Постанова

від 01.02.2024 по справі 620/15432/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/15432/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» про визнання протиправними та скасування наказу, спеціального дозволу, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення нафто-газоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) на площі «Варва Нафта»;

- визнати протиправним і скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4979, виданого 05.03.2019 Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано подати до суду уточнену позовну заяву з зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин до усіх відповідачів, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та доказів поважності причин його пропуску та обґрунтування, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначення органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позовну заяву - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції не враховано відсутність повноважень у Кабiнетy Miнicтpiв України чи Державної реryляторної служби України для захисту iнтepeciв держави у данiй категорiї спорiв.

На думку апелянта, оскільки Кодексом України про надра не передбачено право Кабiнетy Miнicтpiв України чи Державної реryляторної служби України звертатися з позовом до суду з метою оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi державних органiв у правовiдносинах, що виникають у межах процедури надання спецiального дозволу на користування надрами, тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що підстави для звернення до суду з даним позовом виникли лише з моменту отримання Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листа Чернігівської обласної прокуратури від 10.08.2023.

Як вказує скаржник, вiдомостi, наведенi у листi Мiндовкiлля вiд 19.09.2023, щодо вiдсутностi повноважень на проведення перевiрок пiдтверджують, що останнє не знало i не могло знати про прийнятгя Держгеонадра наказу вiд 22.12.2018 №508 та видачi спеццозволу на користування надрами Товариством з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» з порушеннями вимог законодавства.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення даної позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» зазначено про те, що апелянту було достеменно відомо про видачу спеціального дозволу на користування надрами №4979 виданого 05.03.2019 ТОВ «Варва Нафта» при подачі позову ще в липні 2019 року у справі № 620/2000/19.

До того ж, відповідач вказує, що оскільки в даному позові прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, з позовною заявою від імені держави, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тому оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою.

У додаткових поясненнях у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» зазначено, що прокуратурі в Чернігівській області було відомо про видачу спеціального дозвілу на користування надрами №4979 від 05.03.2019 ще в 2019 році, що свідчить про відсутність наміру протягом 4 років здійснювати вжиття заходів щодо усунення начебто допущених порушень при видачі оскаржуваного дозволу.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви з зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин до усіх відповідачів, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та доказів поважності причин його пропуску та обґрунтування, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначення органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У свою чергу, 09 листопада 2023 року від позивача надійшло клопотання про усунення порушень позовної заяви, обгрунтоване тим, що відповідні документи для отримання спецдозволу безпосередньо готувались та подавались на розгляд до уповноваженого державного органу та фактичним набувачем права на користування корисними копалинами є ТОВ «Варва Нафта», тому при пред`явленні позову, ураховуючи норми процесуального та матеріального права, прокурором визначено відповідачами у справі cаме Державну службу геології та надр України та ТОВ «Варва Нафта».

Щодо строків звернення з позовом до суду прокуратурою пояснено, що у разі звернення до суду з позовом прокуратури, що не є позивачем у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 КАС України, строк звернення має обчислюватись від дня, коли підстави для звернення до суду виникли у відповідного суб`єкта владних повноважень, який є позивачем у справі, а не у прокурора.

Враховуючи, що у відповідь на лист прокуратури від 10.08.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило Чернігівську обласну прокуратуру, що вказаний орган державної влади не наділений повноваженнями щодо проведення перевірок правомірності розгляду матеріалів при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів іншими центральними органами виконавчої влади, тому відлік строку має відраховуватись з цього моменту, що свідчить про дотримання тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 24.10.2023 про залишення позовної заяви без руху, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, пунктом сьомим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності уточненої позовної заяви з зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин до усіх відповідачів, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та доказів поважності причин його пропуску та обґрунтування, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначення органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

У свою чергу, предметом даного позову є визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення нафто-газоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) на площі «Варва Нафта» та визнання протиправним і скасування спеціального дозволу на користування надрами №4979, виданого 05.03.2019 Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта».

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства у розумінні частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

З наведеного слідує, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду справи по суті позовних вимог.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон) №1697-VII.

Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані й статтями 53, 54 КАС України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Пунктом сьомим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На переконання суду першої інстанції, аналіз позовної заяви дає підстави стверджувати про наявність повноважень у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів для звернення до суду з даним позовом.

Так, у статті 11 Кодексу України про надра наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною визначені статтями 60, 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

У свою чергу, відповідно до Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 №614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра.

Крім того, відповідно до Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 № 1689 (пункт 1) така діє при Держгеонадрах і належить до сфери управління цього органу, який, в свою чергу, згідно з Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 здійснює організацію проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів, у межах якої має право, через утворену у його складі робочу групу, зокрема, розглядати, схвалювати, затверджувати, уводити в дію, направляти на доопрацювання або ж скасовувати протоколи Державної комісії України по запасах корисних копалин, аналогічні спірному у цій справі.

При цьому, право на звернення до суду відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону № 1697-VII та КАС України може бути реалізовано прокурором лише у разі, якщо він доведе, що вказані суб`єкти такий захист не здійснюють або здійснюють його неналежним чином.

У той же час, прокурор не виступає самостійним ініціатором звернення до суду і, у разі відкриття провадження у справі, не набуває процесуального статусу позивача, яким, в свою чергу, наділяється орган (органи), в особі якого (яких) прокурором подається позовна заява.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №0640/4292/18.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VІІ застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Таким чином, перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності рішень відповідачів, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що необхідність звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтував відсутністю у суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави відповідних повноважень.

Втім, твердження прокурора про відсутність повноважень у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів є необґрунтованим, оскільки з відповіді Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19.09.2023, підписаної заступником Міністра з питань європейської інтеграції та направленої на адресу Чернігівської обласної прокуратури, вбачається відсутність у Міністерства повноваження саме щодо перевірки правомірності розгляду матеріалів іншими центральними органами виконавчої влади при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів, натомість відомості про наявність чи відсутність повноважень щодо визнання протиправним чи скасування відповідного дозволу Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України - відсутні.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор, без передбачених законом підстав, перебрав на себе функцію захисту інтересів держави шляхом здійснення їх представництва в суді, в той час як компетентні органи державної виконавчої влади, які могли б захистити ці інтереси більш широким колом доступних їм методів, фактично були усунуті.

Таким чином, з огляду на вказані вище приписи законодавства, передбачені КАС України і Законом №1697-VII підстави для подання цього позову у заступника прокурора Чернігівської обласної прокуратури не виникли.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає за доцільне надавати оцінку іншим недолікам, які були встановлені судом першої інстанції в ухвалі від 24 жовтня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.П. Мельничук