Рішення

від 10.11.2023 по справі 933/602/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 933/602/23

Провадження № 2/933/89/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

представника позивача - Байгуша О.Ю. (у режимі ВКЗ)

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Музиканта В.С. (у режимі ВКЗ)

секретаря судового засідання - Осадчої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації іншого речового права, -

В С Т А Н О В И В:

07.09.2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

08.09.2023 року судом отримана інформація щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою судді від 11.09.2023 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено на 09 жовтня 2023 року та в подальшому відкладено на 24 жовтня 2023 року за клопотанням представника відповідача.

В обґрунтуванняпозовних вимогпредставник позивачазазначив,що 19червня 2023року позивач- ОСОБА_3 напідставі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомотримав успадщину земельнуділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,9883 га, кадастровий номер 420387000:01:000:0088, розташовану на території Веселогірської сільради Олександрівського району Донецької області, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 , через свого представника ОСОБА_5 , 25.09.2017 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_1 . Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2018 року за № 24675765.

Пунктом 13.5 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також смерті орендаря, реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору.

На виконання вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 148-1 ЗК України та п. 12.5-12.7 вказаного договору, позивач листом від 07.07.2023 року повідомив відповідача про зміну власника земельної ділянки, який отримано ОСОБА_1 особисто під підпис. Крім того, у вказаному листі - повідомленні позивач просив здійснити виплати за 2017-2022 роки несплаченої орендної плати. На що, на адресу позивача, відповідачем надіслано відповідь від 05.08.2023 року, що орендна плата буде виплачена після перевірки наданих позивачем документів щодо права власності на земельну ділянку. Після чого позивач неодноразово намагався зателефонувати відповідачу, але останній на телефонні дзвінки не відповідав.

Пунктом 4.1 договору орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 161819,48грн., у грошовій формі готівкою.

Згідно п. 4.2 договору орендна плата сплачується у національній валюті України.

За п. 4.3 договору, за заявою орендодавця та згодою орендар орендна плата може сплачуватися у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на особистий (картковий рахунок орендодавця. Для отримання орендної плати у безготівковій формі орендодавець повинен зазначити в заяві всі необхідні реквізити для безготівкового перерахунку коштів.

У пункті 4.5. договору зазначено, що видача коштів, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними відомостями, актами, розписками тощо.

У пункті 4.5. договору зазначено, що орендна плата вноситься у наступні строки: - у грошовій формі - з 1 грудня поточного року по 31 травня наступного року; - у натуральній формі - З 1 вересня по 31 жовтня поточного року.

У пункті 9.1. договору зазначено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті 14.1. договору зазначено, що за не виконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань за договором, відповідачем на момент звернення до суду оренда плата за користування земельною ділянкою у встановлені строки, а саме за 2017-2022 роки, так і не виплачена.

Спадкоємець має право вимагати сплату орендних платежів з моменту відкриття спадщини. При цьому орендні платежі, які орендар мав сплатити орендодавцю, за попередні періоди (до дня його смерті), на підставі положень статті 1218 ЦК України, включаються до спадкової маси та підлягають сплаті спадкоємцеві. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти в загальному розмірі 19418 грн. 36 коп., що складається з орендної плати за 2020-2023 роки (161819,48 X 3% - 4854,59 Х 4)=19418 грн. 36 коп.

Крім того,метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. На підставі викладено просить розірвати договір оренди земельної ділянки,укладений 25.09.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати 19418,36 грн. та судові витрати 13220 грн., що складаються з витрат на правничу допомогу 10000 грн. та сплату судового збору 3220,8 грн.

19.09.2023 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що 06.09.2023 року на банківський рахунок позивача від відповідача надійшли кошти у розмірі 3907,93 грн., а саме орендна плата за 2022 рік. У зв`язку з чим, з урахуванням виплаченої відповідачем орендної плати за 2022 р. з нього слід стягнути грошові кошти в загальному розмірі 14563 грн. 77 коп., що складаються з орендної плати за 2020, 2021, 2023 роки (161819,48 X 3% - 4854,59 X 3 =14563,77). В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

06.10.2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з таких підстав. Позивач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку 19 червня 2023 року, а отже, саме з цього часу у позивача виникло право вимагати у відповідача сплату орендної плати, тобто, з моменту отримання ним спадщини. Свій обов`язок щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки, визначений ст. 148-1 ЗК України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач виконав та після перевірки ОСОБА_1 поданих до нього відомостей про зміну власника земельної ділянки було перераховано на заявлені банківські реквізити позивача орендну плату за 2022 рік. Крім того, у 2020 та 2021 роках власник земельної ділянки - ОСОБА_4 отримував орендну плату у формі пшениці по 1200 кг (за кожний рік), що підтверджується відповідними накладними. Поряд із цим відповідач прийняв для себе рішення повторно сплатити орендну плату за 2020-2021 роки за земельну ділянку на рахунок позивача з метою уникнення подібних спірних ситуацій. Отже, така обов`язкова вимога для розірвання договору як систематичність (два та більше рази) несплати орендної плати відсутня, оскільки термін сплати орендної плати становить до 01 грудня поточного року, право власності на земельну ділянку набув 19 червня 2023 року, через що новому власнику земельної ділянки було нарахована і виплачена орендна плата за 2022 рік. У той час, як за 2023 рік термін виплати орендної, що настане першого грудня ще не настав. Підсумовуючи вказане, враховуючи визначений договором оренди строк виплати орендної плати, станом на час звернення до суду, заборгованість за договором оренди земельної ділянки відсутня, отже. і відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відзив подано у встановлені законом строки. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 20.09.2023 року (а.с.66), відзив сформовано в системі «Електронний суд» 05.10.2023 року.

09.10.2023року досуду надійшлавідповідь навідзив,в якійпредставник позивачазазначає,що доводита запереченнявикладені увідзиві напозовну заявупредставником відповідача ОСОБА_1 є безпідставними,необґрунтованими татакими,що суперечатьфактичним обставинамсправи,з оглядуна щовони маютьбути відхиленісудом привинесені рішенняпо сутіданої справи. Підставою длярозірвання договоруоренди тастягнення орендноїплати неє несплатаорендної платиза 2020-2023роки,як проте зазначаєу відповідіна відзивпредставник відповідачаз оглядуна таке.Позивачем ОСОБА_3 листом від07.07.2023року,було повідомленовідповідача ОСОБА_1 про змінувласника зазначеноївище земельноїділянки.Крім,того увказаному листі-повідомленніпозивач середіншого просивздійснити виплатиза 2017-2022роки несплаченоїорендної платиза користуванняземельною ділянкою,а уразі отриманняза життя- ОСОБА_4 орендноїплати забудь-якіроки,надати відомості,акти,розписки тощо,де стоїтьвласноручний підпис ОСОБА_4 ,про їїотримання (копіялиста-повідомленнявід 07.07.2023р.знаходиться уматеріалах справи). Оскільки, строк позовної давності щодо стягнення заборгованість з орендної плати за 2017-2019 роки сплинув, тому позивач і не просив стягувати її за вказані роки. Тобто твердження представника відповідача про те, що звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою послугувала саме не виплата орендної плати за 2020 - 2023 роки, є помилковими. Відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати, але до сьогодні належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів про те, що ним виконувалися взяті на себе зобов`язання за договором оренди земельної ділянки щодо вчасної сплати орендної плати за 2017-2021 роки до суду надано не було. Представник позивача також вважає, що доводи представника відповідача щодо виникнення у позивача права вимоги у відповідача сплати орендної плати з моменту отримання ним спадщини є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, оскільки спадкоємець має право вимагати сплату орендних платежів з моменту відкриття спадщини. При цьому орендні платежі, які орендар мав сплатити орендодавцю, за попередні періоди (до дня його смерті) на підставі положень статті 1218 ЦК України включаються до спадкової маси та підлягають сплаті спадкоємцеві. Позивач має право вимагати сплату оренди і за попередні роки в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України. Стосовно доводів представника відповідача про те, що у 2020- 2021рр. власник земельної ділянки - ОСОБА_4 начебто отримував орендну плату у формі пшениці в кількості 1200 кг (за кожний рік), з наданням на підтвердження цього відповідних накладних, представник позивача зазначає, що вони є також необґрунтованими. Так, зі змісту наданих накладних неможливо встановити коли саме була отримана сільськогосподарська продукція. Крім, того при огляді вказаних накладних позивач пояснив, що підпис у них виконаний не його батьком - ОСОБА_4 та взагалі його батько ніякої пшениці в рахунок орендної плати починаючи з моменту укладені договору оренди земельної ділянки, а саме з 2017 по 2021 роки не отримував. При порівнянні підписів, що містяться у наданих відповідачем накладних і наявних у позивача документів, де стоять підписи зроблені ОСОБА_4 за життя вбачається, що вони відрізняються, а тому підписи у вищевказаних накладних, а саме у графі прийняв зроблені ні ОСОБА_4 , а іншою особою. Також, відповідачем не надано доказів про те, що видана ним начебто продукція у 2020-2021 роках в натуральній формі відповідає грошовому еквіваленту встановленого розміру орендної плати у пункті 4.1. договору оренди земельної ділянки від 25.09.2017 року. Крім, того перерахована 02.10.2023 року орендна плата за 2020-2021 року у розмірі 7815 грн. 86 коп. відповідачем на банківський рахунок позивача підвереджує факт того, що ніякої продукції в рахунок орендної плати у 2020-2021 роках ОСОБА_4 не отримував та свідчить про систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати. Крім того, аналіз норм права, закріплених в Податковому кодексі України, свідчить про те, що доходи від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, обкладаються ПДФО у розмірі 18% та військовим збором у розмірі 1,5 % податковим агентом під час їх нарахування (сплати). Однак, відповідачем не надано належних доказів про те, що ним сплачено до бюджету відповідний податок за 2020-2021 роки. Отже, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена вона у подальшому. Оскільки відповідач порушив майже п`ять разів виконання зобов`язань за договором оренди землі, а саме протягом 2017-2021 років орендну плату не сплачував, а тому існують усі законні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Підсумовуючи все вищевикладене вважає, що викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву доводи, аргументи, заперечення є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому їх слід відхилити.

Також представником позивача додано заяву про відмову від частини позовних вимог, оскільки орендну плату сплачено відповідачем після подання позовної заяви.

Просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 25.09.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача судові витрати 13220,8 грн., що складаються з витрат на правничу допомогу 10000 грн. та сплату судового збору 3220,8 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив (а.с. 65,112).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.09.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , стягнення з відповідача судових витрат 13220,8 грн., що складаються з витрат на правничу допомогу 10 000 грн. та сплату судового збору 3220,8 грн., надавши пояснення відповідні викладеному в позовній заяві та відповіді на відзив.

На питання головуючого представник позивача відповів:

- судовий збір, який необхідно стягнути 3220,8 грн., хоча від частини вимог і відмовилися, але оскільки відповідачем заборгованість з орендної плати погашена після подачі позову, то і судовий збір підлягає повному стягненню, це передбачено ч. 3 ст.142 ЦПК України;

- після прийняття спадщини нічого не було отримано позивачем, кошти ним були отримані вже після пред`явлення позову до суду, а саме за 2020-2022 роки;

- виплачена сума майже відповідає договору, вони не заперечують, якщо врахувати податки та інше;

- як відомо зі слів позивача, за життя спадкодавець не отримував орендну плату, зокрема й у натуральній формі, крім того, ставить під сумнів, що підписи у накладних, як зазначає позивач, виконані не батьком позивача. З накладних не можна сказати, за якою датою нібито була отримана орендна плата, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що вказане отримане зерно відповідає розміру орендної плати в грошовому еквіваленті, встановленому договором оренди землі. Зі слів позивача, його батько за життя не отримував орендну плату ні в грошовій ні в натуральній формі

- позивач мешкав окремо від батька, але про неотримання орендної позивач знав, оскільки приїздив до батька в гості.

Відповідач позовні вимоги не визнав. На запитання головуючого відповів:

- вже після подачі позову ним сплачено орендну плату за 2020-2022 роки;

- за 2020-2021 роки дійсно виплачено суми і в платіжних документах зазначено, що це орендна плата, хоча це були платежі за власним бажанням;

- коли позивач надіслав відповідачеві документи щодо спадкування, спочатку він мав намір все перевірити, потім сплатив. Так, виявляється вже після звернення до суду;

- надані накладні не містять дати сплати та грошового еквіваленту виплаченої орендної плати у натуральній формі, але на той час ОСОБА_6 і не заперечував проти;

- вартість виданого зерна була точно не менша ніж орендна плата, яку б мали виплатити у грошовому еквіваленті;

- на даний момент він не може надати документи, які підтвердять, що виплачена орендна плата у натуральній формі еквівалентна сумі орендної плати, зазначеній у договорі;

- він не знає яка вартість зерна була тоді, до війни від 5000 до 7000 грн. за тону;

- не пам`ятає до якого строку повинен сплатити у натуральній формі;

- бухгалтерських документів у нього немає, бо він на спрощеній системі оподаткування.

- у 2020-2021 роках робив розрахунок та провів сплату податку й військового збору.

Представник відповідачау судовомузасіданні позовнівимоги невизнав,обґрунтовуючи підставами,викладеними увідзиві напозовну заяву.Додав,що у2020-2021роках заотриманням зернаприїздив власникземельної ділянкиразом іздовіреною особою,але йомубуло відмовленоу видачіта зазначено,що повиненприїхати самвласник земельноїділянки разоміз довіреноюособою,яким івиявився ОСОБА_5 , якого відповідач просив викликати до суду, він був свідком отримання зерна 2020-2021 роках. Просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_5 надав пояснення,відповідно дояких він був у добрих стосунках з померлим та обробляв його земельну ділянку. Потім йому ( ОСОБА_6 ) знадобилася певна грошова сума (оскільки сина «поставили на лічильник»). Час минав і ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 , сказав, що сім`я хоче договір, усна була домовленість, розторгнути та скласти папери, щоб чесно виконувати домовленість, тому на 10 років укласти договір. Останнім часом свідок уклав договір з ОСОБА_8 та разом з ОСОБА_6 приїздив до ОСОБА_9 отримувати орендну плату. Розпискою оформлялось грошові зобов`язання, вони ( ОСОБА_6 ) з дружиною прийшли, написали розписку, що беруть у борг кошти. Свідок разом з ОСОБА_6 приїздив отримувати зерно.

На питання представника позивача свідок відповів:

-про те, що відкликано довіреність у 2018 році йому було відомо;

-вони приїжджали на автомобілі свідка отримувати пшеницю та трохи ячменя.

На питання головуючого свідок ОСОБА_5 відповів:

-був письмовий договір про займ приблизно 13 років тому, ця розписка є в наявності;

-домовилися про позику на 2 роки, у випадку, якщо не поверне, то він буде користуватися земельною ділянкою;

-просто договір позики;

-він ( ОСОБА_7 ) обробляв їх ( ОСОБА_6 ) землю, потім у їхній сім`ї сталися якісь суперечки і склали тоді договір між ним (за дорученням) та ОСОБА_1 і після того він разом з померлим приїздив за орендною платою. Він ( ОСОБА_6 ) розписувався, а ОСОБА_7 забирав;

-середню вартість пшениці переводили у грошовий еквівалент;

-у 2020 році отримав десь 1500 кг зерна, в 2021 році так само, рахували, що це пшениця.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши письмові докази, відзив, відповідь на відзив, в судовому засіданні встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.06.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 279, виданого державним нотаріусом Олександрівської державної нотаріальної контори Звягіною А.Ф., позивач набув право власності на земельну ділянку площею 4,9883 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Веселогірської сільської ради Олександрівського району Донецької області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 082187, виданого 14.12.2004 року Олександрівською районною державною адміністрацією Донецької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № б/н кадастровий номер 1420387000:01:000:0088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 177162114203, номер запису про право власності 24675487, про що свідчить долучені до матеріалів справи: копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.06.2023 року; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72871414 від 19.06.2023 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав № 336123468 від 19.06.2023(а.с.13,14-15,16).

25 вересня 2017 року, між ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , та відповідачем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки № б/н строком на 30 років, який зареєстрований 30.01.2018 року, номер запису про інше речове право 24675765, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 336127715 від 19.06.2023року та інформаційна довідка Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.17-24,25,26-27).

Пунктом 4.1. договору орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі готівкою.

Згідно п. 4.2. договору орендна плата сплачується у національній валюті України.

За п. 4.3. договору, за заявою орендодавця та згодою орендар орендна плата може сплачуватися у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на особистий (картковий) рахунок орендодавця. Для отримання орендної плати у безготівковій формі орендодавець повинен зазначити в заяві всі необхідні реквізити для безготівкового перерахунку коштів.

У пункті 4.5. договору зазначено, що видача коштів, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними відомостями, актами, розписками тощо.

У пункті 4.7. договору зазначено, що орендна плата вноситься у наступні строки: - у грошовій формі - з 1 грудня поточного року по 31 травня наступного року; - у натуральній формі - з 1 вересня по 31 жовтня поточного року.

У пункті 9.1. договору зазначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті 9.4. договору зазначено, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Пунктом 12.5. договору передбачено, що особа, яка набула право власності на цю земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря із зазначенням кадастрового номеру, місця розташування та площі; найменування (для юр.осіб), прізвища,ім`я, по батькові нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів.

У пункті 14.1. договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

07.07.2023 року позивач надіслав відповідачеві лист - повідомлення, в якому повідомив, що він набув право власності на земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_4 та яка перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.09.2017 року, просив в подальшому перерахувати на його особистий рахунок орендну плату, зазначивши при цьому реквізити. Крім того, зазначив щодо порушення відповідачем умов виконання зобов`язань за договором, зокрема, несплату орендної плати за 2017-2022 роки. Також позивачем запропоновано переглянути розмір орендної плати щодо її збільшення, а в разі недосягнення згоди - розглянути питання щодо припинення дії договору на підставі п.13.3. (за взаємною згодою сторін). До листа повідомлення додано копію паспорту та коду, копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом та копію витягу з Державного реєстру речових прав. Лист отримано ОСОБА_1 07.07.2023 року особисто під підпис (а.с.28-31).

Листом від 05.08.2023 року відповідач ОСОБА_1 повідомив позивача ОСОБА_3 про те, що йому буде виплачено орендну плату за наданими реквізитами після перевірки наданих документів щодо права власності на земельну ділянку. Щодо зміни розміру орендної плати повідомлено, що при наявності підстав для збільшення орендної плати ОСОБА_3 вправі в будь-який момент ініціювати зміну її розміру (а.с.32-33).

Згідно витягу № НВ-9926942802023 від 29.08.2023 року грошова оцінка даної земельної ділянки з кадастровим номером 1420387000:01:000:0088 становить 161819,48 грн. (а.с.34).

Відповідно до доданого до заяви про зменшення позовних вимог листа датованого 06.09.2023 року, ОСОБА_1 сплатив позивачеві орендну плату за 2022 рік у розмірі 3907,93 грн. (а.с.57).

Відповідно до доданих відповідачем до відзиву копій накладних без номеру та дати, ОСОБА_1 видав ОСОБА_4 пшеницю по 1200 кг, як орендну плату за 2020,2021 роки (а.с.72-73).

Відповідачем до відзиву також додано копії платіжних інструкцій від 02.10.2023 року про сплату ОСОБА_3 орендної плати за 2020-2021 роки в сумі 7815,86 грн. та від 06.09.2023 року про сплату ОСОБА_3 орендної плати за 2022 рік в сумі 3907,93 грн. (а.с.74,75).

Відповідно до Довіреності від 13.10.2014 року, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,99 га, яка розташована на території Веселогірської (Самарської) сільської ради Олександрівського району Донецької області та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 082187, виданого 14.12.2004 року Олександрівською районною державною адміністрацією Донецької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1349, кадастровий номер 1420387000:01:000:0088, - здавати в оренду, заключати та розторгати договори оренди, одержувати орендну плату, грошові та інші виплати по договору оренди (а.с.13,14-15,16,87).

Представником позивача на підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 31.08.2023 року на суму 10 000 грн.; ордер адвоката серії АН № 1240282 від 31.08.2023 року про надання правової допомоги за Договором № б/н від 31.08.2023 року, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Байгушем О.Ю.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3893 від 13.04.2011 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.08.2023 року на 10 000 грн. «за надання правничої допомоги за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати» (а.с.36-39).

Представником відповідача на підтвердження понесення Литвином А.А. витрат на адвоката надано: ордер адвоката серії АН № 1114067 від 05.10.2023 року про надання правової допомоги за Договором № б/н від 05.10.2023 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Музикантом В.С.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4867 від 09.08.2017 року; орієнтовний розрахунок витрат(а.с.70,76,77).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд напідставі ст.13ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Дослідженні докази, їх взаємозв`язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Статтею 148-1ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

На виконання положень статті 148-1ЗК України спадкоємець (новий власник земельної ділянки) повинен повідомити її користувача про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки за чинним договором емфітевзису. Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати плати за користування земельною ділянкою за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 541/386/19 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року в справі №341/245/19 (провадження № 61-215св21), від16 лютого 2022 року в справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ст.31).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст.34).

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст.35).

Відповідно ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Розглянувши вимогипозивача про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки), суд встановив наступне.

У судовому засіданні позивач довів ту обставину, що протягом двох років 2020-2021 року відповідач не сплачував орендну плату орендодавцю ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є позивач. На підтвердження даної обставини суд приймає як належний, допустимий та достовірний доказ платіжну інструкцію 0.0.3229813555.1 від 02.10.2023 року відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 сплатив позивачу ОСОБА_3 грошову суму 7815,80 грн. за призначенням платежу: орендна плата за 2020 та 2021 роки.

При цьомусуд відхиляєпояснення відповідача,що цягрошова сумабула сплаченапозивачеві завласним бажаннямдобровільно,повторно зметоюуникнення подібнихспірних ситуацій,оскільки відповідачне довіву судовомузасіданні належними, допустимими та достовірними доказами факт своєчасної у повному обсязі сплати орендної плати орендодавцю за 2020-2021 роки. Надані відповідачем на підтвердження сплати орендної плати накладні (а.с.72-73), суд як належний доказ відхиляє, оскільки у досліджених накладних не заповнені передбачені реквізити, щодо дати їх заповнення, ціни та загальної суми. Зазначені документи не підтверджують а ні своєчасність виплати орендної плати відповідно до п. 4.7 Договору, а ні повний розмір орендної плати відповідно до п. 2.3., 4.1 Договору.

Позивач заперечив у своєму відзиві підпис орендодавця у наданих відповідачем накладних. Будь яких клопотань на спростування твердження позивача, відповідач у судовому засіданні не заявляв.

Суд також оцінює як не підтверджені у судовому засіданні пояснення відповідача про те, що у 2020-2021 роках він робив розрахунок та провів сплату податку і військового збору, оскільки при розгляді цього питання судом, відповідач відмовився надати докази на підтвердження сплати податку та військового збору за орендодавця за 2020-2021 роки, зазначивши, що це не стосується справи, що розглядається.

Таким чином суд вважає доведеною стороною позивача ту обставину, що відповідач систематично, два рази, у 2020-2021 роках, не сплачуючи орендну плату за користування спірною земельною ділянкою порушив зобов`язання за договором оренди, що є підставою для розірвання договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № б/н від 25 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст.142 ЦПК України,у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3220,80 грн. Під час розгляду справи позивач відмовився від частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки відповідачем цю вимогу виконано та сплачено орендну плату вже після пред`явлення позову.

Отже, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у повному розмірі - 3220,8 грн.

Пунктом першим частини третьої статті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п.36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п.37 даної постанови).

Відповідно до Постанови KAC BC від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Представником позивача на підтвердження понесення Немченком І.В. витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 31.08.2023 року на суму 10 000 грн. (п.3.2. договору); ордер адвоката серії АН № 1240282 від 31.08.2023 року про надання правової допомоги за Договором № б/н від 31.08.2023 року, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Байгушем О.Ю.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3893 від 13.04.2011 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 31.08.2023 року на 10 000 грн. «за надання правничої допомоги за позовом ОСОБА_3 до | ОСОБА_1 , про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати» (а.с.36-39).

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

На підставі викладеного, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерію значимості справи для позивача, ту обставину, що відповідач не оспорював витрати позивача на правничу допомогу, не подавав клопотання про зменшення цих витрат, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 651,1216,1218,1225 ЦК України, ст.ст. 93, 141,148-1 ЗК України, ст.ст.13, 15, 21, 24, 31, 32, 34, 35 Закону України «Про оренду землі», та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-77, 81, 133,137,141,142, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача Байгуша Олексія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації іншого речового права, - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 4,9883 га, кадастровий номер 1420387000:01:000:0088, що розташована на території Веселогірської сільської ради Олександрівського району Донецької області (нині Новодонецької селищної територіальної громади Краматорського району Донецької області) без номера, укладений 25 вересня 2017 року між ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . |

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки), що зареєстроване 30.01.2018 року, номер запису: 24675765, та виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 вересня 2017 року;

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у загальному розмірі 13220 (тринадцять тисяч двісті двадцять) грн. 80 коп., що складаються з: 10000 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу; 3220 грн. 80 коп. - судовий збір.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 листопада 2023 року.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.