Постанова

від 09.11.2023 по справі 902/919/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 902/919/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Кібенко О. Р.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - Чернецький Р. В.

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

прокурор - Ющенко М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (головуючий - Саврій В. А., судді Тимошенко О. М., Миханюк М. В.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2023 (суддя - Міліціанов Р. В.)

у справі № 902/919/22

за позовом Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства "Автомоторс"

про стягнення 1 498 290,40 грн

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О., склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023.

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення 1 498 290,40 грн штрафних санкцій.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 25.08.2021 між Міністерством оборони України (Замовник) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (Виконавець) укладено Договір № 370/3/5/2/1/8 про закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0), а саме: регламентований ремонт майстерні технічного обслуговування МТО-80 та її модифікацій з доведенням до виду МТО-80Д.

3. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, 28.09.2021 на рахунок відповідача було перераховано аванс у сумі 5 868 784,03 грн.

4. 28.12.2021 року Центральним управлінням забезпечення наземними системами озброєння Командування Сил Логістики Збройних Сил України від відповідача отримано лист (вих. №1050 від 24.12.2021) щодо затримки постачання силових агрегатів та неможливості виконання вказаного договору у встановлений строк.

5. За твердженнями прокурора, відповідачем було порушено строки виконання Договору №370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021 в частині строків надання послуг до 15.11.2021 та звітних документів до 30.11.2021, а також зобов`язань щодо повернення попередньої оплати у сумі 5 868 784,03 грн, відповідно до п.п.4.5, 7.2 Договору вказане є підставою для застосування штрафних санкцій.

6. Враховуючи викладене, Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" 728 272,76 грн пені, 517 740,34 грн штрафу та 252 277,30 грн штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати за договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь Міністерства оборони України 123 585,68 грн пені та 103 548,07 грн штрафу. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ДП "45 експериментальний механічний завод" 604 687,08 грн пені, 414 192,27 грн штрафу, 252 276,90 грн штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати.

8. Судові рішення мотивовані тим, що наявними у справі доказами та самостійно підписаними відповідачем документами підтверджено юридичний факт порушення строків по виконанню повного комплексу ремонтних робіт та наданню звітних документів, оскільки лише 23.02.2022 підписано Акт № 1 приймання наданих послуг з ремонту виробів за Договором № 370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021, дата підписання якого в силу умов п.5.18 Договору вважається і датою надання відповідачем послуг.

9. З огляду на викладене місцевий і апеляційний господарські суди дійшли висновку про правомірне заявлення позивачем і прокурором вимоги про нарахування визначених договором штрафних санкцій.

10. При цьому, суди відхилили доводи відповідача про відсутність правових підстав для застосування відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, зазначивши, що посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" зобов`язання за договором. Суди дійшли висновку, що зазначені відповідачем обставини існували на момент укладення сторонами Договору № 370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021 і не могли бути невідомими ДП "45 експериментальний механічний завод", зокрема при виборі контрагента, який безпосередньо співпрацює з виробником продукції.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 252 276,90 грн за порушення терміну погашення попередньої оплати за договором суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що у пункті 7.2 Договору сторони погодили такий вид відповідальності, при цьому у мотивах заявленого позову прокурором самостійно визначено єдину підставу нарахування штрафних санкцій порушення термінів погашення попередньої оплати. Разом з цим, позов пред`явлено позивачем та прокурором з підстав неправомірного користування грошовими коштами, без посилань на положення ст.ст.536, 625, 693 ЦК України, нараховано штрафні санкції, а не плату за користування грошовими коштами. При цьому, матеріали справи не містять доказів пред`явлення позивачем вимог про розірвання договору або відмову від прийняття результатів ремонтних робіт.

12. Суди дійшли висновку, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем неодноразово направлялися претензії відносно виконання зобов`язань у натурі, передачі результатів робіт. Однак, вимоги щодо розірвання договору та повного повернення передплати не направлялися. При цьому, сторонами неодноразово вносились зміни у договір, проте Міністерством оборони України не висловлено зауважень відносно повернення попередньої оплати з посиланням на п.4.5. Договору. Відтак, нарахування штрафних санкцій за порушення термінів повернення попередньої оплати, як міри господарської відповідальності, суперечать поведінці позивача у договірних відносинах, попереднім діям щодо пролонгації терміну виконання зобов`язань.

13. Крім цього суди зазначили, заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, а також пені і штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором носить взаємовиключний характер, оскільки в силу вимог ст.ст.846, 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), засад розумності та добросовісності замовник може вимагати або виконання робіт або розірвання договору з поверненням коштів. Суди дійшли висновку, що по суті, мало місце одне правопорушення у формі несвоєчасної передачі звітних документів та завершення ремонтних робіт, а одночасне притягнення відповідача до відповідальності як за прострочення ремонту, так і за прострочення грошового зобов`язання з повернення вартості таких ремонтних робіт суперечить вимогам ст.ст.3, 846, 849 ЦК України.

14. Відтак суди дійшли висновку, що оскільки, позивачем не заявлено у період прострочення вимог про повернення передплати, позивачем добровільно продовжено строк дії договору, прийнято належне виконання 23.02.2022 без зауважень, тому нарахування і стягнення з відповідача 252 276,90 грн як штрафних санкцій є неправомірним.

15. Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суди зазначили, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що термін виконання ремонтних робіт визначено до 15.11.2021, а термін надання звітних документів до 30.11.2021. Тобто, Календарний план надання послуг містить у собі дві дати та етапи робіт, останньою з яких є 30.11.2021.

16. При цьому, суди дійшли висновку, що незважаючи на наявність етапності виконання договору, дані умови договору не змінюють самої правової природи зобов`язання з виконання підрядних робіт, яке в даному випадку по своїй суті є неподільним зобов`язанням, яке за наявності декількох дат виконання, має бути виконане не пізніше останньої дати, погодженої сторонами. Суди зазначили, що системний аналіз умов договору, які погоджені сторонами, приводить до висновку, що відповідальність відповідача як виконавця за договором у вигляді пені та штрафу має місце у разі виконання відповідачем зобов`язання за договором поза межами строку до 30.11.2021, адже, невиконання погоджених робіт саме у вказаний строк призводить до прострочення виконання зобов`язання та настання відповідальності.

17. При цьому, факт остаточного (повного) виконання ремонту виробів, обумовлених у Специфікації, зафіксовано у Акті № 1 приймання наданих послуг з ремонту виробів, обопільно підписаного сторонами без жодних зауважень і застережень, який датовано 23.02.2022. Підписання такого Акту як засвідчення факту виконання зобов`язання щодо передання робіт підрядником і прийняття їх замовником відповідає приписам ч.4 ст.882 ЦК України. Відтак, суди дійшли висновку, що зобов`язання відповідача за Договором є простроченим, починаючи з 01.12.2021, а не з 16.11.2021, як визначено позивачем.

18. Перевіривши розрахунок пені за період прострочення з 01.12.2021 по 22.02.2022 на суму 735 290,58 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість її нарахування у розмірі 617 928,41 грн, що на 110 344,35 грн менше, аніж заявлено позивачем. Тому, у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 110 344,35 грн судами відмовлено.

19. Перевіривши нарахований позивачем штраф в порядку п.7.2. Договору (735 629,58 грн х 7% = 517740,34 грн), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про його вірність та обґрунтованість.

20. Разом з цим, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховувавши приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80% та стягнення з відповідача нарахованих за період з 01.12.2021 по 22.02.2022 пені в розмірі 123 585,68 грн та штрафу в сумі 103 548,07 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

21. Міністерство оборони України (скаржник 1) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 і рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 604 687,08 грн пені, 414 192,27 грн штрафу, 252 276,90 грн штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

22. У касаційній скарзі скаржник 1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 (щодо правильності визначення дати початку обрахунку штрафних санкцій і підстав для зменшення штрафних санкцій), від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 (щодо підстав для зменшення штрафних санкцій) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку прострочення зобов`язання з повернення попередньої оплати).

23. Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (скаржник 2) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 і рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу та штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

24. У касаційній скарзі скаржник 2 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, та постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 (щодо застосування статей 509, 524, 530, 533-535, 625 ЦК України); постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 та постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 (щодо застосування статті 61 Конституції України у контексті можливості застосування різного набору санкцій у межах одного виду відповідальності); постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21 (щодо застосування статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у контексті можливості застосування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, та який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ); постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 25.06.2019 у справі № 911/2313/18, від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21 (щодо застосування ст.693 ЦК України, у контексті неможливості застосування ст.693 ЦК України, що містить вимоги до договору купівлі-продажу, у справах, в яких предметом спору є неналежне виконання умов договорів підряду, а визначена у таких договорах попередня оплата не є попередньою оплатою у розумінні положень ст.693 ЦК України); постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 (щодо застосування ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України у контексті підстав для зменшення штрафних санкцій).

Позиція інших учасників справи

25. Учасники справи не надали відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. 26.07.2021 між ДП "45 експериментальний механічний завод" та ДП "Автомоторс" укладено Договір № 009/05/21 на поставку двигунів внутрішнього згорання поршневих з компресійним запаленням (дизельний) DEUTZ типу BF4M2012C в зборі з механічною коробкою перемикання передач EATON FSH5206BLH у кількості 19 одиниць.

27. Відповідно до умов укладеного договору, строк поставки двигунів до 26.10.2021.

28. 25.08.2021 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (виконавець) укладено Договір № 370/3/5/2/1/8 про закупівлю послуг за державні кошти.

29. Згідно Договору виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт майстерні технічного обслуговування МТО-80 та її модифікацій з доведенням до виду МТО-80Д) (ремонт виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни а за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замочник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

30. Підставою для укладення Договору відповідно Закону України від 17.07.2020 № 808-ІХ "Про оборонні закупівлі" (зі змінами) є Протокол від 12.08.2021 № 75/203/3 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України розгляду проведених переговорів та визначенню виконавців робіт з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентований ремонт майстерні технічного обслуговування МТО-80 та її модифікацій з доведенням до йду МТО-80Д) (п.1.2 Договору).

31. Вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави.

32. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність, визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної його передачі замовнику (п.1.3 Договору).

33. Відповідно до п.2.1. Договору виконавець повинен надати замовнику передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає Технічним умовам, державним стандартам, кресленням, технічним умовам та інше, які діють на підприємстві виконавця.

34. Згідно п.2.4 Договору виконавець сповіщенням (Форма 1 додатку 4 ГОСТ В 15.307-77), повідомляє філію 4277 ВП МОУ про готовність виробів до проведення приймально-здавальних випробувань та приймання виробів.

35. Як погоджено п.3.1 Договору орієнтовна ціна цього договору становить 20 343 984 (двадцять мільйонів триста сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 3 390 664,00 (три мільйони триста дев`яносто тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.

36. Обсяги закупівлі послуг, зазначені в Календарному плані надання послуг з ремонту виробів (Додаток 1 до договору), можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника, з відповідним зменшенням ціни договору. Замовник у 10-ти денний термін письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягів, на підставі цього сторони вносять відповідні зміни до договору (п.3.3. Договору).

37. Пунктом 3.6. Договору погоджено, що замовник оплачує надані та прийняті послуги, які передбачені Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до договору), за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної (фактично) ціни послуг (Додаток 2 до договору), яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем (згідно даних бухгалтерського обліку) на прийнятим замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

38. Договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку філії 4277 ВП МОУ щодо договірної (фактичної) ціни ремонту (надання послуг) шляхом аналізу собівартості послуг, трудомісткості їх надання та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі РКМ), складених виконавцем на підставі понесених фактичних витрат, та висновків військових представництв Міністерства оборони України щодо контролю співвиконавців, пов`язаних з виконанням зобов`язань за договором. (п.3.7. Договору)

39. Виконавець повинен не пізніше 10 робочих днів до кінця терміну надання послуг (етапів послуг) підготувати та направити на адресу філії 4277 ВП МОУ повний комплект РКМ в підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні підтверджуючі документи для перевірки філією 4277 ВП МОУ (п.3.8. Договору).

40. Філія 4277 ВП МОУ перевіряє їх обґрунтованість та за результатом своєї перевірки складає висновок щодо рівня договірної (фактичної) ціни, який направляється замовнику. Висновок філії 4277 ВП МОУ повинен бути наданий замовнику не пізніше 10 днів від надання виконавцем документів підтверджуючих понесені ним фактичну витрати.

41. Згідно п.4.1. Договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акта приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток 4 до договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних кошті на рахунок Міністерства оборони України.

42. Пунктом 4.2. Договору погоджено, що до рахунку виконавцем додається: Акти приймання-передачі виробів (Додаток 3 до договору); Акти приймання наданих послуг (Додаток 4 до договору); Посвідчення (Додаток 5 до договору), видане філією 4277 ВП МОУ про приймання наданих послуг (в цілому по завершенню надання послуг за етапи, або кожного окремого виробу); Висновок філії 4277 ВП МОУ щодо рівня фактичних витрат (додається окремо замовником).

43. На підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну сторонами оформляється та затверджується Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до договору) за договором, який є підставою для проведення розрахунків.

44. Згідно п.4.4. Договору замовник має право здійснювати попередню оплату за договором у разі надходження коштів на рахунки Міністерства оборони України.

45. Відповідно до п.4.5 Договору виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

46. Пунктом 5.1. Договору встановлено термін надання послуг відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту виробів (Додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін.

47. Передбачені цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої нормативно-технічній документації визначеної в п.2.1 цього Договору.

48. Термін проведення ремонту виробів встановлюється Календарним планом надання послуг (Додаток 1 до договору).

49. Про початок робіт із надання послуг виконавець повідомляє філію 4277 ВП МОУ.

50. Місце доставки виробів до ремонту - м. Вінниця, вул. Стрілецька, 57 (п.5.2 Договору).

51. На підставі п.5.2.1. Договору виконавець має право залучити до виконання робіт за цим договором співвиконавців. Відповідальним за результати роботи залишається виконавець.

52. Як передбачено п.5.14. Договору виконавець письмово, не пізніше ніж за три доби, направляє замовнику погоджене із філією 4277 ВП МОУ письмове повідомлення про дату закінчення ремонту виробів. Замовник у термін 10 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників військової частини для приймання виробів.

53. Замовник у термін 10 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників військової частини для приймання виробів.

54. Відповідно до п.5.15. Договору приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передачі виробів (Додаток 3 до договору), підписується уповноваженими особами виконавця, начальником ВТК виконавця, представниками (представником) військової частини та затверджується виконавцем. Затверджений Акт приймання-передачі виробів складається у 4-х примірниках: 2 примірника - для замовника, 1 примірник для представника військової частини, 1 примірник - для виконавця та копію Акту приймання-передачі до філії 4277 ВП МОУ.

55. Згідно п.5.16 Договору транспортування виробів після проведення ремонту до місця експлуатації виробів здійснюється власними силами та засобами виконавця.

56. В силу п.5.17 Договору, після кінцевого приймання послуг філія 4227 ВП МОУ оформляє та надає замовнику Посвідчення (Додаток 5 до договору) в цілому по завершенню надання послуг за договором або кожного окремого виробу, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам п.2.1.

57. Пунктом 5.18 Договору встановлено, що приймання наданих послуг замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем:

- Актів приймання-передачі виробів представнику військової частини (Додаток 3 до договору);

- Посвідчення (Додаток 5 до договору) видане філією 4277 ВП МОУ, про приймання наданих послуг (в цілому по завершенню надання послуг за договором, за етапи, або кожного окремого виробу);

- підписання виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів (Додаток 2 до договору).

58. За результатом приймання наданих послуг складається Акт приймання наданих послуг (Додаток 4 до договору). Акт приймання наданих послуг підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів.

59. Зобов`язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг замовника (Додаток 4 до договору).

60. Згідно п.5.20 виконавець гарантує:

- збереження виробів та інших матеріальних цінностей на період надання послуг, без додаткової оплати;

- відповідність наданих за договором послуг умовам договору та визначених у пункті 2.1. Технічним умовам;

- наступне гарантійне напрацювання у межах гарантійного терміну експлуатації за умови дотримання правил експлуатації, та міжремонтні ресурси:

- справну роботу виробів протягом 2 років з дня закінчення приймання продукції з відміткою філії 4277 ВП МОУ у відповідних документах (етикетки, паспорти тощо), гарантійний термін експлуатації - 2 роки та 350 м/г з дня введення в експлуатацію, або 5 років зберігання у неопалюваних складських приміщеннях (сховищах);

- проведення пломбування основних агрегатів пломбами підприємства виконавця та філії 4277 ВП МОУ (згідно з КД);

- усунення несправностей відремонтованих виробів протягом гарантійного терміну, які виникли з вини виконавця.

61. Відповідно до п.7.2. Договору за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

62. За неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаних коштів.

63. Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому Договору (п.10.1 Договору).

64. Також, до укладеного договору між сторонами підписано ряд додаткових угод, зокрема:

- Додаткову угоду № 1 від 23.09.2021 якою, серед іншого, внесли зміни до п.4.5. Договору та виклали його в наступній редакції: "За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення заступника Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення операції об`єднання сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 30 відсотків від ціни договору терміном на три місяці (але не пізніше терміну надання послуг за договором) згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника";

- Додаткову угоду № 2 від 24.12.2021 якою, сторони серед іншого внесли зміни до п.3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: "Орієнтовна ціна цього договору становить 10 171 992 (десять мільйонів сто сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп. з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 1 695 332 (один мільйон шістсот дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять дві) грн 00 коп.";

- Додаткову угоду № 3 від 29.12.2021 якою, сторони серед іншого внесли зміни в п.3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: "Орієнтовна ціна цього договору становить 7 628 994 (сім мільйонів шістсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 00 коп. з ПДВ, КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 1 271 499 (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) грн 00 коп., а саме: 5 868 784 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 03 коп. з ПДВ - за загальним фондом, 1 760 209 (один мільйон сімсот шістдесят тисяч двісті дев`ять) грн 97 коп. з ПДВ - за спеціальним фондом";

- Додаткову угоду № 4 від 29.12.2021 якою, сторони внесли зміни в п.10.1 і виклали його в наступній редакції: "10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє - до 30.03.2022";

- Додаткову угоду № 5 від 03.03.2022 якою, сторони серед іншого внесли зміни в п.3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: "Ціна цього договору становить 7 356 290 (сім мільйонів триста п`ятдесят шість тисяч двісті дев`яносто) грн 58 коп., в тому числі ПДВ - 1 226 048 (один мільйон двісті двадцять шість тисяч сорок вісім) грн 43 коп., КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, а саме: 5 868 784 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 03 коп. з ПДВ - за загальним фондом та 1 487 506 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот шість) грн 55 коп. з ПДВ - за спеціальним фондом.

65. У 2021 році ціна цього договору становила 5 868 784 (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 03 коп., в тому числі ПДВ 978 130 (дев`ятсот сімдесят вісім тисяч сто тридцять) грн 67 коп., КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України - за загальним фондом.

66. У 2022 році ціна цього договору становила 1 487 506 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот шість) грн 55 коп., в тому числі ПДВ - 247 917 (двісті сорок сім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 76 коп., КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України - за спеціальним фондом".

67. 27.09.2021 відповідачем виставлено позивачу вимогу на оплату № 370/3/301 та рахунок № СФ-0000106 на оплату авансу за надання послуг з регламентованого ремонту та переобладнання машин і устаткування с/пр;р-ф на суму 5 868 784,03 грн в т.ч. ПДВ 978 130,67 грн.

68. 28.09.2021 сума попередньої оплати перерахована відповідачу згідно вимоги № 370/3/301 від 27.09.2021 у повному розмірі, що підтверджено обома сторонами.

69. 24.12.2021 відповідачем на адресу Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Командування Сил Логістики Збройних Сил України надіслано лист (вих.№1050) щодо затримки постачання силових агрегатів та неможливості виконання вказаного договору у встановлений строк.

70. Вказане зумовлено затримкою у виконанні Договору від 26.07.2021, укладеного між ДП "45 ЕМЗ" та ДП "Автомоторс" (Генеральний представник АТ "Дойтц" в Україні), № 009/05/21 на поставку двигунів внутрішнього згорання поршневих з компресійним запаленням (дизельний) DEUTZ типу ВF4М2012С в зборі з механічною коробкою перемикання передач та комплектуючими у зв`язку з наймасштабнішою повінню, яка сталася у Німеччині. В обґрунтування прострочення виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили, підтверджено копією сертифікату Вінницької ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 23/12/501 від 24.12.2021.

71. Міністерство оборони України зверталося до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору (вих.№717/4/8 від 12.01.2022 та вих.№717/4/532 від 07.02.2022).

72. У відповідь на претензії відповідачем на адресу позивача надіслано висновок Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/501 від 24.12.2021, щодо виникнення істотних обставин (форс-мажорні обставини, обставини непереборної сили) при виконанні зазначених договірних зобов`язань.

73. Також, претензії щодо неналежного виконання умов договору направлено позивачем 12.01.2022 та 07.02.2022.

74. 22.02.2022 ДП "45 експериментальний механічний завод" надано відповідь на претензії, у якій зазначено, з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, що застосування до підприємства штрафів не відповідає законодавству та умовам договору. Разом з тим, відповідач запевняє, що зобов`язання за договором будуть виконані найближчим часом.

75. Згідно Акту № 1 від 23.02.2022 приймання наданих послуг з ремонту виробів за Договором № 370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021 ДП "45 ЕМЗ" регламентований ремонт майстерні технічного обслуговування МТО-80 та її модифікацій з доведенням до виду МТО-80Д виконано.

76. Також сторонами підписано Акти № 1 та № 2 від 23.02.2022 приймання-передачі виробів, складено Протокол № 1 від 23.02.2022 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів.

77. Філією № 4277 ВП МОУ видано ДП "45 експериментальний механічний завод" Посвідчення № 2 від 23.02.2022 в тому, що пред`явлена ним за сповіщенням пойменована продукція (послуги), яка виготовлена і укомплектована у повній відповідності з Додатковою угодою № 3 від 29.12.2021 до Договору № 370/3/5/2/1/8 від 25.08.2021, визнається прийнятною.

Позиція Верховного Суду

78. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

79. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

80. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 604 687,08 грн пені, 414 192,27 грн штрафу, 252 276,90 грн штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, відповідно, висновки судів попередніх інстанцій іншій частині не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

81. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

82. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

83. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

84. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

85. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

86. Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (подібний висновок викладений в п.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

87. Підставою для касаційного оскарження (п.1 ч.2 ст.287 ГПК України) є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

88. Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення штрафних санкцій за договором підряду, що містить деякі елементи договору надання послуг.

89. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

90. Аналогічні норми містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

91. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

92. Згідно з частиною першою статті 216, частинами першою, другою статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

93. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

94. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

95. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

96. Верховний Суд, врахувавши вказані вище норми матеріального права, зокрема у постанові від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 75 377,89 грн, на яку Прокурор посилається у касаційній скарзі, дійшов висновку, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України; одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

97. До подібних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Велика палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, на які також посилається Прокурор у касаційній скарзі.

98. Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, надавши оцінку укладеному між сторонами договору, встановили, що останній за своєю правовою природою є договором підряду з елементами договору про надання послуг та, що зобов`язання відповідача за ним є неподільним, яке останній повинен був виконати не пізніше останньої дати, узгодженої сторонами у договорі, а саме - 30.11.2021, що вбачається із календарного плану надання послуг з ремонту виробів (Додаток № 1 до договору).

99. Встановивши несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання за договором, період прострочення виконання зобов`язання з 01.12.2021 до 22.02.2022 (23.02.2022 між сторонами було підписано Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів № 1, яким засвідчується факт виконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до п.5.18 Договору), правомірно застосували до відповідача відповідальність у вигляді стягнення штрафу і пені та, здійснивши їх перерахунок, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 617 928,41 грн пені і 517 740,34 грн штрафу на підставі п.7.2 договору.

100. При цьому, судами було відмовлено у стягненні з відповідача 252 276,90 грн за порушення терміну погашення попередньої оплати не безпідставно, а за відсутності підстав для їх стягнення.

101. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення терміну погашення попередньої оплати, а також пені і штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором носить взаємовиключний характер, оскільки в силу вимог ст. ст. 846, 849 ЦК України, засад розумності та добросовісності замовник може вимагати або виконання робіт або розірвання договору з поверненням коштів. Суди дійшли висновку, що по суті, мало місце одне правопорушення у формі несвоєчасної передачі звітних документів та завершення ремонтних робіт, позивачем не направлялось вимог про розірвання договору та повернення попередньої оплати, при цьому одночасне притягнення відповідача до відповідальності як за прострочення ремонту, так і за прострочення грошового зобов`язання з повернення вартості таких ремонтних робіт суперечить вимогам ст.ст.3, 846, 849 ЦК України.

102. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій (пункти 98-101 цієї постанови) та зазначає, що останні узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.09.2023 у справі № 902/1154/22, яка є аналогічною до справи, яка переглядається, ухвалена після подання касаційних скарг у цій справі та підлягає врахуванню на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.

103. Звідси, з огляду на наведене у пункті 102 цієї постанови, Суд відхиляє доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про неврахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, зокрема щодо неправильності визначення судами попередніх інстанцій дати початку обрахунку штрафних санкцій.

104. Разом з цим, здійснивши аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, Верховний Суд вважає, що вони не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21 (про неврахування яких зазначає Прокурор у касаційній скарзі).

105. Що стосується доводів касаційної скарги Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в частині неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, колегія суддів зазначає таке.

106. Так, у справі № 910/12382/17 предметом спору були вимоги про стягнення з державного підприємства авансу, сплаченого на виконання робіт по етапу № 2 з виготовлення дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини піхоти БМП-1, та проведення попередніх випробувань, коригування робочої конструкторської документації за результатами попередніх випробувань, на підставі договору. Судами у позові відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання обумовлених робіт по етапу № 2 з вини відповідача, що унеможливлює стягнення з нього авансу, враховуючи вимоги чинного законодавства. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій вказавши, що відповідач не припиняв виконання робіт з виготовлення зразка № 2 модернізованої бойової машини БМП-1, обумовлених договором та додатковими угодами до нього, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується, зокрема, і позивачем, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених вимог про повернення відповідачем авансового платежу на підставі п.12 зазначеної додаткової угоди, у зв`язку з недоведеністю припинення виконання роботи з вини виконавця.

107. У справі № 758/1303/15-ц, Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з підсудністю спору судам адміністративної юрисдикції та передаючи справу для продовження розгляду, виходив із того, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги, тому у позивача виникало право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, а такі вимоги розглядаються залежно від суб`єктивного складу в порядку цивільного чи господарського судочинства.

108. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, у якій зроблено висновок, що завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим, а оскільки стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому її приписи поширюються як на договірні зобов`язання, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

109. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 предметом розгляду був спір про стягнення попередньої оплати з урахуванням нарахованих штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, у якому зроблено висновок, що повернення суми попередньої оплати за договором поставки є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. При цьому зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Верховним Судом у наведеній справі відзначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

110. Однак Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається відсутні вимоги про стягнення попередньої оплати за договором, нарахованих на заборгованість 3% річних і інфляційних втрат, а також відсутнє судове рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, що є ключовими відмінностями від наведених вище справ.

111. Наведене свідчить про те, що правовідносини у справах № 910/12382/17, № 758/1303/15-ц, № 686/21962/15-ц, № 918/631/19, і у справі що розглядається, не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у предметах та підставах позовів, фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин.

112. З огляду на наведене у пунктах 109-111 цієї постанови Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

113. Що стосується доводів касаційної скарги Прокурора про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування статті 693 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 25.06.2019 у справі № 911/2313/18, від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21 колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлені обставини цієї справи та наведені вище висновки судів попередніх інстанцій, висновки про застосування відповідної норми права не впливають на результат вирішення спору у справі, що переглядається, а посилання на них є фактичним спонуканням Суду до встановлення обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові суду, вирішення питання додаткової перевірки доказів, їх переваги один над одним, що прямо суперечить приписам частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

114. Окрім цього Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2313/18 взагалі відсутні висновки щодо питання застосування статті 693 ЦК України.

115. Стосовно доводів касаційних скарг Міністерства Оборони України та Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 233 ГК України і статті 551 ЦК України у контексті зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, Верховний Суд зазначає таке.

116. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на 80% та стягнення з відповідача нарахованих за період з 01.12.2021 по 22.02.2022 пені в розмірі 123 585,68 грн та штрафу в сумі 103 548,07 грн.

117. Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

118. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

119. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

120. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

121. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

122. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

123. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

124. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

125. Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

126. Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

127. Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

128. Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

129. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

130. Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

131. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

132. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

133. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

134. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

135. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

136. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

137. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені і штрафу, суди попередніх інстанцій оцінили обставини справи, врахували ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання та період прострочення, відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах, а також захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування одночасно як пені, так і штрафу.

138. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на правовий статус сторін у справі, оскільки засновником відповідача є Державний концерн "Укроборонпром", який у свою чергу засновано Кабінетом Міністрів України, до складу якого входить Міністерство оборони України. При цьому, предмет спору стосується стягнення державою, в особі Міністерства оборони України, штрафних санкцій зі створеної державою юридичної особи публічного права.

139. З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи скаржників щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

140. При цьому відхиляючи аргументи Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

141. В контексті наведеного у пунктах 115-140 цієї постанови Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, яка ухвалена після подання касаційних скарг у цій справі та підлягає врахуванню на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.

142. При цьому, аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені і штрафу, зокрема у справах, на які посилається Міністерство оборони України (постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21) та Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.

143. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним

Подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21.

144. З огляду на викладене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували у цій справі надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України право щодо зменшення розміру пені і штрафу.

145. Інші аргументи скаржників не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатом розгляду вимог у цій справі.

146. Відхиляючи доводи скаржників Суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

147. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

148. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарг Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

149. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

150. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

151. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

152. За таких обставин, доводи касаційних скарг Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

153. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційних скарг на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міністерства оборони України і Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 і рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2023 у справі № 902/919/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. Р. Кібенко