Постанова

від 13.11.2023 по справі 756/2680/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №756/2680/21 Головуючий у 1 інстанції: Шевчук А.В.

провадження №22-ц/824/14150/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року позивач ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 кошти авансового платежу в розмірі 70 000 гр. у зв`язку з невиконанням взятих зобов`язань, а також 3% річних від вказаної суми у розмірі 270 грн 41 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» 18.11.2020 року було передано ОСОБА_1 аванс в сумі 70 000 грн, за виконання робіт з монтажу систем сплинкерного пожежогасіння і внутрішньо пожежного водопроводу на об`єкті: Будівництво громадсько-торговельного центру по проспекту Степана Бандери (проспект Московський) 36 ІІІ черга, про що відповідачем власноручно було складено, підписано та передано директору ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» розписку.

Вказував, що сторонами було усно узгоджено всі істотні умови цивільно-правового договору підряду, але отримавши кошти у якості авансу, відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на укладення такого договору. ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» надіслано проект договору на адресу відповідача, при цьому останній вказаного листа не отримав, хоча був повідомлений працівниками пошти про його надходження.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 обумовлені домовленостями роботи в натурі не виконав, а тому зі сплином значного проміжку часу замовник втратив до них інтерес.

Оскільки строк повернення коштів при невиконанні робіт договором не було узгоджено, позивач направив ОСОБА_1 платіжну вимогу у якості спроби досудового врегулювання спору.

При цьому, навіть після отримання 21.01.2021 року вимоги, відповідач коштів не повернув, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

07 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому, представник відповідача повідомляє, що ОСОБА_1 працює на посаді директора з виробництва ТОВ «ПБ-КОНСТРАКШН», яке здійснює послуги у сфері будівництва.

На початку листопада 2020 року до ОСОБА_1 дійсно звернувся директор ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» Нагаївський О.Г.із пропозицією провести будівельні роботи з монтажу систем сплинкерного пожежогасіння і внутрішнього протипожежного водопроводу на будівництві громадсько-торгівельного центру «БЛОКБАСТЕР» за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 36, блок 23 , вісь 45 - 55. Зі слів ОСОБА_2 , замовником будівництва виступає ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП», а ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» є підрядником і через великі обсяги робіт не має можливості їх виконати своєчасно силами своїх робітників.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 повідомив, що з кожним залученим робітником укладатиметься цивільно-правовий договір підряду, а тому відповідачу запропоновано підібрати бригаду кваліфікованих робітників, які б могли якісно виконати вказаний обсяг робіт.

Орієнтовна вартість робіт склала 350 000 грн, 20% з якої - 70 000 грн. було отримано у вигляді авансу. Приблизний строк завершення робіт - 30.11.2020 року.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 на вказаному об`єкті виявлено значно більший обсяг робіт та наявність браку робіт попередніх працівників, ОСОБА_2 , начебто, погодився на збільшення вартості робіт та перенесення строків їх завершення на грудень.

За твердженням ОСОБА_1 після проходження його працівниками інструктажу з охорони праці, що було засвідчено в «Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони» ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП», роботи на об`єкті розпочались 07.11.2020 року та проводились щоденно, про хід яких ОСОБА_1 звітував ОСОБА_2 по телефону та письмово на електронну пошту керівнику проекту ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» ОСОБА_3 .

Зазначав, що 21.11.2020 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , про відмову збільшувати вартість робіт з монтажу протипожежного обладнання та перенесення термінів виконання цих робіт, обмежившись умовами попередньої усної домовленості - 350 000 грн (з урахуванням раніше отриманих коштів у сумі 70 000 грн) та строками виконання до 30.11.2020 року.

Оскільки сторони не дійшли порозуміння з цього приводу, за твердженням відповідача, вони домовилися з ОСОБА_2 , що робітники припиняють роботи, а сплачені 70 000 грн враховуються за фактично виконаний обсяг робіт.

Таким чином, ОСОБА_4 вказував, що кошти в сумі 70 000 грн були платою за фактично виконані роботи, що було узгоджено сторонами і цивільно-правові відносини між TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» та ОСОБА_4 припинені 21.11.2020 року за взаємною згодою сторін, а тому борг ОСОБА_4 перед позивачем відсутній.

РішеннямОболонського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНЗ ГРУП» основну суму боргу у розмірі 70 000 грн. та 3% річних у розмірі 270 грн 41 коп.

Здійснено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийняв у якості доказів покази свідка ОСОБА_2 та розписку, складену відповідачем. При цьому суд проігнорував всі докази, надані відповідачем, внаслідок чого судом були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Так, суд першої інстанції відхилив покази свідка зі сторони відповідача ОСОБА_5 лише на підставі того, що він є рідним братом відповідача.

При цьому суд залишив поза увагою інші докази, які у своїй сукупності підтверджували обставини, на які посилався свідок і відповідач, а саме: копію листа за підписом ОСОБА_6 , в якому надавався перелік робітників, яким необхідно пройти інструктаж перед початком виконання робіт на об`єкті (у списку був вказаний ОСОБА_5 ) та копію журналу інструктажу робітників, серед яких є ОСОБА_5 , а також копію листа ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН БУД», у якому підтверджено факт виконання робіт на об`єкті громадсько-торговельного центру Блокбастер на проспекті С. Бандери, у Оболонськомк районі м. Києва групою працівників, серед яких був ОСОБА_5 .

Крім того, суд першої інстанції не прийняв письмовий доказ і не надав йому правову оцінку, а саме: лист директора ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» Нагаївського О.Г., яким він надав ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН БУД» перелік працівників, з проханням надати доступ на об`єкт будівництва.

Також судом першої інстанції не досліджено і проігноровано копію Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» на об`єкті будівництва Блокбастер, який також був долучений відповідачем до матеріалів справи в якості доказу, але і він судом першої інстанції в судовому засіданні не досліджувався та належної правової оцінки не отримав.

Крім того, Адвокатським об`єднанням «ГАРТ» з метою отримання належних та допустимих доказів по справі за позовом TOB «СМАРТ СОЛІОШНЗ ГРУП» до ОСОБА_4 про повернення боргу, звернулось з Адвокатським запитом до ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП», в якому просило надати інформацію та копії документів з наступних питань: Чи укладався ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» договір підряду (субпідряду) з ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 37203896) під час будівництва громадсько-торгівельного центру «БЛОКБАСТЕР» за адресою: м.Київ, проспект С.Бандери, будинок 36, блок 23, вісь 45 - 55? Якщо так, які саме роботи виконувало ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» на вказаному об`єкті? Чи були виконані роботи з монтажу систем спринклерного пожежогасіння і внутрішнього протипожежного водопроводу при будівництві громадсько-торгівельного центру «БЛОКБАСТЕР» за адресою: м. Київ, проспект С.Бандери, будинок 36, блок 23 , вісь 45 - 55? Чи була здійснена оплата за виконані роботи?

Які робітники безпосередньо виконували зазначені роботи?

ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» було надано відповідь, в якій зокрема зазначалося, що Договір підряду (субпідряду) між ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» та ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» - не укладався, тому як ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУ» представляє інтереси Довірителя - ТОВ «БК» БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ», код ЄДРПОУ (41017267) перед усіма підприємствами та організаціями, що залучені до виконання робіт, надання послуг та/або поставки матеріалів/обладнання (надалі «підрядні організації») на Об`єкті : Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36, ІІІ-черга».

Також в зазначеному листі повідомлялося про те, що ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» дійсно виконував монтаж систем спринклерного пожежогасіння і внутрішнього протипожежного водопроводу (блок 29, вісь 45-55) при будівництві Об`єкта: «Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36, ІІІ-черга». Роботи на вказаному об`єкті були виконані не в повному обсязі. Інформації щодо оплати за виконані роботи ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» не має.

В якості документів, які підтверджують виконання робіт на об`єкті будівництва громадсько-торгівельного центру «БЛОКБАСТЕР» за адресою: м. Київ, проспект С. Бандери, будинок 36, блок 23, вісь 45 - 55 ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» було надано завірену копію Довіреності від 29 грудня 2020 року, на яку воно посилалося в своїй відповіді.

Вказані документи, а саме, адвокатський запит АО «ГАРТ», лист-відповідь ТОВ «ВЕСТЕРН КОНСТРАКШН ГРУП» та копію довіреності було долучено до матеріалів судової справи №756/2680/21, однак судом правова оцінка цим доказам не була надана.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено відповідачу у дослідженні та долученні до справи електронного доказу - персонального комп`ютера ОСОБА_4 , в якому знаходилась інформація про звіт останнього стосовно стану виконання робіт на електронну адресу керівника проекту ІНФОРМАЦІЯ_1.

В своїй відповіді на відзив позивач вказував на те, що надані суду відповідачем фотокопії скрін-шотів переписки « ОСОБА_7 » з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є електронними доказами, однак відповідач окремо надав пояснення, в яких зазначив, що відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною другою статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Вказані скрін-шоти переписки «Андрій Печерських» з «serg763@ ukr.net» надані суду ще до судового розгляду справи по суті є лише письмовою копією електронного доказу, оригінал якого буде надано суду відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України.

ОСОБА_4 під час судового розгляду заявляв про те, що він мас з собою електронний носій, а саме, ноутбук, в якому збережена вказана переписка в електронній формі (в мережі Інтернет) і наполягав на ознайомленні з нею, однак суд першої інстанції не став досліджувати електронні докази, надані відповідачем.

Також, суд першої інстанції не задовольнив ряд клопотань відповідача про допит в якості свідків двох осіб, які могли свідчити про хід та виконання робіт під керівництвом ОСОБА_8 , а саме, ОСОБА_9 , який був відповідальним за монтаж систем спринклерного пожежогасіння і внутрішнього протипожежного водопроводу блок 29, вісь 45-55 при будівницгві Об`єкта: «Будівництво громадсько-торговельного центру, який знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36 , ІІІ-черга, а також ОСОБА_10 , який безпосередньо брав участь у виконанні робіт на вказаному об`єкті та отримував від ОСОБА_4 грошові кошти за їх виконання.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу платіжну вимогу про повернення 70 000 грн, що були передані в якості авансу, за розпискою від 18.11.2020 року, у зв`язку з невиконаною роботу на будівництві, протягом 7 календарних днів від дня отримання цієї вимоги на банківські реквізити позивача, яку ОСОБА_4 отримав 21 січня 2021 року, при цьому кошти не повернув.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що згідно Розписки від 18 листопада 2020 року за підписом ОСОБА_4 , останній отримав аванс від ОСОБА_2 - директора TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» розміром 70 000 грн, за монтаж систем сплинкерного пожежогасіння і внутрішнього пожежного водопроводу при будівництві громадсько-торговельного центру Блокбастер на проспекті С. Бандери, 36 у Оболонському районі м. Києва блок 23, вісь 45 - 55. Даний документ складений в одному примірнику та перееданий ОСОБА_2 .

За нормами чинного законодавства авансом визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів. Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов`язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.

У разі сумніву щодо правової природи суми, сплаченої в рахунок належних зі сторони за договором платежів, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не буде прямо вказано, що вона є завдатком. Це обумовлено ч.2 ст.570 ЦК України.

Відмінною ознакою завдатку і авансу є те, що якщо видача й одержання завдатку є безумовним доказом факту вчинення договору, то видача авансу безумовним доказом факту укладення договору не є.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 визнав та підтвердив, що отримав від директора TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» 18 листопада 2020 року авансовий платіж 70 000 грн, на умовах узгодження та укладення в подальшому договору з виконання робіт монтажу систем сплинкерного пожежогасіння і внутрішнього пожежного водопроводу при будівництві громадсько-торговельного центру Блокбастер на проспекті С. Бандери, 36 у Оболонському районі м. Києва блок 23, вісь 45-55.

За ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, шо зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно з ч.1 ст.875 ЦК України за договором підряду підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об`єкт будівництва), а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п.4 Постанова КМУ від 01.08.2005 №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»).

За встановленими нормами замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. При цьому, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 , який є директором TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» підтвердив факт передачі ОСОБА_1 авансового платежу в сумі 70 000 грн, за виконання робіт з монтажу систем сплинкерного пожежогасіння і внутрішньо пожежного водопроводу на об`єкті: Будівництво громадсько-торговельного центру по проспекту Степана Бандери (проспект Московський) 36 ІІІ черга . При цьому, категорично наполягав на тому, що договір підряду з ОСОБА_1 не був укладений, останній не приступав і не виконував будь-якого об`єму із запланованих робіт, а тому має повернути суму авансу у повному обсязі.

За ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, про які вказує у позовній заяві, а відповідач на спростування вказаних обставин і, на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження укладення будь-якого договору ОСОБА_4 з TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» із визначенням об`єму, вартості, строків робіт, узгодженої технічної документації, а також актів прийняття, відмови у прийнятті робіт на об`єкті.

За таких обставин, свідчення свідка ОСОБА_5 , який є рідним братом ОСОБА_1 , відібраних у судовому засіданні про, начебто, виконання робіт бригадою ОСОБА_4 на об`єкті громадсько-торговельного центру Блокбастер на проспекті С. Бандери, 36 у Оболонському районі м. Києва не включають працевлаштування вказаних осіб на вказаному об`єкті, однак не є підтвердженням існування договірних відносин саме з TOB «СМАРТ СОЛЮШНС ГРУП» і виконання ОСОБА_4 належним чином об`єму робіт співмірного по вартості з авансовим платежем.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу платіжну вимогу про повернення 70 000 грн, які були передані в якості авансу за розпискою від 18.11.2020 року у зв`язку з невиконаною роботу на будівництві протягом 7 календарних днів від дня отримання цієї вимоги на банківські реквізити позивача. Вказана вимога отримана ОСОБА_4 21.01.2021 року, при цьому кошти не повернуто.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми авансового платежу у розмірі 70 000 грн та 3% річних у розмірі 270 грн 41 коп. підлягала до задоволення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: