Постанова

від 07.11.2023 по справі 580/6349/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6349/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Трофімова Л.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Литвин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» про стягнення адміністративно-господарської санкції, -

В С Т А Н О В И В:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» (далі по тексту - відповідач, ПП «Уманьрембуд 2») в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 44 011,50 грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та пені у сумі 8556,03 грн за несвоєчасну сплату санкцій на рахунок позивача за реквізитами: Головне управління ДКС України у Черкаській області код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 ; стягнути з ПП «Уманьрембуд 2» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн. на рахунок позивача.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року в задоволенні значеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю направлений інформаційний лист від 17.06.2022 № 1056/01-28, яким повідомлено ПП «Уманьрембуд 2» про не подання останнім звітності - Форми 10- ПОІ з одночасним роз`ясненням, що 01.03.2022 не є кінцевою датою подання звітів № 10-ПОІ за 2021 рік. Також зазначено, що Законом України «Про захист суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115 вказана дата перенесена на три місяці після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи, проте враховуючи актуальність питання наповнення державного бюджету, позивачем проведений аналіз даних, наданих товариством у звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно звітів з ЄСВ середньооблікова кількість штатних працівників у ПП «Уманьрембуд 2» складає 13 та наявна інформація про працівників, за яких сплачено ЄСВ у розмірі меншому ніж 22 відсотки, а саме 8.41 відсотка, як передбачено пунктом 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» лише за 3 місяці 2021 року, а повідомлення про працевлаштування ОСОБА_1 до позивача не надходило. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб за відомостями органу доходів і зборів. Роботодавцю запропоновано надати звіт № 10-ПОІ за 2021 рік та підтвердити чи спростувати висновки Фонду шляхом надання документів про використання найманої праці, передбачені п. 12 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 (у редакції постанови КМУ від 05.06.2019 № 466).

Листом від 16.09.2022 року ПП «Уманьрембуд 2» повідомлено Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що на підприємстві у 2021 році працювала одна особа з інвалідністю: ОСОБА_2 та додано звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021, паспортні дані, довідку МСЕК, об`єднану звітність з ПДФО і ЄСВ.

Листом від 21.10.2022 № 1698/01-28 позивачем повідомляє ПП «Уманьрембуд 2» про не зарахування нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно здійснення нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, згідно розрахунку сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарської санкції становить 44011,54 грн та 8556,03 грн - пеня.

Оскільки ПП «Уманьрембуд 2», у визначені законом строки, адміністративно-господарські санкції та пеню не сплатило, Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано позов до суду у межах наданих повноважень.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у 2021 році, на підприємстві позивача фактично 3 місяці була працевлаштована (з відображенням у публічній звітності) особа з інвалідністю - ОСОБА_2 , з окладом 3800 грн. (а.с.18), так і за твердженням адвоката на прийнятого за наказом роботодавцем з 01.10.2021 працівника ОСОБА_1 , з окладом 6200 грн. без доказів підтвердження сплати ПДФО і ЄСВ, обґрунтованої відсутності протягом частини періоду 2021 року (півроку) у відповідача попиту на робочу силу, зважаючи на встановлені особливі умови протягом дії режиму воєнного стану до надання звітності форми №3-ПН (у т.ч. можливості перевірки актуальності даних за 1ДФ/ЄСВ відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам відповідними суб`єктами публічної адміністрації), тому з огляду на компетенцію адміністрування ЄСВ органами податкової служби та з урахуванням позиції ВС у справі №400/3957/21 у контексті повноважень органів Держпраці, суд дійшов висновку про передчасність і необґрунтованість позовних вимог, що не підтверджені належними і достатніми доказами, та відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі по тексту - Закон № 875-XII) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону №875-XII).

Так, частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПП «Уманьрембуд 2» є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), а додатковими інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99), ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання (95.22), ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (95.29), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням (46.73), діяльність у сфері архітектури (71.11), будівництво доріг і автострад (42.11), проте у звіті за 2021 зазначений лише КВЕД 41.20.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2021 році, на підприємстві були працевлаштовані:

- особа з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2 (відпрацьовано 3 місяці), який працював водієм-навантажувачем;

- особа з інвалідністю ІІІ групи - ОСОБА_1 - виконавець робіт (довідка МСЕК серії 12 ААБ №774659).

Згідно інформації з листа від 10.02.20023 року №01-15/58 Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості, протягом 2021 року, особи з інвалідністю, які перебували на обліку в Уманській філії Черкаського обласного центру зайнятості, шукали роботу за професіями електродиспетчер, технік, секретар, кухар, продавець непродовольчих товарів, фермер, муляр, лицювальник - плиточник, зварник арматурних сіток та каркасів, електрогазозварник, слюсар з механоскладальних робіт, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, верстатник деревообробних верстатів, швачка, оператор котельні, машиніст насосних установок, апаратник стерилізації, оператор швацького устаткування, водій автотранспортних засобів, тракторист - машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, приймальник товарів, укладальник - пакувальник, підсобний робітник, сторож, прибиральник службових приміщень, кухонний робітник, складач поїздів, робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, обліковець, тощо (а.с.110).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, що покладається на органи працевлаштування, які зазначені у ст. 18 Закону № 875.

Разом з тим, відповідно до листа Уманського міського центру зайнятості від 28.10.2022 року №04-15/618 зазначено, що ПП «Уманьрембуд 2», у 2021 році, до центру зайнятості не подано форму № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.50).

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Зазначене стало підставою для застосування Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ПП «Уманьрембуд 2», у 2021 році, адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю та нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося, діючим законодавством встановлюється обов`язковий для підприємств, у тому числі фізичних осіб-підприємців, норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами і фізичними особами-підприємцями адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не досліджено питання про вжиття ПП «Уманьрембуд 2», у 2021 році, усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як стверджує відповідач, протягом 2021 року, у ПП «Уманьрембуд 2» попит на робочу силу не виникав, звітність форми №3-ПН ним не подавалась, позаяк після звільнення з роботи особи з інвалідністю ОСОБА_2 , необхідності у прийнятті на роботу водія-навантажувача не було.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавець не ставить в залежність обов`язок створення робочого місця, тобто відкриття вакансії, та попит на робочу силу, як зазначає відповідач, оскільки обов`язок роботодавця передбачає виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до ст. 18 Закону №875-XII.

Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що посилання відповідача на особливості визначені Законом України «Про захист суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 № 2115 не заслуговують на увагу суду, в частині строку подання звітів форми № 3-ПН, з огляду на наступне.

Так, відповідно до абз.3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно з п. 4 ч. 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання п. 4 ч. третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладений обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно інформації, що міститься у звіті ПП «Уманьрембуд 2» про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік поданого позивачу: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу осіб становить 13 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 1 особа; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 - 1 особа.

Так, ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.09.2023 року зобов`язано ПП «Уманьрембуд 2» надати Шостому апеляційному адміністративному суду додаткові докази по справі, а саме:

- інформацію про нарахування і виплати заробітної плати з письмовими доказами відносно ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2021 року.

Листом від 11.10.2023 року представник позивача надав суду апеляційної інстанції додаткові докази, а саме: розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2021 року, та копії видаткових касових ордерів.

Тобто, ПП «Уманьрембуд 2» працевлаштовано ОСОБА_1 , між тим не надано суду апеляційної інстанції доказів про повідомлення податкової служби і допущено до роботи останнього.

Крім того, як вже зазначалося вище судом, наявність відкритої вакансії на підприємстві зобов`язує останнє повідомити про це органи працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до ст. 18 Закону №875-XII.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що наявний наказ про прийняття на роботу слугує підтвердженням легітимних очікувань як складової майнового права для працівника ОСОБА_1 щодо добросовісності, чесності як роботодавця так і правдивості звітності та відповідальності бухгалтера у нарахуванні та виплаті заробітної плати за виконану роботу у контексті реалізації конституційної гарантії.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено ч. 3 статті 18 Закону № 875, відповідно до якої суб`єкти господарювання, які працевлаштовують особу з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч. 3 статті 181 Закону № 875).

Разом з тим, з податкового розрахунку за 4 квартал 2021 року вбачається, що рядок 064 відомості про суми нарахованого доходу і утриманих ПДФО і ВЗ містять 3 додатки надані позивачем і не містять прізвища ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №316 Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії, між тим, відповідачем зазначене здійснено не було.

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ПП «Уманьрембуд 2» допущено порушення законодавства, не виконано обов`язки роботодавця в частині повідомлення податкової служби за місцем обліку, як платника ЄСВ, про прийняття на роботу працівника до початку роботи працівником, та не повідомлено відповідні контролюючі органи та органи Держпраці про працевлаштування інваліда ОСОБА_1 , після звільнення ОСОБА_2 , наявність вакантної посади, і як наслідок не подано відповідні звіти № 3-ПН та форми №10-ПОІ, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, відповідно до встановлених обставин справи та доказів, які містяться в матеріалів справи, ОСОБА_2 відпрацьовано на ПП «Уманьрембуд 2» 3 місяці у 2021 році, відповідно до відомостей про заробітну плату.

Згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 року зобов`язано Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надати Шостому апеляційному адміністративному суду додаткові докази по справі, а саме:

- пропорційний розрахунок ПП «Уманьрембуд 2» стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені, за період з 01.04.2021 року по 31.12.2021 року.

02.11.2023 року, на виконання вимог вищезазначеної ухвали Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначено наступний розрахунок, з урахуванням розміру середньомісячної заробітної плати, сума адміністративно-господарських санкції становить, за період з 01.04.2021 року по 31.12.2021 року - 7335,26 грн.*9 місяців/2 = 33 008,67 грн., сума пені - 6 417,63 грн., тобто загальний розмір 39 426,30 грн.

Таким чином, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що на підприємстві відповідача - ПП «Уманьрембуд 2» було відсутнє працевлаштування особи з інвалідністю, у період з 01.04.2021 по 31.12.2021 (9 місяців), а тому стягненню підлягає пропорційна сума адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 39 426,30 грн.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні, оскільки останній є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» про стягнення адміністративно-господарської санкції задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Уманьрембуд 2» (код ЄДРПОУ 41041022) 39 426,30 грн. (тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять шість грн. 30 коп.), з яких 33 008,67 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю, у 2021 році, та 6417,63 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р UA808999980313181230000023759.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 13.11.2023 року