Ухвала

від 26.10.2023 по справі 932/7585/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 932/7585/22

провадження № 61-14865ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетроська від 24 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , кредитної спілки «Взаємний Кредит», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1 , кредитної спілки «Взаємний Кредит», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У травні 2023 року представник позивачів подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: 1) накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 57166312101; 2) заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 57166312101; 3) заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії (з купівлі-продажу, міни, найму, виділу часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 57166312101; 4) заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо предмету спору, а саме, щодо припинення постачання комунальних послуг до спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо реєстрації місця проживання (перебування) будь-яких осіб у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору є захист права власності позивачів на вказану квартиру. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду. Позивачі вважали, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, а обраний ними спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами. Посилались на те, що існує висока вірогідність відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, внаслідок чого задоволення позову не вплине на відновлення їхнього порушеного права власності на квартиру. При цьому позивачі вважали, що права титульного власника вжиттям заходів забезпечення позову порушені не будуть.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Бабки Г. Г. про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 57166312101.

Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 57166312101.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії (з купівлі-продажу, міни, найму, виділу часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 57166312101.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії щодо предмету спору, а саме, щодо припинення постачання комунальних послуг до спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо реєстрації місця проживання (перебування) будь-яких осіб у спірній квартирі за адресою:

АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які заявлено представником позивачів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вони звернулися до суду у цій справі. Оскільки предметом розгляду зазначеної справи є спірна квартира, а також те, що відчуження спірного майна у разі задоволення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову. Враховуючи співмірність та адекватність заходу забезпечення позову, баланс інтересів сторін, суд вважав, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації речових прав на вказану квартиру є співмірними із заявленими позовними вимогами та вбачав імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку задоволення судом заяви позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня

2023 року змінено, виключивши з ухвали заходи забезпечення позову як: накладення арешту на квартиру

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 57166312101 та заборону ОСОБА_1 вчиняти дії щодо предмету спору, а саме, щодо припинення постачання комунальних послуг до спірної квартири

за адресою: АДРЕСА_1 , щодо реєстрації місця проживання (перебування) будь-яких осіб у спірній квартирі за адресою:

АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову в частині заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна та заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії (з купівлі-продажу, міни, найму, виділу часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам спірного нерухомого майна, оскільки такі заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами. При цьому вважав, що заходи забезпечення позову такі як: накладення арешту на квартиру та заборона щодо припинення постачання комунальних послуг до спірної квартири і щодо реєстрації в ній місця проживання (перебування) будь-яких осіб - є зайвими та виходять за межі заявлених вимог.

11 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Романченко Д. І. (далі - представник) подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетроська від 24 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не надали доказів на обґрунтування обставин, зазначених в їх заяві про забезпечення позову, яка мотивована лише їх припущеннями. В цій справі відповідачем не було порушено жодних прав та матеріально-правових інтересів позивачів, оскільки право власності набуто з чітким дотриманням законодавства України, а відтак правоохоронна мета для забезпечення позову у справі відсутня. В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судами встановлено, що договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 укладено кредитною спілкою «Взаємний кредит» 30 грудня 2021 року, де зазначено, що спірна квартира належить кредитній спілці на підставі свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Драпатою О. М. 13 травня 2013 року за реєстровим

№ 3-487. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно витягу про реєстрацію права власності №3332473 від 13 травня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 57166312101, номер запису про право власності 903685

від 13 травня 2013 року.

Однак в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 травня 2023 року вбачається, що 13 червня 2005 року зареєстроване право власності на спірну квартиру по 1/2 частині за позивачками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З витягу з реєстру територіальної громади від 02 травня 2023 року вбачається, що позивачі зняті з реєстрації за адресою:

АДРЕСА_1 з 21 вересня 2021 року. Їх було виписано з квартири без їхньої згоди та без рішення суду. Також було виписано малолітніх дітей позивачки ОСОБА_3 .

З цієї ж довідки вбачається, що 30 грудня 2021 року право власності на квартиру перейшло за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , яка вже 18 лютого 2023 року передала в іпотеку фізичній особі - ОСОБА_5 спірну квартиру. Записів щодо права власності за кредитною спілкою «Взаємний кредит» на спірну квартиру Державний реєстр не містить.

Предметом позову у вказаній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна (квартири) з чужого незаконного володіння.

Врахувавши, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо згаданої квартири, а також те, що існує висока вірогідність відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, у зв`язку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна.

Твердження представника про ненаведення судами обґрунтованих мотивів, з яких вони дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам відповідача до ухвалення рішення у справі, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року

у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Вид забезпечення позову, який після апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції застосував суд апеляційної інстанції, є співмірним заявленим позовним вимогам. Захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо нерухомого майна є співмірним із позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди надали належну оцінку зібраним у справі доказам та повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18.

Вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з вимогами щодо захисту прав позивачів.

Вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на те, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Висновки апеляційного суду також не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, на які посилалася представник відповідача, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Правильне застосовування статей 149-150, 154 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетроська від 24 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , кредитної спілки «Взаємний Кредит», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєва Оксана Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська