Постанова

від 08.11.2023 по справі 621/31/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 621/31/22

провадження № 61-14093св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Центренерго», відокремлений підрозділ ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Центренерго», відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з листом від 07 грудня 2021 року № 05/282, в якому повідомлено, що з 09 грудня 2021 року, на період дії карантину, профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 є обов`язковим для працівників Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго».

У подальшому, 04 січня 2022 року наказом в.о. директора Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» № 3-к «Про відсторонення від роботи», позивача ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1, відсторонено від роботи з 04 січня 2022 року без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до надання ним сертифіката про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тобто, підставою для відсторонення позивача від роботи стало те, що ним не було надано документа, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-2; міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19; або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Позивач вважає наказ №3-к «Про відсторонення від роботи» від 04 січня 2022 року незаконним, протиправним та таким, що прийнятий з істотним порушенням норм чинного законодавства, в зв`язку з чим, з урахуванням уточнень, просив визнати його незаконним та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (відсторонення) за період з 04 січня 2022 року по 04 березня 2022 року в розмірі 44 832 грн, лікарняний 11 200 грн, а разом 56 032 грн.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Центренерго» №3-к «Про відсторонення від роботи» від 04 січня 2022 року щодо відсторонення від роботи з 04 січня 2022 року без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1;

поновити ОСОБА_1 на роботі та допустити до її виконання;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (відсторонення) за період з 04 січня 2022 року по 04 березня 2022 року в розмірі 44 832 грн, лікарняний 11 200 грн, а разом 56 032 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року у складі судді: Філіп`євої В. В., позов ОСОБА_1 . Задоволено частково.

Визнано незаконним наказ від 04 січня 2022 року № 3-к «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго»

Стягнуто з відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 04 січня 2022 року по 03 березня 2022 року в розмірі 33 233,20 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Допущено негайне виконання судового рішення щодо стягнення середнього заробітку за у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16 616,60 грн.

Стягнуто з відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 зазначила, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в цій же постанові вказала, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку N 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням;

судом встановлено, що позивач працює слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція і виконання робочих обов`язків позивачем не пов`язано з безпосереднім спілкуванням з великою кількістю працівників підприємства. Судом не встановлено умов праці, що збільшували б вірогідність зараження COVID-19 і відповідачами не надано доказів про те, що позивач при виконанні трудових обов`язків створював реальну загрозу поширення коронавірусної інфекції серед працівників Зміївської ТЕС чи споживачів його продукції. Позивача відсторонили від роботи лише тому, що він працює на підприємстві, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним), тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивача. Таким чином ризик можливого зараження позивачем співробітників чи інших осіб на підприємстві відповідачів був значно меншим у порівнянні із втручанням в особисте право позивача на працю, пов`язаним з відстороненням її від роботи без збереження заробітної плати. Крім того, зі змісту наказу вбачається, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19, тоді як, згідно з «Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», затвердженим наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 (зі змінами), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, працівники підлягають лише на період дії карантину. Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача про незаконність його відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19;

середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи позивача за період з 04 січня 2022 року по 03 березня 2022 року становить (830,83 грн х 40 днів)=33 233,20 грн. Сума середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць, яка підлягає до негайного виконання, становить 16 616,60 грн. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню, визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» задоволено, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року скасовано.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Центренерго» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 362 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що при винесенні наказу про відсторонення позивача від роботи у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби не ґрунтується на вимогах закону. Вирішуючи справу суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини справи, не перевірив чи можливо було досягнути поставленої підприємством мети шляхом застосування менш сурових, а ніж відсторонення працівника від роботи, заходів;

ОСОБА_1 працює на Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго» слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1. Він належить до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до листа від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивач був повідомлений про необхідність надання відділу охорони праці не пізніше 09 грудня 2021 року один з документів, а саме: міжнародний або внутрішній сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 двома або однією дозами; довідку форми № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; COVID-сертифікат про одужання від зазначеної хвороби. Також проінформовано, що у разі ненадання зазначених документів згідно зі статтею 46 КЗпП України і статтею 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ з 09 грудня 2021 року він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати на строк до надання сертифіката про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню та території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Доведено, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку. Згідно з наказом Зміївського ТЕС ПАТ «Центренерго» №3-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 04 січня 2022 року без збереження заробітної плати у зв`язку з ухилянням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до надання ним сертифікату про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленому Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусом SARS-CoV-2;

для належного та своєчасного виконання своїх трудових обов`язків, які передбачені робочою інструкцією, а саме здійснення ремонту устаткування ОСОБА_1 повинен постійно переміщуватися з одного приміщення цеху до іншого, оскільки обладнання, яке необхідно для розміщено у різних приміщеннях. Загальна кількість соціальних контактів ОСОБА_1 протягом робочого дня не менше 140. З урахуванням встановленого колегія суддів вважає, що враховуючи кількість соціальних контактів ОСОБА_1 , неможливість застосувати дистанційну форму організації праці, умови праці, контакти працівників з обладнанням, оперативними журналами, відсторонення ОСОБА_1 від роботи через ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення було виправданим, оскільки в іншій спосіб неможливо було досягнути поставлену легітимну мету, а саме запобігти подальшому поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, мінімізації летальних випадків через цю хворобу. Колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито всіх належних заходів щодо виконання норм діючого законодавства України. Жодних порушень прав позивача на працю зі сторони відповідача допущено не було. Наказ №3-к від 04 січня 2021 року Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» «Про відсторонення від роботи» видано на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІ, наказу МОЗ № 2153 (зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393), пункту 41-6 Постанови № 1236. Надаючи правову оцінку зазначеному суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про його неправомірність і незаконність, оскільки дії роботодавця в цьому випадку були пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 3-К від 04 січня 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Підстави для стягнення заробітної плати також відсутні.

Аргументи учасників справи

26 вересня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій просив:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 621/248/22, яка ухвалена у спорі в аналогічних правовідносинах щодо працівника Зміївської ТЕС ПАТ «Центрнерго»;

відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22). Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що відсторонення особи від роботи, яке може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо;

позивач є працівником Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» та обіймає посаду слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1. Формально позивач належав до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному. Застосування до позивача, передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суд апеляційної інстанції не встановив фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не надав жодних достатніх та належним доказів на підтвердження того, що обіймаючи посаду слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників ПАТ «Центренерго». Позивача відсторонили від роботи лише тому, що він працював в ПАТ «Центренерго», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти СОУЮ-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). А тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та мене самого, позивача по справі. Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача від роботи тим, що працюючи на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», він створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку;

виконання позивачем трудових обов`язків не пов`язано з безпосереднім спілкуванням з іншими працівниками підприємства, а надані роботодавцем докази є його односторонніми актами, які не відповідають жодним фактичним обставинам справи та фактично вводять суд в оману, щодо обставин, як в процесі виконання трудових обов`язків взагалі не мають місця. З огляду на посадові обов`язки позивача відсутня об`єктивна необхідність під час їхнього виконання особисто, безпосередньо, близько контактувати з іншими людьми. У справі відсутні належні докази на підтвердження того, що позивач при виконанні трудових обов`язків створював реальну загрозу поширення коронавірусної інфекції серед працівників. Позивача відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював на передбаченому переліком підприємстві, працівники якого підлягали щепленню. У той же час для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення. Безпідставний ризик можливого зараження інших осіб на підприємстві був значно меншим у порівнянні із втручанням в право на працю.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

У жовтні 2023 року ПАТ «Центренерго» через представника ОСОБА_2 надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін; судові витрати покласти на позивача.

Відзив мотивований тим, що:

відсторонення від роботи позивача у даному випадку має під собою об`єктивні підстави та є повністю виправданим, оскільки перебування його на своєму робочому місці безумовно ставило би під загрозу як інших працівників підприємства, так і інших осіб, які знаходяться на його території. Вимога відповідача щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМ України від 04 березня 2015 року №83, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я та здоров`я заінтересованих осіб, є повністю виправданою та законною, а також такою, що ґрунтувалася на законі, а саме на Конституції України та на Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а інші підзаконні акти приймалися з метою належного та правильного застосування норм закону;

позивач не працює ізольовано від інших осіб. Навпаки, виконуючи роботу слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування №1, він постійно має на своєму робочому місці велику кількість соціальних контактів як з іншими працівниками підприємства, так і з іншими особами, які не є працівниками підприємства відповідача, але виконують у нього будь-які підрядні роботи або надають послуги. Робоче місце № 60 слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду ОСОБА_1 знаходиться в місцях розміщення закріпленого обладнання, які розташовані у головному корпусі котельного відділення, тобто по всій території підприємства. Свої функціональні обов`язки ОСОБА_1 виконує у складі бригади з ремонту та технічного обслуговування гідрозоловидалення енергоблоків 1-10 дільниці з ремонту обертових механізмів та ремонту устаткування гідрозоловидалення цеху централізованого ремонту котельного устаткування №1 Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго». Дана бригада розташована у приміщенні майстерні, яка знаходиться на першому поверсі головного корпусу електростанції, та складається з 7-ми кімнат (кімната для відпочинку та приймання їжі, слюсарна майстерня та кімната для зберігання матеріалів і запасних частин, кімнати майстрів). Оскільки ця майстерня не обладнана власним санітарним вузлом, то всім працівникам для здійснення своїх індивідуальних природних потреб доводиться ходити у санітарні вузли інших структурних підрозділів (котлотурбінний цех). На час відсторонення від роботи слюсар з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду ОСОБА_1 працював за графіком №1 (8-годинний робочий день, 40-годинний та 5-денний робочий тиждень, з двома вихідними днями: субота, неділя). Відповідно до штатного розпису Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» станом на 01 грудня 2021 року в цеху централізованого ремонту котельного устаткування №1 працювало 220 працівників, з яких на дільниці з ремонту обертових механізмів та ремонту устаткування гідрозоловидалення налічувалося 35 працівників, які працювали за щоденним графіком роботи. Безпосередньо у бригаді ОСОБА_1 налічувалося 12 працівників. Перед початком роботи всі працівники бригади проходять інструктаж з питань охорони праці та безпечного виконання робіт, отримують завдання та направляються до блочних щитів керування енергоблоками (всього їх п`ять, по одному на два енергоблоки) з метою допуску на відповідне обладнання для його обслуговування або ремонту. Одночасно на блочних щитах керування енергоблоками знаходиться не менше 50 працівників (начальники змін, машиністи, машиністи-обхідники, електрослюсарі, електромонтери, прибиральники тощо). Для належного та своєчасного виконання своїх трудових обов`язків, які передбачені робочою інструкцією, ОСОБА_1 повинен постійно переміщуватися по всій території електростанції, де розташовано обладнання, яке він обслуговує та ремонтує. Після виконання вищезазначених робіт ОСОБА_1 зобов`язаний знов прибути на блочний щит керування енергоблоками з метою здійснення необхідних записів у оперативних журналах щодо інформації про результати виконаної роботи та про наявність виявлених дефектів обладнання (устаткування). Прибуття на підприємство та вибуття з нього здійснюється всіма працівниками за одним й тим же маршрутом та в один й той же час. Оскільки Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» є об`єктом стратегічної інфраструктури та режимним підприємством, то вся її територія обгороджена високим залізобетонним парканом і вхід на підприємство можливий, виключно, через спеціально обладнані прохідні, у яких постійно знаходяться працівники поліції охорони, які задіяні для цього на договірних засадах. Також під час приходу на роботу та виходу з роботи на прохідній може скупчуватися велика кількість інших працівників підприємства та інших осіб, які не є його працівниками, але які виконують роботу у складі підрядних (субпідрядних) організацій тощо. Крім того, з метою вирішення різних виробничих питань та реалізації свої трудових прав, ОСОБА_1 протягом робочого дня може відвідувати інші структурні підрозділи підприємства, які розташовані по всій його території та навіть за територією, зокрема, бухгалтерію, відділ кадрів, медичний пункт (цілодобово), юридичний відділ, відділ охорони праці, учбовий центр, профком, тощо;

до позивача неможливо було застосувати будь-яку іншу форму організації праці, наприклад, дистанційну або надомну роботу, оскільки його робота передбачає безпосереднє знаходження на своєму робочому місці, і не може виконуватися дистанційно або в якомусь іншому місці. Відповідачем було вжито всіх об`єктивних заходів щодо належного виконання норм (приписів) діючого законодавства України. Порушення прав позивача на працю зі сторони відповідача не було допущено, а обмеження позивача було правомірним, виправданим та повністю відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людини.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

03 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 червня 2023 року у справі № 621/248/22; від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.

Фактичні обставини

Суди встановили, що листом в.о. директора Зміївської теплової електричної станції ПУТ «Центренерго» від 07 грудня 2021 року № 05/282 ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому запропоновано у строк до 08 грудня 2021 року надати до відділу охорони праці один з наведених документів: міжнародний сертифікат або внутрішній сертифікат, що підтверджує вакцинацію проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 двома або однією дозами; довідку форми № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2»; COVID-сертифікат про одужання від зазначеної хвороби.

Згідно результатів медичного огляду позивач ОСОБА_1 з 08 по 17 грудня 2021 року перебував на лікарняному з діагнозом «гострий бронхіт/бронхіоліт».

Наказом в. о. директора Зміївської теплової електричної станції № 3-к від 04 січня 2022 року ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1, відсторонено від роботи з 04 січня 2022 року без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до надання ним сертифіката про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2.

Згідно наказу в.о. директора Зміївської теплової електричної станції № 137-к від 03 березня 2022 року «Про допуск до роботи», на підставі наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380 позивача ОСОБА_3 допущено до роботи з 04 березня 2022 року до завершення воєнного стану.

