Постанова

від 01.11.2023 по справі 908/2207/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2207/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

від позивача: Косатий Д.А., представник;

від відповідача: Балика П.О., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 (повне рішення складено 17.04.2023, суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/2207/22

за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецнафта-Сервіс", м. Запоріжжя

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 50,93 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 955398123101, що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Торговельна компанія "Спецнафта-Сервіс" перед АТ "Таскомбанк" за генеральним договором про надання банківських послуг №НК 1324 від 22.02.2017 в сумі 1 318 717,30 грн., з яких 942 490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376 226,47 грн. пеня, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2017 між АТ ТАСКОМБАНК (Кредитор) та ТОВ Торговельна компанія Спецнафта-Сервіс (Позичальник) укладено генеральний договір про надання банківських послуг №НК 1324 з усіма супутніми змінами та доповненнями. Додатковими угодами змінювався розмір кредитного ліміту. З метою виконання взятого на себе Позичальником грошового зобов`язання, 22.02.2017 між Публічним акціонерним товариством ТАСКОМБАНК (Іпотекодержатель) та фізичною особою резидентом України ОСОБА_1 , що є майновим поручителем, згідно з Законом України Про іпотеку (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. та зареєстровано в реєстрі за №286. Враховуючи невиконання умов кредитного договору позичальником в лютому 2020 року АТ ТАСКОМБАНК звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ ТК Спецнафта-Сервіс, ОСОБА_2 , ТОВ Спецнафта Трейд про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.10.2020 у справі № 908/214/20 позов задоволено частково, стягнуто на користь Банку заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.02.2017 у розмірі 2 084 099,16 грн. з яких 1 494 698,15 грн. основний борг, 213 174,54 грн. відсотки, 376 226,47 грн. пеня, вирішено питання щодо судових витрат. Рішення набрало законної сили. За час після набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості було частково погашено заборгованість за кредитним договором на суму 765 209,09 грн., що підтверджується виписками по всім позичковим рахункам боржника. Таким чином, залишок заборгованості за кредитним договором (розмір якої визначений рішенням суду) станом на дату подачі позовної заяви до суду складає 1 318 717,30 грн., з яких: 942 490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376226,47 грн. пеня. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 34 Закону України Про іпотеку, позивач просить суд звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 50,93 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 955398123101, що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ Торговельна компанія Спецнафта-Сервіс перед АТ ТАСКОМБАНК за генеральним договором про надання банківських послуг №НК 1324 від 22.02.2017 в сумі 1 318 717,30 грн., з яких: 942490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376 226,47 грн. пеня, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 у справі №908/2207/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 у справі №908/2207/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно застосував наслідки пропуску позовної давності та не визнав причини такого пропуску поважними.

Зазначає, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2020 відкрито провадження у справі № 336/774/20.

Провадження у справі тривало більше 2 років ( в т.ч. зупинялась в зв`язку з подачею позову про визнання договору іпотеки недійсним, який залишено без розгляду).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2022 провадження у справі закрито та роз`яснено АТ ТАСКОМБАНК, що розгляд зазначеного спору підлягає в порядку господарського судочинства

Отже, вчинення передбачених законом дій, виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо.

Окрім того, суд ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».ТАСКОМБАНК

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Такий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 199/782/21 та від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22)

Згідно з приписами Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Таким чином, зазначені правила продовження строків позовної давності стосуються і учасників господарських правовідносин.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Зазначає, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

01.11.2018 сталася подія (факт) - невиконання зобов`язання за Кредитним договором (виникнення простроченої заборгованості) та внаслідок цієї події (факту), яка свідчить про порушення прав Банка (Іпотекодержателя), і на підставі пункту 3.4 розділу 3 Договору іпотеки у Банка 02.11.2018 (наступного дня після настання події) виникло право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки (Квартиру), тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Трирічний строк позовної давності, на протязі якого Банк мав можливість реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки (Квартиру), почав свій перебіг 02.11.2018 та закінчив свій сплив 02.11.2021.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не був позбавлений права та можливості вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами і в межах Цивільного процесуального кодексу України подати відповідну заяву про відмову від позову та в подальшому звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 11.05.2023 для розгляду справи №908/2207/22 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Таскомбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 у справі №908/2207/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 05.09.2023.

Ухвалою суду від 15.06.2023 постановлено судове засідання, призначене на 05.09.2023 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Таскомбанк" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

04.09.2023 з заявою про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції також звернувся відповідач.

Розпорядженнями керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 зазначеною колегією справу №908/2207/22 прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 01.11.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Публічним акціонерним товариством Таскомбанк, правонаступником якого є Акціонерне товариство Таскомбанк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецнафта-Сервіс (позичальник) укладено генеральний договір про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.02.2017 (генеральний договір).

Згідно п.2 ч.1 генерального договору, на умовах даного генерального договору про надання банківських послуг банк має право надавати позичальнику банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується сплачувати кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти та комісії у розмірі та у порядку, визначених цим договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством, зокрема, відповідно до наступного: генеральний ліміт 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.);

генеральний строк з 22.02.2017 по 21.02.2020 включно;

процентна ставка визначається у відповідному додатку щодо надання банківської послуги; у будь-якому випадку розмір процентної ставки (максимальний розмір збільшення щодо змінюваної процентної ставки) незалежно від її типу (змінювана процентна ставка або фіксована процентна ставка) не може перевищувати 100% річних; процента ставка фіксована;

строк сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, до дати спливу терміну користування відповідною банківською послугою та повернення в повному обсязі кредитних коштів за цим договором.

Пунктом 1.1 частини 2 генерального договору передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику банківські послуги (кредит) в залежності від їх типу шляхом:

- перерахування коштів з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку (для інших кредитів, ніж овердрафт, акредитив, гарантія);

- проведення платежу з рахунку для надання овердрафту понад фактичний (кредитовий) залишок на ньому (овердрафт);

- відкриття акредитивів, надання гарантій;

- перерахування коштів з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на рахунок для надання спеціального кредиту з наступним договірним списанням на відповідний рахунок покриття за акредитивом, що відкритий за цим договором;

- перерахування коштів з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на рахунок для надання спеціального кредиту з наступним договірним списанням на відповідний рахунок покриття за гарантією, що відкритий за цим договором.

За умовами п. 1.2 частини 2 генерального договору надання кредиту здійснюється:

- в межах генерального строку, та

- в межах відповідних лімітів банківських послуг, та

- не пізніше відповідних термінів користування банківськими послугами, та

- з урахуванням графіків зміни розміру ліміту відповідної банківської послуги (за наявності таких) (далі Графіки), та

- за умови надання позичальником передбачених цим договором документів для одержання кредиту, та

- за умови виконання позичальником попередніх умов, визначених у розділі 4 частини №2 цього договору та відповідних додатках до цього договору, за виключенням спеціального кредиту, який банк має право (але не зобов`язаний) надати при наявності невиконаних таких попередніх умов або інших порушень договору.

Розмір ліміту відповідної банківської послуги змінюється відповідно до графіку (за наявності), що наводиться за необхідності у відповідному додатку та є невід`ємною частиною цього договору.

Позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за банківськими послугами не пізніше відповідних термінів користування банківськими послугами з урахуванням відповідних графіків та особливостей погашення кредиту, що вказується за необхідності у відповідному додатку.

Пунктом 1.5 частини 2 генерального договору сторони погодили, що надання траншу, кредитної лінії/разового кредиту (окрім спеціального кредиту) здійснюється на підставі заявки на видачу кредиту, наданої позичальником, у тому числі засобами комплексу електронного банкінгу. Заявка на видачу кредиту повинна бути надана у формі або близько до форми наведеної в додатку № 2 до цього договору, не менше, ніж за 3 робочі дні до запланованої позичальником дати отримання траншу кредитної лінії/разового кредиту. Датою надання траншу кредитної лінії/разового кредиту є дата перерахування відповідної суми коштів з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

05.09.2017 сторони уклали договір № 1 про внесення змін та доповнень до генерального договору, яким збільшено генеральний ліміт до 2 000 000,00 грн., який надається на строк з 22.02.2017 по 21.02.2020.

Договором № 2 від 04.10.2018 про внесення змін та доповнень до генерального договору сторони збільшили генеральний ліміт до 3 900 000,00 грн., який надається на строк з 22.02.2017 по 21.02.2020.

У звґязку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, в лютому 2020 АТ ТАСКОМБАНК звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ ТК Спецнафта-Сервіс, ОСОБА_2 , ТОВ Спецнафта Трейд про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.10.2020 у справі № 908/214/20 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецнафта Сервіс, фізичної особи ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Спецнафта Трейд на користь Акціонерного товариства Таксомбанк заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.02.2017 у розмірі 2 084 099,16 з яких: 1 494 698,15 грн. основний борг, 213 174,54 грн. заборгованість по відсотках, 376 226,47 грн. пеня на суму заборгованості та відсотків за період з 16.07.2019 по 16.01.2020, судовий збір у розмірі 31 261,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що: Як вбачається з виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецнафта-Сервіс, за період з 04.10.2018 по 22.01.2020, згідно кредитної угоди № НК 1324 від 04.10.2018 банк перерахував позичальнику 08.10.2018 кредитні кошти в сумі 1 895 919,33 грн.

Відповідно до цієї ж виписки перенесено на прострочену заборгованість 01.11.2018 суму 25 919,33 грн., 03.12.2018 суму 30 000,00 грн., 04.01.2019 суму 30 000,00 грн., 01.02.2019 суму 30 000,00 грн., 01.03.2019 суму 30 000,00 грн., 01.04.2019 суму 30 000,00 грн., 03.05.2019 суму 30 000,00 грн., 03.06.2019 суму 30 000,00 грн.

Пунктом 5.1.11 частини 2 генерального договору передбачено обов`язок позичальника достроково повернути заборгованість за кредитом та сплатити проценти та інші належні до сплати платежі за користування ним на письмову вимогу банку та у строк, зазначений в такій вимозі, у випадках, передбачених цим договором та/або діючими договорами забезпечення, чинним законодавством України. При цьому, у випадку, якщо згідно з умовами цього договору або отриманої від банку вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення боргових зобов`язань, сторони домовились, що дата повернення заборгованості за кредитом, зазначена в п. 2.1 частини 2 цього договору, за домовленістю сторін, вважається перенесеною та такою, що змінена на дату чи строк, що зазначений у письмовій вимозі банку про дострокове погашення чи настає в інших випадках, передбачених цим договором.

24.12.2019 банк звернувся до позичальника та поручителів з повідомленням-вимогою вих. № 27237/70 від 24.12.2019, № 27234/70 від 24.12.2019 та № 27232/70 від 24.12.2019 про дострокове повернення кредиту, а саме:

- простроченого боргу в сумі 1 894 698,15 грн.;

- простроченої заборгованості за процентами в сумі 296 126,43 грн.;

- пені в сумі 397 649,33 грн.;

- простроченої заборгованості за процентами (на прострочену частину кредиту) в сумі 215 734,45 грн.;

- процентів на прострочену частину кредиту в сумі 27 630,99 грн.

Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень № 16 від 24.12.2019 кореспонденцію відправлено позичальнику ТОВ ТД Спецнафтасервіс на адресу: вул. Іванова, буд. 85/23, м. Запоріжжя, 69068 та поручителям ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_3 ; ТОВ Спецнафта Трейд на адресу: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 85, кв. 23, що відповідає відомостям про місцезнаходження даних осіб, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2020.

Позичальник та поручителі у встановлений строк вимог банку не виконали.

На підставі вказаних обставин банк звернувся з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1324 в розмірі 2 424 697,42 грн.: з яких 1 494 698,15 грн. основний борг; 375 700,27 грн. заборгованість по відсоткам; 554 299,00 грн. пеня на суму простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після набрання законної сили зазначеним рішенням суду про стягнення заборгованості, позичальником було частково погашено заборгованість за кредитним договором на загальну суму 765 209,09 грн., а саме: 12.07.2021 - 768,27 грн., 05.08.2021 - 755 209,09 грн., 03.09.2021 - 835,92 грн., 25.11.2021 - 2 678,45 грн., 24.12.2021 - 2 102 грн., 31.05.2022 - 2 822,13 грн., 24.06.2022 966,00 грн., що підтверджується виписками по всім позичковим рахункам ТОВ ТК Спецнафта-Сервіс та довідкою заборгованості АТ ТАСКОМБАНК від 29.03.2023.

Залишок заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.12.2017 (розмір якої визначений рішенням суду) станом на дату подання Акціонерним товариством ТАСКОМБАНК позову у справі 908/2207/22 складає 1 318 717,30 грн., з яких: 942 490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376 226,47 грн. пеня.

Судом встановлено, що ТОВ ТК Спецнафта-Сервіс не надано належних та допустимих доказів повного погашення заборгованості згідно генерального договору про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.12.2017.

З метою виконання взятого на себе ТОВ Торгова компанія Спецнафта-Сервіс грошового зобов`язання на підставі генерального договору про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.02.2017, між АТ ТАСКОМБАНК та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) 22.02.2017 укладено договір іпотеки згідно якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку Іпотекодержателю АТ ТАСКОМБАНК належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру загальною площею 50,93 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 955398123101.

Згідно п. 3.4 розділу 3 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право: звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання позичальником будь-яких зобов`язань за Кредитним договором, реалізувати його і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі включаючи основну суму боргу та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов Кредитного договору, проценти за користування кредитом та комісії, неустойку та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з кредитного договору, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та вартість послуг незалежного експерта суб`єкта оціночної діяльності, інші витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки; та/або вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору, в разі настання будь-якої або всіх наступних обставин, зазначених нижче:

- якщо у момент настання строку виконання Позичальником будь-якого із зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, в тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені Кредитним договором строки суми Кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум комісій, неустойки, пені, штрафу, що передбачені Кредитним договором;

- у разі невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання Кредитного договору, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору.

Згідно з п.3.7. договору іпотеки, Іпотекодержатель має право: на підставі, визначених в п.3.4. цього договору, вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно з цим договором та законодавством України.

Судом встановлено, що у ТОВ ТК Спецнафта-Сервіс за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1324 від 22.12.2017, перед АТ ТАСКОМБАНК існує заборгованість в загальній сумі 1 318 717,30 грн., яка Позичальником не погашена.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 кодексу України (525, 526 Господарського Цивільного кодексу України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом; іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України Про іпотеку, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 ЦК України

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 35 Закону України Про іпотеку, у разі порушення основного зобов`язання, Іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцю - майновому поручителю письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення у випадку невиконання цієї вимоги.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно статті 39 Закону України Про іпотеку, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, а також заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідач не заперечує, щодо існування часткового невиконання зобов`язань за Кредитним договором

На підставі викладеного господарський суд дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 є обґрунтованими.

В цій частині апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що трирічний строк позовної давності, протягом якого Банк мав можливість реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, почав свій перебіг 02.11.2018 та сплив 02.11.2021.

Отже, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності щодо заявлення позовної вимоги про звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 50,93 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 955398123101, що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ Торговельна компанія Спецнафта-Сервіс перед АТ ТАСКОМБАНК за генеральним договором про надання банківських послуг №НК 1324 від 22.02.2017 в сумі 1 318 717,30 грн., з яких: 942490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376 226,47 грн. пеня, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 цього кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності пов`язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

01.11.2018 сталася подія (факт) - невиконання зобов`язання за Кредитним договором (виникнення простроченої заборгованості) та внаслідок цієї події (факту), яка свідчить про порушення прав Банка (Іпотекодержателя), і на підставі пункту 3.4 розділу 3 Договору іпотеки від 22.02.2017 у позивача 02.11.2018 виникло право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, закінчення трирічного строку позовної давності мало відбутися 02.11.2021.

В той же час, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин, який скасовано лише 1 липня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З позовом до суду позивач звернувся 31.10.2022.

Таким чином, заява відповідача про сплив строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки строки загальної та спеціальної позовної давності, встановлені ст. ст. 257-259 ЦК України не сплили, так як продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ до відповідача: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецнафта-Сервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 у справі №908/2207/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 у справі №908/2207/22 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ до відповідача: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецнафта-Сервіс", про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 50,93 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 955398123101, що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ Торговельна компанія Спецнафта-Сервіс перед AT ТАСКОМБАНК за генеральним договором про надання банківських послуг №НК 1324 від 22.02.2017 в сумі 1 318 717,3 грн., з яких: 942 490,83 грн. заборгованість за кредитом та 376 226,47 грн. пеня, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" 19780,76 грн. судового збору за подачу позову та 29 761,14 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.11.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков