Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/17520/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023Справа № 910/17520/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі:

1) Державного управління справами,

2) Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 326 994, 41 грн,

Представники:

від прокуратури: Пономаренко А.Є.;

від позивача-1: Гарус О.О.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Шайко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного управління справами (далі - позивач-1) та Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.10.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.10.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 30.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 30.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь ДПУ "МДЦ "Артек" безпідставно сплачені коштів у розмірі 326 994, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за оспорюваними додатковими угодами до договорів про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 196/2020 і від 02.10.2020 № 197/2020 (далі - договори № 196/2020 і № 197/2020) призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договорів: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі. Правовою підставою позову визначено статті 203, 215, 670, 712 Цивільного кодексу України, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 (суддя Лиськов М.О.) у справі № 910/17520/21 у задоволенні позову Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного управління справами та Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 326 994, 41 грн відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 у справі № 910/17520/21 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 910/17520/21 скасовано. Справу № 910/17520/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.05.2023 матеріали справи № 910/17520/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято справу № 910/17520/21 до свого провадження. Розгляд справи № 910/17520/21 здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.07.2023.

20.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення прокуратури, в яких прокурор зазначає, що відповідач виграв тендер автоматично через запропонування найнижчої ціни на аукціоні та подальша необгрунтована зміна ціни за одиницю товарів невілює результати аукціону, оскільки такі дії порушують основні принципи проведення закупівель, визначені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

28.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що у даному випадку укладення додаткових угод стосувалося зміни істотних умов договору в частині визначення вартості за одиницю електричної енергії у зв`язку із коливанням ціни на ринку електричної енергії, що сторони також обумовили у договорі.

03.07.2023 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 06.07.2023 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 10.08.2023.

10.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому відповідач вказує про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі в особі державного підприємства, у зв`язку з чим просить суд позов Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" надмірно сплачених коштів у розмірі 326 994, 41 грн. залишити без розгляду.

У судовому засіданні 10.08.2023 оголошено перерву до 17.08.2023.

17.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача, в яких прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 31.08.2023.

У судовому засіданні 31.08.2023, розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позивача-2, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі від 31.08.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/17520/21 призначено на 28.09.2023.

Судове засідання призначене на 28.09.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 призначено судове засідання на 19.10.2023.

У цьому судовому засіданні представники прокуратури та позивача-1 підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача-2 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник позивача-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-1 та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. При цьому, Велика Палата наголосила, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріплені в статті 5 даного Закону.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Статуту Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек", затвердженого розпорядженням керівника Державного управління справами від 07.06.2019 № 110 (далі - Статут), ДПУ "МДЦ "Артек" є державним підприємством, яке перебуває в управлінні Державного управління справами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2000 № 165.

Згідно пункту 7.2 Статуту, ДПУ "МДЦ "Артек" серед іншого зобов?язаний складати та подавати на затвердження Державного управління справами річний з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік у порядку та за формою, встановленими чинним законодавством, виконувати фінансовий план; погоджувати з останнім план використання бюджетних коштів; забезпечувати цільове використання закріпленого за ним майна та виділених державних коштів, тощо.

За змістом ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Отже, Державне управління справами є безпосередньо тим органом, який Законом наділений правом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор у позові, незважаючи на тривале існування порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, органом уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державним управлінням справами та ДПУ "МДЦ "Артек" не вжито належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою. Зокрема, прокуратурою листами від 17.09.2021 № 15-232вих21 та № 15-233вих21 було повідомлено позивачів про вказане порушення із зазначенням правових підстав щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень.

Водночас, відповідей на зазначені листи прокуратурою АР Крим та міста Севастополя не отримано, з чого, як вказує прокурор, вбачається, що заходи представницького характеру, що спрямовані на повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів вживатись не будуть. Вказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18 та від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивачів за цим позовом.

Тож, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що 29.07.2020 замовником - Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - підприємство) на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за UA-2020-07-29-007368-C щодо закупівлі електричної енергії Лот 1 в обсязі 1 165 000 кВт/год за адресою м. Київ, Пуща-Водиця, 14 лінія ДПУ "МДЦ "Артек" та Лот 2 в обсязі 200 000 кВт/год за адресою м. Київ, Житомирське Шосе, 17 кілометр ДПУ "МДЦ "Артек", загальною очікуваною вартістю 3 439 800,00 грн з ПДВ.

У вказаній закупівлі Лоту 1 та Лоту 2 взяли участь ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" із остаточною ціновою пропозицією 2 093 505, 00 грн з ПДВ, ТОВ "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ" із остаточною ціновою пропозицією 2 050 400, 00 грн з ПДВ, ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" із остаточною ціновою пропозицією 2 047 370, 00 грн з ПДВ, ТОВ "АС" із остаточною ціновою пропозицією 2 032 692, 00 грн з ПДВ, ТОВ "ЕНЕРДЖІ 365" із остаточною ціновою пропозицією 1 930 121, 00 грн з ПДВ, ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" із остаточною ціновою пропозицією 1 930 120, 73 грн з ПДВ, ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" із остаточною ціновою пропозицією 1 882 488, 00 грн з ПДВ та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" із остаточною ціновою пропозицією 1 882 480, 00 грн.

Рішенням тендерного комітету ДПУ "МДЦ "Артек" визнано переможцем торгів Лоту 1 та Лоту 2 на закупівлю вищевказаного товару ТОВ "Укр Газ Ресурс", що оформлено протоколами засідання тендерного комітету від 14.09.2020 № 164 та № 165.

У подальшому, між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) укладено договори про закупівлю № 196/2020 від 02.10.2020 та № 197/2020 від 02.10.2020.

Відповідно до умов договору № 196/2020 від 02.10.2020, ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язується в строк з 01.11.2020 по 31.12.2020 (п. 3.1. договору) поставляти ДПУ "МДЦ "Артек" товар, зазначений в Заявці на постачання (додаток № 2), а ДПУ "МДЦ "Артек" забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 6.2. договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 1 165 000 кВт/год (п. 2.5. договору).

Ціна договору становить 1 882 480 грн в т.ч. ПДВ 313 746,67 грн (п. 5.1. договору).

Відповідно до договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору, постачальник зобов`язується поставити 1 165 000 кВт/год електричної енергії (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,34655221459 грн).

Також, відповідно до умов договору № 197/2020 від 02.10.2020, ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язується в строк з 01.11.2020 по 31.12.2020 (п. 3.1. договору) поставляти ДПУ "МДЦ "Артек" товар, зазначений в Заявці на постачання (додаток № 2), а ДПУ "МДЦ "Артек" забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 6.2. договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 200 000 кВт/год (п. 2.5. договору).

Ціна договору становить 323 170,00 грн в т.ч. ПДВ 53 861, 67 грн (п. 5.1. договору).

Відповідно до договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору, постачальник зобов`язується поставити 200 000 кВт/год електричної енергії (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,34654165 грн).

26.10.2020 між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 196/2020 від 02.10.2020, якою внесені зміни до істотних умов договору № 196/2020 (очікуваний обсяг та ціна електричної енергії), а саме в п. 2.5. зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 1 076 554,255 кВт/год та збільшено ціну (тариф) електричної енергії до 1, 45718 грн без ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 1, якою внесено зміни до істотних умов договору № 196/2020 від 02.10.2020 сторонами зазначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, що підтверджується листом ТОВ "Укр Газ Ресурс" від 06.10.2020 № 316/Ю2 та ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 06.10.2020 № 1154/20.

У подальшому, з вищенаведених підстав, сторони, керуючись листом відповідача від 10.11.2020 № 391/Ю2, ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 09.11.2020 № 1391/20, постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) та від 10.12.2020 № 2668, внесли зміни до істотних умов договору додатковою угодою № 2 від 20.11.2020 та додатковою угодою № 3 від 30.11.2020.

Крім того, з вищезазначених підстав також укладені додаткові угоди № 1 від 26.10.2020, № 2 від 20.11.2020 та № 3 від 30.11.2020 до договору № 197/2020, якими також внесені істотні зміни в договір, фактично зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії та збільшено ціну за одиницю товару.

Підставами для укладання додаткових угод № 1 від 26.10.2020 до договорів № 196/2020 та № 197/2020 є лист ТОВ "Укр Газ Ресурс" від 06.10.2020 № 316/102 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 06.10.2020 № 1154/20, відповідно до яких встановлено коливання середньозваженої ціни на ринку на електричну енергію.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 06.10.2020 № 1154/20, останніми надано інформацію на запит ТОВ "Укр Газ Ресурс" від 01.10.2020 № 313/Ю2, тобто до укладених договорів № 196/2020 та № 197/2020 між сторонами.

Прокурор та позивачі стверджують, що дослідження проводилось по стану коливання цін на 14.08.2020 з порівнянням жовтня 2020 року станом на 06.10.2020 (включно), тобто з часу, який фактично передував укладенню договору. Інформація надана Харківською торгово-промисловою палатою відноситься до періоду, який стосується проміжку часу до вчинення правочину.

Також, прокурор та позивачі зазначають, що сторонами договорів всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладених договорів, укладено додаткові угоди № 1, 2 та 3 згідно яких суттєво зменшено обсяги постачання електричної енергії та збільшено вартість за одиницю товару, у зв`язку із чим подано даний позов про визнання таких додаткових угод недійсними.

У зв`язку із викладеним, додаткові угоди № 1 від 26.10.2020 до договорів № 196/2020 та № 197/2020, на думку прокурора підлягають визнанню недійсними.

Водночас додаткові угоди № 2 від 20.11.2020 та № 3 від 30.11.2020 до договорів № 196/2020 та № 197/2020 є похідними від додаткових угод № 1, а тому в таких угодах також безпідставно зменшено обсяг поставлення електричної енергії та ціну за одиницю товару.

Зважаючи на те, що, на думку прокурора, відсутні правові підстави для укладання додаткових угод № 1, 2 та 3, відповідач повинен поставити електричну енергію в об`ємі, зазначеному в договорах від 02.10.2020 № 196/2020 та № 197/2020, а ДПУ "МДЦ "Артек" оплатити наданий товар.

Відповідно до звіту про виконання договору, розміщеного в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" (https://prozorro.gov.ua), договори виконані у повному обсязі. Проте, прокурор та позивачі не погоджуються із цим, оскільки відповідно до листа ДПУ "МДЦ "Артек" від 06.08.2021 № 412 та доданих до нього документів, ТОВ "Укр Газ Ресурс" поставлено електроенергію лише в обсязі 549 540 кВт/год на загальну суму 1 059 257,45 грн, що підтверджується актами прийому-передачі та рахунками (копії додаються).

Таким чином, ТОВ "Укр Газ Ресурс" поставлено електричну енергію не в повному обсязі, передбаченому договором та відповідно до іншої ціни, ніж визначено у ньому.

Відповідно до умов договору від 02.10.2020 № 196/2020 сума, яка підлягає сплаті ТОВ "Укр Газ Ресурс" за поставку товару - електричної енергії становить 887 981,16 грн.

Враховуючи те, що ДПУ "МДЦ "Артек" сплачено ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі оспорюваних додаткових угод до вищезазначеного договору 1 059 257,45 грн, то різницю між сплаченим та фактично поставленим товаром необхідно повернути на користь ДПУ "МДЦ "Артек", а саме у сумі 171 276,29 грн (1 059 257,45 грн - 887 981,16 грн).

Відповідно до умов договору від 02.10.2020 № 197/2020, сума, яка підлягає сплаті ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" за поставку товару - електричної енергії становить 167 154, 53 грн.

Враховуючи те, що ДПУ "МДЦ "Артек" сплачено ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі оспорюваних додаткових угод до вищезазначеного договору 322 972,75 грн, то різницю між сплаченим та фактично поставленим товаром необхідно повернути на користь ДПУ "МДЦ "Артек", а саме у сумі 155 718,22 грн (322 872,75 грн - 167 154,53 грн).

Загальна різниця сум, яка підлягає сплаті за договорами № 196/2020 та № 197/2020 за фактичну поставлену електричну енергію становить 326 994,51 грн (171 276,29 грн +155 718,22 грн), про стягнення якої, на підставі приписів статті 670 Цивільного кодексу України, заявлено позов.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом прокурор та позивачі просять суд: визнати недійсними додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 до договорів про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020 та № 197/2020 від 02.10.2020, укладені між ДПУ "Міжнародний дитячий центр "Артек" та ТОВ "Укр Газ Ресурс" та стягнути з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь ДПУ "МДЦ "Артек" безпідставно сплачені кошти у розмірі 326 994, 51 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у даній справі та передаючи справу № 910/17520/21 на новий розгляд, вказав, що суди мали надати оцінку підставам виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договорами №196/2020 і № 197/2020, у зв`язку із коливанням цін на ринку.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зазначає, що вимогами статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", які були чинні до вступу в дію нової редакції Закону від 19.04.2020 (далі - попередня редакція), передбачалось, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, укладені угоди з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції, в силу статті 37 указаного Закону, є нікчемними.

Проте, 19.04.2020 набула чинності нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", в якій унормовано обставини нікчемності договору.

Так, відповідно до статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Поряд з цим, частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для укладення додаткових угод №№ 1-3, якими внесено зміни до істотних умов основних договорів № 196/2020 і №197/2020, сторонами обрано саме пункти 2, 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі", порушення частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Аналогічний висновок щодо належності способу захисту викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, а також в подальшому викладалася Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у cправі № 927/1058/21.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод №№ 1-3 до договорів № 196/2020 і №197/2020 є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення договору) тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У даній справі, в обґрунтування свого права на укладення оспорюваних додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару відповідач посилався на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії договору.

Відтак, за доводами відповідача, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при тому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що внаслідок укладання додаткових угод щодо зміни ціни № 1 від 26.10.2020, № 2 від 20.11.2020 та № 3 від 30.11.2020 до договору № 196/2020 на постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 зменшено обсяги річного плану постачання електричної енергії із 1 165 000 кВт/год спочатку до 1 075 554, 255 кВт/год, потім до 863 945, 555 кВт/год та, в подальшому, до 826 000 кВт/год, при цьому збільшено для споживача ціну за одиницю виміру з 1, 6158626575 грн з ПДВ на 1, 748616 грн з ПДВ, потім на 1, 894632 грн з ПДВ та, в подальшому, на 1, 981668 грн. з ПДВ.

Також, внаслідок укладення додаткових угод щодо зміни ціни № 1 від 26.10.2020, № 2 від 20.11.2020 та № 3 від 30.11.2020 до договору № 197/2020 на постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 зменшено обсяги річного плану постачання електричної енергії із 200 000 кВт/год спочатку до 184 815, 999 кВт/год, потім до 141 943, 155 кВт/год та, в подальшому, до 135 708 кВт/год, при цьому збільшено для споживача ціну за одиницю виміру з 1, 61584998 грн з ПДВ на 1, 748604 грн з ПДВ, потім на 1, 894632 грн з ПДВ та, в подальшому, на 1, 981668 грн.з ПДВ.

Як передбачено положеннями частин першої-третьої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Крім того, суд також враховує, що метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У даному випадку у якості наявності підстав для укладення оспорюваних додаткових угод №№ 1-2 (якими внесено зміни до істотних умов договорів № 196/2020 і № 197/2020 в частині збільшення ціни за одиницю товару) відповідач посилався на довідки Харківської торгово-промислової палати від 06.10.2020 № 1154/20 і від 09.11.2020 № 1391/20, якими, за висновком відповідача, підтверджується зміна вартості (коливання ціни) на електричну енергію.

Проте, суд зазначає, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 у подібних правовідносинах.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що у даному випадку відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію упродовж 2020 року; водночас при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У даному випадку відповідач на підтвердження коливання ціни посилається на цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1154/20 від 06.10.2020 та № 1391/20 від 09.11.2020, проте такі документи за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють діапазон цін на електричну енергію на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому жоден з перерахованих документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю виміру.

Таким чином, суд зазначає, що надана відповідачем інформація у вигляді цінових довідок не підтверджує коливання ціни на електричну енергію упродовж періоду з 02.10.2020 (укладення договорів) до 30.11.2020 (підписання останньої додаткової угоди), оскільки: по-перше, наявні в матеріалах справи документи не є саме експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком; по-друге, констатування діапазону цін на електричну енергію в окремих постачальників, за відсутності підтвердження ринкової вартості електричної енергії на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін за останньою додатковою угодою.

При цьому, сторонами послідовно збільшувалась вартість електричної енергії на максимально визначений у законі відсоток, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "Укр Газ Ресурс".

Посилання відповідача на зміст листа-роз`яснення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 судом відхиляється, оскільки право тлумачити норму права є виключно правом суду; роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормами права і не мають обов`язкової сили.

Суд зазначає, що викладене вище в сукупності свідчить про відсутність підстав для внесення істотних змін до договорів № 196/2020 і № 197/2020 в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних додаткових угод №№ 1-2.

У зв`язку з цим суд також вважає безпідставним укладення сторонами в подальшому додаткових угод № 3 до договорів №196/2020 і №197/2020 (підставою для укладення яких, з посиланням на постанову НКРЕКП від 04.11.2020 №1998 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року № 2668", визначено пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено у спірних правовідносинах обставин коливання ціни, як підстави для укладення сторонами попередніх додаткових угод №№ 1-2, як підставу для укладення в подальшому додаткових угод № 3.

Враховуючи викладене суд погоджується з твердженнями прокурора, що у даному випадку були відсутні правові підставі для укладення додаткових угод №1, № 2 та № 3 до договорів, оскільки відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію упродовж періоду з 02.10.2020 (укладення договорів) до 30.11.2020 (підписання останньої додаткової угоди), відтак ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язано було поставити електричну енергію в об`ємі, зазначеному в договорах № 196/2020 та № 197/2020.

За таких обставин, додаткові угоди № 1 від 26.10.2020, № 2 від 20.11.2020 та № 3 від 30.11.2020 до договорів про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 та № 197/2020 від 02.10.2020 підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимоги про стягнення 326 994, 51 грн сплачених грошових коштів, як безпідставно отриманих, суд відзначає наступне.

Пунктом 5.9. договорів № 196/2020 та № 197/2020 від 02.10.2020 визначено, що станом на останній календарний день розрахункового періоду Постачальником складається Акт приймання-передачі електричної енергії та протягом 5 (п`яти) робочих днів надається Споживачу. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний Акт у строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого Акту у цей же строк.

Судом встановлено, що між сторонами складені та підписані наступні акти прийому-передачі електричної енергії до договору № 196/2020 від 02.10.2020: № УГР00002503 від 30.1 1,2020р.: обсяг - 127,647000 МВт/год., сума з ПДВ - 223 205,59 грн.; № УГР00002504 від 3 1.12.2020р.: обсяг - 141,091000 МВт/год., сума з ПДВ 279 595,52 грн.; № УГР00000102 від 31.01.2021р.: обсяг - 119,365000 МВт/год., сума з ПДВ 236 541,80 грн.; № УГР00000644 від 28.02.2021р.: обсяг - 161,437 МВт/год., сума з ПДВ 319 914,54 грн..

Загальна вартість поставленої електричної енергії за договором № 196/2020 від 02.10.2020 становить 1 059 257,45 грн. Вказані кошти сплачені Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того, між сторонами також складені та підписані акти прийому-передачі електричної енергії до Договору № 197/2020 від 02.10.2020: № УГР00002505 від 30.1 1.2020р.: обсяг - 29,370000 МВт/год., сума з ПДВ - 51 356,50 грн.; № УГР00002506 від 31.12.2020р.: обсяг - 32,451000 МВт/год., сума з ПДВ - 64 307,11 грн.; № УГР00000103 від 31.01.2021р.: обсяг - 63,001000 МВт/год., сума з ПДВ 124 847,06 грн.; № УГР00000643 від 28.02.2021р.: обсяг - 41,562 МВт/год., сума з ПДВ 82 362,08 грн.

Загальна вартість поставленої електричної енергії за договором № 197/2020 від 02.10.2020 становить 322 872,75 грн. Вказані кошти сплачені Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Відтак і поставка електричної енергії, і її оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладених договорів №196/2020 та № 197/2020 від 02.10.2020.

Відповідно до умов договору № 196/2020 від 02.10.2020, обсяг постачання електричної енергії становить 1 165 000 кВт/год (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,34655221459 грн), загальна ціна за товар складає 1 882 480 грн в т.ч. ПДВ 313 746, 67 грн та згідно договору №197/2020 від 02.10.2020, необхідно було поставити електроенергію у кількості 200 000 кВт/год (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,34654165 грн) загальною ціною 323 170,00 грн в т.ч. ПДВ 53 861,67 грн.

Як зазначено судом вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" поставлено електроенергію за договором № 196/2020 від 02.10.2020 лише в обсязі 549 540 кВт/год (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,65139 грн згідно додаткової угоди №3) на загальну суму 1 059 257,45 грн, що підтверджується актами прийому-передачі.

Проте, відповідно до умов договору № 196/2020 від 02.10.2020 сума, яка підлягає сплаті ТОВ "Укр Газ Ресурс" за поставлений товар - електричну енергію мала становити 887 981, 16 грн. з ПДВ, виходячи із обсягу поставленої електричної енергії та вартості одиниці виміру згідно умов договору № 196/2020 від 02.10.2020, а саме: 549 540 кВт/год. х 1, 34655221459 грн.

Враховуюци те, що Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" сплачено ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі оспорюваних додаткових угод до вищезазначеного договору № 196/2020 від 02.10.2020 - 1 059 257, 45 грн, то різниця між сплаченим та фактично поставленим товаром підлягає поверненню на користь Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек", а саме у сумі 171 276, 29 грн (1 059 257,45 грн - 887 981,16 грн).

Так само, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" поставлено електроенергію за договором № 197/2020 від 02.10.2020 в обсязі 103 446 кВт/год (вартістю за одиницю без ПДВ - 1,65139 грн згідно додаткової угоди №3) на загальну суму 322 872, 75 грн, що підтверджується актами прийому-передачі.

Однак, відповідно до умов договору № 197/2020 від 02.10.2020 сума, яка підлягає сплаті ТОВ "Укр Газ Ресурс" за поставлений товар - електричну енергію мала становити 167 154, 53 грн. з ПДВ, виходячи із обсягу поставленої електричної енергії та вартості одиниці виміру згідно умов договору № 197/2020 від 02.10.2020, а саме: 103 446 кВт/год. х 1, 34655221459 грн.

Таким чином, оскільки Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" сплачено ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі оспорюваних додаткових угод до вищезазначеного договору № 197/2020 від 02.10.2020 - 322 872, 75 грн, відповідно, різниця між сплаченим та фактично поставленим товаром підлягає поверненню на користь Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек", а саме у сумі 155 718, 22 грн (322 872, 75 грн - 167 154, 53 грн).

Загальна сума коштів за договорами становить 326 994, 51 грн (171 276,29 грн +155 718,22 грн).

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 326 994, 51 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі: Державного управління справами та Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку, що понесені прокурором витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Крім того, згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволені позовні вимоги, витрати, понесені Першим заступником керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 та за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 910/17520/21 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного управління справами та Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" - задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.10.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.10.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 30.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 196/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 30.11.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 197/2020 від 02.10.2020, укладену між Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код - 41427817) на користь Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (Пуща-Водиця, 14-та лінія, м. Київ, 04075, ідентифікаційний код - 16502790) грошові кошти у розмірі 326 994 (триста двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 00 коп.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код - 41427817) на користь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (вул. Ділова, буд. 24, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 02911088) 18 524 (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 92 коп. - судового збору, 27 787 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 38 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги та 37 049 (тридцять сім тисяч сорок дев`ять) грн. 84 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 13.11.2023.

Суддя Щербаков С.О.