Під час дії воєнного стану в Україні, наказом в. о. директора Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» № 225 від 23 лютого 2022 року переведено персонал Зміївської ТЕС, за виключенням працівників бази відпочинку «Біле озеро», на неповний робочий час з 01 травня 2022 року по 31 жовтня 2022 року для певних категорій працівників або підрозділів в цілому у вигляді: для працівників, працюючих за однозмінними графіками роботи за нормою 40-годинного робочого тижня (графіки роботи № 1, 14, 10) - неповний робочий тиждень, виходячи з 32 робочих годин на тиждень. Чотириденний робочий тиждень з вихідними днями п`ятниця, субота, неділя (тривалість робочої зміни - 8 год, обідньої перерви - 1 год) (підпункт 1.1. пункту 1).

Відповідно до довідки, виданої керівником Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» №07 від 06 січня 2022 року, ОСОБА_1 працює з 09 липня 1991 року на підприємстві Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду. У листопаді 2021 року позивачеві нараховано заробітну плату в розмірі 19 336,73 грн, у грудні 2021 року - 18 050,41 грн. Середньомісячна заробітна плата за останні 6 місяців складає 22 416,06 грн.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:

«застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 621/248/22 (провадження № 61-1282св23) зазначено, що:

«у справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач є працівником Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» та обіймає посаду слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1. Формально він належав до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згідно з наказом відповідача від 09 грудня 2021 року № 911-к ОСОБА_4 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у зв`язку з ухилянням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до надання ним сертифікату про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленому Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусом SARS-CoV-2. Тобто застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Суди не встановили фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників ПАТ «Центренерго». Його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в ПАТ «Центренерго», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. […] Колегія суддів враховує, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача від роботи тим, що він, працюючи на посаді слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 4 розряду в цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку. Враховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування наказу Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 09 грудня 2021 року № 911-к «Про відсторонення ОСОБА_4 від роботи», як такого, що не відповідає вимогам законодавства».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зазначено, що:

«юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України). У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва. Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов`язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц). Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ «Центренерго», відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи;

суди не врахували, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відокремлений підрозділ ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція є філією ПАТ «Центренерго»;

поза увагою судів залишилось те, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору. Тому судові рішення суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція належить скасувати та провадження у справі у цій частині закрити;

суди встановили, що ОСОБА_1 працює слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1. Наказом в. о. директора Зміївської теплової електричної станції № 3-к від 04 січня 2022 року ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1, відсторонено від роботи з 04 січня 2022 року без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до надання ним сертифіката про вакцинацію або до закінчення дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2;

судом першої інстанції встановлено, що позивач працює слюсарем з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція і виконання робочих обов`язків позивачем не пов`язано з безпосереднім спілкуванням з великою кількістю працівників підприємства. Судом не встановлено умов праці, що збільшували б вірогідність зараження COVID-19 і відповідачами не надано доказів про те, що позивач при виконанні трудових обов`язків створював реальну загрозу поширення коронавірусної інфекції серед працівників Зміївської ТЕС чи споживачів його продукції. Позивача відсторонили від роботи лише тому, що він працює на підприємстві, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним), тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивача. Ризик можливого зараження позивачем співробітників чи інших осіб на підприємстві відповідачів був значно меншим у порівнянні із втручанням в особисте право позивача на працю, пов`язаним з відстороненням її від роботи без збереження заробітної плати;

за таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про визнання незаконним наказу від 04 січня 2022 року № 3-к «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго». Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині. Тому оскаржену постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним наказу про відсторонення належить скасувати та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції;

суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення, проте помилково стягнув його із відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція, не врахувавши, що філія не може виступати стороною у цивільному процесі. Тому рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення та постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення належить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення стягнувши з ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 04 січня 2022 року по 03 березня 2022 року в розмірі 33 233,20 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині та рішення суду першої інстанції ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція скасувати та провадження у справі у цій частині закрити, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення та постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення скасувати; рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи залишити в силі; позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час відсторонення задовольнити; стягнути з ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 04 січня 2022 року по 03 березня 2022 року в розмірі 33 233,20 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 412, 413, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ПАТ «Центренерго» Зміївська теплова електрична станція скасувати та провадження у справі у цій частині закрити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення скасувати.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання незаконним наказу від 04 січня 2022 року № 3-к «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів 6 розряду цеху централізованого ремонту котельного устаткування № 1 Зміївської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» залишити в силі.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року у частині задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення скасувати.

Позовну вимогу ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення середнього заробітку за час відсторонення задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 04 січня 2022 року по 03 березня 2022 року в розмірі 33 233,20 грн з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 квітня 2023 року та постанова Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук