Постанова

від 14.11.2023 по справі 182/2250/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7194/23 Справа № 182/2250/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 182/2250/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Шумило І.В.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс»

відповідач Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2023 року, яка постановлена суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» звернулось до суду з позовом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2023 року у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду, оскільки між сторонами по справі відсутні як господарські правовідносини, так і спір про право, який виник з таких правовідносин, тому спір у даній справі має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» - Яремчук Л.В. в режимі відеоконференції, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, 15 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» звернулось до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з корпоративних правовідносин, тому, у відповідності до ст. 20 ГПК України, є підвідомчим господарському суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідностатті 124 Конституції України,правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом, включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до частини першоїстаті 19 ЦПК України,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно пунктів третього, четвертого частини першоїстатті 20 ГПК України,господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Зі змісту позовних вимог вбачається, щопозивач звернувся за захистом своїх немайнових прав, якюридична особа, з позовом до відповідача про визнання права власності на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові будівлі: гараж та пункт технічного обслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; будку вагову, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю: критий тік та майданчик для відкритого зберігання зерна що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З дати набрання чинностіГПК Українив редакціїЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним таГосподарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України.

У даній справі у спорі про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України між сторонами відсутні як господарські правовідносини, так і спір про право, який виник з таких правовідносин.

Аналіз змісту позовних вимог про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України, свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист немайнових прав, при цьому між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

Відповідно до стаття 13 ЦПК України, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі це право, яке належить позивачу. Відповідно до статті 89, 263, 264 ЦПК України, установлення обґрунтованості позову це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішенняцивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Колегія суддівприходить довисновку,що оскількиміж позивачемта відповідачем,як суб`єктамигосподарювання,відсутні якгосподарські правовідносини,так іспір проправо,який виникз такихправовідносин,даний спірпотрібно розглядатив порядкуцивільного судочинства,оскільки спір,що виник між сторонами про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України, де сторонами є юридичні особи, за суб`єктним складом є господарським, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.

Зазначений висновокузгоджується зправовою позицією,викладеною вПостанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 607/6092/18, провадження № 14-483цс18.

Відповідно дост. 129 Конституції України, основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що заслуговують на увагу, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням матеріалів справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2023 року скасувати.

Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно направити до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: