Ухвала

від 14.11.2023 по справі 620/15432/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/15432/23

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА» про визнання протиправними та скасування наказу, спеціального дозволу,

У С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА» про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення нафто-газоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) на площі «ВАРВА НАФТА» та визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4979, виданий 05.03.2019 Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк 10 днів з часу отримання ухвали суду для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

З огляду на матеріали справи, копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 24.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

09.11.2023 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення на ухвалу суду.

Так, щодо визначення відповідачів у справі прокуратурою пояснено, що відповідні документи для отримання спецдозволу безпосередньо готувались та подавались на розгляд до уповноваженого державного органу та фактичним набувачем права на користування корисними копалинами є ТОВ «ВАРВА НАФТА». Відтак, при пред`явленні позову, ураховуючи норми процесуального та матеріального права, прокурором Державну службу геології та надр України та ТОВ «ВАРВА НАФТА» визначено відповідачами у справі.

Щодо строків звернення з позовом до суду прокуратурою пояснено, що у разі звернення до суду з позовом прокуратури, що не є позивачем у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 КАС України, строк звернення має обчислюватись від дня, коли підстави для звернення до суду виникли у відповідного суб`єкта владних повноважень, який є позивачем у справі, а не у прокурора. У відповідь на лист прокуратури від 10.08.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило Чернігівську обласну прокуратуру, що вказаний орган державної влади не наділений повноваженнями щодо проведення перевірок правомірності розгляду матеріалів при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів іншими центральними органами виконавчої влади. З огляду на це, прокуратурою зроблено висновок, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України дізналось про порушення вимог законодавства при прийнятті Держгеонадрами України рішень щодо видачі ТОВ «ВАРВА НАФТА» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме після листа Чернігівської обласної прокуратури 10.08.2023, а отже при поданні позову до суду не порушило тримісячний строк передбачений статтею 122 КАС України.

Розглянувши матеріали позовної заяви та пояснення, надані Чернігівською обласною прокуратурою на виконання ухвали про залишення позову без руху, суд звертає увагу на наступне.

Так, судом встановлено, що недоліки позовної заяви усунуті не у повному обсязі, оскільки прокурором не зазначено у своїх письмових поясненням, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також не зазначено орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Приписами частини третьої, четвертої статті 53 КАС України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор, у визначених Законом випадках, має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У свою чергу, у Законі № 1697-VII закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Положеннями частин першої, третьої статті 23 Закону №1697-VII визначено, що прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень видно, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом на яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Так, у справі № 620/15432/23 прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА», вважаючи, що протиправними діями та рішеннями цих органів були порушені інтереси держави у сфері дотримання встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

Як зазначалось вище, наявність підстав для представництва у суді законних інтересів держави прокурор обґрунтував відсутністю державного органу, до повноважень якого належало б здійснення контролю за законністю процедури надання надр у користування права звернення до суду.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1 частини першої статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.

Законом України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII) передбачено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (стаття 1).

У частині першій статті 2 Закону № 794-VII визначено основні завдання Кабінету Міністрів України, до яких серед іншого належать: виконання Конституції та законів України, актів Президента України (пункт 1); забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (пункт 3); спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю (пункт 9).

Відповідно до статті 19 цього Закону діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері … охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина….

Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Згідно із статтею 20 Закону № 794-VII до основних повноважень Кабінет Міністрів України належать, зокрема, такі повноваження:

у сфері охорони навколишнього природного середовища: забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр;

у сфері законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина: здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Частинами першою, другою та четвертою статті 21 Закону № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи.

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі Закон № 3166-VI), який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Відповідно до Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затверджене постановою КМУ від 25.06.2020 №614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра.

Статтею ж 11 Кодексу України по надра наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Так, вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України

До відання Кабінету Міністрів України у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр належить, зокрема здійснення державного контролю за геологічним вивченням, використанням та охороною надр, а також за утворенням та використанням техногенних родовищ і переробкою мінеральної сировини (пункт 2 статті 8 Кодексу України про надра), а також вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням та охороною надр (пункт 16 статті 8 цього ж Кодексу).

При цьому, згідно із частиною першою статті 37 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Окрім того, частиною першою статті 28 Закону № 3166-VI визначено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» державний контроль за додержанням дозвільними органами (їх посадовими особами) вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, встановленого порядку їх видачі здійснюється уповноваженим органом шляхом проведення планових та позапланових перевірок у встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, порядку.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724 (далі - Положення № 724) Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Згідно із підпунктом 31 пункту 4 Положення № 724 Державна регуляторна служба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру та методичне забезпечення діяльності дозвільних органів і державних адміністраторів.

Підпунктом 7 пункту 6 Положення № 724 визначено, що Державна регуляторна служба України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, звертатися у передбачених законом випадках до суду.

З урахуванням такої структури законів право на звернення до суду є елементом загальної правосуб`єктності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, а не окремим їх повноваженням.

Так, застосування адміністративних повноважень у більшості випадків є достатнім, щоб захистити інтереси держави. Право на «самовиправлення» помилок органів держави є елементом принципу належного врядування. У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (20.10.201, заява № 29979/04) зазначено: « 71. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам …».

Отже, з урахуванням мети за завдань адміністративного судочинства спори, спрямовані на захист інтересів держави, які виникають в процедурі отримання зацікавленою особою відповідного дозволу на користування надрами, можуть бути реалізовані в межах існуючих адміністративних (судових) процедур, які можуть бути ініційовані суб`єктами владних повноважень, наведеними у статті 64 Кодексу України про надра, а також Кабінетом Міністрів України, та Державною регуляторною службою України, яким належать функції захисту інтересів держави, про які йдеться у позовній заяві прокурора.

Аналогічні висновки суду, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №240/4936/18.

Таким чином, твердження прокурора про відсутність повноважень у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів є необґрунтованим, оскільки навіть з відповіді Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, підписаної заступником Міністра з питань європейської інтеграції та направленої на адресу Чернігівської обласної прокуратури, вбачається відсутність у Міністерства повноваження саме щодо перевірки правомірності розгляду матеріалів іншими центральними органами виконавчої влади при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів, натомість про наявність чи відсутність повноважень щодо визнання протиправним чи скасування відповідного дозволу Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України не зазначено нічого.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор, без передбачених законом підстав, перебрав на себе функцію захисту інтересів держави шляхом здійснення їх представництва в суді, в той час як компетентні органи державної виконавчої влади, які могли б захистити ці інтереси більш широким колом доступних їм методів, фактично були усунуті.

Конституційний принцип розподіл влади вимагає чіткого розмежування та дотримання сфери компетенції законодавчої, виконавчої та судової влади. Звернення до суду прокурора на захист інтересів держави не у виключних випадках, а як правило, має ознаки втручання прокурора у сферу виконавчої влади. І хоч органи державної виконавчої влади часто самі звертаються до прокурора по допомогу, пріоритет та ініціатива у захисті інтересів держави повинна належати саме їм.

З огляду на це, підстав для звернення до суду з підстав відсутності повноважень у компетентних органів, уповноважених на захист інтересів держави, у прокурора не було.

Щодо строку звернення прокурором до суду з позовом, то суд зазначає таке.

Так Чернігівська обласна прокуратура зазначає, що строк звернення має обчислюватись від дня, коли підстави для звернення до суду виникли у відповідного суб`єкта владних повноважень, який є позивачем у справі, а не у прокурора та посилається на направлений 10.08.2023 лист Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України і необхідність саме з цієї дати рахувати тримісячний строк звернення до суду.

Натомість, дослідивши лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про надання інформації» від 19.09.2023, надісланий у відповідь на лист прокуратури від 10.08.2023, судом не встановленого того факту, що Міністерство дізналось про порушення вимог законодавства при прийнятті Держгеонадрами України рішень щодо видачі ТОВ «ВАРВА НАФТА» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме 10.08.2023 з листа прокуратури.

У вказаному листі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лише йде посилання на Конституцію України, Положення про Міністерство та інформація щодо відсутності у Міністерства повноваження щодо перевірки правомірності розгляду матеріалів іншими центральними органами виконавчої влади при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що прокурором помилково визначено тримісячний строк звернення до суду з 10.08.2023, оскільки спірні дозвільні документи ТОВ «ВАРВА НАФТА» були видані у 2018 та 2019 роках. Натомість, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до суду лише у жовтні 2023, тобто з пропуском визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України строку. Про наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили звернення заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури до суду в інтересах держави протягом визначеного законом строку, прокурором суду не повідомлено.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.

Допущення заявником помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі.

Варто зазначити, що судом в ухвалі від 24.10.2023 про залишення позовної заяви без руху звернута увага прокурора на допущені останнім при оформленні позовної заяви суттєві недоліки, які було запропоновано усунути. Вказані вимоги суду та процесуального закону, як вже зазначалося, не є надмірним формалізмом та перешкодою звернення до суду, тобто доступу до правосуддя.

Слід звернути увагу, що при формуванні позовних матеріалів до суду, на позивача не покладено жодних додаткових обов`язків та надмірного тягаря відносно належного оформлення позовної заяви, оскільки належне оформлення позовної заяви є вимогою процесуального закону, в іншому ж випадку оформлення позовної заяви, яка не відповідає вимогам, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України є, в першу чергу перешкодою для відкриття провадження у даній справі та в подальшому об`єктивного розгляду справи по суті.

Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 24.10.2023 про залишення позовної заяви без руху.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій за законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із частиною другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи положення пунктів 1, 7, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки позовної заяви не усунені в строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню заступнику керівника Чернігівської обласної прокуратури.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРВА НАФТА» про визнання протиправними та скасування наказу, спеціального дозволу разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складено 14.11.2023.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА