Рішення

від 15.11.2023 по справі 369/578/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/578/21

Провадження № 2/369/421/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/578/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщень та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про припинення правовідносин за кредитним договором від 20 вересня 2007 року та договором іпотеки від 20 вересня 2007 року,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі Товариство, кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язання забезпечити вільний доступ до приміщень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 20 вересня 2007 року між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 125/09, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 153587,00 дол. США для придбання нерухомого майна, а саме земельної ділянки загальною площею 0,1297 га, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001 та розташоване на ній домоволодіння загальною площею 423,08 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали 20 вересня 2007 року також договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 6089. За умовами договору предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка загальною площею 0,1297 га, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001 та розташоване на ній домоволодіння загальною площею 423,08 м2 за адресою АДРЕСА_1 .

03 квітня 2014 року ВАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, за умовами якого ВАТ «ВТБ Банк» відступило на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості за кредитними договорами (включаючи кредитний договір № 125/09 від 20 вересня 2007 року). Того ж дня сторони уклали договір про передачу прав за іпотечними договорами, в тому числі за договором іпотеки між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4

19 листопада 2020 року Товариство задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку загальною площею 0,1297 га, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001 та розташоване на ній домоволодіння загальною площею 423,08 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин Товариство стало власником вищевказаного нерухомого майна з 19 листопада 2020 року.

Товариству стало відомо, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

01 грудня 2020 року Товариство надіслало відповідачам цінними листами з описом вкладення вимоги про виселення та зняття з реєстрації. Вимоги отримані відповідачами 09 грудня 2020 року, проте відповідачі продовжують протизаконно користуватися належним Товариству житловим приміщенням та не бажають виселятися.

28 грудня 2020 року Товариство звернулося до Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з заявою про зняття з реєстрації відповідачів, в чому позивачу було відмовлено з підстав відсутності рішення про визнання цих осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Товариство наполягає на тому, що умовами Договору іпотеки не передбачено передання предмету іпотеки в користування без згоди іпотекодержателя, а також зазначає, що згоду на реєстрацію та проживання відповідачам в предметі іпотеки не надавало.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачі порушують його право на розпоряджання належним йому на праві власності майном, в зв`язку з чим просить суд:

1.визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.усунути перешкоди у праві користування майном ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

3.зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 забезпечити вільний доступ до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

4.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 23 лютого 2021 року відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

У квітні 2021 року суд отримав відзив ОСОБА_2 , в якому остання посилається на те, що є спадкоємцем боржника ОСОБА_4 , після смерті якого прийняла спадщину разом з ОСОБА_1 . Відповідачка вважає, що у разі смерті іпотекодавця іпотекодержатель має право пред`явити вимоги погашення боргу до спадкоємців, проте, відповідачка переконана, що позивач порушив передбачений законом порядок такого погашення, оскільки не врахував, що спадкоємець у разі порушення спадкодавцем-боржником основного зобов`язання відповідає перед кредитором спадкодавця лише в межах вартості предмета іпотеки. Оскільки Товариство неправомірно набуло у власність предмет іпотеки, то і не має правової підстави вимагати виселення відповідачів зі спірного майна.

15 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про припинення правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні правовідносини між Товариством та ОСОБА_2 виникли на підставі кредитного договору № 125/09 від 20 вересня 2017 року та договору іпотеки від 20 вересня 2007 року, які були укладені між ВАТ «БТА Банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_4 . Спір виник після задоволення Товариством своїх вимог щодо стягнення заборгованості внаслідок набуття у власність предмету іпотеки.

ОСОБА_2 вказує, що 08 січня 2016 року, після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, яку прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що постійно проживали зі спадкодавцем. Кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у передбачений законом строк, позбавляється права вимоги. Позивачка вказує на те, що Товариство дізналося про відкриття спадщини, отримавши постанову державного виконавця від 27 травня 2016 року про зупинення виконавчого провадження № 28000137 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 , а отже строк для пред`явлення вимог до спадкоємців сплинув 05 грудня 2016 року. Позивачка вважає, що оскільки кредитор не скористався своїм правом, не пред`явив вимогу, отже позбувся права вимоги.

За таких обставин позивачка за зустрічним позовом просить суд:

1.припинити зобов`язання за кредитним договором № 125/09 від 20 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ «БТА Банк» і ОСОБА_4 ;

2.припинити зобов`язання за договором іпотеки від 20 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ «БТА Банк» і ОСОБА_4 , видавник приватний нотаріус Федотова О. В., серія і номер 6089;

3.скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166013 від 03 квітня 2014 року стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001;

4.скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166010 від 03 квітня 2014 року стосовно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

5.скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборона на нерухоме майно), реєстраційний номер 5700154, об`єкт обтяження: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

6.скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборона на нерухоме майно), реєстраційний номер 5700178, об`єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:001:0001.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 12 травня 2021 року прийняв зустрічний позов до провадження та об`єднав в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язати забезпечити вільний доступ до приміщень.

Ухвалою від 12 травня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

У травні 2021 року суд отримав відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на зустрічну позовну заяву. Відповідач за зустрічним позовом в обґрунтування відзиву посилається на те, що не пропустив строк на звернення до спадкоємців боржника, оскільки постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження № 28000137 стягувачу було надіслано за адресою: АДРЕСА_2 , коли в заяві про заміну стягувача у справі було зазначено адресу місцезнаходження ТОВ «Кредитні ініціативи» м. Київ, просп. Московський, БЦ «Форум парк», корп. 4В, пов. 5. В той же час стягувач вказує, що про відкриття спадщини дізнався 28 березня 2018 року в день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 28000137, відкритого на підставі виконавчого листа від 25 жовтня 2010 року № 2-449/2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9663088,52 грн.

У червні 2021 року ОСОБА_2 надіслала до суду відповідь на відзив ТОВ «Кредитні ініціативи», в обґрунтування якої позивачка за зустрічним позовом наполягає на тому, що кредитор не звернувся у шестимісячний термін з вимогою до спадкоємців боржника, а отже втратив право вимоги. ОСОБА_2 наголошує на тому, що постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження в зв`язку зі смертю боржника надсилалася стягувачу за адресою, вказаною у виконавчому документі, водночас заявами про зміну місцезнаходження стягувач до виконавчої служби не звертався.

08 червня 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надало в судовому засіданні пояснення на зустрічну позовну заяву, в яких наполягало на необґрунтованості зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 на переконання Товариства не довела у передбачений законом спосіб пропуск Товариством встановленого законом шестимісячного строку на звернення з вимогою до спадкоємців. Відповідач наголошує на тому, що станом на 04 серпня 2018 року згідно з відповіддю Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, а також з відповіддю від 17 листопада 2018 року станом на 17 листопада 2018 року свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавались, а інформацією про осіб, які прийняли спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, нотаріальна контора не володіла. Такі обставини свідчать на думку відповідача про тривалий час з`ясування кола спадкоємців померлого ОСОБА_4 . Виключно ОСОБА_1 17 грудня 2020 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 20 жовтня 2021 року закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

06 грудня 2021 року до суду надійшли пояснення ТОВ «Кредитні ініціативи», в яких Товариство продовжує наполягати на необґрунтованості зустрічних позовних вимог з огляду на неналежний спосіб захисту, також кредитор вважає, що зустрічний позов поданий поза межами строку позовної давності. Відповідач за зустрічним позовом також заперечує можливість припинення зобов`язань за кредитним договором з огляду на відсутність відповідного правового механізму.

У травні 2023 року ОСОБА_2 надала до суду пояснення, в обґрунтування яких посилається на необґрунтованість первісних позовних вимог з огляду на скасування рішень державного реєстратора, на підставі яких за Товариством було зареєстроване право власності на предмет іпотеки. Крім того, позивачка вважає протиправним перехід права власності на предмет іпотеки до Товариства. Щодо зустрічного позову, то ОСОБА_2 продовжує наполягати на тому, що кредитор пропустив строк на пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, оскільки про смерть боржника кредитор знав, проте не вжив необхідних заходів для захисту свого цивільного права у встановлений законом строк.

В судове засідання позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні первісних позовних вимог просила відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що 20 вересня 2007 року між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 125/09, за умовами якого Банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 1153587,00 дол. США. Кредит наданий на строк з 20 вересня 2007 року до 20 вересня 2021 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 125/09 ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4 20 вересня 2007 року уклали договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_3 , а також земельна ділянка, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, площею 0,1297 га.

03 квітня 2014 року ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір факторингу, за умовами якого ПАТ «БТА Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в Реєстрі боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, серед яких і кредитний договір № 125/09, укладений з ОСОБА_4

03 квітня 2014 року ПАТ «БТА Банк» уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» договір про передачу вимог за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 1658. За цим договором іпотекодержатель передав ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, серед яких і договір іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «БТА Банк», укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 125/09.

В цей же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166013 від 03 квітня 2014 року, було внесено відомості про нового іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» за договором іпотеки, укладеним між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4 20 вересня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 6089.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області постановою від 18 жовтня 2016 року закінчив виконавче провадження № 23528458 за виконавчим написом від 30 вересня 2009 року № 337, виданим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В. В., про звернення стягнення на житловий будинок на житловий будинок АДРЕСА_3 , а також на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, площею 0,1297 га. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнив вимоги кредитора.

07 квітня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори заяву-претензію з вимогами до спадкоємців боржника.

13 серпня 2019 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області в межах виконавчого провадження № 47616420 з примусового виконання виконавчого листа № 2/369/4284/13, виданого 07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, звернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори з запитом про надання інформації стосовно відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , кола спадкоємців, які зверталися з заявами про прийняття спадщини.

30 березня 2019 року Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора надала відповідь на запит державного виконавця, за змістом якої повідомила, що 07 грудня 2016 року на підставі заяви-претензії кредитора було відкрито спадкову справу № 561/2016. Інформація щодо спадкоємців, які зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини, відсутня.

19 листопада 2020 року державний реєстратор Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриков О. С. на підставі дублікату договору іпотеки, серія та номер 253, виданого 30 жовтня 2020 року Київським обласним державним нотаріальним архівом, зареєстрував за ТОВ «Кредитні ініціативи» право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 ( рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55232847 від 19 листопада 2020 року).

Також 19 листопада 2020 року державний реєстратор Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриков О. С. на підставі дублікату договору іпотеки, серія та номер 253, киданого 30 жовтня 2020 року Київським обласним державним нотаріальним архівом, зареєстрував за ТОВ «Кредитні ініціативи» право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, площею 0,1297 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55233757 від 19 листопада 2020 року).

01 грудня 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимогу про виселення, мотивуючи тим, що задовольнило своє право вимоги на погашення заборгованості за кредитним договором шляхом набуття права власності на іпотечне майно.

09 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій просили скасувати рішення від 19 листопада 2020 року № 55233757 та № 55232847, прийняті державним реєстратором Березанської міської ради Київської області Бриковим О. С., за результатами розгляду якої Міністерство юстиції України скаргу задовольнило частково. Скасувало рішення від 19 листопада 2020 року № 55233757 та № 55232847, прийняті державним реєстратором Березанської міської ради Київської області Бриковим О. С. В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовило.

12 січня 2021 року ОСОБА_1 подала до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Наказом № 554/5 від 15 лютого 2021 року Міністерство юстиції України задовольнило скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та скасувало рішення державного реєстратора від 19 листопада 2020 року № 55233757 та № 55232847.

У березні 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 15 лютого 2021 року № 554/5 про задоволення скарги, скасування записів про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 19 листопада 2020 року № 55233757 та № 55232847, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриковим Олександром Сергійовичем, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені на підставі рішення про державну реєстрацію № 55233757 та № 55232847.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30 квітня 2021 року у справі № 640/7784/21 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 554/5 «Про задоволення скарги». Скасував запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 19 листопада 2020 року № 55232847, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриковим Олександром Сергійовичем та запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 19 листопада 2020 року № 55233757, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриковим Олександром Сергійовичем. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою від 06 жовтня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про скасування записів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 19 листопада 2020 року №55232847, №55233757 прийнятих державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області Бриковим Олександром Сергійовичем. Ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

22 березня 2021 року Відділ реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанского району Київської області повідомив про те, що на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3

24 березня 2021 року Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора надала ОСОБА_2 , ОСОБА_1 довідку про коло спадкоємців, за змістом якої спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення /захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Щодо первісного позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» вважає, що його право порушується відповідачами, оскільки воно позбавлене можливості вільно розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частина друга статті 331 ЦК України містить імперативну вказівку на те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок набуття права власності на нерухоме майно врегульований Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 4 вказаного закону державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

ТОВ «Кредитні ініціативи», звертаючись до суду з негаторним позовом, просить суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Суд встановив, що на час звернення з позовом право власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39270374 від 19 листопада 2020 року та № 39270992 від 19 листопада 2020 року, а також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року у справі № 640/7784/21 в частині скасування пунктів 1, 2 наказу Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 554/5, відповідно до яких вищевказані рішення державного реєстратора були скасовані, яке на час реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» набрало законної сили та не було скасоване. Записи в державний реєстр були внесені на підставі рішень державного реєстратора № 55233757 та № 55232847.

Вищевказані рішення державного реєстратора були скасовані Наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 554/5, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року вищевказане рішення суду першої інстанції було скасоване в частині задоволених позовних вимог, що свідчить про припинення права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на спірні об`єкти нерухомого майна.

За таких підстав право власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на спірні об`єкти нерухомого майна припинилося, а отже останнє не має достатнього обсягу цивільних прав звертатися до суду з негаторним позовом, за яким власник та титульний володілець майна має право в судовому порядку вимагати усунення перешкод у користуванні належною йому власністю, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 стверджувала, що зобов`язання за договором кредиту та договором іпотеки припинилися, оскільки кредитор у строки, визначені статтею 1281 ЦК України, не пред`явив вимоги до спадкоємця боржника.

За правилами статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша статті). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частина третя статті). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц зазначила, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою (пункт 39).

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не є тотожним поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 40).

Відтак визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними (відмінними) строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявності у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін (пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (пункт 44).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду підтримала у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 27), від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 99).

У пунктах 115117 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

«Водночас стаття 1281 Цивільного кодексу України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц).

Рішення суду про стягнення збитків підтверджує існуюче грошове зобов`язання, адже характер та обсяг прав і обов`язків його сторін залишається незмінним, додається лише безпосередня можливість примусового виконання зобов`язання. До моменту здійснення такого виконання відповідне зобов`язання продовжує існувати.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України».

З матеріалів справи суд встановив, що кредитор пред`явив вимогу до первісного боржника ОСОБА_4 та в судовому порядку вирішив питання про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 за його життя, а рішення суду про стягнення заборгованості перебувало на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області (виконавче провадження № 28000137, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-449/2010 від 25 жовтня 2010 року).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 27 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) звернула увагу, що внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 5962), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).

Враховуючи конструкцію та зміст статей 1281-1282 ЦК України, перехід зобов`язань померлого спадкодавця до його правонаступників відбувається за умови своєчасного (протягом строків, визначених у статті 1281 цього Кодексу) звернення кредитора спадкодавця до його спадкоємців з відповідними вимогами.

Виходячи зі частини другої статті 1282 ЦК України спадкоємець померлого боржника, за загальним правилом, не є його універсальним та повним наступником у всіх зобов`язаннях, оскільки за будь-яких умов (навіть своєчасного пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців померлого боржника) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З довідки Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області від 24 березня 2021 року № 860/02-14 суд встановив, що спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 були його дочка ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 в рівних частках кожна.

Листом від 23 січня 2021 року № 169/02-14 Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області повідомила ОСОБА_1 , що оскільки остання була зареєстрована на день смерті разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , то вважається такою, що прийняла спадщину.

До первісного позову ТОВ «Кредитні ініціативи» долучило копію листа Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 17 грудня 2020 року № 4289, в якій зазначено, що станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 з ним були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 .

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів, що пред`явило у один із згаданих способів вимогу спадкоємцям боржника. Матеріали справи не містять доказів того, що стягувач звертався до суду із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому листі з виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» чи про заміну сторони виконавчого провадження. Кредитор не вчинив необхідних дій з метою залучення правонаступника боржника та стягнення з нього суми заборгованості.

Суд надає оцінку також поданій 07 квітня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» заяві-претензії з вимогами до спадкоємців (а. с. 170 т. 2) та зауважує таке.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті відкрилася спадщина. З доказів в матеріалах справи суд встановив, що спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки на день смерті проживали разом зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою.

Згідно з положеннями статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Положеннями частини третьої статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на момент смерті боржника ОСОБА_4 передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Строк вимоги до спадкоємців настав одночасно з прийняттям останніми спадщини внаслідок сумісного проживання зі спадкодавцем. Таким чином, останній день преклюзивного строку для пред`явлення вимог до спадкоємців сплинув 08 січня 2017 року.

ТОВ «Кредитні ініціативи» не надало доказів звернення до спадкоємців з вимогою про усунення порушень зобов`язання, допущених спадкодавцем, а саме щодо погашення кредитної заборгованості, у передбачений законом строк. В матеріалах справи містяться копії вимог про усунення порушення основного зобов`язання, направлені кредитором ОСОБА_1 31 березня 2020 року, та 15 травня 2020 року, тобто кредитор скористався своїм правом поза межами встановленого законом строку. Заява-претензія до спадкоємців боржника, подана 07 квітня 2018 року, тобто також поза межами преклюзивного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що доводи зустрічного позову щодо припинення зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки знайшли своє підтвердження. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 274/7378/20.

За умови встановлення факту порушення права ОСОБА_2 суд зобов`язаний вирішити питання про застосування позовної давності, порушене ТОВ «Кредитні ініціативи.

Відповідно довимог статті256ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зіст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1ст. 261 цього ж Кодексупередбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з ч. 3ст. 264 ЦК Українипісля переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з цим, уст. 268 ЦК Українинаведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

Проте, за змістом зазначеної норми, такий перелік не є вичерпним.

Так, ч. 2ст. 268 ЦК Українипередбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про припинення правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки є негаторним, що зумовлює застосування до спірних правовідносинст. 391 ЦК України, а відтак, на позовні вимоги у цій справі позовна давність не поширюється.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду висловлений в постанові від 06 серпня 2021 року у справі №910/20607/17 щодо непоширення строку позовної давності на негаторний позов.

Щодо вимоги позивача про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166013 від 03 квітня 2014 року стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16Цивільного кодексу). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166013 від 03 квітня 2014 року, яким було внесено відомості про нового іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» за договором іпотеки, укладеним між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_4 20 вересня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 6089, на підставі договору про передачу вимог за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В., зареєстрованого в реєстрі за номером 1658.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач оскаржувала договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором та вказаний договір визнано недійсним, а відтак цей договір є чинним та, в силу статті 204 ЦК України, є правомірним.

Так, у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

На підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора (нотаріуса) не виникає жодних прав та обов`язків, а лише підтверджуються та реєструються набуті в установленому законом порядку права, в даному випадку право вимоги за іпотечним договором.

А відтак, за умови чинності договору про відступлення права вимоги, скасування рішення реєстратора, яким було внесено відомості про нового іпотеко держателя, не призведе до поновлення порушених, на думку позивача, його прав.

На підставі викладеного, суд вважає, що в частині позову про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12166013 від 03 квітня 2014 року стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження (заборона на нерухоме майно), реєстраційний номер 5700154, об`єкт обтяження: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та запису про обтяження (заборона на нерухоме майно), реєстраційний номер 5700178, об`єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Отже запис про обтяження нерухомого майна не може бути вилучений з відповідного реєстру чи скасований, в силу прямої вказівки закону, а права та законні інтереси позивача повністю поновлюються за фактом припинення такого обтяження, що буде відображено у відповідному реєстрі за результатом виконання цього рішення суду. Тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» необґрунтовані належним чином, в зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити, зустрічний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення зустрічного позову, суд присуджує з позивача на користь відповідача на судовий збір у сумі 908,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зобов`язати забезпечити вільний доступ до приміщень відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про припинення правовідносин за кредитним договором від 20 вересня 2007 року та договором іпотеки від 20 вересня 2007 року задовольнити частково.

Припинити зобов`язання за кредитним договором № 125/09 від 20 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ «БТА Банк» і ОСОБА_4 .

Припинити зобов`язання за договором іпотеки від 20 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ «БТА Банк» і ОСОБА_4 , видавник приватний нотаріус Федотова О. В., серія і номер 6089.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва