Рішення
від 06.11.2023 по справі 910/11894/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/11894/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргос" та Приватного підприємства "Меткон"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Представники учасників справи:

від позивача: Поліщук М.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача - 1: Кривошей О.Ю., ордер серія АІ № 1457100;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від прокуратури: Угринович О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» та Приватного підприємства «Меткон» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним набуттям відповідачем 1 майна у власність внаслідок реєстрації за ПП «Меткон», а потім за ТОВ «Фаргос» права власності на майно в обхід закону та надання державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.087.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2023.

10.08.2023 представником прокуратури подано клопотання про залучення третьої особи.

11.09.2023 представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 11.09.2023 представники прокуратури та позивача з`явились, представники відповідачів не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, підготовче засідання відкладено на 02.10.2023.

27.09.2023 представником прокуратури подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.09.2023 представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 02.10.2023 представники прокуратури та позивача з`явились, представники інших учасників справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 16.10.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.10.2023 представником прокуратури подано письмові пояснення.

16.10.2023 представником відповідача 1 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

У судове засідання 16.10.2023 представники прокуратури та позивача з`явились, представники інших учасників справи не з`явились

Розглянувши у судовому засіданні 16.10.2023 клопотання представника відповідача 1 про залучення до участі у справі третьої особи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, судом відмовлено у його задоволенні, у зв`язку з необґрунтованістю.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

03.11.2023 представником відповідача 2 подано заяву про відкладення судового засідання.

У судове засідання 06.11.2023 представники позивача, відповідача 1 та прокуратури з`явились, представник відповідача 1 подав письмові пояснення, представники відповідача 2 та третьої особи не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 06.11.2023 клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури та відповідача 1 відхилив його, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

Частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

При цьому, частиною 3 ст. 202 ГПК України унормовано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 вчетверте не направляє свого представника у судове засідання.

Водночас, явка представника відповідача 2 у судове засідання обов`язковою не визнавалась, при цьому, судом неодноразово повідомлялось про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи під час підготовчого провадження неодноразово відкладався).

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з огляду на межі розгляду справи по суті, принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, враховуючи те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд доходить до висновку про відхилення клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача 1 не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2001 року між ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого, продавець продав, а покупець купив нежитловий майновий комплекс під номером АДРЕСА_1 .

Зазначений в п. 1 цього Договору нежитловий майновий комплекс, що відчужується, складається: з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м., в цілому майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м.

Відчужуваний нежитловий комплекс належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (приміщення), виданого Залізничною районною державною адміністрацією м. Києва 30.06.1992 згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992 № 5/140, зареєстрованого в Київському міському Бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за № д. 304 за реєстровим № 1940 від 05.08.1992.

23 червня 2016 року між ОСОБА_2 (далі - продавець) та Приватним підприємством «Меткон» (далі - покупець, відповідач 2) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 1115 (далі - Договір купівлі-продажу 1), за умовами якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежитловий майновий комплекс під АДРЕСА_1 .

Відчужуване нерухоме майно належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, виданого Товарною біржею «Народна», 17.05.2001 за реєстровим № А 2001/0304.

Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 27.05.2001, за реєстровим № 1940 та записано в книгу д.304.

Відповідно до Інформаційної довідки НП-2016 № 1698 від 23.05.2016, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, виданого Товарною біржею «Народна», 17.05.20201 за реєстровим № А2001/0304.

Відповідно до документа, що підтверджує право власності, нежитловий майновий комплекс, що відчужується складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м., в цілому майновий комплекс має загальну площу 412,5 кв.м. (пункти 2-4 Договору купівлі-продажу 1).

Пунктом 19 Договору купівлі-продажу 1 узгоджено, що право власності на нежитловий майновий комплекс у покупця, відповідно до пункту 4 ст. 334 ЦК України, виникає з моменту здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі Договору купівлі-продажу 1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ПП «Меткон» на нежитловий майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., що складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30424473 від 12.07.2016).

01 грудня 2016 року між Приватним підприємством «Меткон» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаргос» (далі - покупець, відповідач 1) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 2225 (далі - Договір купівлі-продажу 2), за умовами якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежитловий майновий комплекс під АДРЕСА_1 .

Відчужуване нерухоме майно належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 23.06.2016, зареєстровано в реєстрі за № 1115.

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі ревучих прав на нерухоме майно про що свідчить Інформаційна довідка № 63313666, видана державним реєстратором Рогачем В.В. 12.07.2016.

Пунктом 18 Договору купівлі-продажу 2 узгоджено, що право власності на нежитловий майновий комплекс у покупця, відповідно до пункту 4 ст. 334 ЦК України, виникає з моменту здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі Договору купівлі-продажу 2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Фаргос» на нежитловий майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., що складається з основного будинку літера А' - загальною площею 226,3 кв.м. та допоміжних будинків: Б' - загальною площею 53,0 кв.м., В' - загальною площею 53,4 кв.м., Г' - загальною площею 79,8 кв.м. з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32673656 від 01.12.2016).

1) на підставі даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка частково розташована в межах земельної ділянки (код ділянки 72:252:0003) обліковується за КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» розташована на вул. Петра Радченка у Солом`янському районі м. Києва;

2) згідно з даними міського кадастру на підставі мовчазної згоди від 29.05.2023 № К-30085 розробляється проект землеустрою (справа Д-8329) щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням обслуговування та експлуатації будівель рекреаційного призначення та споруджень оздоровчого комплексу;

3) згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2016 № 17762676 нежитловий майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м., (складова частина об`єкта нерухомості: основний будинок «А» площею 226,3 кв.м., допоміжний будинок «Б» площею 53,0 кв.м., допоміжний будинок «В» площею 53,4 кв.м., допоміжний будинок «Г» площею 79,8 кв.м.), який розташований на АДРЕСА_1 перебуває у власності ТОВ «Фаргос».

4) під час обстеження частини земельної ділянки встановлено: земельна ділянка площею приблизно 0,2 га частково огороджена, охороняється. На земельній ділянці розміщено незавершене будівництво будинку, допоміжних будівель, тимчасових споруд (альтанок), металеву конструкцію, будівельні матеріали. Під час обстеження будівництво не велось; 5) при обстеженні вказаної земельної ділянки вбачається порушення Земельного кодексу України (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів).

Рішенням Київської міської ради «Про створення парку відпочинку «Совський парк» на земельній ділянці орієнтовною площею 22,41 га між вулицями Івана Пулюя та Бориса Гаріна у Солом`янському районі міста Києва» № 579/1583 від 12.12.2016 створено парк відпочинку «Совський парк» на земельній ділянці орієнтовною площею 22,41 га між вулицями Івана Пулюя та Бориса Гаріна у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:280).

05 липня 2022 року ТОВ «Фаргос» звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовним розміром 0,23 га для обслуговування та експлуатації будівлі.

Рішенням Київської міської ради «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаргос» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації будівель на АДРЕСА_1» № 5711/5752 від 24.11.2022, враховуючи те, що земельна ділянка розташована в межах орієнтованого положення прибережної захисної смуги, відмовлено ТОВ «Фаргос» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації будівель на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,23 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва, справа № 3000103351).

Листом № 062/14-3407 від 16.03.2023 Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запит Солом`янської місткої прокуратури міста Києва повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1, майновий комплекс заг. пл. 412,5 кв.м. на праві власності не реєструвався. Також, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що в д. 304 за реєстровим № 1940 від 27.05.2001 не здійснювався запис про реєстрацію права власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Товарною біржею «Народна» від 17.05.2001. Крім того, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що в матеріалах інвентаризаційних справ за адресою АДРЕСА_1, вказаного нежитлового майнового комплексу загальною площею 412,5 кв.м. не існує.

Листом № 073-593 від 13.03.2023 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 10.59-39-2975-22 від 08.03.2023 повідомив, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «Нежитловий майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м. на АДРЕСА_1».

Листом № 055-1611 від 14.03.2023 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідь на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-2923вих-23 від 08.03.2023 повідомив, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» відсутні відомості про документ стосовно присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1. Також, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що згідно з даними електронної бази документообігу, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва/реконструкції нежитлового майнового комплексу на АДРЕСА_1 (площа 412,5 кв.м.) не надавались. Крім того, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав довідку (витяг( з містобудівного кадастру на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1, що містить відомості про функціональне призначення території та планувальні обмеження відповідно до затвердженої містобудівної документації, зокрема Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, детального плану територій в межах вул. Народного Ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнім каскадом Совських ставків, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 681/1685.

Листом № 077/221-1231 від 12.04.2023 Комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві № 762/125/55-2023 від 07.04.2023 повідомило, що поряд із земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_1; м. Київ, вул. Петра Радченка, 33; м. Київ, вул. Петра Радченка, 33-А розташовуються водні об`єктів - каскад ставків на річці Совка.

Листом № 108-5697 від 23.05.2023 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-7090ВИХ-23 від 22.05.2023 повідомила, що при поаркушному перегляді архівних справ Залізничної районної державної адміністрації м. Києва за червень 1992 року відомостей про видачу Свідоцтва на право власності на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_1 не виявлено. Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація також зазначила, що Розпорядження Залізничної районної адміністрації м. Києва від 30.06.1992 № 5/140 та Свідоцтво на право власності на зазначений у запиті об`єкт відсутні.

Також, Листом № 108-5701 від 23.05.2023 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-6926ВИХ-23 від 18.05.2023 повідомила, що звернень від суб`єктів господарювання щодо присвоєння поштової адреси нежитловому майновому комплексу на АДРЕСА_1 за технічними характеристиками: загальною площею 412,5 кв.м., складові частини об`єкта нерухомого майна: основний будинок «А» 226,3 кв.м., допоміжний будинок «Б» 53,0 кв.м., допоміжний будинок «Г» 79,8 кв.м. не надходило, відповідне розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не видавалося.

Листом № 062/14-7012 від 25.05.2023 Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запит Солом`янської місткої прокуратури міста Києва повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1, майновий комплекс заг. пл. 412,5 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничною рда від 30.06.1992, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992, № 5/140 в Бюро не реєструвався. Також, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що в д. 304 за реєстровим № 1940 від 05.08.1998 не здійснювався запис про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Залізничною РДА від 30.06.1992, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1992, № 5/140. Крім того, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що інформаційна довідка НП-2016 № 1698 від 23.05.2016 на замовлення ОСОБА_2 в Бюро не замовлялася, не виготовлювалася та не видавалася.

Листом від 06.06.2023 Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-6925ВИХ-23 від 18.05.2023 повідомило, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та не закріплена на праві постійного користування за КП «Плесо». Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також зазначило, що поряд із зазначеною земельною ділянкою розташовується водний об`єкт - № 177 Ставок без назви на струмках Совському та струмку в балці Проня.

Листом № 0570202/1-8637 від 30.06.2023 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідь на Лист Солом`янської окружної прокуратури міста Києва № 44-8652ВИХ-13 від 28.06.2023 надав витяг з містобудівного кадастру, наданого з листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-4264 від 27.07.2022, відповідно до якого земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги та санітарно-захисної зони установ комунального господарства.

Звертаючись з позовом до суду, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що ТОВ «Фаргос» чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,1457 га (обліковий код 72:263:0012) шляхом реєстрації за вказаною адресою права власності на об`єкт нерухомого майна.

Солом`янська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що вказана земельна ділянка Київською міською радою у власність та користування, у тому числі для будівництва, будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась.

Як зазначає Солом`янська окружна прокуратура міста Києва, у межах кримінального провадження № 12023102090000432 від 31.03.2023, дізнавачем Солом`янського УП ГУНП у місті Києві за участі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.05.2023 проведено огляд земельної ділянки по АДРЕСА_1, за результатами огляду встановлено, що на території, де здійснювалась слідча дія, розташовані об`єкти нерухомого майна, декілька альтанок та причал. Територія огороджена та охороняється. Відповідно до технічного звіту щодо вишукувальних робіт при здійсненні моніторингу земель та контролю за їх використанням і охороною - матеріалами топографо-геодезичних та вишукувальних робіт земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, розробленого КП «Київський інститут земельних відносин», а саме, збірного кадастрового плану земельних ділянок по АДРЕСА_1 (далі - Звіт) вищевказаний майновий комплекс, споруди та місток розміщуються частково на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:263:0005, 8000000000:72:252:0038, 8000000000:72:252:0047, та на земельній ділянці не наданій у власність чи користування. Площа фактичного землекористування становить 0,2139 га, з них: 0,1457 га під нежитловим майновим комплексом; 0,0803 га під тимчасовими спорудами; 0,0121 га під містком. Майновий комплекс, який перебуває у приватній власності ТОВ «Фаргос» розміщений у 50 метровій зоні від урізу води.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Геоматичні рішення», відповідно до постанови Солом`янської окружної прокуратури про залучення спеціаліста від 26.06.2023 повідомило наступне. За результатами огляду, який відбувся 29.06.2023 встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:252:0047 площею 4,6543 га, яка перебуває у комунальній власності з видом використання для експлуатації та догляду за водними об`єктами та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду та відповідно до Паспорту водного об`єкту від 01.02.2021 розміщено водний об`єкт № 177 Ставок без назви на струмках Совському та струмку в балці Проня, площею 4,3869 га. Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК України та ч. 2 ст. 88 ВК України, рішення Київської міської ради № 253/914 від 15.03.2017, яким затверджено проекти прибережних захисних смуг водного них об`єктів та схем Солом`янського району м. Києва, паспорту водного об`єкту від 01.02.2021, прибережна захисна сума навколо ставка водного об`єкту - № 177 Ставок без назви на струмках Совському та струмку в балці Проня, площею 4,3869 га встановлена на відстані 50 м. Встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:252:0047, водного об`єкту № 177 Ставок без назви на струмках Совському та струмку в балці Проня, розміщено металевий місток площею 0,0121 га. У межах земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:72:252:0038 на території 0,0803 га розміщено 6 дерев`яних нежитлових тимчасових споруд - альтанки, доріжки до них та водного об`єкту, знаходяться в межах прибережної захисної смуги на відстані 11 м. від урізу води. У межах земельної ділянки з обліковим кодом 72:263:0012 площею 0,1457 га розміщуються 4 капітальні будівлі: основний будинок «А» 226,3 кв.м., який знаходиться в межах прибережної захисної смуги на відстані 36 м. від урізу води, допоміжний будинок «Б» 53,00 кв.м. та допоміжний будинок «В» 53,4 кв.м., які знаходять в межах прибережної захисної смуги на відстані 23 м. від урізу води; допоміжний будинок «Г» 79,8 кв.м., які знаходять в межах прибережної захисної смуги на відстані 43 м. від урізу води.

Таким чином, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з обліковим кодом 72:263:0012, в межах якої знаходиться спірний нежитловий майновий комплекс, входить в межі прибережної захисної суми і належить до земель водного фонду, а також була вільна від забудови до 2016 року згідно матеріалів аерофотозйомки Міського земельного кадастру.

Солом`янська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що оскільки ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2, ні ПП «Меткон» не були належними власниками майна, у жодної із осіб не існувало право власності на майно, неіснуюче право власності на об`єкт нерухомості не породжує й прав щодо розпорядження, реєстрація права на таке майно здійснена всупереч вимог законодавства, а угоди спрямовані на заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, тому цивільно-правові угоди щодо такого майна є нікчемними. Крім того, право власності на майно за вказаною адресою на законних підставах виникнути не могло, оскільки: 1) на землях водного фонду будівництво заборонено; 2) Київрада земельну ділянку за вказаною адресою у власність або в користування не надавала.

Предметом вказаних правочинів, як зазначає прокуратура, зазначено відчуження об`єкту нерухомого майна особою, яка не набула права власності на таке майно, а останній набувач (ТОВ «Фаргос») після реєстрації права власності на майно за собою ініціював процедуру оформлення прав на земельну ділянку у поза конкурентний спосіб, а отже наявні підстави для висновку, що дані правочини спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, а відтак такі договори згідно з приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними, що узгоджується із висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Таким чином, прокуратура зазначає, що враховуючи неправомірність первісної реєстрації права власності на майно за ПП «Меткон», а також нікчемність усіх цивільно-правових угод щодо вказаного майна, рішення про державну реєстрацію прав на зазначене майно підлягають скасуванню, що по суті є застосуванням наслідків нікчемних правочинів.

Також, прокуратура зазначає, що ні ПП «Меткон», який вперше зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитловий майновий комплекс площею 412,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 міста Києва (реєстраційний номер 969730280000), ні ТОВ «Фаргос», жодного речового права на дану земельну ділянку не мали, та жодних посилань цивільно-правові угоди щодо відчуження майна площі земельної ділянки, на якій майно розташоване, та її кадастрового номера не містять. Крім того, прокуратура зазначає, що власником ПП «Меткон» та ТОВ «Фаргос» є одна і та ж особа, що свідчить про те, що власники нерухомого майна пов`язані між собою та були обізнані про відсутність правових підстав для набуття та відчуження вказаного нерухомого майна, що безумовно вказує на недобросовісність дій та протиправне заволодіння земельною ділянкою водного фонду.

Крім того, прокуратура зазначає, що нежитловий майновий комплекс площею 412,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є самочинно збудованим та укладення договорів купівлі-продажу і здійснення відносно цього державної реєстрації прав, правовий статут нерухомості, як самочинно збудованої не змінюють, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у постанові № 916/2791/13.

З урахуванням вищевикладеного, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва звернулась до суду з позовом про:

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.07.2016 № 30424473 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності приватного підприємства «Меткон» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2016 № 32673656 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Фаргос» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Фаргос» на нього;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання ТОВ «Фаргос» знести об`єкт самочинного будівництва - нежитловий майновий комплекс по АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку «А» площею 226,3 кв.м., допоміжного будинку «Б» площею 53,0 кв.м., допоміжного будинку «В» площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку «Г» площею 79,8 кв.м.;

- усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання ТОВ «Фаргос» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1457 га по АДРЕСА_1 (обліковий код: 72:263:0012) з приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу огорожі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.

Отже з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом до суду має передувати наявність об`єктивних обставин щодо порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб`єктивне відношення особи до таких обставин.

Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (частина 1 статті 142 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Таким чином, вищевказаними положеннями Основного Закону України закріплено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Виходячи з положень пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Пунктами "а", "б", "в", "г" статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень, зокрема, Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях. Такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Відповідно до постанови Великої Палата Верховного Суду №372/1684/14-ц від 07.04.2020, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Згідно зі ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, паспорту водного об`єкту від 01.02.2021, рішення Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду у районах м. Києва», прибережна захисна смуга навколо вказаного водного об`єкту встановлена на відстані 50 метрів від урізу води.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з обліковим кодом 72:263:0012, що знаходиться у Солом`янському районі м. Києва, в межах якої знаходиться спірний нежитловий майновий комплекс, входить в межі прибережної захисної смуги і належить до земель водного фонду.

Доказів на підтвердження того, що означена земельна ділянка передана у власність чи користування будь-яким особам матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на вищевикладене, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку.

При цьому, оскільки відповідно до частини 1 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, функції по контролю за охороною та ефективним використанням земель відносяться до основних пріоритетних напрямків загальних засад та державної політики держави.

Для реалізації цього напрямку законодавчим органом держави були прийняті та втілені в життя ряд законодавчих актів по забезпеченню дієвого контролю за охороною земель та ефективним використанням земельних ресурсів.

Так, відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (стаття 188 Земельного кодексу України).

Слід зазначити, що положеннями пункту "е" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, проте таке повноваження є не дієвим. Так, якщо міська рада і прийме рішення з цього питання, а особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку не виконала його, примусово виконати це рішення органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень не зможуть, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення міської ради не є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється виконавче провадження.

Разом з тим, механізм повернення самовільно зайнятої земельної ділянки встановлений у статті 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміється фактичне володіння та/або користування чужою земельною ділянкою, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому законом порядку не надавалась у користування (постійне, оренда, земельний сервітут) або не передавалась у власність.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок.

Положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;.

Положеннями статті 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Аналогічні положення закріплені у статті 20 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням VI сесії XXIV скликання Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 було затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок), який розроблено з врахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в м. Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель.

Означеним Порядком повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3.1 Порядку Головне управління (нині Департамент) при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Згідно з Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, що затверджений рішенням Київської міської ради № 182/382 від 19.12.2002 (далі - Положення) Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Згідно з п. 2.2. Положення основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

21.09.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено Акт № 17-1514-09 обстеження земельної ділянки по вул. Петра Радченка у Солом`янському районі міста Києва, код ділянки 72:252:0003, яким зафіксовано, що: 1) на підставі даних міського земельного кадастру вказана земельна ділянка частково розташована в межах земельної ділянки (код ділянки 72:252:0003) обліковується за КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» розташована на вул. Петра Радченка у Солом`янському районі м. Києва; 2) згідно з даними міського кадастру на підставі мовчазної згоди від 29.05.2023 № К-30085 розробляється проект землеустрою (справа Д-8329) щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням обслуговування та експлуатації будівель рекреаційного призначення та споруджень оздоровчого комплексу; 3) згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2016 № 17762676 нежитловий майновий комплекс загальною площею 412,5 кв.м., (складова частина об`єкта нерухомості: основний будинок «А» площею 226,3 кв.м., допоміжний будинок «Б» площею 53,0 кв.м., допоміжний будинок «В» площею 53,4 кв.м., допоміжний будинок «Г» площею 79,8 кв.м.), який розташований на АДРЕСА_1 перебуває у власності ТОВ «Фаргос». 4) під час обстеження частини земельної ділянки встановлено: земельна ділянка площею приблизно 0,2 га частково огороджена, охороняється. На земельній ділянці розміщено незавершене будівництво будинку, допоміжних будівель, тимчасових споруд (альтанок), металеву конструкцію, будівельні матеріали. Під час обстеження будівництво не велось; 5) при обстеженні вказаної земельної ділянки вбачається порушення Земельного кодексу України (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів).

Будь-яких доказів щодо невідповідності нормативно-правовим актам дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачами суду не надано, а дії по проведенню обстеження земельної ділянки у встановленому законом порядку відповідачами не оскаржувались.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у відповідача 1 права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,1457 га яка є частиною земельної ділянки з обліковим кодом 72:263:0012, що знаходиться у Солом`янському районі м. Києва на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

В свою чергу, за змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом вказаної статті будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас, Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 80000000000:72:263:0012) відповідачами до матеріалів справи не надано.

При цьому, 05 липня 2022 року ТОВ «Фаргос» звернулось до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовним розміром 0,23 га для обслуговування та експлуатації будівлі.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва (абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За змістом п.п. 68, 70 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; для державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, подається такий договір.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19, предметом позову Дніпровської міської ради в якій є, зокрема зобов`язання ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, викладено такий правовий висновок:

"Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті".

Отже, оскільки Київрада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Меткон» чи ТОВ «Фаргос» у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, а також з огляду на неможливість виникнення прав та обов`язків з неіснуючих правовстановлюючих документів, що відповідачами не спростовано, нежитловий майновий комплекс по АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку «А» 226,3 кв.м., допоміжного будинку «Б» 53,0 кв.м., допоміжного будинку «В» площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку «Г» площею 79,8 кв.м., власником якого є ТОВ «Фаргос» є самочинним будівництвом, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.

Суд також враховує, що відповідач не є добросовісним набувачем, в розумінні положень ст. 388 ЦК України, оскільки по-перше ТОВ «Фаргос» міг і повинен був бути обізнаним про неможливість розташування нежитлових приміщень на землях водного фонду в силу законодавчої заборони та про неможливість набуття права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку під майно, а по-друге власником ПП «Меткон» та ТОВ «Фаргос» є одна і та ж особа, що свідчить про те, що власники нерухомого майна пов`язані між собою та були обізнані про відсутність правових підстав для набуття та відчуження нерухомого майна.

Таким чином, державна реєстрація за відповідачем 1 права власності на нежитловий майновий комплекс по АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку «А» 226,3 кв.м., допоміжного будинку «Б» 53,0 кв.м., допоміжного будинку «В» площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку «Г» площею 79,8 кв.м., частина якого розташована на спірній земельній ділянці, без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку є незаконною.

Водночас, факт реєстрації права власності на нежитловий майновий комплекс у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 1 не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень законодавства, допущених при його будівництві на спірній земельній ділянці кадастровий номером 8000000000:72:263:0012).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, за змістом ч. 4 статті ст. 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодуванні затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц викладено правовий висновок про те, що системний аналіз положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та водного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц); 2) розмістивши спірну будівлю на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, забудовник допустив порушення прав усіх жителів столиці, відтак звільнення земельної ділянки від об`єкта нерухомості в повній мірі відповідає принципам "балансу інтересів", "пропорційності", "справедливої рівноваги", про дотримання яких неодноразово зазначалося у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амер проти Бельгії", "Депаль проти Франції", "Бросее-Трибуле та інші проти Франції", що зумовлює відсутність у цій справі непропорційного втручання у право мирного володіння майном, а відтак, з огляду на викладене вище, та з врахуванням наведених правових норм та встановлених обставин, беручи до уваги, що відповідачами не надано суду будь яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку та відповідно спростовували б доводи прокуратури та позивача, то за таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, у судовому засіданні 06.11.2023 представником відповідача 1 у справі заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Так, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Так, віндикація та негаторний позов є різними речово-правовими засобами захисту права власності, якими учасник правовідносин чи будь-яка інша заінтересована особа, відповідно до положень ст. 20 ЦК України користується на свій розсуд. При цьому, суб`єктивне право на захист включає і захист процесуально-правого порядку, які у свою чергу здійснюються за принципами, зокрема рівності перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Суд враховує посилання прокуратури у позовній заяві на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від у зв`язку з чим, зазначає наступне.

Суд зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Так, у вказаних постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У даній справі спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання свідчать про подібність спірних правовідносин у зазначених справах.

Таким чином, враховуючи, що негаторний позов може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, оскільки таке порушення права власника є триваючим, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача 1 про пропуск прокурором при зверненні до суду з розглядуваним позовом строку позовної давності.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.07.2016 № 30424473 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Приватного підприємства «Меткон» (03037, м. Київ, АДРЕСА_1-29; ідентифікаційний код: 30867645) на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2016 № 32673656 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» (02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 14, кв. 294; ідентифікаційний код:40470128) на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 969730280000, з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» на нього.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» (02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 14, кв. 294; ідентифікаційний код:40470128) знести об`єкт самочинного будівництва - нежитловий майновий комплекс по АДРЕСА_1, загальною площею 412,5 кв.м., який складається з основного будинку «А» площею 226,3 кв.м., допоміжного будинку «Б» площею 53,0 кв.м., допоміжного будинку «В» площею 53,4 кв.м., допоміжного будинку «Г» площею 79,8 кв.м.

5. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (обліковий код 72:263:0012) шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» (02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 14, кв. 294; ідентифікаційний код:40470128) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 0,1457 га по АДРЕСА_1 (обліковий код: 72:263:0012) з приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу огорожі.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Меткон» (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27-29; ідентифікаційний код: 30867645) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргос» (02081, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 14, кв. 294; ідентифікаційний код: 40470128) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

8. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.11.2023

Суддя О.А. Грєхова


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	06.11.2023
Оприлюднено	16.11.2023
Номер документу	114896532
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Коробенко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.11.2023 по справі 910/11894/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/11894/23

Рішення
від 06.11.2023 по справі 910/11894/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА