Ухвала

від 13.11.2023 по справі 2601/11601/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2601/11601/12

Провадження № 6-а/752/13/23

У Х В А Л А

Іменем України

13.11.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., розглянувши заяву Міжнародного координаційного антитерористичного комітету про встановлення або заміну способу або порядку виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява Міжнародного координаційного антитерористичного комітету про встановлення або заміну способу або порядку виконання рішення суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023р. заяву Міжнародного координаційного антитерористичного комітету передано на розгляду судді Ольшевській І.О.

Матеріали справи надійшли до судді 13.11.2023р.

Дослідивши матеріали справи та заяви, суд вважає за необхідне повернути заяву заявнику без розгляду, виходячи з наступного.

Процесуальний порядок провадження у адміністративних справах визначається КАС України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність процесуальних прав і обов`язків учасників правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ ІV КАС України врегульовує процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у адміністративних справах, як заключного етапу у процесі реалізації захисту прав.

Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У частині 1 та частині 2 статті 167 КАС України зазначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення.

Заява про встановлення або заміну способу або порядку виконання рішення суду є заявою, поданою на стадії виконання судового рішення.

При цьому заявник у порушення вимог ст. 167 КАС України не надав доказів направлення даної заяви іншим учасникам справи.

При цьому слід звернути увагу, що належним доказом направлення копії заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №914/1955/17).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ч. 2 ст. 378 КАС України передбачено розгляд заяви про встановлення або заміну способу або порядку виконання рішення суду у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Отже, оскільки нормами КАС України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду, необхідною передумовою дотримання судом основних засад судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду порушує визначені законом засади змагальності, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені КАС України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Відповідно до частини 2 ст. 167 КАС України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 8 ст. 169 КАС України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 167, 169, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Міжнародного координаційного антитерористичного комітету про встановлення або заміну способу або порядку виконання рішення суду повернути заявнику без розгляду.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

3. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 13.11.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська