Ухвала

від 01.11.2023 по справі 910/4149/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4149/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Щербаня О.Ю., Мостепанова В.І.,

Ганзі Д.О. - Кучера В.М.,

Петрухнової М.В. - не з`явились,

ОСОБА_1 - не з`явились,

ОСОБА_2 - не з`явились,

ОСОБА_3 - не з`явились,

ОСОБА_4 - не з`явились,

АТ "Артем-Банк" - не з`явились,

Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" - ОСОБА_5 ,

ТОВ "ФК "Соната Фінанс" - не з`явились,

ТОВ "Фінансова компанія управління активами" - не з`явились,

ТОВ "Верітас Проперті Менеджмент" - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.)

у справі №910/4149/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_6 ,

2. ОСОБА_7 ,

3. ОСОБА_1 ,

4. ОСОБА_2 ,

5. ОСОБА_3 ,

6. ОСОБА_4 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1. Акціонерного товариства "Артем-Банк",

2. Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Соната Фінанс",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами",

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент",

про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.10.2023 №29.2-02/3034 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кондратової І.Д. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4149/21 за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.

Короткий зміст позовних вимог

1.У березні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн.

2.В обґрунтування позовних вимог Фонд вказує на те, що відповідачами, як членами керівних колегіальних органів Акціонерного товариства "Артем-Банк" (далі - АТ "Артем-Банк", Банк), було прийнято протиправне та необґрунтоване рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015 про придбання пакету облігацій іменних дисконтних емітента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт", у кількості 19 330 штук, код ISIN UA4000179808, за договірною вартістю 14 497 500,00 грн, в той час як ці облігації не становили жодної цінності та в подальшому були відчужені за 10 051,60 грн. Позивач стверджує, що збитки від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт" (далі ТОВ "Торгімпорт"), складають 15 938 891,02 грн, відшкодування яких і просить покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.Господарський суд міста Києва рішенням від 09.08.2022 у справі №910/4149/21 у задоволенні позову Фонду до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн відмовив повністю. Судові витрати позивача по сплаті судового збору поклав на Фонд.

4.Рішення мотивовано тим, що сума недоодержаних коштів від нераціонально здійсненої Фондом процедури ліквідації Банку перевищує розмір недостатності майна Банку для задоволення вимог кредиторів. Визначаючи особу, яка має нести відповідальність за недостатність майна Банку, суд виходив із такого:

- залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн (з яких 125 млн. грн становлять вимоги 3 черги, тобто вимоги перед Фондом);

- неправомірні дії відповідачів призвели до заподіяння Банку збитків (витрати коштів) у розмірі 14 487 448,40 грн та мали місце у квітні 2015 року;

- неправомірні дії Фонду та уповноваженої особи по виведенню Банку із ринку призвели до заподіяння Банку збитків (недоодержання коштів від ДАХК "Артем") на суму 217 210 576 грн (1 271 038,09 євро, що за курсом на день винесення рішення становить 47 405 017,92 грн та 169 805 557,60 грн (різницю 208 034 537 грн (сумою зобов`язань ДАХК "Артем" перед Банком) і 38 228 979,39 грн (сумою продажу такого майна)), які мали місце у 2018-2019 роках.

Оцінюючи причинно-наслідковий зв`язок неправомірних дій позивача та відповідачів в аспекті впливу на незадоволені вимоги кредиторів, суд вважає, що за умови правомірності дій Фонду (навіть при умові неправомірних дій відповідачів) активів Банку вистачило б для розрахунку із усіма кредиторами Банку. Тобто недостача коштів для задоволення вимог кредиторів знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями Фонду, які були пізніше (2018-2019), ніж дії посадовців Банку (2015). Інший висновок буде свідчити про перекладення відповідальності Фонду/уповноваженої особи на відповідачів, що є недопустимим. Крім того, встановлена судом наявність у Банку майнових прав вимагати виконаного за нікчемним правочином, свідчить про передчасність такого позову, адже відсутні підстави вважати, що у Банку відсутнє майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредиторів. Відтак підстав вважати, що незаконні дії відповідачів призвели до недостатності майна Банку у суду немає, а отже даний позов задоволенню не підлягає.

5.Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/4149/21 скасував. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заподіяну АТ "Артем-Банк" та його кредиторам шкоду в розмірі 15 938 891,02 грн на користь Фонду.

6.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- діючи недбало, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, відповідачі у справі спричинили нанесення шкоди АТ "Артем-Банк" в сумі 15 938 891,02 грн, яка є сумою неповернутих та списаних у збиток коштів в результаті укладеного договору №ДД 21 купівлі-продажу цінних паперів від 02.04.2015, і такі дії були необґрунтованими та безпідставними;

- враховуючи предмет цього спору і суть правовідносин, у межах яких виник спір, питання протиправності дій Фонду/уповноваженої особи по виведенню банку з ринку не входять у предмет доказування у цій справі. Натомість у предмет доказування у справі входить, зокрема, розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами, а не оцінка дій Фонду/уповноваженої особи щодо продажу кредитного портфелю, що, більш того, вчинені після прийняття відповідачами рішень з придбання цінних паперів (облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ "Торгімпорт"), подальшого їх продажу, внаслідок чого Банку завдані збитки, та виявлення факту залишку незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, що за балансом банку станом на 03.06.2016 становила 154 699 660,00 грн;

- висновки, що недостатність майна Банку, який виводиться з ринку, може бути зумовлена діями чи бездіяльністю Фонду/уповноваженої особи під час виведення Банку з ринку без підтвердження належними доказами протиправності дій Фонду/уповноваженої особи, прийнятих ними рішень та встановленої у судовому порядку незаконності таких рішень, на переконання колегії суддів ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до вимог статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не можуть бути покладені в основу рішення суду;

- Фондом подано позовну заяву в межах позовної давності, у зв`язку із чим, заява першого та третього відповідачів про застосування позовної давності залишається без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

7. ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022.

8.Скаржник підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах (у справах за позовами Фонду до керівників банків про стягнення збитків) частини п`ятої статті 52, частини третьої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини другої статті 76 ГПК - визначення предмета доказування (необхідність дослідження дій Фонду на предмет ефективності розпорядження активами банку у випадку, якщо відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує про те, що на момент виведення банку з ринку його майна (активів) було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури);

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК).

9.Від Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/4149/21 прийнята у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, з повним та всебічним дослідженням зібраних доказів по справі, із з`ясуванням всіх обставин справи та наданням їм належної правової оцінки, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, що існують у спорах по цій категорії справ, а відтак відсутні правові підстави для її скасування. Крім того, позивач вважає, що доводи поданої касаційної скарги зводяться до намагань переконати суд касаційної інстанції у необхідності виходу за межі позовних вимог (всупереч предмету доказування у справі №910/4149/21 про неналежне виконання відповідачами своїх фідуціарних обов`язків під час прийняття ними управлінських рішень), що викладені позивачем у позовній заяві, та здійсненні безпідставної переоцінки доказів, оцінка яким була надана судом апеляційної інстанції, та які містяться в матеріалах судової справи.

Підстави для передачі справи на розгляд палати

10.Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі (під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення), є те, чи входить у предмет доказування у справах щодо стягнення Фондом з пов`язаних з Банком осіб шкоди, завданої рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю останніх з`ясування обставин недостатності майна банку та правомірності/неправомірності дій Фонду/уповноваженої особи Фонду щодо розпорядження активами Банку, як передумови для задоволення відповідного позову.

11.Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що на відміну від інших подібних справ, які були на розгляді Верховного Суду, у цій справі відповідачі вказують, що на момент виведення Банку з ринку його майна (активів) було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в Банку Фондом і протягом часу виведення Банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури.

Відтак вважав, що відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову з урахуванням висловлених відповідачами заперечень предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

1)належність відповідачів до пов`язаних з АТ "Артем-Банк" осіб: зокрема до власників істотної участі, керівників банку; дати набуття статусу власника істотної участі, дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; персональний склад органів управління Банку у період, визначений позивачем як спірний період;

2)факти протиправної поведінки відповідачів (здійснення ризикових кредитних операцій та яких саме, недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів Національного банку України, обставини, що підтверджують невиваженість кредитної політики Банку та її ризикованість, обставини приховування реального фінансового стану Банку, відсутність у Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам Банку тощо) та Фонду/уповноваженої особи Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку тощо);

3)розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір шкоди Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою внутрішньою політикою управління, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку; шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою діяльністю посадових осіб Фонду при виведенні Банку з ринку);

4)наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів/посадових осіб Фонду та завданою шкодою (обставини того, що існуюча недостатність майна Банку є наслідком саме протиправних дій відповідачів та/або Фонду (його уповноважених осіб);

5)у випадку, якщо має місце протиправна поведінка як відповідачів (до початку процедури виведення Банку із ринку), так і посадових осіб Фонду (під час відповідної процедури), і така поведінка знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із завданою шкодою, що зумовлено однією сумою недостачі майна, на кого із заподіювачів шкоди має бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, а в аспекті предмета позову - чи може бути стягнуто шкоду із відповідачів (посадових осіб Банку) при умові встановлення, що недостача майна Банку, яка необхідна для задоволення вимог всіх кредиторів, виникла через неправомірні дії позивача та уповноважених ним осіб.

12.Колегія суддів з`ясувала, що зазначені висновки суду першої інстанції є аналогічні з висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, де Суд, зокрема, зазначив, що:

"32.Суд касаційної інстанції, визначаючи предмет доказування у справі №910/12930/18, виходив з обставин, якими Фонд підтверджував заявлені вимоги і заперечень відповідачів щодо таких обставин. Заперечення відповідачів зводились до того, що: Фонд визначив неправильну редакцію норм Законів України "Про банки та банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Фонд не довів, що саме внаслідок вчинених посадовими особами банку угод завдано шкоди останньому; договори не були визнані недійсними; не підтверджено елементів цивільно-правової відповідальності та розміру шкоди; Фонд не надав витребовувані документи, які стосуються діяльності органів банку; відсутня вина з боку посадових осіб банку; не доведено факту перевищення повноважень відповідачами. Тобто відповідачі у справі №910/12930/18 (як і у справах №910/15260/18, № 910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20, на які посилались Фонд і НБУ) не доводили обставини протиправної поведінки Фонду чи його посадових осіб під час проведення ліквідації банку та вчинення ними дій, всупереч інтересів кредиторів банку.

33.Водночас у справі яка переглядається, ОСОБА_6 послідовно вказував, що недостача майна Банку була зумовлена не діями членів кредитного комітету під час прийняття спірного рішення, а саме діями Фонду, адже майна (активів Банку), на момент запровадження в ньому тимчасової адміністрації, було достатньої для задоволення вимог всіх кредиторів, що на його думку підтверджується інвентаризацією, проведеною Фондом під час ліквідації Банку. З метою встановлення відповідних обставин відповідач 1 заявляв клопотання про призначення економічної експертизи у справі. Також відповідач 1 наводив обставини неефективної (економічно невигідної) реалізації Фондом своїх повноважень щодо продажу майнових прав і стягнення дебіторської заборгованості...

46.Верховний Суд зазначає, що у цій справі (як і у справах, в яких пов`язані з банком особи на підтвердження своїх заперечень доводять належними доказами обставини порушення Фондом своїх фідуціарних обов`язків) до предмету доказування, окрім обставин, зазначених у пункті 31 цієї постанови, також входять обставини правомірної / протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо)....

56.Верховний Суд враховує особливість прав та інтересів кредиторів банку та пов`язаних з банком осіб. Якщо інтерес вкладників та кредиторів полягає в одержані грошових активів (в повній сумі або в найбільш можливі), які отримуються в результаті дій Фонду або уповноважених ним осіб, то інтерес пов`язаних з банком осіб не момент реалізації майна банку не виникає, а може з`явитися тільки після встановлення недостатності майна для задоволення вимог кредиторів банку, що може бути підставою для звернення Фонду з позовом до пов`язаних з банком осіб про відшкодування суми, якої не вистачає для задоволення вимог кредиторів. При цьому, в разі погашення вимог усіх кредиторів за рахунок коштів, отриманих Фондом в процесі ліквідації, підстави для стягнення відповідних коштів будуть відсутні, оскільки майна банку вистачить для їх погашення.

57.А тому перевірка дотримання правомірності всіх чи певних дій Фонду/уповноваженої особи Фонду під час виведення банку з ринку та його ліквідації, виключно за умови, якщо такі пов`язані з банком особи заперечують обставини недостатності майна банку при виведенні його з ринку неправомірними діями Фонду/уповноваженої особи Фонду, є ефективною вимогою таких осіб у межах спору про стягнення шкоди з них....

61.Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди неправильно визначили предмет доказування у справі і, як наслідок, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.".

13.Отже у вказаній постанові Верховний Суд сформував висновок про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо).

14.Колегія суддів вважає за необхідне відступити від вказаного вище висновку, що міститься у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, з огляду на таке.

15.Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 щодо предмету доказування у категорії справ про притягнення до відповідальності пов`язаних з банком осіб, Верховний Суд зазначив:

"65. Перед тим як перейти до оцінки аргументів сторін у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне визначити предмет доказування у цій справі, який в свою чергу залежить від предмета та підстав позову, включаючи правові підстави.

66. Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

67. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди...

119. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

120. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо...".

16.Аналогічні правові висновки відносно предмету доказування у цій категорії справ були зазначені і в постановах Верховного суду від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.п.32, 33, 34, 35); від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 (п.п.34, 37, 78, 79); від 25.07.2022 у справі №922/2860/18 (п.п.71, 74, 117, 118); від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 (п.п.8.1, 8.3).

17.Отже вбачається, що висновки Верховного Суду щодо предмету доказування у цій категорії справ ґрунтуються не на підставі та не у зв`язку з поданими відповідачами у цих справах запереченнями (доводами, на підставі яких відповідачі заперечували позовні вимоги), а на підставі обставин, які були викладені позивачем у позовній заяві, та доказів, наданих на їх підтвердження, з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (передбачають необхідну поведінку відповідачів та відповідальність за порушення саме ними фідуціарних обов`язків), що, відповідно, залежить від предмета та підстав позову.

18.Однак, Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 відійшов від усталеної практики Верховного Суду у наведених вище справах (№910/12930/18, №910/15260/18, №910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20) при вирішенні питання обсягу предмету доказування у подібних спорах, обґрунтувавши це тим, що у таких справах відповідачі надавали інші заперечення, ніж у справі №910/9833/21.

19.Колегія суддів не погоджується з такими висновками Суду, викладеними у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, оскільки предмет доказування у цій категорії справ залежить від предмета та підстав позову, визначених Фондом в інтересах Банку по факту визнання його неплатоспроможним та встановлення у ліквідаційному балансі залишку незадоволених вимог кредиторів, який значно перевищує завдану Банку відповідачами шкоду, а не від заперечень, наданих відповідачами у справі, які виходять за межі предмету доказування у спорі про завдання шкоди Банку на момент завдання такої шкоди та встановлення у ліквідаційному балансі відповідного перевищення, оскільки за усталеною практикою саме з моменту затвердження ліквідаційного балансу у Банку, від імені якого діє Фонд, виникає право відповідної вимоги. Заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ "Торгімпорт" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фіуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини, а не доводами про порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку.

20.Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправність дій/бездіяльності третіх осіб (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинена у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обсяг завданої цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на наявність вини останньої у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору.

21.У постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови).

22.Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо достатності/недостатності майна банку для розрахунку з кредиторами у правовідносинах до ліквідації Банку, а також щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду наслідком недостатність майна Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

23.Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.

24.Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.

25.Так, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

26.У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зазначено, що згідно з вимогами статті 92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

27.Згідно зі статтею 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

28.Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

29.Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

30.У постанові від 28.09.2021 №761/45721/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила:

"94.Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

95.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 46 цього Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

96.Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

97.Отже, на Фонд та уповноважену особу Фонду законом покладені повноваження органів та посадових осіб неплатоспроможного банку, включаючи повноваження заявляти від імені банку будь-які позови до суду, зокрема і позови про відшкодування шкоди.

98.Відповідно до частини сьомої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити проведення інвентаризації банківських активів і зобов`язань. Право вимоги банку, у тому числі про відшкодування завданої йому шкоди, належить до таких активів, а обов`язок забезпечити проведення інвентаризації зобов`язань стосується і деліктних зобов`язань. Отже, Фонд зобов`язаний у розумний строк забезпечити виявлення шкоди, завданої банку, та її заподіювачів. Такий обов`язок не обмежується перевіркою правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що передбачено частиною другою статті 38 зазначеного Закону, оскільки вона регулює перевірку правочинів лише для цілей виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.".

31.Отже, право Фонду, який у спірних правовідносинах діє як Банк, щодо стягнення шкоди, завданої юридичній особі її посадовою особою, окрім положень статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено і статтями 63 Закону України "Про акціонерні товариства", 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", приписи яких не встановлюють додаткових підстав для виникнення у юридичної особи права вимагати стягнення завданої їй шкоди, та якими Фонд також обґрунтував заявлені у справі вимоги.

32.З огляду на викладене вище, до предмету доказування у справі №910/4149/21 належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини достатності/недостатності майна банку для розрахунку з кредиторами, а також щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду у процедурі продажу активів АТ "Артем-Банк" наслідком недостатність майна Банку, не входять у предмет доказування у цьому спорі.

33.Отже колегія суддів вважає, що викладені у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 висновки, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо), суперечать висновкам, сформованим Верховним Судом у постановах: від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21; від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, щодо предмету доказування у таких справах, від яких Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 не відступив. Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, натомість застосувати до правовідносин у справі №910/4149/21 висновки Верховного Суду, сформовані у наведених вище постановах у справах №910/12930/18, №910/15260/18, №910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20.

34.Відповідно до положень частини першої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

35.Оскільки до складу колегії, що приймала постанову від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, входили судді палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то, керуючись приписами частини першої статті 302 ГПК, справу №910/4149/21 необхідно передати на розгляд цієї палати.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1.Справу №910/4149/21 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець