Рішення

від 14.11.2023 по справі 908/2693/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 908/2693/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2693/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Онколайф (вул. Північнокільцева, буд. 4А, м. Запоріжжя, 69059)

про стягнення 241 515,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

25.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 08.2/23 від 22.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут до Товариства з обмеженою відповідальністю Онколайф про стягнення 164279,64 грн. заборгованості, 63370,44 грн. пені, 3826,53 грн. 3% річних, 10038,74 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022. За умовами вказаного договору позивач, протягом січня-березня 2023 передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 6842,80 куб.м на суму 332248,28 грн. Відповідач за поставлений газ оплату здійснював несвоєчасно та сплатив лише 275000,00 грн. Станом на 01.04.2023 заборгованість відповідача за поставлений природний газ, з урахуванням боргу в розмірі 107031,36 грн., який рахувався у боржника станом на 01.01.2023, складає 164279,64 грн., яку просив стягнути з відповідача. На підставі п. 6.2.1 договору нараховано пеню в розмірі 63370,44 грн. за період з 11.02.2023 по 11.08.2023, та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3826,53 грн. 3% річних за період з 11.02.2023 по 11.08.2023; 10038,74 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2023 включно.

31.10.2023 надійшла відповідь на відзив. Сам факт військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання прийнятих обов`язків. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано відповідного документа або будь-яких доказів. Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати. Не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку. Правилами постачання природного газу передбачено укладення типового договору лише з побутовими споживачами. При укладенні договору № 41АР200-90750-22 сторони визначили зміст договору на основі вільного волевиявлення сторін та вони не були позбавлені можливості погоджувати будь-які умови договору. Відповідно до п. 4.7 договору позивач зарахував оплату, здійснену 24.10.2023 у розмірі 40000,00 грн., у рахунок заборгованості за поставлений природний газ у січні-березні 2023. Таким чином, заборгованість становить 124279,64 грн. Позовні вимоги просив задовольнити частково, стягнувши з відповідача 124279,64 грн. заборгованості, 63370,44 грн. пені, 3826,53 грн. 3% річних, 10038,74 грн. інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 40000,00 грн. просив закрити.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

25.10.2023 відповідачем у системі Електронний суд сформовано відзив на позовну заяву. Відповідач визнав факт наявності договірних відносин із позивачем на підставі договору № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022, поставку газу згідно наданих актів приймання-передачі природного газу та неоплату, як про це вказує позивач. Після відкриття провадження в справі відповідачем сплачено 40000,00 грн. за договором. Згідно ст. 534 ЦК України просив розподілити 40000,00 грн. наступним чином: 7000 грн. направити на погашення пені; 1000 грн. на сплату 3% річних; 10038,74 грн. на сплату інфляційних нарахувань; 21961,26 грн. на сплату основного боргу. Просив зменшити нараховану пеню з 63370,44 грн. до 7000 грн.; зменшити 3% річних з 3826,53 грн. до 1000 грн. Вважає, що прострочення, допущене відповідачем, не завдало збитків позивачу, а також іншим учасникам господарських відносин. Заявлений розмір пені складає 39% від основного боргу, що вочевидь є надмірним тягарем для відповідача. На сьогоднішній день майновий стан відповідача є тяжким, підприємство є збитковим. Погіршення майнового стану підприємства в порівнянні з попереднім роком зумовлено збройною агресією Російської Федерації. Договір № 41АР200-90750-22 є типовим та при його укладенні відповідач був позбавлений можливості зміни умов договору в частині розміру пені. Підприємство відповідача це лікарняний заклад в якому, поряд з лікуванням хворих, проводять навчальну та наукову роботу. 875 осіб отримують безкоштовні консультації, ліки, обстеження в рамках програми НСЗУ «Програма медичних гарантій для пацієнтів». Щочетверга лікарі відповідача безкоштовно надають консультації та обстеження внутрішньо-переміщеним особам та військовослужбовцям. Позов просив задовольнити частково, стягнувши з відповідача 142318,38 грн. основного боргу, в іншій частині відмовити.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2693/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 30.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.09.2023 до суду від позивача надійшла заява (вих. № 09.1/23 від 06.09.2023) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2693/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

25.10.2023 відповідачем у системі Електронний суд сформовано відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про поновлення строку на надання відзиву з додатками.

Ухвалою суду від 26.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Онколайф про поновлення строку для надання відзиву в зв`язку з тим, що відзив поданий відповідачем у встановлений судом строк. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Онколайф прийнято судом до розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 14.11.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

20.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Онколайф (споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 41АР200-90750-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (пункт 2.5.2).

Згідно п. 2.5.3 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта прийманняпередачі природного газу.

Відповідно до п. 2.5.4 договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

У пунктах 4.1, 4.2 договору сторони встановили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: надалі в договорі не встановлено порядку оплати за поставлений газ.

За умовами п. 4.7, у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ Твій Газзбут в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами до договору було підписано додаток № 1 Планові обсяги постачання газу у 2022 р. по місяцях, куб.м, додаток № 2 Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.

Додатковою угодою № ДУ-3/41АР200-90750-22 від 27.12.2022 сторони домовились з 01.01.2023 викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: « 4.2. Оплата за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем».

Між сторонами в справі було підписано шляхом накладення електронного підпису акти приймання-передачі природного газу по вказаному договору в 2022 році: № ТГ382102871 від 30.11.2022 на суму 52515,74 грн., № ТГ382142570 від 31.12.2022 на суму 109515,62 грн., всього на суму 162031,36 грн.

Згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем 16.12.2022 здійснено оплату в сумі 5000,00 грн., 23.12.2022 у сумі 10000,00 грн., 26.01.2023 у сумі 30000,00 грн., 30.01.2023 у сумі 10000,00 грн. Як зазначив позивач, ним на підставі п. 4.7 договору оплати, здійснені 26.01.2023 та 30.01.2023, зараховані в рахунок заборгованості, яка рахувалась за листопад - грудень 2022.

Таким чином, заборгованість склала 107031,36 грн.

Між сторонами в справі було підписано шляхом накладення електронного підпису акти приймання-передачі природного газу по вказаному договору в 2023 році: № ТГ383003675 від 31.01.2023 на суму 151320,91 грн., № ТГ383023897 від 28.02.2023 на суму 128525,69 грн., № ТГ383043625 від 31.03.2023 на суму 52401,68 грн., всього на суму 332248,28 грн.

Згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем перераховано на рахунок позивача 11.05.2023 суму 5000,00 грн., 14.06.2023 суму 70000,00 грн., 30.06.2023 суму 200000,00 грн.

Відповідно до позовної заяви, заборгованість склала 164279,64 грн.

Відповідач у відзиві визнав факт наявності договірних відносин із позивачем на підставі договору № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022, поставку газу згідно наданих актів приймання-передачі природного газу та неоплату, як про це вказав позивач.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Після відкриття провадження у справі, відповідач, згідно платіжної інструкції від 24.10.2023 № 1384, перерахував позивачу 40000,00 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Після відкриття провадження в справі, відповідач, згідно платіжної інструкції від 24.10.2023 № 1384, перерахував позивачу 40000,00 грн. З посиланням на ст. 534 ЦК України просив розподілити 40000,00 грн. наступним чином: 7000 грн. направити на погашення пені; 1000 грн. на сплату 3% річних; 10038,74 грн. на сплату інфляційних нарахувань; 21961,26 грн. на сплату основного боргу.

Згідно ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Сторони в пункті 4.7 договору № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022 визначили, що в разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідного графіка погашення заборгованості сторонами суду не надано.

Позивач, як зазначив у відповіді на відзив, керуючись п. 4.7 договору, зарахував оплату в сумі 40000,00 грн., здійснену 24.10.2023 відповідачем, у рахунок заборгованості за поставлений природний газ за січень-березень 2023.

Суд погоджується з даним зарахуванням, враховуючи, що сторони в договорі передбачили порядок зарахування сум, відтак, ст. 534 ЦК України в даному випадку не може бути застосована.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснення відповідачем після відкриття провадження у справі оплати суми 40000,00 грн., провадження у справі за вимогою про стягнення суми 40000,00 грн. основної заборгованості слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 124279,64 грн. заборгованості не надав.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 124279,64 грн. основного боргу.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, що виникла за період з січня по березень 2023.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнав їх арифметично правильними. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3826,53 грн. 3% річних та 10038,74 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Сторонами в договорі не визначено більшого строку для нарахування пені, ніж вказано в ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач нарахував пеню в межах вказаного строку.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається арифметично правильним. Пеня за вказаний період становить 63370,44 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Суд вважає за необхідне зазначити, що можливе зменшення 3% річних та пені, які гарантовані законом та договором, це є втручанням в майнові права позивача, що є важливим аргументом, який потребує належної та переконливої мотивації.

Відповідачем, в обґрунтування клопотання, зазначено про отримання 875 особами безкоштовних консультацій, ліків та обстежень в рамках програми НСЗУ «Програма медичних гарантій для пацієнтів».

Разом з тим, обсяг медичних послуг та ліків, які гарантуються населенню, оплачуються з державного бюджету на основі єдиних національних тарифів. Відтак, відповідач, надаючи послуги за програмою НСЗУ «Програма медичних гарантій для пацієнтів», отримує плату за них з державного бюджету.

Належних доказів щодо надання безкоштовних послуг пацієнтам ВПО та військовослужбовцям, відповідачем не надано. Довідка щодо надання таких послуг підписана директором ТОВ «Онколайф», з довідки не вбачається скільком таким пацієнтам надана допомога, в який час, чим підтверджується надання допомоги.

Щодо збитковості товариства відповідача суд зазначає, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.ст. 42, 44 ГК України).

Відтак, відповідач веденням своєї господарської діяльності допустив збитковість підприємства.

Щодо неможливості погодження умов договору при його укладенні, зокрема в частині визначення розміру пені, оскільки договір є типовим, суд зазначає.

У відповідності до Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

У даному випадку між сторонами укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів. Відповідачем на власний розсуд було обрано постачальника природного газу (позивача), який міг бути ним змінений.

Відтак, укладаючи даний договір, відповідач не був позбавлений можливості внести зміни до договору, зокрема, щодо встановлення розміру пені. Розмір пені, визначений договором, не перевищує розміру пені, встановленого Законом України від Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Суд враховує, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією укладення графіку погашення заборгованості, як то передбачено п. 4.6 договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов`язання. Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних, як необґрунтоване.

Судом враховано, що позивач є постачальником природного газу, тобто стратегічно важливим підприємством, та на нього, як і на відповідача, вливає введення в Україні воєнного стану.

Позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 3022,74 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу, судовий збір у сумі 599,99 грн. буде повернутий позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду, за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Онколайф (вул. Північнокільцева, буд. 4А, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 38732602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) 124279 (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 64 коп. основного боргу, 63370 (шістдесят три тисячі триста сімдесят) грн. 44 коп. пені, 3826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 53 коп. 3% річних, 10038 (десять тисяч тридцять вісім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 3022 (три тисячі двадцять дві) грн. 74 коп. судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 14 листопада 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко