Рішення

від 07.11.2023 по справі 903/531/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

07 листопада 2023 року Справа № 903/531/23

За заявою ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі 3903/531/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача 1: Луцької районної ради

до відповідача 2: Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Наталії Петрівни

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідачів: н/з

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.09.2023 у справі №903/531/23 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Луцької районної ради Волинської області від 12.02.2021 №4/2 «Про скасування рішення №53/11 від 13.11.2020 «Про виключення ОСОБА_1 зі складу ліквідаційної комісії Комунального підприємства «Луцьке»; Зобов`язано державного реєстратора Луцького районної державної адміністрації виключити з відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як Голову комісії з припинення Комунального підприємства «Луцьке» (код 36716814). В позові до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Наталії Петрівни відмовлено повністю.

03.10.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 02.10.2023 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.10.2023 розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.10.2023 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп. призначено на 24.10.2023.

В клопотанні від 17.10.2023 Луцька районна рада Волинської області просила суд відкласти судове засідання, що призначено на 24.10.2023 у зв`язку з перебуванням представника районної ради на лікуванні у медичному закладі.

Ухвалою суду від 24.10.2023 розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.10.2023 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп. відкладено на 07.11.2023.

В клопотанні від 07.11.2023 начальник відділу юридичного забезпечення Луцької РР просить суд відкласти розгляд справи, оскільки представник ради вийшла на роботу після лікарняного 06.11.2023 (докази про що будуть надані у наступне судове засідання) та не мала можливості підготуватися до судового засідання.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання Луцької РР про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд бере до уваги, що клопотання позивача про постановлення додаткового рішення призначено до розгляду ухвалою суду від 06.10.2023 на 24.10.2023.

В подальшому, за клопотанням Луцької РР розгляд заяви відкладався на 07.11.2023. Відтак, судом надано розумну можливість відповідачеві 1 висловити свою позицію щодо заяви ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Оцінюючи подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення, за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків

Згідно з ч.1, 3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Суд окремо звертає увагу, що заявник не ставить вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з будь-кого із сторін спору. Натомість просить суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.09.2023 у справі №903/531/23 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Луцької районної ради Волинської області від 12.02.2021 №4/2 «Про скасування рішення №53/11 від 13.11.2020 «Про виключення ОСОБА_1 зі складу ліквідаційної комісії Комунального підприємства «Луцьке»; Зобов`язано державного реєстратора Луцького районної державної адміністрації виключити з відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як Голову комісії з припинення Комунального підприємства «Луцьке» (код 36716814). В позові до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Наталії Петрівни відмовлено повністю.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд покладає витрати на правничу допомогу адвоката на сторони спору, а саме - позивача ОСОБА_1 та відповідача 1 Луцьку РР. У позові до відповідача 2 Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Наталії Петрівни судом відмовлено. Адвокатом позивача, який як зазначає ОСОБА_1 готував позовну заяву до суду, безпідставно зазначено та заявлено позовні вимоги до відповідача 2.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено про те, що позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи суму витрат в розмірі 19 000 грн. 00 коп.

В заяві про розгляд справи без участі представника позивача від 26.09.2023, що підписана адвокатом позивача Ю. Восковським, зазначено про те, що докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

26.09.2023 за відсутності сторін та їх представників судом прийнято рішення часткове задоволення позову. Повний текст рішення складено 02.10.2023 та 04.10.2023 надіслано на електронні адреси сторін, про що зроблено відмітку на списку розсилки.

03.10.2023 позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп.

До заяви долучено договір від 24.05.2023 про надання правової допомоги, що підписаний між ОСОБА_1 , як замовником, та адвокатом Восковським Ю. О., як виконавцем.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останнього в установах, організаціях, правоохоронних органах, в судах загальної юрисдикції. В господарському суді, адміністративних судах, як першої, апеляційної, так і касаційної інстанціях, зокрема, у господарській справі про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з п. 4.1 договору за послуги замовник сплачує адвокату гонорар за домовленістю, виходячи із витраченого часу а також всі понесені адвокатом витрати на представництво. Гонорар може сплачуватися як почасово, так і сталою сумою. Фіксована сума гонорару складає 9 000 грн. 00 коп.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено Акт від 02.10.2023 прийому наданих послуг з професійної правової допомоги у цивільній справі.

Згідно з Актом сторони визначили, що з урахуванням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виконавець надав, а замовник отримав професійну правову допомогу у цивільній справі №903/531/23 за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної ради, Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Н. П. про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Найменування робіт: ознайомлення із матеріалами справи опрацювання матеріалів справ, попередня консультація, аналіз нормативної бази законодавства та судової практики, складення, оформлення, подання позовної заяви по справі, написання процесуальних заяв по справі, участь у судових засіданнях в Господарському суді Волинської області з відміткою про виконання зазначених послуг.

В Акті також зазначено, що враховуючи обсяг наданих послуг, узгоджена сторонами винагорода становить 9 000 грн. 00 коп. Підписанням акту сторони засвідчують, що послуги (робота) надані (виконана) виконавцем належним чином відповідно до умов Договору від 24.05.2023, жодних претензій та зауважень щодо наданої професійної правової допомоги у замовника немає.

До матеріалів справи долучено дві квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.06.2023 про прийняття від ОСОБА_1 адвокатом Восковським Ю. О. коштів на суму 4 000 грн. 00 коп. та від 02.10.2023коштів на суму 5 000 грн. 00 коп. Підстава договір про надання правової допомоги від 24.05.2023.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Восковським Ю. О. від 27.06.2023 з посиланням на договір від 24.05.2023 та свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю Восковського Ю. О. від 02.09.2022. Відповідні документи надані суду в підготовчому засіданні 27.06.2023.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд бере до уваги, що позов Ткачика О. В. задоволено частково, в позові до Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Наталії Петрівни відмовлено повністю.

Суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг ознайомлення із матеріалами справи опрацювання матеріалів справ, попередня консультація, аналіз нормативної бази законодавства та судової практики, складення, оформлення, подання позовної заяви по справі, які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремі види послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Окремо суд зауважує, що окрім позовної заяви позивачем не подавалися до суду жодні заяви по суті спору. Протягом судового розгляду, адвокат позивача подав до суду лише одну заяву про розгляд справи без його участі. Відповідь на відзив відповідача 2 від позивача до суду не надходила, інші пояснення чи клопотання також. Відтак, адвокатом витрачено небагато часу протягом усього судового розгляду господарської справи №903/531/23.

Судом також прийнято до уваги, що предмет доказування у справі №903/531/23 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховано обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені ОСОБА_1 підлягали три рішення Луцької районної ради.

Тобто, зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів; характер спору; обставини, які підлягали доказуванню; часткову безпідставність позовних вимог, а саме до відповідача 2, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем завищено.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для покладення судом витрат на професійну правничу допомогу на відповідача 1 саме в розмірі 9 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи часткове задоволення позову, предмет спору, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №903/531/2 процесуальних документів, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 1 розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн. 00 грн., що відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 02.10.2023 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп. задоволити.

2. Здійснити розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Луцької районної ради Волинської області (вул.Ковельська, 53, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 23250933) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

3. В іншій частині судові витрати на правничу допомогу залишити за позивачем.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового

рішення складений 10.11.2023

СуддяМ. С. Шум