Постанова

від 24.10.2023 по справі 910/8404/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8404/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника заявника Чадюк Л.В.,

ліквідатора боржника арбітражного керуючого Швачки С.В.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

Гапоненка Р.І.,

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.08.2023 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/8404/15-г

за заявою Приватного підприємства Студія "Євакс-біс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" (код 33145705)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

У липні 2022 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Швачка Сергій Васильович звернувся із заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 4140595,21 грн шляхом солідарного стягнення, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

В обґрунтування заявлених вимог, ліквідатор зазначив, що в ліквідаційній процедурі не було виявлено майнових активів боржника, за рахунок яких можливо задовольнити грошові вимоги кредиторів. Втім, ліквідатор виявив обставини, які свідчать про вчинення особами, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, вчинялися дії, спрямовані на умисне доведення боржника до банкрутства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Швачки С.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Судове рішення обґрунтоване тим, що ліквідатором не доведено належними та допустимими доказами обставини, які б свідчити про те, що учасник та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" ОСОБА_1 та голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення останніми до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс".

За відсутності зазначених доказів відсутня об`єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства/банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб`єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на будь-кого із зазначених ліквідатором боржника осіб субсидіарної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 15.09.2023 ліквідатор боржника звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути на користь боржника 4140595,21 грн солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення ліквідатор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, незясування обставин, що мають значення для справи.

За доводами ліквідатора, суд першої інстанції не з`ясував та не надав правової оцінки доводам ліквідатора щодо підстав для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників ТОВ "Ексліфтбудсервіс" ОСОБА_1 (генеральний директор) та ОСОБА_2 (голова ліквідаційної комісії), а також не прийнято та не надано оцінки доказам на підтвердження доведення боржника до банкрутства, а саме, Звіту за результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, проведений розпорядником майна боржника, а також Звіт про проведення фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ексліфтбудсервіс", складений аудитором ОСОБА_3 . При цьому, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , висновків щодо доведення товариства до банкрута, наведених у звітах не спростували. Також, за доводами ліквідатора, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проявили протиправну бездіяльність, спрямовану на приховування відомостей про реальний фінансовий стан та господарські операції боржника, оскільки не виконали як вимоги ліквідатора так і вимоги господарського суду щодо передання арбітражному керуючому документів фінансово-господарської діяльності товариства.

Позиції учасників справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відзиві не погодились з доводами та вимогами апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Ініціюючий кредитор подав відзив, в якому просив відмовити арбітражному керуючому в задоволенні апеляційної скарги про покладення субсидіарної відповідальності повністю, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 залишити без змін.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8404/15-г, розгляд справи призначено на 24.10.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, у зв`язку з перебування судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Копитова О.С., Пантелієнко В.О.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.04.2013 по 30.04.2013 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання ТОВ "Ексліфтбудсервіс" вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Імперіум плюс" та ПП "Інсайт плюс".

За результатами перевірки контролюючим органом було встановлено, що боржник занизив податок на прибуток на загальну суму 1340995 грн та податок на додану вартість на загальну суму 1129769 грн.

За результати перевірки 15.05.2013 був складений Акт перевірки №297/1-22-20-33145705.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 04.06.2013 прийняла податкове повідомлення-рішення №0006262220 про донарахування податку на прибуток на суму 1488786 грн та податкове повідомлення-рішення №0006252220 про донарахуванню податку на додану вартість на суму 1345099 грн.

Разом з тим, між ПП Студія "Євакс-біс" як позикодавцем та боржником (в особі генерального директора ОСОБА_1 ) як позичальником був укладений договір позики № 3 від 13.05.2013, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати боржнику в позику грошові кошти в сумі 520000 грн, а боржник зобов`язався повернути суму позики та проценти за користування позичковими коштами.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Гапоненко Роман і партнери" від 30.07.2013 у складі третейського судді Гапоненка Р.І. у справі № 37 було присуджено до стягнення з ТОВ "Ексліфтбудсервіс" на користь ПП Студія "Євакс-біс" борг за договором позики № 3 від 13.05.2013 в сумі 520000 грн, проценти в сумі 30000 грн, 1495,89 грн три відсотки річних, 20509,79 грн третейського збору.

В подальшому ПП Студія "Євакс-біс" отримало наказ на примусове виконання зазначеного рішення третейського суду.

28 жовтня 2013 року загальні збори учасників ТОВ "Ексліфтбудсервіс" (в особі одного учасника ОСОБА_1 ) прийняли рішення припинити ТОВ "Ексліфтбудсервіс" шляхом ліквідації та призначити головою ліквідаційної комісії товариства Гапоненка Романа Івановича.

Відомості про ліквідацію ТОВ "Ексліфтбудсервіс" та призначення головою ліквідаційної комісії товариства Гапоненка Р.І. 03.12.2013 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014 у справі № 826/19341/13-а відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Ексліфтбудсервіс" про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0006262220, 0006252220.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі № 826/19341/13-а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014 залишено без змін.

03 квітня 2015 року ПП Студія "Євакс-біс" звернулась у Господарський суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексліфтбудсервіс" у зв`язку із неспроможністю останнього сплатити борг, який виник на підставі договору позики № 3 від 13.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 відкрито провадження у справі про банкрутств ТОВ "Ексліфтбудсервіс"; визнано грошові вимоги ПП Студія "Євакс-біс" до боржника у розмірі 534005,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 визнано грошові вимоги ДПІ у Голосіївськомі районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ "Ексліфтбудсервіс" на суму 3570499,53 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Протягом ліквідаційної процедури, ліквідатор не виявив активів боржника, за рахунок яких можливо погасити грошові вимоги кредиторів.

Під час процедури розпорядження майном боржника та у ліквідаційній процедурі було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, за результатами якого встановлені ознаки доведення товариства до банкрутства.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Швачка Сергій Васильович звернувся в господарський суд із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників ТОВ "Ексліфтбудсервіс" ОСОБА_1 (генеральний директор) та ОСОБА_2 (голова ліквідаційної комісії) за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства.

Основними підставами для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 (генеральний директор) та ОСОБА_2 (голова ліквідаційної комісії), ліквідатор послався на наступні обставини.

Генеральний директор ТОВ "Ексліфтбудсервіс" ОСОБА_1 уклав договір позики № 3 від 13.05.2013 з перевищенням повноважень, на вкрай невигідних для товариства умовах та з метою неповернення позики при наявності у товариства для цього грошових коштів, що в подальшому стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексліфтбудсервіс".

Безпідставне перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "Ексліфтбудсервіс" (виведення активів) на рахунки суб`єктів господарської діяльності, керівником та засновником яких був голова ліквідаційної комісії ТОВ "Ексліфтбудсервіс" ОСОБА_2 .

Не вжиття керівниками боржника заходів щодо повернення коштів, які були безпідставно перераховані з рахунків ТОВ "Ексліфтбудсервіс" на рахунки ТОВ "Імперіум плюс" та ПП "Інсайт плюс", оскільки безтоварність операцій встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 826/19341/13-а.

Встановлені за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ексліфтбудсервіс" ознаки доведення товариства до банкрутства.

Не виконання ОСОБА_1 вимог ліквідатора та господарського суду щодо надання документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ексліфтбудсервіс".

Щодо договору позики.

Як було встановлено вище, договір позики № 3 від 13.05.2013 на суму 520000 грн був укладений після проведення податкової перевірки боржника, за результатами якої були донараховані податкові зобов`язання на загальну суму 3570499,53 грн.

За результатами аналізу банківських первинних документів (виписок) ліквідатор встановив, що грошові кошти в сумі 520000 грн за договором позики від 13.05.2013 від позикодавця на рахунки боржника не надходили. При цьому, за період з 13.05.2013 по 13.06.2013 (строк позики) боржник від контрагентів отримав від провадження підприємницької діяльності дохід в сумі 506119,82 грн. Станом на 25.06.2013 залишок грошових коштів на банківському рахунку боржника складав 1332630 грн. Всього за період з 13.05.2013 по 26.06.2014 боржник отримав на власний рахунок у банку грошові кошти в сумі 4286799,17 грн. При цьому, будь-які платежі на користь позикодавця за договором позики № 3 від 13.05.2013 боржник не здійснював.

Заборгованість за договором позики № 3 від 13.05.2013 стала підставою для прийняття рішення засновником ( ОСОБА_1 ) про ліквідацію товариства, а згодом і підставою для звернення ініціюючого кредитора у господарський суд із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, належить дійти висновку, що укладений боржником договір позики № 3 від 13.05.2013 має ознаки фраудаторного правочину, тобто такий, що укладений на шкоду кредитору (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), укладався задля створення штучної заборгованості перед ініціюючим кредитором, оскільки як було зазначено вище, боржник не отримував від позикодавця грошових коштів у обумовленому договорі розмірі та не вчиняв жодних дій з її погашення чи оспорення. При цьому, заборгованість за договором була стягнута шляхом звернення у третейський суд, а рішення третейського суду про стягнення боргу прийнято третейським суддею Гапоненком Р.І., якого в подальшому було призначено головою ліквідаційної комісії боржника.

Ліквідатор також встановив, що колишні керівники боржника здійснювали виведення активів боржника у вигляді грошових коштів на користь третіх осіб.

Так, протягом перебування ОСОБА_1 на посаді генерального директора, з рахунків боржника було безпідставно (шляхом здійснення безтоварних операцій) перераховано на користь ПП "Інсайт плюс" грошові кошти в сумі 461701 грн та на користь ТОВ "Імперіум плюс" та грошові кошти у сумі 233796,78 грн, що підтверджено судовими рішеннями у адміністративній справі № 826/19341/13-г.

Також, після прийняття рішення про добровільну ліквідацію боржника та призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 у період з 04.11.2013 по 15.11.2013 з рахунків боржника були перераховані грошові кошти на користь юридичних осіб, що пов`язані із ОСОБА_2 (був керівником та засновником), а саме на користь ОСОБА_5 і партнери (185880 грн, 70600 грн як членські внески), на користь ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (6000 грн як оплата за юридичні послуги), на користь ТОВ "Аудиторська компанія "Гапонеко Роман і партнери" (3500 грн як оплата за бухгалтерські послуги).

При цьому, будь-яких первинних документів, які б були підставою для здійснення вказаних операцій ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 суду не подав.

Також, вказаними особами не надано будь-яких доказів на підтвердження вжиття заходів із повернення безпідставно перерахованих грошових коштів на користь ПП "Інсайт плюс" та ТОВ "Імперіум плюс", що було як в обов`язках директора Корзуна В.В. щодо збереження активів товариства так і голови ліквідаційної комісії Гапоненка Р.І. щодо формування ліквідаційної маси товариства та розрахунків із кредиторами, зокрема із ПП Студія "Євакс-біс".

Відповідно до положень частини першої статті 62 КУзПБ до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання.

За статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Таким чином, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні статті 62 КУзПБ є зменшення ліквідаційної маси.

Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, у постанові від 09.12.2021 у справі № 916/313/20.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, в тому рахунку (але не виключно), звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

У даній справі було проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника, за результатами якого аудитором ОСОБА_3 був складений Звіт про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Ексліфтбудсервіс", який містить висновки, що укладання договору позики № 3 від 13.05.2013 і невиконання його умов призвело до банкрутства підприємства; в діях керівництва підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто ознаки доведення до банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростували висновків наведеного вище звіту, відповідні докази суду не надали, зокрема, не передали арбітражному керуючому або не надали суду первинної документації боржника, яка засвідчувала б підставність здійснення операцій з перерахування грошових коштів на користь третіх осіб, вжиття заходів із повернення активів у володіння боржника тощо. При цьому, матеріали справи містять відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично ухилялись від передання документації ліквідатору арбітражному керуючому Швачці С.В., про що свідчать ухвала Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 про задоволення клопотання ліквідатора щодо витребування документації боржника, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2015, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2019, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.08.2020.

Таким чином, належить погодитись із доводами ліквідатора, що бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з передачі документації боржника свідчить про приховування відомостей про реальний фінансовий стан та господарські операції боржника.

Позаяк, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з укладення договору позики свідчать про формування штучної (фіктивної) заборгованості з метою в подальшому створення передумов та підстав для ліквідації боржника через судові процедури банкрутства, за умов існування непогашених податкових зобов`язань у значному розмірі, дії з виведення активів боржника на корись третіх осіб за відсутності підстав (без складання відповідних первинних документів) та ненадання ліквідатору та суду первинної документації боржника з метою приховування дійсного фінансового стану товариства-боржника свідчать про доведення боржника до банкрутства та визнаються колегією суддів як підстави для покладення на зазначених осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Визначення розміру субсидіарної відповідальності урегульовано приписами абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ.

За змістом наведеної норми розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

Тлумачення цієї норми свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.

Отже, така законодавча конструкція визначає субсидіарну відповідальність в якості санкції за недобросовісні і нерозумні дії та спрямована на стимулювання добросовісності дій боржника та присікання протиправних дій зі сторони засновників, керівника боржника, інших осіб з метою захисту інтересів кредиторів і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.

Протягом ліквідаційної процедури ліквідатор не сформував ліквідаційну масу у зв`язку з відсутністю будь-яких активів.

Розмір заборгованості перед кредиторами становить 4140595, 21 грн, а відтак підлягає стягненню в повному обсязі солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як з осіб винних у доведенні боржника до банкрутства.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції не з`ясував дійсні обставини справи, не надав належної оцінки доводам ліквідатора, не звернув уваги не відсутність доказів добросовісності, тобто на спростування презумпції вини осіб, які притягуються до відповідальності, що призвело до помилкового та необґрунтованого рішення про відхилення заяви ліквідатора.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, належить погодитись з доводами апеляційної скарги про помилковість ухвали суду першої інстанції, оскільки постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та при нез`ясуванні дійсних обставин справи в їх сукупності.

Нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є беззаперечними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

При апеляційному розгляді справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим вона підлягає до задоволення, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у даній справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви ліквідатора.

Судові витрати.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у справі № 910/8404/15-г скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексліфтбудсервіс" (ідентифікаційний код 33145705, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Лілії Лобанової, 3-А) 4140595 (чотири мільйони сто сорок тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 21 коп. та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

О.С. Копитова