Постанова

від 02.11.2023 по справі 922/1916/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1916/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засіданні Фурсової А.М.,

за участю представників:

від позивача Павлюченко О.М. на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ; Чорний Г.О. - на підставі ордеру Серії АХ №112350 від 18.04.2023р.;

від відповідача Пантєлєєв В.Ю. на підставі довіреності від 09.08.2023р.;

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія", м. Харків (вх.№1833 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 (повний текст складено 21.08.2023, суддя Байбак О.І.) у справі №922/1916/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Павлюченка Олексія Михайловича, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія", м. Харків,

за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", м.Запоріжжя,

про стягнення 877982,00грн,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2023 фізична особа-підприємець Павлюченко Олексій Михайлович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" про стягнення 877982,00грн, з яких: 868700,00грн заборгованості, 9282,00грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач, як виконавець, посилався на порушення відповідачем, як замовником, взятих на себе зобов`язань за договором підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за фактично виконані роботи в порядку пункту 9.3. договору.

Зокрема, вказаним пунктом договору сторонами було погоджено, що у випадку, коли дія форс-мажорних обставин (непереборної сили, зокрема, таких обставин суспільного життя як війна та бойові дії) триває більше двох місяців, кожна зі сторін має право на розторгнення договору без звернення до господарського суду та не несе відповідальності за таке розторгнення договору за умов, що вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за десять днів до часу розторгнення.

Вказаний пункт також передбачав, що до часу розторгнення договору з причин виникнення форс-мажорних обставин, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість фактично виконаних робіт, наведених у додатку № 1 договору.

Позивач зазначав, що роботи за договором були ним частково виконані, однак не завершені у зв`язку із початком військових дій на території м. Маріуполь, що розпочалися у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022.

У зв`язку із вказаними обставинами, на виконання пункту 9.3. договору, листом 28.06.2022 було повідомлено відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) та відповідно запропоновано погодити фактично виконаний ним об`єм робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин, проте, відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було.

09.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, в якій просив провести звірку взаєморозрахунків та сплати заборгованість за фактично виконані роботи за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 в порядку пункту 9.3. договору.

Листом від 15.02.2023 відповідачем було надано відповідь на претензію, в якій було зазначено про те, що оскільки м. Маріуполь внаслідок проведення бойових дій рф зазнало багато руйнувань та знаходиться в окупації перевірити обсяг комплексних робіт за договором підряду, виконаних ФОП Павлюченко О. М. та, як наслідок, провести розрахунок, не виявляється можливим.

З огляду на те, що відповідачем не було в добровільному порядку погоджено та відшкодовано вартість фактично виконаних робіт, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" на користь Фізичної особи-підприємця Павлюченка Олексія Михайловича 868700,00грн заборгованості, 5926,20 грн - 3% річних, 13119,39грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором підряду в сумі 868700,00грн, з посиланням на положення статей 509, 526, 530, 610, 629, 837,843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, а також умови пункту 9.3. договору, мотивовані тим, що позивачем, як виконавцем, у відповідності до умов договору, було повідомлено відповідача, як замовника, про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), які судом визнано загальновідомими та такими, що не підлягають доказуванню в силу положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим, у відповідача виник обов`язок зі сплати виконавцю вартості фактично виконаних робіт.

З огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не було визначено порядку погодження об`єму та вартості фактично виконаних робіт відповідним актом здачі-приймання робіт, господарський суд першої інстанції керуючись принципом вірогідності доказів визначеним в статті 79 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи докази відповідають критеріям належності та вирогідності, отже виконання позивачем переліку робіт за договором, що наведений в листах до відповідача від 28.06.2022 та від 09.02.2023 та наведеного в позовній заяві може вважатися встановленим.

Поряд з цим, місцевим господарським судом було зазначено про те, що умовами укладеного між сторонами договору підряду не було встановлено строк оплати фактично виконаних робіт, отже з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов`язання з оплати відповідач мав виконати до 16.02.2023 (з урахуванням дати направлення претензії від 09.02.2023), відповідно з 17.02.2022 останній вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, що в свою чергу саме з цієї дати надає позивачу право на нарахування, зокрема 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

За наведених обставин, господарським судом першої інстанції було частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% в сумі 5926,20 грн за період з 17.02.2023 по 10.05.2023, в іншій частині відмовлено у зв`язку із безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М Технологія" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача вартості фактично виконаних робіт за договором підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту їх виконання.

Зокрема, апелянт звертає увагу суду на те, що пунктом 2.1 договору підряду сторони погодили, що роботи виконуються виконавцем з дати отримання письмового повідомлення від замовника про необхідність приступити до пусконалагоджувальних робіт і до повного виконання робіт на об`єктах згідно цього договору, проте, ТОВ «М ТЕХНОЛОГІЯ», як замовник, відповідного письмового повідомлення не направляло. Отже, за наведених обставин, пусконалагоджувальні роботи позивачем, як виконавцем, якщо і були проведені, як він стверджує, то особисто з власної ініціативи, без погодження їх початку з замовником, що в свою чергу є грубим порушенням умов договору підряду.

Окрім того, скаржник вважає, що не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статей 76 -79 ГПК України виконання робіт за договором підряду ті факти, що насправді роботи за договором підряду, взагалі фактично виконувались, якимись громадянами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що вбачається з пояснень свідків наданих позивачем до суду першої інстанції. Таким чином, позивач не виконав умови договору підряду власними силами, як це передбачено пунктом 1.1. договору, а передоручив їх фактичне виконання громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклавши з ними договори підрядів: №201221-2 та №2012-1 від 20.12.2021.

Крім того, скаржник заперечує проти розірвання, або припинення господарських зобов`язань за договором підряду, у зв`язку із обставинами непереборної сили (форс - мажорні обставини), оскільки вважає, що цей договір має бути виконаний його сторонами в повному обсязі так, як це передбачено пунктами 4.1.2 та 4.4.1 договору підряду.

Тобто, позивач має виконати свої зобов`язання в повному обсязі, як це передбачено пунктом 5.1. договору підряду, а саме: закінчення робіт по договору є підписання акту приймання аспірації ливарного двору та бункерної естакади в опитну експлуатацію після успішного проведення комплексних випробувань впродовж не менше ніж 72-х годин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23; призначено справу до розгляду на "02" листопада 2023 р. об 11:15 годині; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

19.10.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12749), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія", рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.11.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (надалі замовник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М Технологія" (надалі виконавець, відповідач) було укладено договір підряду № 2807/20 (надалі договір №1 т.1 а.с.133-142), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати роботи по проведенню пусконалагоджувальних робіт на об`єктах:

- пусковий комплекс № 4.1 (ПК4.1-ЛД) будівництво газоочисної установки ливарного двору ДП № 4;

- пусковий комплекс № 4.2 (ПК4.2-БЕ) реконструкція (з новим будівництвом) газоочисної установки бункерної естакади ДП № 4. В рамках проекту: Реконструкція (з новим будівництвом) ГОУ ливарних дворів та бункерної естакади ДП № 2, 4, 5 ПАТ ММК ім. Ілліча по вул. Левченко, у м. Маріуполь (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору №1, вартість робіт за договором становить 2700000 грн. (в т. ч. ПДВ).

Пунктом 6.2. договору №1 визначено, що оплата робіт здійснюється замовником протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

З метою безпосереднього виконання робіт, визначених в договорі підряду №2807/20 від 12.10.2020, між Товариством з обмеженою відповідальністю "М Технологія" (надалі замовник, відповідач), та Фізичною особою-підприємцем Павлюченко Олексієм Михайловичем (надалі виконавець, позивач) було укладено договір підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021 (надалі договір №2 т.1 а.с.59-63), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язався власними силами надати інжинірингові послуги по проведенню пусконалагоджувальних робіт на об`єктах:

- пусковий комплекс № 4.1 (ПК4.1-ЛД) будівництво газоочисної установки ливарного двору ДП № 4;

- пусковий комплекс № 4.2 (ПК4.2-БЕ) реконструкція (з новим будівництвом) газоочисної установки бункерної естакади ДП № 4. В рамках проекту: Реконструкція (з новим будівництвом) ГОУ ливарних дворів та бункерної естакади ДП № 2, 4, 5 ПАТ ММК ім. Ілліча по вул. Левченко, у м. Маріуполь (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору №2, роботи виконуються виконавцем з дати отримання письмового повідомлення від замовника про необхідність приступити до пусконалагоджувальних робіт і до повного виконання робіт на об`єктах згідно цього договору.

Закінченням робіт по договору є підписання акту приймання аспірації ливарного двору та бункерної естакади в опитну експлуатацію після успішного проведення випробувань продовж не менш ніж 72-х годи. На підставі підписаного сторонами акту прийомки аспірації ливарного двору та бункерної естакади в опитну експлуатацію, сторони здійснюють здачу прийомку виконаних робіт шляхом оформлення акту здачі- приймання виконаних робіт Акт здачі приймання виконаних робіт підписується обома сторонами (пункти 5.1 та 5.2 договору №2).

Відповідно до пунктів 5.3-5.4 договору №2, виконавець оформлює та надає замовнику акт здачі-приймання робіт протягом 3-х (трьох) календарних днів після завершення робіт. Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані виконавцем роботи та підписати акт здачі-приймання робіт або надати мотивовану відмову в підписанні акта здачі-приймання робіт протягом десяти днів з моменту надання його виконавцем.

За змістом пунктів 6.1-6.2 договору №2, загальна вартість робіт за дійсним договором визначається в національній валюті України та складає 1460000,00грн, ПДВ не передбачений.

Оплата робіт здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання робіт згідно з розділом 5 дійсного договору та отримання замовником рахунка-фактури на оплату.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у випадку, коли дія форс-мажорних обставин (непереборної сили) триває більше двох місяців, кожна зі сторін має право на розторгнення договору без звернення до господарського суду та не несе відповідальності за таке розторгнення договору за умов, що вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за десять днів до часу розторгнення. До часу розторгнення договору з причин виникнення форс-мажорних обставин, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість фактично виконаних робіт, наведених у додатку № 1 дійсного договору. Згідно з додатком № 1 до договору, сторони обумовили конкретний перелік робіт, які мав виконати виконавець в рамках договору (т.1 а.с.12-14).

Згідно з пунктом 9.2. договору, під непереборною силою в цьому договорі маються на увазі будь-які надзвичайні події зовнішнього, відносно сторін, характеру, які виникають всупереч волі чи бажанню сторін, та які неможливо передбачити або яких неможливо уникнути, зокрема, обставини суспільного життя такі як війна та бойові дії.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що роботи за договором №2 були ним частково виконані, однак не були завершені у зв`язку із початком військових дій на території м. Маріуполь, що розпочалися у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022р.

У зв`язку із вказаними обставинами, 28.06.2022р. позивачем, як виконавцем було направлено на адресу відповідача, як замовника лист (т.1 а.с.96), в якому повідомлено про те, що роботи з надання інжинірингових послуг по проведенню пусконалагоджувальних робіт газоочисних установок ливарного двору та бункерної естакади ДП № 4 по договору № 28-10-2021/П на промисловому майданчику ПрАТ ММК ім. Ілліча були фактично припинені 24 лютого 2022 року у зв`язку з веденням бойових дій у м. Маріуполь. Позивач вказував, що ці причини вважаються обставиною непереборної сили (форс-мажор), а тому подальше виконання робіт неможливе. У зв`язку з цим просив погодити фактично виконаний ним об`єм робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин, а саме:

1. Комплексні ПНРгазоочисної установки ливарного двору:

1.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт

1.2. Гарячі випробування. Технологія - 45 % від повного об`єму робіт.

2. Комплексні ПНР газоочисної установки ливарного двору:

2.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт.

2.2. Гарячі випробування. Технологія - 40 % від повного об`єму робіт.

Позивач зазначав, що вказані відсотки від повного об`єму робіт відповідають тим, що раніше були погоджені з боку третьої особи.

До зазначеного листа було додано табель обліку робочого часу до договору, який містить інформацію про обсяг робочого часу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яких позивач залучив до виконання робіт на підставі договорів підряду №201221-2 та № 201221-1 від 20.12.2021 (т.1 а.с. 72-74, 75-77).

Проте, відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було.

09.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (т.1 а.с.67-71), в якій просив провести звірку взаєморозрахунків та сплати заборгованість за фактично виконані роботи за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 в порядку пункту 9.3. договору.

У вказаній претензії позивачем було зазначено вартість фактично виконаних робіт в сумі 868700,00грн. без ПДВ, для розрахунку якої було взято розподіл вартості зазначених етапів в договорі підряду № 2807/20 між ТОВ Метінвест Інжинирінг та TOB М Технології на виконання комплексних випробувань газоочисної установки ливарного двору і бункерної естакади ДП №4, в якому вартість холодних випробувань кожної газоочисної установки становить 40 % від вартості її ПНР, а вартість гарячих випробувань - 60 %.

Відповідно до цього, вартість етапів в договорі № 28-10-2021/П складає:

1. ПНР ГОУ ЛИВАРНОГО ДВОРУ ДП №4:

Повна вартість 730 000 грн.

Етап 1.1 - 40 % від 730 000, що складає 0,4*730 000 = 292 000 грн.

Етап 1.2 - 60 % від 730 000, що складає 0,6*730 000 = 438 000 грн.

Виконано 85% етапу 1.1, тобто вартість виконаних робіт:

0,85*292 000 = 248 200 грн.

Виконано 45% етапу 1.2, тобто вартість виконаних робіт:

0,45*438 000 = 197 100 грн.

Вартість виконаних робіт по ПНР ГОУ ЛД ДП№4:

248 200+197 100 = 445 300 грн.

2. ПНР ГОУ Бункерної естакади ДП № 4 Повна вартість 730 000 грн.

Етап 2.1 - 40 % від 730 000 , що складає 0,4*730 000 = 292 000 грн.

Етап 2.2 - 60 % від 730 000 , що складає 0,6*730 000 = 438 000 грн.

Виконано 85% етапу 2.1, тобто вартість виконаних робіт:

0,85*292 000 = 248 200 грн.

Виконано 40% етапу 2.2, тобто вартість виконаних робіт:

0,4*438 000 = 175 200 грн.

Вартість виконаних робіт по ПНР ГОУ БЕ ДП №4:

248 200 + 175 200 = 423 400 грн.

Загальна вартість: 445 300 + 423 400 = 868700грн без ПДВ.

Отже, із розрахунку фактично виконаних робіт виконавцем за договором підряду, вартість виконаних робіт складає 868700,00грн без ПДВ.

Листом від 15.02.2023 відповідачем було надано відповідь на претензію (т.1 а.с.78), в якій було зазначено про те, що оскільки м. Маріуполь внаслідок проведення бойових дій рф зазнало багато руйнувань та знаходиться в окупації перевірити обсяг комплексних робіт за договором підряду, виконаних ФОП Павлюченко О. М. та, як наслідок, провести розрахунок, не виявляється можливим.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було в добровільному порядку погоджено та відшкодовано вартість фактично виконаних робіт, 12.05.2023 Фізична особа-підприємець Павлюченко Олексій Михайлович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" про стягнення 877982,00грн, з яких: 868700,00грн заборгованості, 9282,00грн - 3% річних (т.1 а.с.1-43).

На думку позивача, доказами, які підтверджують факту виконання зазначених робіт є наступні документи:

- договори підряду укладені позивачем з ОСОБА_3 (№ 201221-2 від 20.12.2021) та з ОСОБА_2 (№ 201221-1 від 20.12.2021, з метою безпосереднього виконання ними робіт за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 від імені позивача;

- лист до відповідача від 28.06.2022 про погодження фактично виконаного ним об`єму робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин та доданий до нього табель обліку робочого часу щодо працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перелік робіт, виконаних на майданчику будівництва, та перелік документів розроблених для проведення пуско-налагоджувальних робіт та подальшої експлуатації газоочисних установок, та на який відповідач будь-яким чином не відреагував;

- заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких дані свідки стверджують про фактичне виконання ними робіт за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 від імені позивача та наводять конкретний перелік виконаних ними робіт;

- лист відповідача до третьої особи від 22.02.2023, в якому відповідач фактично визнав факт виконання позивачем робіт вказаних в листі позивача від 28.06.2022 (та на виконанні яких наполягає в позовній заяві), а також просив третю особу прийняти виконані позивачем роботи згідно з переліком, наведеним в даному листі та додатку 1 до нього.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.186-196).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених в статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відносини, що виникли між сторонами цього спору на підставі зазначеного вище договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень статей 4, 173 - 175 та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Оцінюючи зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, колегія суддів вважає, що цей договір за своєю правовою природою має усі ознаки договору будівельного підряду та підпадає під правове регулювання § 3 Глави 61 ЦК України, а також загальних норм ЦК та ГК України, які регулюють зобов`язання за договором підряду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В статті 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку із відмовою фізичної особи-підприємця Павлюченка Олексія Михайловича в односторонньому порядку від договору підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, що стало підставою для вимоги виконавця про сплату замовником вартості фактично виконаних робіт.

Як було зазначено вище, пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у випадку, коли дія форс-мажорних обставин (непереборної сили) триває більше двох місяців, кожна зі сторін має право на розторгнення договору без звернення до господарського суду та не несе відповідальності за таке розторгнення договору за умов, що вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за десять днів до часу розторгнення. До часу розторгнення договору з причин виникнення форс-мажорних обставин, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість фактично виконаних робіт, наведених у додатку № 1 дійсного договору.

Згідно з пунктом 9.2. договору, під непереборною силою в цьому договорі маються на увазі будь-які надзвичайні події зовнішнього, відносно сторін, характеру, які виникають всупереч волі чи бажанню сторін, та які неможливо передбачити або яких неможливо уникнути, зокрема, обставини суспільного життя такі як війна та бойові дії.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.06.2022р. позивачем, як виконавцем було направлено на адресу відповідача, як замовника лист (т.1 а.с.96), в якому повідомлено про те, що роботи з надання інжинірингових послуг по проведенню пусконалагоджувальних робіт газоочисних установок ливарного двору та бункерної естакади ДП № 4 по договору № 28-10-2021/П на промисловому майданчику ПрАТ ММК ім. Ілліча були фактично припинені 24 лютого 2022 року у зв`язку із початком військових дій на території м. Маріуполь, що розпочалися у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022р. Позивач вказував, що ці причини вважаються обставиною непереборної сили (форс-мажор), а тому подальше виконання робіт неможливе. У зв`язку з цим просив погодити фактично виконаний ним об`єм робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин, а саме:

1. Комплексні ПНРгазоочисної установки ливарного двору:

1.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт

1.2. Гарячі випробування. Технологія - 45 % від повного об`єму робіт.

2. Комплексні ПНР газоочисної установки ливарного двору:

2.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт.

2.2. Гарячі випробування. Технологія - 40 % від повного об`єму робіт.

Проте, відповідні на вказаний лист відповідачем надано не було.

09.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (т.1 а.с.67-71), в якій просив провести звірку взаєморозрахунків та сплати заборгованість за фактично виконані роботи за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 в порядку пункту 9.3. договору.

Листом від 15.02.2023 відповідачем було надано відповідь на претензію (т.1 а.с.78), в якій було зазначено про те, що оскільки м. Маріуполь внаслідок проведення бойових дій рф зазнало багато руйнувань та знаходиться в окупації перевірити обсяг комплексних робіт за договором підряду, виконаних ФОП Павлюченко О. М. та, як наслідок, провести розрахунок, не виявляється можливим.

Судова колегія враховує, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1, яким на підставі статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів зазначає, що вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Зі змісту статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вбачається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Судова колегія враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 21.09.2022 у cправі №911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Судова колегія також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у cправі №922/2475/21, де Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Місцезнаходженням промисловому майданчику ПрАТ ММК ім. Ілліча, на якому проводились роботи з надання інжинірингових послуг по проведенню пусконалагоджувальних робіт газоочисних установок ливарного двору та бункерної естакади ДП № 4 за договором підряду, є місто Маріуполь Донецької області, яке з самого початку військової агресії проти України знаходилось в зоні активних бойових дій, перебувало під ракетними та артилерійськими обстрілами, вказане місто з майже всіма об`єктами ключової інфраструктури зруйновано або пошкоджено внаслідок обстрілів.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами) бойові дії на всій території Маріупольського району Донецької області розпочались 24.02.2022 та на даний час ще не завершились.

Станом на момент подання цього позову та розгляду судом спору місто Маріуполь, віднесене до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та на даний час місто перебуває під тимчасовою окупацією.

Судова колегія вважає, що такі обставини є надзвичайними (тобто, попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов`язані з їх діями), об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору підряду, а тому є обставинами непереборної сили у розумінні положень ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Позивач, укладаючи договір підряду до 24.02.2022, тобто до початку військової агресії проти України та настання обставин непереборної сили, об`єктивно не міг допустити та розраховувати на неможливість виконання зобов`язань за цим договором (отримання результату за вказаним правочином) внаслідок обстрілів та окупації міста Маріуполь, та, відповідно, зазначені обставини, незважаючи на відсутність сертифікату ТПП є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами (форс-мажором), за наявності яких пункт 9.3 договору надає виконавцю право відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Відтак, враховуючи, що наведені позивачем обставини є дійсно форс-мажорними, судова колегія вважає, що зобов`язання, які складають предмет договору підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021 є припиненим за наслідками направлення позивачем у відповідності до пункту 9.3 договору, листа від 28.06.2022, який за своєю правовою природою є одностороннім правочином, спрямованим на припинення зобов`язання.

За наведених обставин, позивач, як виконавець, з огляду на положення пункту 9.3 договору, має право на відшкодування вартості фактично виконаних робіт.

При ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції керуючись принципом вірогідності доказів визначеним в статті 79 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи докази відповідають критеріям належності та вирогідності, отже виконання позивачем переліку робіт за договором, що наведений в листах до відповідача від 28.06.2022 та від 09.02.2023, а також визначення його розміру наведеного в позовній заяві може вважатись встановленим.

Наведеними доказами за висновками суду є наступні документи:

- договори підряду укладені позивачем з ОСОБА_3 (№ 201221-2 від 20.12.2021) та з ОСОБА_2 (№ 201221-1 від 20.12.2021, з метою безпосереднього виконання ними робіт за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 від імені позивача;

- лист позивача до відповідача від 28.06.2022 про погодження фактично виконаного ним об`єму робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин та доданий до нього табель обліку робочого часу щодо працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перелік робіт, виконаних на майданчику будівництва, та перелік документів розроблених для проведення пуско-налагоджувальних робіт та подальшої експлуатації газоочисних установок, та на який відповідач будь-яким чином не відреагував;

- заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких дані свідки стверджують про фактичне виконання ними робіт за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 від імені позивача та наводять конкретний перелік виконаних ними робіт;

- лист відповідача до третьої особи від 22.02.2023, в якому відповідач фактично визнав факт виконання позивачем робіт вказаних в листі позивача від 28.06.2022 (та на виконанні яких наполягає в позовній заяві), а також просив третю особу прийняти виконані позивачем роботи згідно з переліком, наведеним в даному листі та додатку 1 до нього.

Проте, судова колегія вважає вказані висновки суду передчасними, з огляду на таке.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що сторонами було узгоджено той факт, що закінченням робіт по договору є підписання акту приймання аспірації ливарного двору та бункерної естакади в опитну експлуатацію після успішного проведення випробувань продовж не менш ніж 72-х годи. На підставі підписаного сторонами акту прийомки аспірації ливарного двору та бункерної естакади в опитну експлуатацію, сторони здійснюють здачу прийомку виконаних робіт шляхом оформлення акту здачі- приймання виконаних робіт Акт здачі приймання виконаних робіт підписується обома сторонами (пункти 5.1 та 5.2 договору №2).

Відповідно до пунктів 5.3-5.4 договору №2, виконавець оформлює та надає замовнику акт здачі-приймання робіт протягом 3-х (трьох) календарних днів після завершення робіт. Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані виконавцем роботи та підписати акт здачі-приймання робіт або надати мотивовану відмову в підписанні акта здачі-приймання робіт протягом десяти днів з моменту надання його виконавцем.

Натомість, сторонами не було визначено порядку погодження об`єму та вартості фактично виконаних робіт відповідним актом здачі-приймання робіт, зі змісту якого було б можливо встановити їх вартість.

Отже, для встановлення наявності підстав для оплати фактично виконаних робіт за договором підряду, які не оформлені відповідним актом приймання-передачі робіт, необхідним є встановлення та оцінка такої істотної обставини для цього, як реальне/фактичне виконання робіт за договором підряду. Встановлення такої обставини входить до предмету доказування у цій справі.

За умовами укладеного договору, а саме пункту 3.1. договору, позивач, як виконавець зобов`язався самостійно організувати та своїми силами забезпечити все необхідне для виконання робіт.

Проте, матеріали справи не містять доказів реального/фактичного виконання позивачем, як виконавцем інжинірингових послуг по проведенню пусконалагоджувальних робіт за договором, зокрема, документації щодо закупівлі, доставки і використання матеріалів для виконання спірних робіт, як і не містять жодних актів виконаних робіт, якими було б оформлено їх виконання.

Отже, за відсутності вказаної вище документації, наявні в матеріалах справи договори підряду укладені позивачем з ОСОБА_3 (№ 201221-2 від 20.12.2021) та з ОСОБА_2 (№ 201221-1 від 20.12.2021 та заяви вказаних фізичних осіб, в яких дані свідки стверджують про фактичне виконання ними робіт за договором підряду № 28-10-2021/П від 28.10.2021 від імені позивача та наводять конкретний перелік виконаних ними робіт, не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі.

Також, на думку судової колегії, не є належним доказом у даній справі лист позивача до відповідача від 28.06.2022 про погодження фактично виконаного ним об`єму робіт до моменту виникнення форс-мажорних обставин та доданий до нього табель обліку робочого часу щодо працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перелік робіт, виконаних на майданчику будівництва, та перелік документів розроблених для проведення пуско-налагоджувальних робіт та подальшої експлуатації газоочисних установок, та на який відповідач будь-яким чином не відреагував, оскільки є лише листуванням між суб`єктами господарювання щодо порядку виконання умов договору.

Крім того, у вказаному листі позивачем, як виконавцем було наведено відповідний перелік фактично виконаних робіт, зокрема,:

1. Комплексні ПНРгазоочисної установки ливарного двору:

1.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт

1.2. Гарячі випробування. Технологія - 45 % від повного об`єму робіт.

2. Комплексні ПНР газоочисної установки ливарного двору:

2.1. Підготовчий етап та холодні випробування. Технологія - 85% від повного об`єму робіт.

2.2. Гарячі випробування. Технологія - 40 % від повного об`єму робіт.

Проте, ані до вказаного листа ані до матеріалів справи не було надано жодної первинної документації, з якої можливо було б встановити факт виконання робіт в зазначеному позивачем обсязі та визначити їх реальну вартість.

Щодо наявного в матеріалах справи листа відповідача до третьої особи від 22.02.2023, який на думку позивача підтверджує той факт, що відповідач фактично визнав факт виконання позивачем робіт вказаних в листі позивача від 28.06.2022 (та на виконанні яких наполягає в позовній заяві), судова колегія зазначає, що вказаний лист взагалі не містить посилань на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, а отже не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу у даній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичного (реального) виконання робіт за договором підряду №28-10-2021/П від 28.10.2021, а також встановлення їх вартості, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 868700,00грн та відповідно 3% річних в розмірі 9282,00грн нарахованих на вказану заборгованість.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач, як виконавець порушив умови пункту 2.1. договору підряду та приступив до виконання робіт за відсутності відповідного письмового повідомлення, а також заперечень скаржника проти розірвання, або припинення господарських зобов`язань за договором підряду, у зв`язку із обставинами непереборної сили (форс - мажорні обставини) судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює строки та порядок подання сторонами у справі доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями частини 1, 4, 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

З відповідних положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що заперечення з посиланням на відповідні обставини та докази, якими відповідач обґрунтовує підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, повинні існувати на момент подання відзиву до суду, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент подання відзиву взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Навпаки, саме допущення такої можливості судом матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2023 було, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на надання суду відзиву на позов (т.1 а.с.95-96).

Копія вказаної ухвали була надіслана сторонам, в тому числі відповідачу та повернута до місцевого господарського суду 12.06.2023, з повідомленням про вручення поштового відправлення з довідкою за формою 20 з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою (т.1 а.с.101-104).

Отже, у розумінні вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України строк на подання відзиву на позовну заяву становив до 27.06.2023 включно, проте відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався.

Натомість, матеріали справи містять заяву про ознайомлення з матеріалами справи подану відповідачем 18.07.2023 до місцевого господарського суду (т.1 а.с.112), що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про хід розгляду справи, та у разі неможливості вчасного подання відзиву мав можливість звернутись до суду з відповідним клопотання про продовження строку для його подання. Проте, наданим процесуальним правом відповідач також не скористався.

Згідно з приписами частини 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як було зазначено вище, відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, відповідно обставини, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги, не були предметом розгляду в суді першої інстанції та суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Зі змісту апеляційної скарги також не вбачається, що відповідач посилається на докази неможливості подання відзиву з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому доводи апелянта про те, що позивач, як виконавець порушив умови пункту 2.1. договору підряду та приступив до виконання робіт за відсутності відповідного письмового повідомлення, а також заперечення скаржника проти розірвання, або припинення господарських зобов`язань за договором підряду, у зв`язку із обставинами непереборної сили (форс - мажорні обставини) не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених вище підстав, судова колегія також не приймає до уваги та не розглядає докази долучені позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: копії листів від 26.01.2022 №418-01/11.23, від 15.02.2022 №1061-01/11.23, якими останній підтверджує той факт, що роботи за спірним договором були розпочаті у відповідності до пункту 2.1. договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" підлягає задоволенню з підстав викладених в мотивувальній частині постанови, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, судова колегія керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1916/23 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" на користь Фізичної особи-підприємця Павлюченка Олексія Михайловича заборгованості в сумі 868700,00грн., 3% річних у розмірі 5926,20грн., судового збору в сумі 13119,39грн. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлюченка Олексія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М Технологія" (61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 43/2; код ЄДРПОУ 39110400) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 19679,09грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.

Повний текст постанови складено 13.11.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко