Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/11639/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/11639/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Фірма "МСД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лісенерго"

про стягнення 398 721,95 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва від приватного підприємства "Фірма "М С Д" надійшов позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Лісенерго" про стягнення 398 721,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар за договором поставки №07-06/22 від 02.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

04.08.2023 до канцелярії суду (на електронну пошту) позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

08.09.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») до відповідача надійшов відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

13.09.2023 до канцелярії суду від позивача (на електронну адресу суду) надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Лісенерго" (код 42737203) оборонно-сальдові відомості по рахунку 631 за березень 2023 року завірені належним чином відповідно до законодавства України. Стягнути з відповідача заборгованість в розмірі основної заборгованості в розмірі 394 974,00 грн., 3% річних в розмірі 2958,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 789,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд зазначає, що в поданому клопотанні позивачем, зокрема, не зазначено причини неможливості самостійного отримання копії статуту громадської організації, а також, не надано доказів на підтвердження заходів, яких позивач вжила для отримання відповідної копії статуту громадської організації. У зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.06.2022 між приватним підприємством "Фірма "М С Д" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лісенерго" (покупець) укладено договір поставки « 07-06/22.

Відповідно до п.1.1 договору за предметом даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця пиломатеріали згідно специфікації (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.10.2 договору даний договір діє з 02 червня 2022р. по 31 грудня 2022р. до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором з можливістю пролонгації.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.3 договору).

28.12.202 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставку якою сторони вирішили продовжити дію пункту 10.2 договору №07-06/22 від 02.06.2022р., а саме: «… термін дії договору встановлюється до 31.12.2023 року».

Загальна сума та кількість конкретної партії товару зазначається у специфікаціях які є додатками до даного договору та невід`ємними частинами договору, виходячи із ціни товару, передбаченої і цьому пункті договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється за заявкою покупця, направленою на адресу постачальника за допомогою будь-якого засобу зв`язку як на умовах само вивозу товару покупцем у місці, визначеному постачальником, так і на умовах поставки товару за рахунок постачальника (покладання зобов`язань із транспортних витрат на постачальника).

Будь-які додаткові витрати понесені постачальником, як результат особливої вимоги стосовно доставки товару, заявленої покупцем, здійснюються за рахунок покупця.

Умови поставки та приймання-передачі товару визначаються у заявці та/або видатковій накладній.

Разом із відповідною партією товару, постачальник передає покупцю наступний комплект товаросупровідних документів:

- товаротранспортна (залізнична) накладна,

- рахунок-фактура,

- видаткова накладна.

Відповідно до п.4.1 договору приймання-передача товару здійснюється: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними та/або специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника.

28.12.2022 року між сторонами укладено специфікацію №5, відповідно до умов якої загальна сума поставки по даному додатку: 3 114 000,00 грн., відвантаження товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) - склад вантажоотримувача. Обсяг поставки може змінюватись в межах +/-10%. Фактична кількість, що відпускається товару вказується в накладній. Термін поставки - до 31.03.2023. термін оплати - 5 робочих днів після поставки.

Датою передачі товару постачальником та приймання його покупцем, тобто датою поставки вважається дата складання товарно-транспортної накладної (п.4.3 договору).

Позивачем зазначено, що ПП "Фірма "М С Д" здійснило поставку ТОВ "Лісенерго", що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №РН-0000015 від 24.03.2023 на загальну суму 209 100,00 грн.,

- товарно-транспортною накладною №05-03 від 24.03.2023 на суму 209 100,00 грн.,

- рахунком-фактурою №СФ0000019 від 24.03.2023 на суму 209 100,00 грн.,

- видатковою накладною №РН-0000016 від 28.03.2023 на загальну суму 185 874,00 грн.,

- товарно-транспортною накладною №06-03 від 28.03.2023 на суму 185 874,00 грн.,

- рахунком-фактурою №СФ0000020 від 28.03.2023 на суму 185 874,00 грн.

Усі вищезазначені документи були передані покупцю разом з товаром, але повернуті постачальнику із відповідними підписами та печатками так і не були.

В подальшому постачальник направив повторно на юридичну адресу відповідача первинні документи для їх належного оформлення, оскільки першого разу відповідач документи не повернув, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.04.2023, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №5150201255481. Зазначені документи отримані відповідачем 24.04.2023.

15.05.2023 позивачем втретє направлено відповідачу первинні документи, що підтверджується накладною Укрпошти №4900000752539 від 15.05.2023, описом в цінний лист від 15.05.2023 з супровідним листом.

15.05.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію на суму заборгованості 394 974,00 грн. вих.. №10-05/23 від 01.05.2023.

Будь-якої відповіді на претензію чи відмови в підписанні первинних документів матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію прийнятого товару на протязі 10 банківських днів з дати поставки товару (п.5.1 договору).

Також, на підтвердження поставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні на загальну суму 394 974,00 грн., а саме:

- №5 від 24.03.2023 на суму 209 100,00 грн., яка зареєстрована 06.04.2023 року;

- №7 від 28.03.2023 на суму 185 874,00 грн., яка зареєстрована 07.04.2023 року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язується надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладу в електронній формі не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати події, яка настала раніше: з дати підписання акту прийому-передачі товару або з дати здійснення оплати. Якщо 3 (третій) календарний день припадає на вихідних та/або святковий день, податкова накладна надається покупцю в перший робочий день після такого вихідного та/або святкового дня.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Будь-яких доказів оплати матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти позову у відзиві відповідачем зазначено, що жодної заявки на поставку товару згідно видаткових накладних на адресу позивача у відповідності до п.3.1 договору не надсилав. Також, зазначено, що податкові накладні №5 від 24.03.2023 року та №7 від 28.03.2023 не можуть бути складені ПП «Фірма МСД» з огляду на відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі товару через відсутність такої поставки. Додатково у підтвердження позиції відповідача щодо відсутності факту поставки товару за договором №07-06/22 від 02.06.2022 року є інформація та відомості з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за березень 2023 року, згідно якої підприємство - ТОВ «Лісенерго» з огляду на відсутність такої поставки не відображено приходу ТМЦ по даному рахунку.

Відповідно до п.3.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється за заявкою покупця, направленою на адресу постачальника за допомогою будь-якого засобу зв`язку як на умовах само вивозу товару покупцем у місці, визначеному постачальником, так і на умовах поставки товару за рахунок постачальника (покладання зобов`язань із транспортних витрат на постачальника).

Умови поставки та приймання-передачі товару визначаються у заявці та/або видатковій накладній.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заявка на поставку товару (щодо переліку товару зазначеного в видаткових накладних №РН-0000015 від 24.03.2023 та №РН-0000016 від 28.03.2023).

Проте, в умовах укладеного між сторонами договору відсутня умова про те, що поставка товару здійснюється виключно на підставі заявки. Крім того, відповідачем не надано заявки на підставі б яких здійснювались інші поставки по договору №07-06/22 від 02.06.2022р. (які не заперечуються сторонами).

Щодо зазначення відповідачем інформації в оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №893/4186 від 21.12.1999, на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки, зокрема, 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями.

За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред`явленим до сплати рахунком.

На субрахунку 631 «Рoзрахунки з вітчизняними постачальниками» вeдеться облік розрахунків за одержані тoварно-матеріальні цінності, виконані рoботи, надані послуги з вiтчизняними постачальниками та підрядниками.

Враховуючи вищезазначене суд погоджується з твердження позивача про те, що дійсно у рахунку 361 наданого відповідачем не буде відображатись інформація по договору №07-06/22 від 02.06.2022р., оскільки ТОВ «Лісенерго» не відвантажувало, а отримувало від ПП «Фірма «МСД» товар, а тому така інформація не повинна там міститься.

В той же час інформація про купівлю у позивача товару за договором №07-06/22 від 02.06.2022р. у березні 2023 повинна бути відображена у оборотно-сальдових відомостях підприємства (ТОВ «Лісенерго») по рахунку 631, проте виписки з нього до суду не надано.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару на заявлену до стягнення суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №07-06/22 від 02.06.2022р. у відповідача перед позивачем в сумі 394 974,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 789,95 грн. (нарахованого фактично за квітень 2023) та трьох процентів річних в розмірі 2 958,00 грн. (нараховані фактично за період з 04.04.2023 по 05.07.2023 (93 дні) та 08.04.2023 (89 днів)) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лісенерго" (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, будинок 23, ідентифікаційний код 42737203) на користь приватного підприємства "Фірма "М С Д" (51500, Дніпропетровська обл., м. Тернівка, вулиця Польова, будинок 4, ідентифікаційний код 42940052) основний борг в розмірі 394 974 (триста дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 2 958 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн.. 95 коп. та судовий збір в розмірі 5 980 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 83 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий