Києва про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення; стягнути з Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36046924) судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 скасовано. Прийняти нове рішення, яким у позові Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено повністю. Стягнуто з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) 7 443,00 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

13.11.2023 на адресу суду від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У даній заяві відповідач 1 просив суд ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Київської міської прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36046924) - судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 29 000,00 грн.

В додатках до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач 1 надав наступні документи:

- копія ордеру АІ 1345226 (оригінал знаходиться у Сайко Ю.В.);

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ю.В.Сайко (оригінал знаходиться у Ю.В. Сайко);

- копія договору про надання правової допомоги 55 від 02.02.2023 та додаткової угоди 1 від 02.02.2023 (оригінал знаходиться в Бюро та Клієнта);

- проект підготовленої для клієнта апеляційної скарги у справі №910/14998/22 (оригінал знаходиться в Бюро та Клієнта);

- копія акту номер 1 про надання правничої допомоги від 10.11.2023 (оригінал знаходиться у Клієнта та Бюро);

- квитанція про надсилання стороні Київська міська рада 22883141;

- квитанція про надсилання стороні Київська міська прокуратура 02910019;

- квитанція про надсилання стороні Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 37448113;

- квитанція про надсилання стороні Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація 37388222;

- докази надіслання цієї заяви з додатками Дарницькій окружній прокуратурі м. Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14998/22 про розподіл судових витрат призначено до розгляду на 23.11.2023. Надано можливість іншим учасникам, зокрема позивачу, у строк до 22.11.2023 надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.

22.11.2023 на адресу суду від Київської міської прокуратури надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №910/14998/22. У зазначених запереченнях прокуратура зазначала, що надані суду документи, які підтверджують діяльність адвоката у даній справі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, відповідач 1 звертаючись із апеляційною скаргою зазначав, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який очікує понести апелянт становить 20 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що повний текст постанову даній справі підписано 14.11.2023, а 13.11.2023 через електронний суд від відповідача 1 надійшла заява про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи і просив стягнути з Київської міської прокуратури витрати у розмірі 29 000,00 грн.

Крім того у матеріалах справи міститься Договір про надання професійної правничої допомоги укладений між ТОВ «ІНТЕРКАНЦ» та АО «САЙКО ТА ПАРТНЕРИ» від 02.02.2023. Предметом даного договору послуги з надання професійної правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що у суді апеляційної інстанції представництво інтересів ТОВ «ІНТЕРКАНЦ» здійснював адвокат Сайко Юрій Васильович, на підставі ордеру АІ 1345226 та свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю КС 6890/10.

Згідно акту №1 про надання правничої допомоги від 10.11.2023 клієнту - ТОВ «ІНТЕРКАНЦ» АО були надані наступні послуги:

- підготування апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14998/22, що включає: правовий аналіз оскаржуваного рішення стосовно перспектив його оскарження Клієнтом до суду апеляційної (станції; опрацювання нормативної бази та судової тактики, що потенційно може спростувати висновки місцевого суду викладені в оскаржуваному рішенні; написання апеляційної скарги - 8 год - 16 000,00 грн;

- участь 18.10.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/14998/22 - 30 хв - 2000,00 грн;

- участь 01.11.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/14998/22 - 30 хв - 2000,00 грн;

- участь 08.11.2023 у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/14998/22 - 30 хв - 2000,00 грн. Загальний розмір гонорару становить 22 000,00 грн.

Крім того відповідач 1 зазначав, що Додатковою угодою № 1 від 02 лютого 2023 року до Договору установлено, що Клієнту надається повний спектр професійної правничої допомоги пов`язаної з представленням прав та інтересів Клієнта у справі № 910/14998/22, де Клієнт виступає в статусі відповідача, та у зв`язку з цим представлення прав і законних інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді та перед іншими фізичними і юридичними особами, органами державної влади і місцевого самоврядування, установами та організаціями. Розмір гонорару Бюро визначається на підставі загального обсягу виконаної роботи (наданої послуги) у відповідності до змісту правової допомоги, що надається Клієнту та тарифної ставки Бюро, яка складає - 2 000,00 грн / 1 година. При цьому, мінімальний оплачуваний час складає 0,5 години, вартість адвокатського запиту - 1 500,00 грн, а мінімальна вартість представлення інтересів Клієнта в одному судовому засіданні становить - 2 000,00 грн Також, Сторони дійшли згоди, що якщо буде досягнуто мету змісту правової допомоги (прийнято судове рішення у справі № 910/14998/22 про відмову у задоволенні позовних вимог до Клієнта), Клієнт додатково сплачує Бюро «гонорар успіху», надалі - Гонорар успіху, в розмірі 7 000,00 грн. Гонорар сплачується в безготівковому порядку на рахунок Бюро, що вказаний в розділі 6 Договору протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами акту надання правничої допомоги. Гонорар успіху також сплачується в безготівковому порядку на рахунок Бюро, що вказаний в розділі 6 Договору протягом 30-ти банківських днів з моменту прийняття і набранням законної сили судовим рішенням у справі № 910/14998/22 про відмову у задоволенні позовних вимог до Клієнта.

Отже, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 29 000,00 грн.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про розподіл судових витрат понесених останнім у суді першої та апеляційної інстанції на правничу колегія суддів установила наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та ураховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Додатково судом ураховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Крім того колегією суддів береться до уваги те, що витрати наразі стягуються за перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції. Отже, при складанні процесуальних документів представнику позивача не знадобилось вивчення обставини справи, оскільки відповідно до норм ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові ВС Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Проаналізувавши додані до Заяви документи, перелік наданої правничої допомоги, вказані в Акті послуги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення Заяви з огляду на таке.

При розгляді вимоги заяви в частині додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") колегія суддів ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд неодноразово указував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до ч.1 ст.86 ГПК суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви відповідача 1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись ст.129 ГПК, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" підлягають частковому задоволенню у сумі 22 000,00 грн, у стягненні з прокуратури 7000,00 грн гонорару успіху суд відмовляє.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/14998/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" (02068, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА, будинок 21-В, ідентифікаційний код юридичної особи 36046924) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000,00 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАНЦ" відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту 29.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов