Постанова

від 05.03.2024 по справі 908/2693/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2693/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ярешко О.В.) від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" (вул. Північнокільцева, буд. 4А, м. Запоріжжя, 69059)

про стягнення 241 515,35 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" про стягнення 164 279,64 грн. заборгованості, 63 370,44 грн. пені, 3 826,53 грн. 3% річних, 10 038,74 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" (вул. Північнокільцева, буд. 4А, м. Запоріжжя, 69059, код ЄДРПОУ 38732602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) 124 279 (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 64 коп. основного боргу, 63 370 (шістдесят три тисячі триста сімдесят) грн. 44 коп. пені, 3 826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 53 коп. 3 % річних, 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 74 коп. судового збору;

-провадження у справі в частині стягнення 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Онколайф" із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23 змінити, прийняти рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з Відповідача 124 279 (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 64 коп. основного боргу, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. пені, 1 000 (одну тисячу) 3 % річних, 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 2 124,84 грн судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заявленого у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3 % річних. На підтвердження цього доводу апелянт вказує на те, що клопотання про зменшення розміру пені та 3 % річних заявлене ним у відповідності до положень ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України.

Так, апелянт зазначає, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення пені у вказаному в позові розмірі, жодним чином не обґрунтував і не довів належними доказами, що він отримав збитки в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Крім цього апелент вказує на те, що пеня більше ніж на половину перевищує суму простроченого зобов`язання та звертає увагу, що майновий стан відповідача є важким і на сьогоднішній день є збитковим, а також стверджує, що відповідач є соціально значущим підприємством.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Онколайф" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" не скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Онколайф (споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 41АР200-90750-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (пункт 2.5.2).

Згідно п. 2.5.3 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта прийманняпередачі природного газу.

Відповідно до п. 2.5.4 договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

У пунктах 4.1, 4.2 договору сторони встановили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку. Надалі в договорі не встановлено порядку оплати за поставлений газ.

За умовами п. 4.7, у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ Твій Газзбут в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Сторонами до договору було підписано додаток № 1 Планові обсяги постачання газу у 2022 р. по місяцях, куб.м, додаток № 2 Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.

Додатковою угодою № ДУ-3/41АР200-90750-22 від 27.12.2022 сторони домовились з 01.01.2023 викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: 4.2. Оплата за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Між сторонами в справі було підписано шляхом накладення електронного підпису акти приймання-передачі природного газу по вказаному договору в 2022 році: № ТГ382102871 від 30.11.2022 на суму 52515,74 грн., № ТГ382142570 від 31.12.2022 на суму 109515,62 грн., всього на суму 162031,36 грн.

Згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем 16.12.2022 здійснено оплату в сумі 5000,00 грн., 23.12.2022 у сумі 10000,00 грн., 26.01.2023 у сумі 30000,00 грн., 30.01.2023 у сумі 10000,00 грн. Як зазначив позивач, ним на підставі п. 4.7 договору оплати, здійснені 26.01.2023 та 30.01.2023, зараховані в рахунок заборгованості, яка рахувалась за листопад грудень 2022.

Таким чином, заборгованість склала 107 031,36 грн.

Між сторонами в справі було підписано шляхом накладення електронного підпису акти приймання-передачі природного газу по вказаному договору в 2023 році: № ТГ383003675 від 31.01.2023 на суму 151320,91 грн., № ТГ383023897 від 28.02.2023 на суму 128525,69 грн., № ТГ383043625 від 31.03.2023 на суму 52401,68 грн., всього на суму 332248,28 грн.

Згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем перераховано на рахунок позивача 11.05.2023 суму 5000,00 грн., 14.06.2023 суму 70000,00 грн., 30.06.2023 суму 200000,00 грн.

Відповідно до позовної заяви, заборгованість склала 164 279,64 грн.

Відповідач у відзиві визнав факт наявності договірних відносин із позивачем на підставі договору № 41АР200-90750-22 від 20.06.2022, поставку газу згідно наданих актів приймання-передачі природного газу та не оплату, як про це вказав позивач.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 124 279,64 грн. основного боргу, 3 826,53 грн. 3% річних та 10 038,74 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України унормовано, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Після відкриття провадження в справі, відповідач, згідно платіжної інструкції від 24.10.2023 № 1384, перерахував позивачу 40000,00 грн., які позивач, керуючись п. 4.7 договору, зарахував у рахунок заборгованості за поставлений природний газ за січень-березень 2023.

Враховуючи здійснення відповідачем вказаної оплати після відкриття провадження у справі, судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі за вимогою про стягнення суми 40000,00 грн. основної заборгованості.

Також місцевим господарським судом враховано, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів оплати на користь позивача суми 124 279,64 грн. основаної заборгованості, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача, з чим погоджується і судова колегія.

Судова колегія звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основаної заборгованості в розмірі 124 279,64 грн. не є предметом апеляційного оскарження відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, що виникла за період з січня по березень 2023 року.

Суд першої інстанції перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та визнав їх арифметично правильними, з чим також погоджується судова колегія.

Водночас судова колегія відмічає, що правильність розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, здійснених позивачем, а також рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 10 038,74 грн. інфляційних втрат, не є предметом апеляційного оскарження з боку відповідача.

Крім суми основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення споживачем строків оплати згідно з п. 6.2.1 договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно з п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Сторонами в договорі не визначено більшого строку для нарахування пені, ніж вказано в ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач нарахував пеню в межах вказаного строку, розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається арифметично правильним. Пеня за вказаний період становить 63 370,44 грн.

Судова колегія зауважує, що правильність розрахунку пені, здійсненого позивачем, не є предметом апеляційного оскарження.

Проте відповідачем оскаржується рішення суду в частині стягнення з нього пені у розмірі 63 370,44 грн. і 3 % річних у розмірі 3 826,53 грн., оскільки апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено йому у зменшенні цих сум, клопотання про зменшення яких заявлено відповідачем на підставі ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 /п. 8.38/) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач звертав увагу суду на те, що майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" є важким і підприємство на сьогоднішній день є збитковим, на підтвердження чого надано баланс за формою № 1-м станом на 30 вересня 2023 р.

Зі змісту цього документу вбачається, що відповідач має 1 784 000 гривень збитків, маючи при цьому за аналогічний період минулого року 313 400 гривень збитків, що свідчить про стійке погіршення фінансового становища. Таке погіршення фінансового становища апелянт обґрунтовує тим, що підприємство знаходиться в прифронтовому місті, яке зазнає постійних обстрілів, що фактично унеможливлює належну роботу.

Також, апелянт вказує на те, що ТОВ "Онколайф" це єдина приватна онкологічна клініка в м. Запоріжжя, діяльність якої до війни виходила і за межі країни. Внаслідок збройної агресії РФ підприємство втратило всіх своїх закордонних та багатьох вітчизняних пацієнтів, що вкрай негативно вплинуло на доходи. Незважаючи на це, станом на 24 жовтня 2023 р. у відповідача проходять лікування: 47 пацієнтів з раком молочної залози; 32 пацієнти з раком передміхурової залози; 5 пацієнтів з раком сечового міхура.

Крім того, як вбачається з долученого балансу на підприємстві відповідача працює 33 особи, і відповідач є не просто медичним закладом, а клінікою, в якій, поряд з лікуванням хворих, проводять навчальну та наукову роботу. Відповідач на даний момент проводить наступні клінічні дослідження: онкології нирки, раку ендометрію (рак тіла матки), раку шлунку, раку стравоходу, колоректального раку, раку легенів. У зв`язку з чим апелянт стверджує, що ТОВ "Онколайф" є соціально значущим підприємством.

Апелянт звертає увагу на ступінь виконання ним зобов`язань перед позивачем. Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалося поступове погашення суми боргу, зокрема і під час розгляду справи судом першої інстанції.

Водночас апелянт вказує на те, що стягнутий судом розмір пені складає більше 50 % від суми основного боргу, що свідчить про надмірний розмір штрафних санкцій.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивач, заявляючи до стягнення такий розмір пені, жодним чином не обґрунтував і не довів належними доказами отримання ним збитків в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

При цьому апелянт просить зменшити розмір пені до 7 000,00 грн., що на 89 % менше від заявленого позивачем до стягнення розміру, а 3 % річних апелянт просить зменшити до 1 000,00 грн., що на 74 % менше заявленого до стягнення розміру.

Однак, судова колегія вважає, що зменшення розміру пені і 3 % річних на 89 % і 74 % відповідно фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

В свою чергу, нарахована позивачем пеня базується на умовах договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При вирішенні питання про можливість зменшення нарахованого позивачем розміру пені, судовою колегією враховується здійснення відповідачем оплати основного боргу та незначні строки прострочення, а також взято до уваги майновий стан і соціальну значущість підприємства відповідача, а також стягнення на користь позивача інфляційних витрат, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Отже, судовою колегією враховано, що при зменшенні розміру пені і 3 % річних позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що позивачем під час вирішення даного спору не надано, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Отже, на думку колегії суддів стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а нарахування та стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і частково пені та 3 % річних компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 3 % річних на 50 %.

Проте, судом першої інстанції всього зазначеного при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій взято до уваги не було, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача пені у сумі 31 685,22 грн. і 3 % річних у сумі 1 913,27 грн.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, судом першої інстанції належно та всебічно не досліджено спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм матеріального права, з огляду на що, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне рішення Господарського суду Запорізької області, в оскаржуваній частині, скасувати як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання позову у сумі 3 622,73грн. та по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 220,80 грн. слід покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23 скасувати в частині стягнення пені, 3 % річних та розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 31 685,22 грн. пені, 1 913,27 грн. 3 % річних та 2 518,75грн. судового збору за подання позову.

В частині позовних вимог про стягнення 31 685,22 грн. пені та 1 913,27 грн. 3 % річних відмовити.

В решті Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 р. у справі № 908/2693/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онколайф" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 1 771,44 грн.

Видачу наказів, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строки касаційного оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль