Справа № 344/66/23
Провадження № 2/344/9/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференцзв`язку),
відповідача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання незаконним та скасування державних актів, рішення, свідоцтва, визнання недійсними договорів, поділ майна, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 , Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_11 , приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:
визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0198 площею 0,0516 га, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 24.05.2007 року, реєстровий номер 1747;
визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0278 площею 0,0511га, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 08.06.2007 року, реєстровий номер 1954;
визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку №897165 від 31.07.2007 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку №897166 від 31.07.2007 року, видані Чукалівською сільською радою на ім`я ОСОБА_7 ;
визнати земельну ділянку площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;
визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 1/2 земельної ділянки площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
визнати незаконним та скасувати Рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року «Розгляд заяв громадян і організацій» про визнання права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 ;
визнати незаконним та скасувати Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року, видане ОСОБА_7 Чукалівською сільською радою на домоволодіння по АДРЕСА_1 ;
визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;
визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним Договір купівлі-продажу домоволодіння від 10 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В.;
визнати домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;
визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 , від 10 лютого 2010 року, реєстровий №432, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений при ватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В.;
визнати земельну ділянку з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;
визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.10.2010 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ;
визнати нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4
визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 нежитлового приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що оскаржуваними державними актами на землю, рішенням виконавчого комітету Чукалівської сільської ради, свідоцтвом на право власності на нерухоме майно, договорами купівлі-продажу домоволодіння/нежитлового приміщення порушено право власності Позивача на майно, яке є її спільною сумісною власністю подружжя, так як придбавалося та створювалося нею разом з її законним чоловіком ОСОБА_12 протягом тривалого періоду часу.
Зокрема, як зазначено Позивачем у позовній заяві, земельна ділянка площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; розташоване на них домоволодіння по АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - є об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , оскільки всі ці об`єкти нерухомості було придбано (будинок в с. Чукалівка - збудовано) за кошти їх сім`ї та призначалися для проживання їхньої сім`ї, а також проживання дітей.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 стверджує, що у грудні 2019 року їй стало відомо про те, що право власності на земельні ділянки та будинок по АДРЕСА_1 , який вони разом з чоловіком збудували під час сімейного життя та в якому проживають, а також нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (які вони купували за кошти, що були об`єктом спільної сумісної власності подружжя) - зареєстровані на праві власності за зовсім чужою для їх сім`ї громадянкою ОСОБА_7 , яка, працюючи разом із ОСОБА_4 , протягом певного періоду часу перебувала з ним у особистих стосунках.
Натомість, за твердженнями Позивача, вказане майно оформлялося ОСОБА_4 на ОСОБА_7 виключно з метою виведення такого майна з режиму спільної сумісної власності подружжя; ОСОБА_7 ніколи реальним покупцем даного майна не була, вона не мала власних коштів на його придбання; в будинку та домоволодінні не проживала, витрат на їх утримання не несла.
В судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, вказавши, що в момент придбання спірного майна перебував з позивачкою ОСОБА_6 в шлюбі, і спірне майно набуте за спільні кошти подружжя. Маючи намір ухилитися від можливого позову дружини про поділ спільного сумісного майна, по домовленості із відповідачкою ОСОБА_7 , оформив спірне майно на неї, під умовою, що після розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_6 вона все майно поверне у його особисту власність, але відповідач ОСОБА_7 такої домовленості не дотрималася, майно повертати відмовилася, натомість звернулася до суду про виселення його сім`ї з будинку по АДРЕСА_1 , де вони проживали з моменту завершення будівництва будинку.
Відповідач Івано-Франківська міська рада явку представника до суду не забезпечила, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.
Відповідач ОСОБА_7 подала на адресу суду відзив на позов, за змістом якого заперечила проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 посилалася на те, що раніше в провадженні суду перебувала цивільна справа №352/2523/19, в ході розгляду якої вже досліджувалося питання правомірності набуття ОСОБА_7 право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, з приводу яких заявлено позов, а тому такі обставини є преюдиційними.
На думку відповідача ОСОБА_7 , позивачкою ОСОБА_6 не доведено факту порушення її прав внаслідок видання оскаржуваних актів, прийняття рішень та укладення оскаржуваних договорів; не надано належних доказів на підтвердження факту придбання спірних об`єктів за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 .
Крім того, відповідач ОСОБА_7 додатково посилається на пропуск ОСОБА_6 строку звернення до суду з даним позовом та просить відмовити в позові з цієї підстави.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, які викладені у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про визнання позову.
В ході судового розгляду справи відповідача ОСОБА_3 , за його згодою, судом допитано в порядку ст.92 ЦПК України, як свідка, в ході чого ОСОБА_3 зазначив, що з питання придбання у власність спірного домоволодіння в АДРЕСА_2 та земельної ділянки під будинком, попереднім власником яких він був, до нього звернувся саме ОСОБА_4 ОСОБА_4 здійснював огляд цього будинку і земельної ділянки, перед придбанням їх тільки він обговорював з ним умови ціни продажу, порядок погашення існуючої іпотеки в банку тощо.
Після досягнення згоди щодо усіх істотних умов купівлі-продажу між ним і ОСОБА_4 було обумовлено подальшу зустріч в приміщенні нотаріальної контори, де був укладений відповідний договір. Розрахунок за продану нерухомість здійснив ОСОБА_4 ОСОБА_7 під час цих всіх дій свідок не бачив і з нею не був знайомий раніше.
Відповідач ОСОБА_8 на адресу суду направила відзив на позов, у якому в резолютивній частині просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині оскарження Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та визнання права власності на відповідний об`єкт.
В мотивувальній частині відзиву відповідач ОСОБА_8 зазначила, що не заперечує проти задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору, однак зазначила на необхідності застосування в даному випадку двосторонньої реституції, тобто припинення права власності ОСОБА_7 на спірне нежитлове приміщення, та повернення нею, ОСОБА_8 оплачених за договором коштів.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_8 проти позову заперечив з підстав, вказаних в поданому відповідачкою відзиві. Наголосив на неправильності вибраного позивачкою способі захисту її прав та інтересів, з посиланням на те, що наслідком визнання недійсним укладеного між ОСОБА_8 , як продавцем та ОСОБА_7 , як покупцем, договору купівлі продажу нежитлових приміщень, є двостороння реституція згідно положень.1 ст. 216 ЦК України, що вказує на неможливість задоволення позовної вимоги про визнання спірного майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вважає некоректними позовні вимоги, задоволення яких буде мати наслідком набуття права власності відповідачем ОСОБА_4 , який не є позивачем у справі. Вказав на необхідності застосування судом до спірних правовідносин строків позовної давності, встановлених законодавством України, що має наслідком відмову в позові.
Відповідач ОСОБА_9 не прибув у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлявся належно.
Відповідач ОСОБА_10 не прибула у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлялася належно.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 01 вересня 1978 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (повторне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис за №37).
Від шлюбу сторони мають вже повнолітніх дітей ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 після реєстрації шлюбу (свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 від 21.09.1996 року) ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Звертаючись до суду, Позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі ними з чоловіком за спільні кошти було придбано спірні дві земельні ділянки в с. Чукалівка Івано-Франківської області та на них збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 ; придбано нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; а також домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані об`єкти нерухомого майна будувалися та придбавалися, як стверджує Позивач, під час сімейного проживання з Відповідачем, для проживання сторін, а також для проживання їх дітей та внуків.
Однак, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та відповідні земельні ділянки за даною адресою; нежитлове приміщення №5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_7 .
Отже, предметом даного спору є вимоги ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування попередніх договорів купівлі-продажу та державних актів на землю, рішення, свідоцтва про право власності та договорів, які стали підставою для реєстрації за ОСОБА_7 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.
Підставою позовних вимог Позивач зазначає те, що вказані об`єкти нерухомого майна придбавалися та створювалися за спільні кошти сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , тобто є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, та в результаті незаконних дій безпідставно оформлено на ОСОБА_7 , яка реальним покупцем (власником) даних об`єктів не була.
Відтак, предметом доказування за позовом ОСОБА_6 є, зокрема, суб`єктна належність та джерело походження коштів, за які придбавалися та створювалися спірні об`єкти.
Щодо земельних ділянок площею 0,0511 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) та площею 0,0516 га (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) в АДРЕСА_1 , та індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним до 12 березня 2011 року, відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, вирішують, зокрема питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції на час будівництва будинку) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Згідно статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво.
Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.
Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, що є необхідним для підтвердження права власності, і самостійного значення для виникнення права власності немає, оскільки визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (у редакції чинній на 2008 рік) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Так, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку №897165 від 31.07.2007 року, виданого Чукалівською сільською радою, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №1954 (ВЕР №103500) від 08.06.2007 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку №897166 від 31.07.2007 року, виданого Чукалівською сільською радою, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №1747 (ВЕР №103416) від 24.05.2007 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Зокрема, 24.05.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0198 площею 0,0516 га, реєстровий номер 1747.
08.06.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0278 площею 0,0511га, реєстровий номер 1954.
Рішенням виконкому Чукалівської сільської ради від 31 липня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_7 на початок будівництва індивідуального житлового будинку на приватизованій ділянці площею 0,0516 га в АДРЕСА_1 .
31 липня 2007 року виконавчий комітет Чукалівської сільської ради розглянувши заяви ОСОБА_7 прийняв рішення, якими надано їй дозвіл на електрифікацію та газифікацію житлового будинку в АДРЕСА_1 .
У 2007 році відділом архітектури і містобудування Тисменицької ради виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, забудовником якого є ОСОБА_7 , адреса будівництва - АДРЕСА_1 .
На підставі замовлення ОСОБА_7 №02/1087 від 18 вересня 2007 року госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при відділі містобудування і архітектури Тисменицької РДА виготовлено архітектурно-планувальне завдання на проектування житлового будинку в АДРЕСА_1 .
16 листопада 2007 року ОСОБА_7 видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва цього індивідуального житлового будинку.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року розглянувши заяву ОСОБА_7 виконком сільської ради вирішив визнати право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 . Зобов`язано Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації виготовити свідоцтво про право власності.
На підставі цього рішення 01 жовтня 2008 року Чукалівська сільська рада видала ОСОБА_7 свідоцтво на право власності на вказане спірне домоволодіння.
18 вересня 2008 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 . Рік побудови житлового будинку, загальною площею 412,4 кв.м зазначено 2008 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності 01 жовтня 2008 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності від 01 жовтня 2008 року.
Обґрунтовуючи підстави позову в частині визнання недійсними договорів, незаконними вищезазначених державних актів на землю, рішення Чукалівської сільської ради та свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння в с. Чукалівка, Позивач вказує на те, що діями щодо підшуковування земельної ділянки в с. Чукалівка для будівництва будинку займалася вона та її чоловік ОСОБА_4 . В подальшому, після придбання земельної ділянки вони розпочали будівництво будинку; всіма питаннями займалися спільно.
На підтвердження таких обставин Позивачем надано суду наступні докази.
Договір №9-02/08 на розробку проектно-технічної продукції від 19 лютого 2008 року, укладений між підприємством «Науково-творча майстерня «Архітрав» Прикарпатського центру Української академії архітектури та ОСОБА_4 .
Згідно з п. 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку робочого проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Замовником за цим договором є ОСОБА_4 .
За виконану проектно-технічну продукцію згідно даного договору замовник оплачує виконавцю 8 300 грн. без ПДВ (п.2.1 Договору).
Відповідно до акту здачі-приймання проектно-технічної продукції по договору №09/02-08 від 19 лютого 2008 року ОСОБА_4 21 травня 2008 року прийняв роботу.
Згідно видаткових накладних, виданих підприємцем ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на ім`я ОСОБА_4 та актів приймання передачі будівельних матеріалів у період з червня 2011 року по грудень 2011 року та у січні, червні 2012 ОСОБА_4 придбавав будівельні матеріали на проведення будівельних робіт в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
За змістом прибуткових касових ордерів №7 від 05 квітня 2010 року та №14 від 21 квітня 2010 року ОСОБА_4 здійснено оплату в сумі 110 000,00 грн. за будівництво басейну та в сумі 36 524,00 грн. за будівництво сауни за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з листа «ПП ТЕРМОСЕРВІС», актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню від 02 вересня 2012 року, від 02 вересня 2013 року у вказаному будинку встановлено газовий котел BAXI POWER HT 1.850, споживачем вказано ОСОБА_4 ..
Відповідно до технічних умов №397 від 13 листопада 2012 року про приєднання житлового будинку, який проектується (підлягає реконструкції) до централізованих систем водопостачання і каналізації м. Івано-Франківську, його замовником є ОСОБА_11 , адреса об`єкта: АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2013 року між КП «Івано-Франківськводотехпром» та ОСОБА_11 укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, адреса: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження технічного стану самовільно збудованих мереж господарсько-побутова каналізація до ж/ АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_11 , проведено огляд виконаних робіт по влаштуванню господарсько-побутової каналізації по АДРЕСА_1 .
Відповідно до гарантійного паспорту від 16 травня 2014 року за адресою по АДРЕСА_1 , встановлено котел, замовник вказано ОСОБА_11 .
З копій квитанцій, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що платник ОСОБА_11 здійснювала щомісячну оплату комунальних послуг та оплату за послуги охоронного агенства «ССБ» згідно договору №063-ОП від 10.08.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2011 року до 2019 року.
Інших документів щодо будівництва та оздоблення будинку, як стверджує Позивач, не збереглося.
В той же час, зі змісту вищевказаних документів вбачається той факт, що у розробці робочого проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , його прийнятті, в придбанні будівельних матеріалів для будівництва даного будинку, благоустрої (будівництво басейну та сауни за вказаною адресою), газифікації будинку (встановлення газового котла) - брав участь безпосередньо відповідач ОСОБА_4 .
Дії щодо приєднання житлового будинку, який проектується (підлягає реконструкції) до централізованих систем водопостачання і каналізації здійснювалися рідною донькою Позивача та відповідача 1 - ОСОБА_11
ОСОБА_11 також була замовником будівництва господарсько-побутової каналізації до ж/ АДРЕСА_1 , а також замовником встановлення котла в спірному будинку.
Щомісячну оплату комунальних послуг та оплату за послуги охоронного агентства «ССБ» згідно договору №063-ОП від 10.08.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2011 року до 2019 року здійснювала донька сторін ОСОБА_11 .
Такі вищеперелічені обставини, на переконання суду, підтверджують доводи позивачки про те, що вказаний житловий будинок створювався спільними зусиллями та коштами сім`ї ОСОБА_4 .
Зокрема, в частині оформлення частини документів по будинку на доньку сторін ОСОБА_11 - Суд враховує, що дана третя особа не має будь-якого відношення (родинного тощо) до відповідачки ОСОБА_7 , а тому оформлення саме на неї документів на створення та утримання майна, юридичним власником якого є ОСОБА_7 , є суперечливим та таким, що не знайшло обґрунтованого та логічного пояснення зі сторони відповідач ОСОБА_7 .
В ході розгляду справи судом також допитано свідків.
Свідок ОСОБА_20 повідомив суду, що з ОСОБА_4 підтримують товариські, робочі відносини, працювали в ТОВ «Галичина-Ліс», займались постачанням. Знає, що ОСОБА_4 належить дім у с. Микитинці, спочатку там був особняк сирець, і він сам наймав бригаду для ремонту та перебудови з добудовою. Всім цими питаннями з ним займався ОСОБА_4 , який видавав гроші, а свідок виплачував майстрам. В будинок в с. Чукалівка поставляли будівельні матеріали, робили благоустрій, гроші йому давав ОСОБА_4 . ОСОБА_7 свідок знає, вона працювала в ТОВ «Галичина-Ліс» секретарем; на будовах її свідок ніколи не бачив і про її будь-яке відношення до цих будов не знає.
Свідок ОСОБА_21 вказав, що є давнім знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Покійний батько свідка, ОСОБА_22 , був прорабом на будівництві в с. Чукалівка, будував дім (фундамент, зведення стін, перекриття поверхів, дах будівлі, огорожа) в АДРЕСА_1 для ОСОБА_4
ОСОБА_21 неодноразово був свідком того, як ОСОБА_4 оплачував його батькові кошти за виконані роботи та поставлені матеріали. Про участь ОСОБА_7 в фінансуванні чи будь-якій участі у будівництві будинку він не знає.
Свідок ОСОБА_23 повідомив, що є жителем с. Чукалівка і був колишнім головою Чукалівської сільської ради. ОСОБА_4 купляв земельну ділянку у його родича. Знає сина ОСОБА_4 , невістку, їх дітей; займався реєстрацією їх місця проживання в будинку в с. Чукалівнка, видавав їм довідки. У 2018-2019 роках вперше почув про ОСОБА_7 , коли військові з АТО за дорученням від неї, теж звертались з приводу прописки у будинку. Свідок ОСОБА_23 підтвердив, що будинок будувався і належить ОСОБА_4 ; свідок думав, що через Революцію Гідності та пов`язані з цим політичні питання, ОСОБА_4 оформив будинок на іншу особу, оскільки, були випадки погроз щодо нього.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні повідомив, що він як підприємець зі своїми працівниками у 2010 - 2011 роках робили внутрішні ремонтні роботи на будівництві у с. Чукалівка. Весь об`єм роботи, ціни погоджували з ОСОБА_4 ОСОБА_4 платив аванс, вкінці тижня він проводив розрахунок за виконану роботу і поставлені матеріали. Повідомив, що всередині будинку майстрами, за замовленням ОСОБА_4 , на стіни наносились фрески із зображенням внуків ОСОБА_4 в образі купідонів. Його брат теж брав участь у будівництві, а саме, займався освітленням, світильники вибирали з п. ОСОБА_9, за виконану роботу йому платив ОСОБА_4 ОСОБА_7 не знає.
Свідок ОСОБА_25 повідомив, що є сусідом ОСОБА_4 в с. Чукалівка, живе навпроти, підприємець. Знає ОСОБА_4 з часу будови будинку. Надавав послуги евакуатора з маніпулятором. Восени завозили цеглу, будівельні матеріали, ліс, бляху, привозив меблі, яку вивантажували разом з ОСОБА_4 . За будівництвом слідкував найманий чоловік, щовечора приїздив ОСОБА_4 або його син. За пророблену роботу з ним розраховувався щотижня ОСОБА_4 . З ОСОБА_7 не знайомий і жодного разу її не бачив.
Свідок ОСОБА_26 повідомив, що є товаришем ОСОБА_4 , знає про все набуте ним майно: у с. Чукалівка ОСОБА_4 придбано земельну ділянку, на якій збудовано будинок. Свідок ОСОБА_26 позичав ОСОБА_4 кошти у розмірі 15 000 дол. США, які згодом йому було повернуто, претензій до останнього не має. Допомагав оформляти басейн на території даного домоволодіння в с. Чукалівка (оформлення стіни оргсклом, дельфіни, замовлення робив у « Реклама-центрі»). В с. Микитинці ОСОБА_4 купляв коробку, добудовував, завозив землю. У ОСОБА_4 є апартаменти в с.Поляниця. За проханням ОСОБА_4 зустрічав з аеропорту його гостей та привозив їх до ОСОБА_4 , його теж запрошували в гості. Позивачку ОСОБА_6 знає особисто; знає, що всі об`єкти належать ОСОБА_4 .
Свідку відомо, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були відносини, однак коштів на придбання майна вона не давала.
Свідок ОСОБА_27 зазначив, що знає сім`ю відповідача ОСОБА_4 давно, знайомий з дружиною, дітьми, внуками. Відповідач успішний бізнесмен, вони разом організовували ряд підприємств по переробці деревини. З ОСОБА_7 теж знайомий, її взяли працювати секретарем. Чув, що майно оформили на неї та був дуже здивований з цього приводу. Так як на той час у відповідача з дружиною були розлади у стосунках, щоб уникнути розподілу майна, була домовленість з ОСОБА_7 щодо формального оформлення на неї майна, яке купувалося для дітей ОСОБА_4 , яке в подальшому нею мало бути повернуто. Йому відомо, що таким майном є домоволодіння в с. Микитинці, яке придбавалося за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 . Також знає, що ОСОБА_4 вів за власні кошти будівництво в с.Чукалівка.
Свідок ОСОБА_28 зазначив, що знає ОСОБА_12 по спільній роботі з 2000 - 2001 років в підприємстві «Галичина-Ліс», має спеціальність монтажу електромереж та їх обслуговування. В с. Микитинці був будинок сирець. Погодили з ОСОБА_4 розміщення мереж і він виконав роботу, розраховувався ОСОБА_4 . Вів відповідні роботи в с. Чукалівка з самого початку будівництва будинку. З ОСОБА_4 погоджували, переробляли проект-дизайн, робили деталі, сходи, альтанки, освітлення паркану, відеоспостереження. Будівельний контроль вів сам ОСОБА_4 , давав розпорядження та оплачував за роботу тільки він. ОСОБА_7 знає, працювала у корпорації референтом «Галичина-Ліс». До роботи не залучалась.
Свідок ОСОБА_30 зазначив, що знає відповідача ОСОБА_4 з 2003 року, є товаришами, партнерами. ОСОБА_4 заробляв великі гроші, будував об`єкти, а тому інвестував кошти у підприємство та нерухомість. ОСОБА_7 прийняли на посаду секретаря у період з 2004-2005 р., вона не могла придбати стільки нерухомого майна на свою зарплату. У ОСОБА_4 були з нею відносини, він довіряв їй, на майно тимчасово уклали договори з умовою, що таке майно купується (створюється) для дітей та внуків. З дружиною ОСОБА_31 у відповідача були напружені відносини, однак спірне майно придбавалося за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 .
ОСОБА_30 позичив ОСОБА_4 кошти на будівництво житлового будинку в с. Чукалівка. Знає про майно, придбане ОСОБА_4 у с. Микитинці - був там у гостях. При купівлі ОСОБА_4 апартаментів в с.Поляниця дав йому людину, звів з власниками. Знає, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник спір і останній не зміг переоформити майно на дітей і внуків.
Свідок ОСОБА_33 вказав, що працював особистим водієм ОСОБА_4 , працював в ТОВ «Галичина Ліс», знає всю його родину, і сам був як член їхньої родини. Знає про житло ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , де спочатку ОСОБА_4 придбав земельну ділянку, будинок будував «з нуля», вів будівництво ОСОБА_22 , якого найняв ОСОБА_4 , розрахунки теж проводив ОСОБА_4 . В с.Поляниця придбано апартаменти за кошти ОСОБА_4 . У с. Микитинці теж за кошти ОСОБА_4 був придбаний майже готовий будинок. ОСОБА_7 була бухгалтером на підприємстві ОСОБА_4 . Через конфлікт з дружиною у ОСОБА_4 була домовленість з ОСОБА_7 про укладення фіктивних договорів, а при першій необхідності остання мала повернути йому все майно. Свідок був присутній при цій розмові, а також при оформленні фіктивних договорів на ім`я відповідачки за кошти ОСОБА_4 . Також був присутній при передачі коштів. ОСОБА_7 сама особисто в його присутності запитувала ОСОБА_4 про те, коли будуть переукладати договори. Близько 3 років назад ОСОБА_7 зателефонувала свідку ОСОБА_34 в нічний час і зазначала, що скоро всіх виселить і сама стане господинею нерухомості.
Отже, поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, підтверджується той факт, що спірні об`єкти нерухомого майна, а саме: земельні ділянки по АДРЕСА_1 , та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - були придбані та побудований (будинок) за кошти ОСОБА_4 , який перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_6 . Свідки в суді підтвердили ту обставину, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали землю та збудували будинок в АДРЕСА_1 для проживання їхньої сім`ї. Крім того, допитані свідки підтвердили участь позивача ОСОБА_6 у придбанні землі та будівництві будинку в с. Чукалівка.
Підстави ставити під сумнів пояснення вказаних свідків (попереджених про кримінальну відповідальність та приведених до присяги), які є самостійним джерелом доказування у цивільній справі, у суду відсутні, оскільки такі показання підтверджуються та відповідають за змістом наявним у справі письмовим доказам.
Суд також особливо звертає увагу та враховує при розгляді даної справи ту обставину, що після завершення будівництва будинку в АДРЕСА_1 , саме позивач ОСОБА_6 та їхні з ОСОБА_4 діти - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , - зареєстровані за адресою проживання в даному будинку, несуть витрати по його утриманню, здійснюють догляд за будинком, необхідні ремонтні роботи, озеленення земельної ділянки, благоустрій тощо.
Крім того, згідно довідки №1128 від 26.11.2020 року виданої виконкомом Чукалівської сільської ради ОСОБА_4 , за заявами сусідів ОСОБА_35 (жителя АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_25 (жителя АДРЕСА_5 ) - фактичне місце проживання ОСОБА_4 з 2010 року по даний час за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_7 , право власності на вказаний будинок за якою зареєстровано ще 01.10.2008 року, до часу звернення до Тисменицького районного суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у 2018 році (заочне рішення Тисменицького районного суду від 19.06.2019 року у справі №352/2233/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82624622; дане рішення скасовано ухвалою Тисменицького районного суду від 16.12.2019 року), жодних активних дій щодо реалізації своїх правомочностей власника протягом 10 років не вчиняла (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи міститься достатня кількість належних та допустимих доказів, які в своїй сукупності свідчать про те, що земельні ділянки площею 0,0511 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) та площею 0,0516 га (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) в АДРЕСА_1 , а також індивідуальний житловий будинок в АДРЕСА_1 придбавалися та будувалися сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в інтересах їхньої сім`ї.
Тобто, джерелом коштів, за які придбавались та будувались ці об`єкти нерухомого майна є кошти сім`ї ОСОБА_4 . Про це свідчать наявні в матеріалах справи докази, підтверджено свідками, а також випливає із фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_4 , фактично оформляючи придбане та збудоване за спільні сімейні кошти майно (земельні ділянки та будинковолодіння) на ОСОБА_7 , а не на себе, позбавив ОСОБА_6 спільної сумісної власності, оскільки у разі витрачання одним із подружжям спільних коштів, придбане за них майно також є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_6 згоди на оформлення даного об`єкту нерухомості на ОСОБА_7 не надавала.
Частинами 3, 4 статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Підстави та порядок визнання незаконним правового акта, що порушує право власності визначено статтею 393 ЦК України.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
При розгляді даної справи суд також враховує і ту обставину, що як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року «Розгляд заяв громадян і організацій», даним рішенням було вирішено визнати право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 .
Натомість, оскаржуване Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року видано Чукалівською сільською радою ОСОБА_7 на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Будь-яких змін (виправлень) до рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року не вносилось.
А тому дане Рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року «Розгляд заяв громадян і організацій» не могло бути підставою видачі Чукалівською сільською радою Свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_7 , оскільки в обидної зазначених документах мова йде про фізичних осіб з відмінними прізвищами.
Відповідно ж до частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, аналізуючи вказані положення закону та фактичні обставини спірних відносин, суд приходить до висновку, що договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровим номером 2625888301:01:01:0198 площею 0,0516 га та з кадастровим номером 2625888301:01:01:0278 площею 0,0511га, укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також похідні від цих договорів документи - Державний акт на право власності на земельну ділянку №897165 від 31.07.2007 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку №897166 від 31.07.2007 року, видані Чукалівською сільською радою на ім`я ОСОБА_7 ; Рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року «Розгляд заяв громадян і організацій» про визнання права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , та видане на підставі цього рішення Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року, яке видане ОСОБА_7 Чукалівською сільською радою на домоволодіння по АДРЕСА_1 , - є незаконними, оскільки вказані документи суперечать закону, порушують право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а тому такі документи підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Отже, на підставі вищенаведених правових в порядку поділу спільного майна подружжя суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання за ОСОБА_6 в порядку поділу майна подружжя право власності на:
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
- 1/2 земельної ділянки площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
- 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 .
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо земельної ділянки та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
10 лютого 2010 року між громадянином ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю ОСОБА_7 домоволодіння АДРЕСА_2 за ціною 620 549,00 грн.
10 лютого 2010 року між громадянином ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 , реєстровий №432, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання даних правочинів недійсними, ОСОБА_6 посилається на те, що вказаний будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій він розташований, був підшуканий нею та чоловіком для проживання їх доньки ОСОБА_11 та її сім`ї. Кошти за вказаний будинок оплачувалися ОСОБА_4 із спільного сімейного бюджету.
Так, сторонами оскаржуваного договору є ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець). Позивач не є стороною цього договору.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
В постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах дійшов таких висновків.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає втому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц|14-75цс18, постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, від 04 липня 2018 року по справі № 462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).
Такий висновок суду повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій зазначено, що власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Тобто судова практика зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_6 випливає, що позивачка стверджує про те, що фактично реальним покупцем за даним оскаржуваним договором був її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, а придбане за цим договором майно (домоволодіння) було придбано за їх спільні сімейні кошти, та, в свою чергу, є їх спільною сумісною власністю. На підтвердження даних обставин позивачем надано відповідні докази.
Вказані обставини дають підстави вважати про те, що ОСОБА_6 має право на оскарження договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, а тому мотивації її позову та підставам заявлених вимог повинна бути надана правова оцінка по суті.
Так, частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.
Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Як вже було зазначено судом, сторонами оскаржуваних правочинів є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
В ході судового розгляду справи ОСОБА_3 , як продавець за оскаржуваними договорами купівлі-продажу від 10 лютого 2010 року, будучи допитаним в статусі свідка, підтвердив ту обставину, що з питання придбання у власність спірного домоволодіння в АДРЕСА_2 та земельної ділянки під будинком, попереднім власником яких він був, до нього звернувся саме ОСОБА_4 ОСОБА_4 здійснював огляд цього будинку і земельної ділянки, перед придбанням їх тільки він обговорював з ним умови ціни продажу, порядок погашення існуючої іпотеки в банку тощо.
ОСОБА_3 підтвердив, що після досягнення згоди щодо усіх істотних умов купівлі-продажу між ним і ОСОБА_4 було обумовлено подальшу зустріч в приміщенні нотаріальної контори, де був укладений відповідний договір. Розрахунок за продану нерухомість здійснив ОСОБА_4
ОСОБА_7 під час цих всіх дій ОСОБА_3 не бачив і з нею не був знайомий раніше.
Пояснення сторони, як свідка, у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 76 ЦПК України є одним із доказів по справі.
Натомість, ОСОБА_7 , яка заперечувала проти позовних вимог в цій частині, в ході судового розгляду справи не надала належних доказів, які б спростовували пояснення свідка ОСОБА_3 , не заявляла відповідних клопотань з цього приводу.
Крім того, факт придбання спірних земельної ділянки та будинку у с. Микитинці підтвердили в ході судового розгляду справи допитані свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_37 .
Підстави ставити під сумнів показання вказаних свідків у Суду відсутні, оскільки таке не доводилося стороною відповідача ОСОБА_7 .
Належних доказів, які б спростовували пояснення вищевказаних свідків, відповідачем ОСОБА_7 суду не надано.
Суд особливо звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_3 , відповідач по справі, визнав в суді ті обставини, на які посилається позивач ОСОБА_6 , як на підставу своїх вимог.
У зв`язку з цим, Суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження доводів позивачки про те, що земельна ділянка та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - придбавалися за кошти ОСОБА_4 в інтересах його з позивачкою сім`ї.
Тобто, джерелом коштів, за які придбавались ці об`єкти нерухомого майна є кошти сім`ї ОСОБА_4 . Про це свідчать наявні в матеріалах справи докази, підтверджено свідками, а також випливає із фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_4 , фактично придбаваючи дане домоволодіння та земельну ділянку за сімейні кошти, витрачаючи саме їх, за твердженням позивачки, уклав з продавцем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, покупцем у якому зазначив ОСОБА_7 , а не себе, чим позбавив ОСОБА_6 спільної сумісної власності, оскільки у разі витрачання одним із подружжям спільних коштів, придбане за них майно також є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_6 згоди на оформлення даного об`єкту нерухомості на ОСОБА_7 не надавала.
Відтак, на підставі положень статті 368 ЦК України, статті 60 СК України вказані об`єкти відносяться до спільної сумісної власності подружжя, а тому їх реєстрація за результатами укладення оскаржуваних договорів за відповідачем ОСОБА_7 порушує право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_6 .
А тому на підставі статей 202, 203, 215 ЦК України договір купівлі-продажу домоволодіння, укладений 10 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 10 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. - підлягають визнанню недійсними.
Крім того, на підставі статей 69, 70 СК України суд вважає обґрунтованими позовні вимоги визнання спірних земельної ділянки та домоволодіння об`єктами спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна та визнання за ОСОБА_6 права власності на:
1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_6 з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 .
Щодо нежитлового приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_38 та ОСОБА_7 , остання придбала у власніть нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за 117 990,00 грн.
Оскаржуючи дійсність даного правочину в даній цивільній справі, ОСОБА_6 посилається на те, що вказане нежитлове приміщення загальною площею 54 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , придбавалося її сім`єю для проведення ними та дітьми періодичного відпочинку в Карпатах. Кошти за вказаний будинок оплачувалися ОСОБА_4 із їх спільного сімейного бюджету.
Натомість, ОСОБА_4 , фактично придбаваючи дане нежитлове приміщення за сімейні кошти, витрачаючи саме їх, за твердженням позивачки, уклав з продавцем ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, покупцем у якому зазначив ОСОБА_7 , а не себе, чим позбавив ОСОБА_6 спільної сумісної власності, оскільки у разі витрачання одним із подружжям спільних коштів, придбане за них майно також є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_6 згоди на оформлення даного об`єкту нерухомості на ОСОБА_7 не надавала.
Як вже було зазначено судом і раніше, ОСОБА_6 не є стороною даного оскаржуваного правочину, однак зміст наведених нею в обґрунтування позовних вимог доводів про те, що фактично реальним покупцем за даним оскаржуваним договором був її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, а тому придбане за цим договором майно (нежитлове приміщення) було придбано за їх спільні сімейні кошти, та, в свою чергу, є їх спільною сумісною власністю, - дають підстави вважати про те, що ОСОБА_6 має право на оскарження договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а тому мотивації її позову та підставам заявлених вимог повинна бути надана правова оцінка по суті.
Так, зі змісту підписаного особисто відповідачем ОСОБА_8 відзиву на позов випливає, що під час розгляду попередньої цивільної справи №352/2523/19 вона допитувалася як свідок, «повідомивши суд про те, що з метою укладення вищевказаного договору та передачі приміщення дійсно спілкувалася з ОСОБА_4 , яким серед іншого, очевидно, здійснювалася передача коштів ОСОБА_7 для виконання оплати за договором. В результаті покупцем у вищевказаному договорі була зазначена ОСОБА_7 , яка здійснила оплату ціни договору».
В ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_30 , ОСОБА_33 підтвердили суду ту обставину, що їм відомо про придбання ОСОБА_4 нежитлового приміщення у с. Поляниця .
При цьому представником відповідачки ОСОБА_8 в судовому засіданні було зазначено, що відповідачка ОСОБА_7 проводила розрахунок особисто.
Натомість, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, сторона ОСОБА_7 обмежилася виключно посиланнями на попередні судові рішення у справі №352/2523/19.
Отже, суд звертає увагу на суперечливість доводів позову та заперечень на нього в цій його частині, а відтак і стверджувати про доведеність зазначених обставин на даний час є сумнівним.
Загалом, будь-яких доказів на підтвердження факту придбання спірних об`єктів за власні кошти, які б спростовували доводи ОСОБА_6 на підтвердження її позову - ОСОБА_39 в ході розгляду даної справи не подавалося.
Разом з тим, Суд вважає безпідставними посилання відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на преюдиційність обставин, встановлених рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі №352/2523/19, з огляду на наступне.
Так, в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала цивільна справа № 352/2523/19 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.12.2021 року у справі №352/2523/19 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна було задоволено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.06.2022 року Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна відмовлено.
Підставами скасування рішення суду першої інстанції є висновок апеляційного суду про те, що:
- позивачем не порушувалося питання щодо оспорення правомірності набуття відповідачкою права власності на будинок у с. Чукалівка, позовних вимог про визнання недійсними рішень Чукалівської сільської ради, на підставі яких вона набула право власності на нерухоме майно, свідоцтва на право власності ОСОБА_6 не заявлялося. Таким чином, правомірність набуття права власності відповідача не спростована, відповідно, підстави для скасування державної реєстрації у суду були відсутні».
- позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними, переведення на подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 права та обов`язків покупця домоволодіння по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні позові
- нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням».
Крім того суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив наступне:
«З огляду на відмову в задоволенні позову у зв`язку з незалученням до участі у справі осіб як співвідповідачів за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, апеляційний суд не дає оцінку доводам апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказам, в тому числі, показанням свідків».
Тобто, рішення суду першої інстанції було скасовано судом апеляційної інстанції з процесуальних підстав.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 05.10.2022 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу в частині покупця, переведення на подружжя прав та обов`язків покупця, визнання домоволодіння та нежитлового приміщення спільним майном подружжя та визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частини цього майна, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.
Зі змісту мотивувальної частини рішення касаційного суду випливає, що в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на будинок в с. Чукалівка підставою відмови в позові є не оспорювання позивачем правомірності набуття ОСОБА_7 права власності на вказаний будинок, законність отримання нею дозвільної документації на забудову земельної ділянки та будівництво будинку.
В частині оскарження договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості в с. Микитинці та в с. Поляниця підставою відмови в позові за висновком Верховного Суду є обрання неналежного способу захисту.
Стосовно посилання відповідача ОСОБА_8 у відзиві на позов на необхідність застосування двосторонньої реституції в разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, суд зауважує, що за загальним правилом цивільного права наслідки недійсності правочину застосовуються у випадку оскарження дійсності правочину однією із його сторін.
Натомість, особа, що не є стороною правочину, у разі порушення внаслідок укладення такого правочину її прав чи охоронюваних законом інтересів, не позбавлена права на оскарження цього правочину, і в разі задоволення такої позовної вимоги автоматичне застосування двосторонньої реституції (як наслідку недійсності правочину) закон не вимагає. Завданням суду у випадку задоволення обґрунтованого позову особи, що не є стороною правочину, є захист та відновлення (визнання) прав такої особи-позивача, а не інтересів інших осіб, які не є позивачами у справі, та не позбавленні у разі існування відповідних порушень на звернення до суду.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц|14-75цс18, постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, від 04 липня 2018 року по справі № 462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).
Такий висновок суду повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій зазначено, що власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_6 згоди на оформлення об`єктів нерухомості на ОСОБА_7 не надавала.
Відтак, на підставі положень статті 368 ЦК України, статті 60 СК України вказані об`єкти нерухомості відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а тому їх реєстрація за відповідачкою ОСОБА_7 порушує право спільної сумісної власності позивачки ОСОБА_6 .
А тому на підставі статей 202, 203, 215 ЦК України оскаржувані договори купівлі-продажу земельних ділянок та приміщень - підлягають визнанню недійсними.
Крім того, на підставі статей 69, 70 СК України суд вважає обґрунтованими позовні вимоги визнання зазначених приміщень та земельних ділянок - об`єктом спільної сумісної власності подружжя та про поділ майна і визнання за ОСОБА_6 права власності на його 1\2.
Щодо заяви представників відповідачів про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Статтею 268 ЦК України визначено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Також, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
З даним цивільним позовом ОСОБА_6 звернулася до Івано-Франківського міського суду у грудні 2022 року (позовна заява зареєстрована 03.01.2023 року).
В позовній заяві та в судових засіданнях позивач посилалася на те, що про реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна їй стало відомо в грудні 2019 року після отримання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про виселення.
Докази, які б спростовували вказане твердження та свідчили про те, що про існування оскаржуваних рішень, державних актів, договорів ОСОБА_6 була обізнана раніше, аніж нею зазначено в позові, в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом, в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала цивільна справа № 352/2523/19 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину нерухомого майна.
Фактично у справі № 352/2523/19 ОСОБА_6 посилалася на аналогічні обставини спірних відносин, як і в даній справі.
Остаточним судовим рішенням Верховного Суду позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права та з процесуальних підстав.
В подальшому ОСОБА_6 , звернулася до суду з даним цивільним позовом у грудні 2022 року.
Тобто, навіть враховуючи те, що про оскаржувані документи ОСОБА_6 дізналася в грудні 2019 року, відтак, звернувшись вдруге до суду в грудні 2022 року, трирічний строк позовної давності нею не пропущений.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 79, 81, 209, 213-215, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0198 площею 0,0516 га, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 24.05.2007 року, реєстровий номер 1747.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2625888301:01:01:0278 площею 0,0511га, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 08.06.2007 року, реєстровий номер 1954.
Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку №897165 від 31.07.2007 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку №897166 від 31.07.2007 року, видані Чукалівською сільською радою на ім`я ОСОБА_7 .
Визнати земельну ділянку площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0511 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 1/2 земельної ділянки площею 0,0516 га в с. Чукалівка, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Визнати незаконним та скасувати Рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради від 26 серпня 2008 року «Розгляд заяв громадян і організацій» про визнання права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 .
Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року, видане ОСОБА_7 Чукалівською сільською радою на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу домоволодіння від 10 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В.
Визнати домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_6 в порядку спільного майна подружжя право власності на 1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 від 10 лютого 2010 року, реєстровий №432, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В.
Визнати земельну ділянку з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:004:0220 площею 0,0805 га по АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023 року.
Суд | Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2023 |
Оприлюднено | 20.11.2023 |
Номер документу | 114942221 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Домбровська Г. В.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Домбровська Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні