Ухвала

від 02.07.2024 по справі 910/17520/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17520/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (суддя Щербаков С. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (головуючий суддя Сітайло Л. Г., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

у справі № 910/17520/21

за позовом першого заступника керівника прокурора Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інтересах держави в особі 1) Державного управління справами і 2) Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Гриненко А. Є., представник позивача - Гарус О. О.)

ВСТАНОВИВ:

1. Перший заступник керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: Державного управління справами (далі - позивач-1, Держуправління справами) та Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - позивач-2, ДПУ "МДЦ "Артек") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - відповідач, ТОВ "Укр Газ Ресурс") про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2020 № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 196/2020;

- визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2020 № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 197/2020;

- визнання недійсною додаткової угоди від 20.11.2020 № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 196/2020;

- визнання недійсною додаткової угоди від 20.11.2020 № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 197/2020;

- визнання недійсною додаткової угоди від 30.11.2020 № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 196/2020;

- визнання недійсною додаткової угоди від 30.11.2020 № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 197/2020;

- стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь ДПУ "МДЦ "Артек" безпідставно сплачених коштів у розмірі 326 994,51 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за оспорюваними додатковими угодами до договорів про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 № 196/2020 і від 02.10.2020 № 197/2020 (далі - договори № 196/2020 і № 197/2020), що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договорів: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

3. Справа розглядалася неодноразово. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 11.05.2023 касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 скасовано. Справу №910/17520/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Підставою для скасування судових рішень у цій справі стало те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні справи неправильно застосовали до спірних правовідносин норми матеріального права (зокрема, статті 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що підлягають застосуванню, та порушили норми процесуального права щодо встановлення обставин, що входили до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставин щодо наявності / відсутності підстав для внесення істотних змін до договорів № 196/2020 і № 197/2020 в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних додаткових угод №№ 1-3, а відтак дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

6. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, позов задоволено.

7. Рішення мотивоване тим, що в даному випадку були відсутні правові підставі для укладення додаткових угод №1, №2 та №3 до договорів, оскільки відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію упродовж періоду з 02.10.2020 (укладення договорів) до 30.11.2020 (підписання останньої додаткової угоди), у зв`язку з чим ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язано було поставити електричну енергію в об`ємі, зазначеному в договорах №196/2020 та №197/2020. За таких обставин, додаткові угоди №1 від 26.10.2020, №2 від 20.11.2020 та №3 від 30.11.2020 до договорів про постачання електричної енергії споживачу від 02.10.2020 №196/2020 та №197/2020 підлягають визнанню недійсними. При цьому, отримана відповідачем оплата в сумі 326 994, 51 грн на підставі недійсних додаткових угод, підлягає стягненню з відповідача.

8. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Укр Газ Ресурс" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, позовні вимоги прокурора в особі ДПУ "МДЦ "Артек" про визнання недійсними додаткових угод №№1-3 до договорів постачання електричної енергії № 196/2020 та № 197/2020 та стягнення коштів залишити без розгляду, позовні вимоги прокурора в особі Держуправління справами про визнання недійсними додаткових угод №№1-3 до договорів постачання електричної енергії № 196/2020 та № 197/2020 залишити без задоволення.

9. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. Скаржник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосовали положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств); апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 910/34333/17, від 25.04.2018 у справі № 917/1307/18, від 10.05.2018 у справі № 918/323/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 13.08.2020 у справі № 905/1428/18, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 08.11.2021 у справі № 917/561/21, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23, від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.

11. Окрім того, відповідач вказує на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статей 216, 1212 ЦК України, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

12. Також скаржник наголошує, що до ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" правомірно та в установленому законом порядку внесені зміни до договорів, шляхом укладення додаткових угоди № 3 від 30.11.2020, у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів) на послуги з розподілу та передачі електричної енергії, чого суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли помилкового висновку про визнання додаткових угод № 3 недійсними.

13. Зазначає, що стаття 44 Закону України "Про публічні закупівлі" покладає відповідальність за порушення вимог Закону на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, та, у випадку визнання недійсними додаткових угод до договору у сфері публічних закупівель, відповідальність відповідно до статті 44 названого Закону повинні нести такі особи, а не суб`єкт господарювання, у даному випадку - постачальник. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку посиланню відповідача на норму ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо цього питання.

14. Окрім того відповідач наголошує на незалученні до участі у справі Північного офісу Держаудитслужби.

15. Від ТОВ "Укр Газ Ресурс" також надійшло клопотання про передачу в порядку частини 5 статті 302 ГПК України справи № 910/17520/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування правового висновку Верховного суду щодо питання застосування норми ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (у контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, а саме, що стосується відповідальності за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", в тому числі, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

16. Від прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя надійшов відзив, у якому прокурор не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а також такими, що виходять за межі первісного розгляду справи по суті. Вказує на безпідставність посилання відповідача на рішення суду касаційної інстанції у справах №№ 911/2169/20, 905/1907/21, 914/2656/17, оскільки вони (посилання) не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень. Також, наголошує на тому, що Держуправління справами є належним суб`єктом, до компетенції якого віднесені повноваження на захист інтересів держави в спірних правовідносинах. Окрім того, вказує на правомірність висновків судів про порушення сторонами у справі вимог законодавства, в тому числі Закону України "Про публічні закупівлі". Просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

17. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у цій справі з огляду на таке.

18. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

19. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

20. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

21. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

22. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

23. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

24. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

25. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилаються скаржники у касаційних скаргах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.

26. Так, у справі № 911/2169/20 предметом розгляду були вимоги прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" про визнання недійсними розпоряджень та договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки, мотивовані тим, що земельні ділянки належать до державних земель лісового та природно-заповідного фонду (заказник загальнодержавного значення "Жуків хутір") та вибули з постійного користування держави із численними порушеннями законодавства.

27. Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

28. Велика Палата Верховного Суду постановою від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 скасувала вказані ухвалу та постанову в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

29. Так, Велика Палата Верховного Суду в названій постанові вказала, що позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та державного підприємства з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин. Водночас, визнала обґрунтованими висновки судів про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства в спірних земельних правовідносинах. Проте, наголосила на передчасності таких висновків стосовно Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України як уповноважених органів у спірних правовідносинах щодо повернення у державну власність земель природно-заповідного фонду заказника загальнодержавного значення "Жуків хутір", який створено в межах лісогосподарських земель.

30. У цій справі № 910/17520/21, яка розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з інших предмета та підстав заявлених позовних вимог, а також суті спірних правовідносин. Так, суди вказали на те, що прокурор звернувся з цим позовом до суду посилаючись на те, що виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріплені в статті 5 даного Закону. При цьому, виходили з того, що як Держуправління справами, так і на ДПУ "МДЦ "Артек" є розпорядниками бюджетних коштів різного рівня та на них покладено функції та обов`язок із забезпечення цільового використання державних коштів, проте відповідні суб`єкти не вжили належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

31. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошує, що в справі, яка розглядається, питання наявності / відсутності у державного підприємства повноважень в сфері повернення у власність держави земельної ділянки державної форми власності не є спірним. Правовідносини в цій справі, яка розглядається, стосуються порушень законодавства в сфері публічних закупівель та нецільового використання бюджетних коштів. Наведене у сукупності свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах та про нерелевантність посилань скаржника на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду постановою від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

32. Стосовно посилань скаржника на постанову суду касаційної інстанції у справі № 910/5591/23, Суд зазначає, що в наведеній справі прокурор в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи "Покровський психоневрологічний інтернат" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 131 332,17 грн за додатковими угодами до договору від 10.03.2020 № 40, шляхом зарахування їх до загального фонду обласного бюджету Донецької області.

33. Суди залишили вказаний позов без розгляду з підстав обрання прокурором неналежного суб`єкта уповноваженого на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, оскільки належним органом, уповноваженим контролювати використання обласного бюджету, є відповідна рада.

34. Водночас, у цій справі, яка розглядається, питання належного органу, уповноваженого контролювати розпорядження обласного бюджету, як і визначення суб`єкта владних повноважень за цим критерієм не є спірним, що свідчить про неподібність правовідносин.

35. Звідси, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

36. Стосовно посилань скаржника на справу № 914/2656/21, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в наведеній справі були вимоги прокуратури в інтересах держави в особі: Волинської обласної ради; Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА; Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (далі - Театр); Західного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 382 513,22 грн.

37. Позов у наведеній справі задоволено в частині визнання недійсними додаткових угод; позовні вимоги про стягнення 382 513,22 грн, заявлені прокурором в особі Театру, залишено без розгляду.

38. Залишаючи без змін судові рішення у наведеній справі № 914/2656/21 в оскаржуваній частині щодо залишення позову без розгляду, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в наведеній справі в особі Театру в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів. Суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Театр, в особі якого (поряд з іншими особами) прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.

39. Разом з тим, у справі яка розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши більш пізню (останню) правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, аналізував наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів, зокрема, позивача-1 як розпорядника бюджетних коштів, чого в наведеній справі № 914/2656/21 не здійснювалося.

40. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині повністю узгоджуються з викладеним у пунктах 8.47-8.49 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду.

41. Окрім цього, в частині позовних вимог щодо стягнення грошових коштів в цій справі, яка розглядається, суди також враховували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену, зокрема, у згаданій постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, стосовно застосування реституції в такій категорії спорів. Відповідного аналізу в частині оскаржуваних позовних вимог про стягнення коштів постанова Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, на яку посилається скаржник, не містить, що є ключовою відмінністю у цих двох справах, оскільки саме питання позовних вимог про стягнення грошовий коштів було спірним у справі № 914/2656/21.

42. З наведеного вбачається, що в справі № 914/2656/21 суди виходили із інших установлених обставин стосовно заявлених позовних вимог (які оскаржувалися) про стягнення грошових коштів, що свідчить про неподібність правовідносин. Відтак, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

43. Безвідносно до зазначеного вище колегія суддів з урахуванням викладеного у пункті 81 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, на яку посилається сам скаржник, також додатково зазначає, що постановами від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 і від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23 судові рішення попередніх інстанцій залишені без змін, а постановами від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 і від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 - взагалі частково скасовувалися ухвали про залишення позову без розгляду.

44. Більше того, з урахуванням викладеного, зокрема, у пункті 40 цієї ухвали, доводи скаржника про необхідність залишення без розгляду позову в особі позивача-2 не мають вирішального значення для правильного вирішення цієї справи. Інший підхід свідчив би про прояв зайвого формалізму.

45. Зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, які зводиться до необхідності прокурору обґрунтовувати наявність "інтересів держави", а судам під час здійснення перевірки дотримання прокурором наведених норм законодавства, належить враховувати, що наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, викладених, зокрема, у постановах на які посилається відповідач (пункт 10 цієї ухвали), а також ураховуючи здійснену судами перевірку дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм законодавства, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, як безпідставні.

46. Стосовно доводів відповідача про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статей 216, 1212 ЦК України, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, колегія суддів наголошує, що результат вирішення наведеного спору не мав наслідком відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів, сплачених на підставі додаткових угод, які визнані судом недійсними. Навпаки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення таких позовних вимог. Відтак, ураховуючи результат вирішення спору в цій справі, яка розглядається, відсутні підстави стверджувати про обґрунтованість посилань скаржника на наведену постанову суду касаційної інстанції, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

47. Посилання відповідача на відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод по суті вирішення спору не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України. При цьому, відповідні обставини були предметом попереднього касаційного розгляду справи, що відповідач у поданій касаційній скарзі не спростовує.

48. Стосовно доводів відповідача про те, що суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі", то колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог повністю відповідають зазначеному в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; пункт 4 частини 1 статті 296 ГПК України). Більше того, вимог до службових (посадових) осіб, уповноваженої особи замовника та керівників замовників у межах цієї справи не заявлялося.

49. Стосовно клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі положень частини 5 статті 302 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

50. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

51. Водночас, лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №909/1191/21).

52. Оскільки критеріїв виключної правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

53. Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі №910/11820/20 визначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, зокрема:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.

54. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.

55. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

56. Наведені критерії для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики відповідачем у поданому клопотанні не обґрунтовані. Зміст заявленого відповідачем клопотання свідчить про те, що під час другого апеляційного та касаційного розгляду справи, ТОВ "Укр Газ Ресурс" обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позовних вимог посиланнями на статтю 44 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас, відповідне мотивування не є належним обґрунтування наявності виключної правової проблеми у цій справі, яка розглядається.

57. Підсумовуючи все зазначене, а також з урахуванням викладеного у пункті 48 цієї ухвали, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, а тому вказане (відповідно) не дає Верховного Суду підстав для розгляду поданої скарги по суті.

58. Згідно з пунктами 4 і 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а також якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

59. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

60. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржники у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 910/17520/21 правовідносинах, а також інші викладені у цій ухвалі висновки, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеної вище частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у цій справі.

61. Інші доводи касаційної скарги, зокрема, декларативні (без належного обґрунтування) посилання скаржника, зазначені у пункті 14 цієї ухвали, підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/17520/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил