Постанова

від 29.01.2024 по справі 903/531/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Справа № 903/531/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Гудак А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення господарського суду Волинської області від 07.11.23р. (суддя Шум М.С., повний текст додаткового рішення складено 10.11.2023)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Луцької районної ради

2) Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П.

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9000 грн. задоволено. Здійснено розподіл судових витрат на понесену правову допомогу в сумі 9000 грн. Стягнуто з Луцької районної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. В іншій частині судові витрати на правничу допомогу залишено за позивачем.

В обґрунтування додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ним було взято до уваги часткове задоволення позову, внаслідок чого витрати на правову допомогу розділились між позивачем та відповідачем 1.

Суд зазначає, що послуги адвоката, які вказані у п.1-3 Акту від 02.10.2023, не можуть бути виділені в окремі види послуг, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Окрім того, враховуючи те, що предмет доказування у даній справі охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню, зважаючи на час, необхідний для їх дослідження, характер спору, обставини, які підлягали доказуванню, часткову безпідставність позовних вимог до відповідача-2, а також те, що під час розгляду справи самим позивачем була подана лише позовна заява, а його представником одна заява про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат у сумі 9000 грн є завищеним, відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідатиме критерію пропорційності та розумності підлягає до стягненню у сумі 1 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення змінити, а саме: стягнути з Луцької районної ради 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2684 грн витрат, понесених зі сплатою судового збору. Також, просить стягнути з відповідача-2 витрати, понесені зі сплатою судового збору в сумі 2684 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що відкриття судом загального позовного провадження у даній справі та достатньо довгий її розгляд, свідчить про її складність, що суперечить твердженню, яке викладене у додатковому рішенні.

Вказує, що суд першої інстанції з власної ініціативи замінив первісного відповідача на належного відповідача і задовольнив позов, натомість вказав, що в позові до державного реєстратора відмовив. Дана обставина стала підставою не стягувати судові витрати з відповідача-2.

Вважає, що судом безпідставно зменшено розмір заявлених до стягнення понесених витрат, лише з підстави, що перелічені в акті послуги охоплювались складанням позовної заяви.

Разом з тим, апелянт вказує, що судом взагалі не було вирішено розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідачем-1 подано до суду відзив, в якому останній погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає додаткове рішення обґрунтованим та законним. Окрім того, вказує, що подані позивачем заява про ухвалення додаткового рішення та копія апеляційної скарги на додаткове рішення, районною радою отримано не було, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надіслав їх платним надсиланням. А оскільки Луцька районна рада фінансується лише з бюджетних асигнувань, то зайве витрачання її коштів призведе до порушення принципів збалансованості та їх цільового використання бюджетних коштів.

Відповідачем-2 також подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні позову позивача в частині пред`явлення до неї позовних вимог, пов`язаних зі сплатою судового збору у сумі 2684 грн на підставі того, що остання вважає себе неналежним відповідачем у даній справі, а відтак вказує, що жодної матеріальної чи моральної шкоди позивачу не завдала.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/531/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.3 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.05.2023 між адвокатом Восковським Юрієм Олеговичем (адвокат) та Ткачиком Олександром Володимировичем (замовник) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останнього в установах, організаціях, правоохоронних органах, в судах загальної юрисдикції, в господарському суді, адміністративних судах, як першої, апеляційної, так і касаційної інстанціях, зокрема, у господарській справі про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв та інших документів; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника відповідно до п. 1.1.; особистої участі, представництво та захист інтересів замовника в державних, правоохоронних органах, судах; надання інших не заборонених законодавством юридичних і консультативних послуг.(п.2.1 договору)

Згідно з п.4.1. договору за послуги, замовник сплачує адвокату гонорар за домовленістю, виходячи із витраченого часу а також всі понесені адвокатом витрати на представництво. Гонорар може сплачуватися як почасово, так і сталою сумою. Фіксована сума гонорару складає 9000 гривень.

Замовник здійснює оплату відповідно до розділу 4 договору шляхом (часткового) авансування на момент його підписання в сумі 4000 грн оплата послуг здійснюється протягом дії даного договору, а остаточний розрахунок здійснюється після виконання зобов`язань по договору. (п.5.1 договору).

Також, позивачем подано до суду першої інстанції акт прийому наданих послуг з професійної правової допомоги у цивільній справі від 02.10.2023.

Згідно з Актом, сторони визначили, що з урахуванням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" виконавець надав, а замовник отримав професійну правову допомогу у цивільній справі №903/531/23 за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної ради, Державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії, а саме: ознайомлення із матеріалами справи, опрацювання матеріалів справ; попередня консультація, аналіз нормативної бази законодавства та судової практики; складення, оформлення, подання позовної заяви по справі; написання процесуальних заяв по справі; участь у судових засіданнях в Господарському суді Волинської області.

Даний перелік правових послуг зазначений з відміткою про їх виконання.

Пунктом 2 даного акту вказано, що, враховуючи обсяг наданих послуг, узгоджена сторонами винагорода виконавця становить 9000 гривень. Підписанням акту сторони засвідчують, що послуги (робота) надані (виконана) виконавцем належним чином відповідно до умов Договору від 24.05.2023, жодних претензій та зауважень щодо наданої професійної правової допомоги у замовника немає. (п.3,4 Акту)

Разом з тим, до матеріалів справи також долучено дві квитанції до прибуткового касового ордера від 01.06.2023 про прийняття від ОСОБА_1 адвокатом Восковським Ю.О. коштів на суму 4000 грн та від 02.10.2023 коштів на суму 5000 грн, згідно договору про надання правової допомоги від 24.05.2023.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно було зменшено заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, та те, що судом першої інстанції не було розподілено витрати щодо розподілу судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру до суду першої інстанції відповідачами подано не було.

Однак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічну позицію містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №22/445/19).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі заява №19336/04, п. 268 ).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду 03.10.2023 у справі №922/2417/22).

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору про надання правової допомоги від 24.05.2023, адвокатом Восковським Ю.О. було надано адвокатські послуги з представництва та захисту інтересів позивача.

Дане підтверджується, складеним, без застережень сторін, актом прийому наданих послуг від 02.10.2023, і, як наслідок, оплаченими касовими ордерами за виконану роботу на загальну суму 9000 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 9000 грн до 1000 грн, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції зазначено, що визначені в п.1-3 акту виконаних робіт послуги, а саме: ознайомлення із матеріалами справи, опрацювання матеріалів справ; попередня консультація, аналіз нормативної бази законодавства та судової практики; складення, оформлення, подання позовної заяви по справі, не можуть бути виділені в окремі види послуг, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. (Дана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21)

Адвокат, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.( Постанова Верховного суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19).

Таким чином, колегія суддів вважає, що для розподілу витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи підлягають, не лише послуги, які надаються в процесі розгляду справи, але й ті, які надаються з метою звернення до суду, в тому числі, які деталізовано викладені у п.1-3 Акту прийому наданих послуг від 02.10.2023.

Окрім того, при зменшені розміру витрат на правову допомогу, судом першої інстанції також зазначено, що адвокатом витрачено небагато часу протягом усього судового розгляду справи, оскільки предмет доказування охоплює незначну кількість обставин та фактів, які потребують доказуванню, і за весь період розгляду справи позивачем подано позовну заяву, а адвокатом лише одну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів не може погодитись з даними висновками, оскільки, оцінюючи заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України, враховує, що спір у цій справі не відноситься до категорії малозначних спорів; суд першої інстанції здійснював розгляд даної справи в загальному позовному провадженні, яке, згідно абз.2 п. 3 ст.12 ГПК України, призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги присутність адвоката у двох з чотирьох судових засіданнях (27.06.2023 та 25.07.2023) та написання ним процесуальних документів (позовної заяви, дві заяви про розгляд справи за його відсутності).

Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно знижено розмір витрат на правову допомогу з 9000 грн до 1000 грн.

А відтак, враховуючи вищевикладене, та те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, та пропорційною до предмета спору буде заявлена апелянтом в апеляційній скарзі сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи апелянта щодо заміни судом першої інстанції первісного відповідача-2 на належного, оскільки основним рішенням, яке не оскаржувалось, у позові до відповідача-2 судом першої інстанції відмовлено, відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, розподіл судових витрат між позивачем і відповідачем-1 здійснено правильно.

Також, апелянт в апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції не здійснив розподіл судового збору, а тому просив суд апеляційної інстанції стягнути його з відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи, що апеляційний суд лише переглядає винесені судові рішення суду першої інстанції (в даному випадку додаткове рішення від 07.11.2023), в якому відсутній розподіл витрат на оплату судового збору, то апеляційна скарга в частині стягнення з відповідачів 1 та 2 судового збору задоволенню не підлягає. Однак, апелянт не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції із заявою для здійснення його розподілу.

За приписами пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та відповідно про зміну оскаржуваного додаткового рішення в частині розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/531/23 - задоволити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити та викласти п.3 додаткового рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Луцької районної ради Волинської області (вул. Ковельсьська,53, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 23250933) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4500 грн 00 коп (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. У решті додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 - залишити без змін.

4. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.