Вирок

від 15.11.2023 по справі 749/19/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 749/19/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/549/23 Категорія - ч. 2 ст. 365 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові в режимі відео конференції, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 42022270000000025 від 19.02.2020 року, за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Городня, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_11 ,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_8 , визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано.

Цивільні позови прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Чернігівської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення завданої злочином матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він станом на 14.01.2020 згідно наказу № 124 о/с від 22.05.2017 обіймав посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та мав спеціальне звання старшин сержант поліції. Тобто, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993, був працівником правоохоронного органу та виконував функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до примітки ст. 364 КК України, являвся службовою особою.

У своїй повсякденній діяльності ОСОБА_8 мав керуватись Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Положенням «Про Національну поліцію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 (в редакції від 16.09.2021), посадовою інструкцією.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до вимог статті 3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно до п. п. 1-3 ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, я к фізичний вплив (сила) та застосування спеціальних засобів.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 42 Закону для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби як засоби примусової зупинки транспорту.

Згідно до п. 4 ч. З ст. 45 Закону засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров`ю людини.

Відповідно до п.п. «г» п. 9 ч. З ст. 45 Закону для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися застосовуються водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 45 Закону поліції (поліцейському) заборонено застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Згідно посадових обов`язків інспектора сектору реагування патрульної поліції Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, затверджених начальником вказаного відділення поліції 06.04.2018, ОСОБА_12 був зобов`язаний стежити за безпекою дорожнього руху з метою виявлення та усунення порушень правил дорожнього руху; виконувати роботу, пов`язану з охороною громадського порядку та забезпеченням публічної безпеки, профілактикою правопорушень; сприяти дотриманню правил громадського порядку, перешкоджати антигромадським та злочинним діям громадян; під час патрулювання запобігати та виявляти порушення громадського порядку та інші адміністративні правопорушення; під час виконання повноважень, у випадках і в порядку, передбачених статтями 43- 46 Закону України «Про національну поліцію», застосовувати заходи примусу.

Однак, усупереч вищевказаним вимогам законодавства та своїх посадових обов`язків ОСОБА_13 , перебуваючи згідно розстановки нарядів на 14.01.2020, у період часу з 08.00 години 14.01.2020 по 08.00 годину на добовому чергуванні у складі ГРПП разом із працівниками Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на службовому автомобілі марки «SkodaRapid», н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_15 , здійснювали патрулювання вулиць міста Сновськ (на даний час Корюківський район) Чернігівської області.

Рухаючись по вул. Костюченка у м. Сновськ, 14.01.2020 приблизно о 21 годині 50 хвилин працівник поліції ОСОБА_13 , разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_14 виявили мопед марки «Yamaha», без реєстраційного номера, що рухався їм назустріч, за кермом якого перебував ОСОБА_7 , який повернув на вул. Вокзальна. Відразу після цього працівник поліції ОСОБА_8 разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_14 почали рух за ОСОБА_7 на службовому автомобілі «SkodaRapid», не висуваючи вимоги зупинитись. Надалі, приблизно о 22.00 годині 14.01.2020 ОСОБА_7 , перебуваючи на території залізничного вокзалу м. Сновськ, розташованого за адресою: Чернігівська область, (на даний час Корюківський район), м. Сновськ, вул. Вокзальна, 1, керуючи вищевказаним мопедом, намагався проїхати через хвіртку воріт паркану, розміщеного біля вокзалу. В цей час, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень із застосуванням насильства, раптово підбіг ззаду до ОСОБА_7 та кулаком правої руки умисно вдарив його у праве плече, після цього цією ж рукою застосував прийом удушення шляхом захвату рукою шиї ОСОБА_7 .

У свою чергу ОСОБА_7 , після раптового незаконного застосування насильства стосовно себе ОСОБА_8 , який не висував жодних законних вимог та не представлявся, інстинктивно почав рух вперед в напрямку вул. Ю.Костюченка у м. Сновськ. При цьому, ОСОБА_8 , перевищуючи надану йому владу та свої службові повноваження, грубо порушуючи правила примусової зупинки двоколісного транспортного засобу, застрибнув на мопед позаду ОСОБА_7 та, застосовуючи до нього болісні дії, а саме прийом удушення шляхом захвату правою рукою його шиї, під час руху мопеда упродовж близько 400 метрів продовжив незаконне застосування насильства, завдавши кулаком лівої руки не менше 5 ударів в область лівої скроні ОСОБА_7 та близько 3-5 ударів в область потилиці останнього.

У результаті отриманих ударів в область голови ОСОБА_7 , проїжджаючи біля будинку № 31 по вул. Ю. Костюченка в м. Сновськ, втратив рівновагу та впав з мопеда на ліву сторону на асфальтобетонне покриття, дороги. При цьому, ОСОБА_8 впав з мопеда зверху на ОСОБА_7 . У подальшому, після того як ОСОБА_7 піднявся на ноги та підійшов до мопеда, щоб заглушити двигун, до нього наблизився ОСОБА_8 та кулаком правої руки вдарив його у ліву скроню, в результаті чого ОСОБА_7 впав на землю та втратив свідомість.

Унаслідок вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження котрі, в сукупності, як єдине багатокомпонентне ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім того у нього виявлені тілесні ушкодження, котрі як усі в сукупності, так і кожне окреме відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу. Також виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфікуються як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції вказав, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом належними, допустимими та достатніми доказами вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Суд, оцінивши показання усіх свідків, дійшов висновку, що у даному кримінальному провадженні свідки-очевидці відсутні. При цьому, поставив під сумнів показання свідка ОСОБА_16 , на якого потерпілий вказував як на очевидця подій, оскільки його показання щодо часу тривалості подій не співпадають з показаннями інших свідків у тому числі обвинувачення, зазначивши, що виходячи із його показань, він не міг сходити в центр міста та встигнути повернутись і вночі за 300 м бачити учасників подій, тому вважає, що той надав показання зі слів потерпілого. Так само інші свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 не були свідками подій та надавали показання з чужих слів зі слів потерпілого. Свідок ОСОБА_17 був першим на місці події та пояснив, що ні потерпілий ні працівники поліції між собою не з`ясовували стосунків і не мали один до одного питань. При цьому з`ясовано, що усі свідки сторони обвинувачення перебувають у дружніх відносинах між собою, а ОСОБА_19 є дружиною потерпілого, яка також давала показання, що чоловік вдома пояснював, що впав з мопеда та вдарився, ставлячи під сумнів її показання що нібито про характер отриманих травм вона дізналася вже після виписки чоловіка з лікарні. Таким чином суд дійшов висновку, що обвинувачення відносно ОСОБА_8 побудовано виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_7 , які поза розумним сумнівом не доводять вину обвинуваченого.

Оцінюючи виписку-епікриз зі Сновської лікарні, в якій зазначено, зі слів ОСОБА_7 , що характер травм побутовий та отриманий 14.01.2020 року при падіння, та те, що із заявою про злочин він звернувся лише 19.02.2020 року, то такий розрив у часі наштовхує на думку, що потерпілий сумнівався у законності свого звернення до правоохоронних органів, при цьому втрачений час позбавив орган досудового розслідування всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини, зібрати речові та письмові докази, перевірити показання свідків.

Слідчий експеримент від 07.07.2021 року за участі потерпілого, поза розумним сумнівом не підтверджує винуватість ОСОБА_8 , оскільки хоча він досить детально описує перебіг подій, проте має певні розбіжності, оскільки в суді він пояснив, що впізнав працівника поліції при освітленні від вуличного ліхтаря, а потім вони впали, тоді як на відеозаписі ж потерпілий показував, що впізнав поліцейського після падіння.

Призначення, проведення та висновок службового розслідування здійснено вже після вручення підозри обвинуваченому і висновком від 24.11.2021 року не встановлено факту порушення службової дисципліни поліцейським ОСОБА_8 , а саме притягнення його до дисциплінарної відповідальності ґрунтується виключно на підозрі. Висновком же службового розслідування від 27.05.2020 року взагалі не встановлено факту порушення службової дисципліни.

Висновки експерта щодо тілесних ушкоджень не свідчать про винуватість обвинуваченого, а лише підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень, оскільки комплекс виявлених тілесних ушкоджень міг утворитися як одномоментно в результаті падіння зі скутера на тверду поверхню, так і в тому числі від нанесення ударів кулаком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зібрані матеріали кримінального провадження та отримані показання не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а надані стороною докази на підтвердження винуватості, недостатні для постановлення обвинувального вироку, тому дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду І інстанції скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки. Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання «старший сержант поліції».

Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та КНП «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Чернігівської області задовольнити повністю.

Просить викликати у судове засідання потерпілого, свідків та дослідити усі докази, надані стороною обвинувачення під час розгляду справи судом першої інстанції, конкретизуючи аркуші матеріалів справи.

В обґрунтування апеляційних вимог вказав, що вирок є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що судом не надано належну оцінку поданим стороною обвинувачення та дослідженим доказам з точки зору їх взаємозв`язку та достатності для винесення обвинувального вироку, оскільки останні поза розумним сумнівом доводять вину обвинуваченого.

З висновками суду про те, що свідок ОСОБА_21 не бачив хто саме їхав на мопеді та знає, що це був саме ОСОБА_8 виключно з показань потерпілого, а також, що його показання щодо часу тривалості подій не співпадають з показаннями інших учасників, прокурор не погоджується, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено конкретний проміжок часу, протягом якого тривала подія, висновки суду з цього приводу мають суттєві суперечності, усі учасники кримінального провадження вказували лише орієнтовний проміжок часу, тоді як суд не зазначив яку саме тривалість подій він визначив як достовірну, ставлячи під сумнів показання свідка ОСОБА_21 . При цьому поза увагою суду залишилось, що показання потерпілого та свідків щодо хронології подій та орієнтовного часу узгоджуються між собою і не є суперечливими. Крім того, свідок ОСОБА_16 показав, що особисто бачив на мопеді двох осіб і хоча не бачив облич, але помітив, що водій був у камуфляжній формі, а пасажир у чорному одязі, схожому на форму поліцейського та відразу після цього чув звук падіння мопеду, саме свідок ОСОБА_16 доставляв потерпілого додому та мопед, тобто був очевидцем подій. Крім того, вказує на безпідставність посилань суду, що свідок ОСОБА_16 перебуває з потерпілим у дружніх відносинах, оскільки останнє спростовано самими потерпілим та свідком, які показали, що є наглядно знайомими. Показання інших свідків не є показаннями з чужих слів, оскільки останні не обмежуються лише показання з чужих слів, а й стосуються обставин подій, очевидцями яких вони безпосередньо були та які невід`ємно пов`язані з предметом доказування, зокрема, наявністю тілесних ушкоджень, крові на обличчі потерпілого, відсутності матеріалів по факту ДТП, надання медичної допомоги, в подальшому про те, що працівники поліції приїздили до потерпілого з метою вирішення питання про відшкодування шкоди за скоєне, та не заперечення ОСОБА_8 факту причетності щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень, при тому той зазначав, що потерпілому не вдасться довести його вину. Тому вважає, що показання свідків у своїй сукупності у повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого та між собою.

Зазначає, що розрив у часі між подіями та зверненням потерпілого до правоохоронних органів пояснюється об`єктивними причинами, оскільки від отриманих тяжких травм той перебував тривалий час у лікарні і не мав змоги звернутися до поліції одразу після подій. Цим же прокурор пояснює неповідомлення першочергово характеру отриманих травм дружині, на що посилається суд.

Вважає, що слідчий експеримент за участі потерпілого є належним доказом, покази дані потерпілим під час його проведення у повній мірі узгоджуються з його показаннями у суді і певні розбіжності, зокрема у моменті, коли той впізнав у нападнику ОСОБА_8 , на що посилається суд, не може стати достатньою підставою щоб ставити під сумнів достовірність показань.

Крім того, зазначає, що висновок службового розслідування ініційованого слідчим та проведеного під час досудового розслідування, є також належним доказом та у сукупності з іншими доводить винуватість обвинуваченого, оскільки його результатами встановлено наявність у діях ОСОБА_8 дисциплінарного проступку і його звільнено зі служби в органах.

Також вказує, що судом дану невірну оцінку висновку судово-медичного експерта, яким установлено у обвинуваченого наявність тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності відносяться до тяжких і могли утворитися саме 14.01.2020 року, при цьому частина ушкоджень могли утворитися від нанесення ударів кулаком, а виходячи із їх кількості, характеру та розташування, допускається не менше 6 травмуючих дій.

Крім того, вказує, що у вироку суду не надано оцінку ряду доказів, зокрема, рапортам та довідці щодо відсутності жодних документів, складених поліцейськими щодо ОСОБА_7 у зв`язку з даними подіями. Тоді як це підтверджує доводи сторони обвинувачення про те, що працівники Сновського РВП діяли усупереч п. 6,7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події та не повідомили про ДТП за участю ОСОБА_7 на лінію «102» та своєму керівництву, не склали жодних протоколів про адміністративне правопорушення, зокрема, за керування без шолому.

За таких обставин, вважає, виправдувальний вирок суду підлягає скасуванню.

Потерпілий також не погодився з вироком суду та подав апеляційну скаргу, у якій просив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий, яким визнати його винуватим за ч. 2 ст. 365 КК України і призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Обґрунтовуючи вимоги, потерпілий вважає, що вина ОСОБА_8 повністю доведена зібраними та перевіреними у ході судового розгляду доказами, серед яких є прямі його показання та показання свідка ОСОБА_21 , який був безпосереднім очевидцем вчиненого ОСОБА_8 злочину та побічними - показаннями рядку свідків, яким суд дав неправильну оцінку. Обґрунтування оцінки показань свідків є аналогічним, викладеному прокурором. Також вважає, що суд мав критично віднестись до показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_14 , виходячи з того, що вони є колегами по роботі з обвинуваченим і зацікавленими у розгляді справи, позитивному для ОСОБА_8 .

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, потерпілий та його представник підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити з викладених підстав, скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 та ухвалити обвинувальний з призначенням покарання.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, вважаючи їх безпідставними та просили залишити виправдувальний вирок суду без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив, ухвалюючи судове рішення

Заслухавши доповідь судді, доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_8 станом на 14.01.2020 згідно наказу № 124 о/с від 22.05.2017 обіймав посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та мав спеціальне звання старшин сержант поліції. Тобто, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993, був працівником правоохоронного органу та виконував функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до примітки ст. 364 КК України, являвся службовою особою.

У своїй повсякденній діяльності ОСОБА_8 мав керуватись Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Положенням «Про Національну поліцію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 (в редакції від 16.09.2021), посадовою інструкцією.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до вимог статті 3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно до п. п. 1-3 ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, я к фізичний вплив (сила) та застосування спеціальних засобів.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 42 Закону для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби як засоби примусової зупинки транспорту.

Згідно до п. 4 ч. З ст. 45 Закону засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров`ю людини.

Відповідно до п.п. «г» п. 9 ч. З ст. 45 Закону для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися застосовуються водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 45 Закону поліції (поліцейському) заборонено застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Згідно посадових обов`язків інспектора сектору реагування патрульної поліції Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, затверджених начальником вказаного відділення поліції 06.04.2018, ОСОБА_12 був зобов`язаний стежити за безпекою дорожнього руху з метою виявлення та усунення порушень правил дорожнього руху; виконувати роботу, пов`язану з охороною громадського порядку та забезпеченням публічної безпеки, профілактикою правопорушень; сприяти дотриманню правил громадського порядку, перешкоджати антигромадським та злочинним діям громадян; під час патрулювання запобігати та виявляти порушення громадського порядку та інші адміністративні правопорушення; під час виконання повноважень, у випадках і в порядку, передбачених статтями 43- 46 Закону України «Про національну поліцію», застосовувати заходи примусу.

Однак, усупереч вищевказаним вимогам законодавства та своїх посадових обов`язків ОСОБА_13 , перебуваючи згідно розстановки нарядів на 14.01.2020, у період часу з 08.00 години 14.01.2020 по 08.00 годину на добовому чергуванні у складі ГРПП разом із працівниками Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на службовому автомобілі марки «SkodaRapid», н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_15 , здійснювали патрулювання вулиць міста Сновськ (на даний час Корюківський район) Чернігівської області.

Рухаючись по вул. Костюченка у м. Сновськ, 14.01.2020 приблизно о 21 годині 50 хвилин працівник поліції ОСОБА_13 , разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_14 виявили мопед марки «Yamaha», без реєстраційного номера, що рухався їм назустріч, за кермом якого перебував ОСОБА_7 , який повернув на вул. Вокзальна. Відразу після цього працівник поліції ОСОБА_8 разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_14 почали рух за ОСОБА_7 на службовому автомобілі «SkodaRapid», не висуваючи вимоги зупинитись. Надалі, приблизно о 22.00 годині 14.01.2020 ОСОБА_7 , перебуваючи на території залізничного вокзалу м. Сновськ, розташованого за адресою: Чернігівська область, (на даний час Корюківський район), м. Сновськ, вул. Вокзальна, 1, керуючи вищевказаним мопедом, намагався проїхати через хвіртку воріт паркану, розміщеного біля вокзалу. В цей час, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень із застосуванням насильства, раптово підбіг ззаду до ОСОБА_7 та кулаком правої руки умисно вдарив його у праве плече, після цього цією ж рукою застосував прийом удушення шляхом захвату рукою шиї ОСОБА_7 .

У свою чергу ОСОБА_7 , після раптового незаконного застосування насильства стосовно себе ОСОБА_8 , який не висував жодних законних вимог та не представлявся, інстинктивно почав рух вперед в напрямку вул. Ю.Костюченка у м. Сновськ. При цьому, ОСОБА_8 , перевищуючи надану йому владу та свої службові повноваження, грубо порушуючи правила примусової зупинки двоколісного транспортного засобу, застрибнув на мопед позаду ОСОБА_7 та, застосовуючи до нього болісні дії, а саме прийом удушення шляхом захвату правою рукою його шиї, під час руху мопеда упродовж близько 400 метрів продовжив незаконне застосування насильства, завдавши кулаком лівої руки не менше 5 ударів в область лівої скроні ОСОБА_7 та близько 3-5 ударів в область потилиці останнього.

У результаті отриманих ударів в область голови ОСОБА_7 , проїжджаючи біля будинку № 31 по вул. Ю. Костюченка в м. Сновськ, втратив рівновагу та впав з мопеда на ліву сторону на асфальтобетонне покриття, дороги. При цьому, ОСОБА_8 впав з мопеда зверху на ОСОБА_7 . У подальшому, після того як ОСОБА_7 піднявся на ноги та підійшов до мопеда, щоб заглушити двигун, до нього наблизився ОСОБА_8 та кулаком правої руки вдарив його у ліву скроню, в результаті чого ОСОБА_7 впав на землю та втратив свідомість.

Унаслідок вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом лівої скроневої кістки в області луски та піраміди, забоєм головного мозку, суборахноїдальним крововиливом, периферичним парезом лицевого нерву зліва, лівобічним травматичним отитом, лівобічною посттравматичною нейросенсорною приглухуватістю 1 ст., саднами та синцями обличчя, котрі в сукупності, як єдине багатокомпонентне ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім того, у нього виявлені закритий перелом лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків, перелом лівої лопатки без зміщення уламків, котрі як усі в сукупності, так і кожне окреме відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу. Також виявлено синець на лівому плечі, котрий відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за результатами його розгляду визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдав за недоведеністю поза розумним сумнівом вини ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані вимоги закону судом 1 інстанції дотримані не були, так як суд в ході розгляду кримінального провадження, дослідивши надані сторонами провадження докази, належним чином їх не оцінивши, дійшов помилкового висновку про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Допитаний у судовому засіданні суду 1 та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та показав, що 14.01.2020 року заступив на добове чергування у складі наряду зі старшим групи ОСОБА_15 та інспектором ОСОБА_23 . Близько 22 год., в ході патрулювання на службовому автомобілі в районі залізничного вокзалу, побачили габаритні вогні мопеду та поїхали в тому напрямку. Тілесних ушкоджень він нікому не наносив, наполягав, що ОСОБА_7 сам впав з мопеду. Коли вони під`їхали та вийшли із авто, потерпілий їм пояснив, що впав із мопеда, тілесних ушкоджень на ньому не бачив, він розмовляв з ними. На місце приїжджав ОСОБА_24 , колишній працівник поліції, який сказав, що допоможе потерпілому та самі з усім розберуться. Не розуміє чому потерпілий його оговорює. В подальшому від ОСОБА_24 він дізнався, що потерпілий написав заяву на них через образу на те, що через них впав з мопеду, в цей же час з внутрішньої безпеки надійшов лист з приводу опитування їх по цій ситуації. Тому вони з іншими поліцейськими поїхали до потерпілого дізнатися чому він написав заяву, де останній повідомив, що отримав травми через них, оскільки вони за ним поїхали. Відшкодування не пропонував, оскільки не вважає себе винуватим. Жодних процесуальних документів не складати через те, що не було потерпілої сторони. Вважає, що у свідка ОСОБА_16 немає підстав його обмовляти, але зауважив, що останній не вказав, що на мопеді з ОСОБА_25 рухався саме він.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, його винуватість повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими доказами.

Так, правовий статус ОСОБА_8 , як службової особи, представника влади та правоохоронного органу підтверджується витягом із наказу № 124 о/с від 22.05.2017 року ГУ НП в Чернігівській області, яким ОСОБА_8 , станом на 14.01.2020 року обіймав посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Сновського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП, та мав спеціальне звання «старший сержант поліції» та згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993, був працівником правоохоронного органу та виконував функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до примітки ст. 364 КК України, являвся службовою особою.

Відповідно до довідки начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_26 від 03.11.2021 року ОСОБА_8 з 11.01.2021 року працює інспектором з реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області та має звання «капітан поліції».

Відповідно до розстановки нарядів від 14.01.2020 року визначено маршрут у складі інспекторів ГРПП ОСОБА_8 , ОСОБА_23 , відповідальний ОСОБА_15 .

Згідно журналу виїзду та повернення транспортних засобів № 184 Сновського ВП МВП 14.01.2020 року автомобіль Шкода 0757 здійснив виїзд під керуванням водія ОСОБА_14 .

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 , не заперечуючи перебування у складі ГРПП разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснював патрулювання на вказаному службовому автомобілі 14.01.2020 року та був службовою особою правоохоронного органу, в зв`язку з постійним виконанням ними функцій представника влади.

Зі змісту показань обвинуваченого, останній не заперечує перебування на службі та що під час патрулювання близько 22 години побачили мопед, який рухався попереду та прослідкували за ним службовим автомобілем. При цьому, твердження обвинуваченого про те, що водій мопеду впав через необережне водіння і вже після цього вони під`їхали до нього, спростовується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, допитаний у суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_7 показав, що 14.01.2020 року близько 21.50 годин, їхав із магазину на мопеді. На зустріч йому їхав автомобіль із ввімкненим дальнім світлом фар, він мигнув щоб той переключив світло фар та побачив, що це поліцейський автомобіль, який розвернувся та почав рух за ним. Оскільки він був без мотошолома, тому звернув з дороги в сторону вокзалу щоб заховатись. Трохи пересидів та продовжив рух, однак хтось крикнув нецензурною лайкою, він сів на мопед та відчув удар у плече і хтось заскочив на мопед позаду нього. Як тепер знає, ОСОБА_8 , який тримав його за шию та наносив удари в голову, потилицю, від чого шапка сповзла на очі, рух вони продовжували вже вдвох, потім впали. Дорогою ледве не збили ОСОБА_21 . При падінні мопед переїхав на інший бік дороги, він підбіг щоб заглушити мотор, однак знову отримав удари та втратив свідомість. Коли отямився, то побачив поліцейських, Мельник приказав ОСОБА_8 сісти на заднє сидіння авто та заховатися. Він сидів на дорозі, в нього текла кров. Поліцейські спитали чи може хто його забрати, вони зідзвонилися з ОСОБА_24 і той приїхав його забрав та відвіз додому. Пізніше ОСОБА_16 привів його мопед. Вдома йому стало зле, тому дружина попросила ОСОБА_24 відвезти його у лікарню, де його після огляду та КТ терміново направили до ОСОБА_27 , де він проходив тривале лікування. Щодо звернення до поліції з приводу побиття його працівником поліції не одразу, пояснив це станом здоров`я, оскільки після отриманих травм дуже погано почувався та не міг повноцінно навіть розмовляти через ушкоджений лицьовий нерв. Не мав на меті когось покарати, а лише щоб вижити. В подальшому після написання ним заяви, ОСОБА_28 разом з колегами по службі приїздив до нього додому, намагався вирішити питання, пропонував суму коштів, зазначаючи, що він нічого не доведе, але так нічого не відшкодував.

Такі показання потерпілого у повній мірі узгоджуються з наданими ним показаннями під час слідчого експерименту від 07.07.2021 року, в ході якого він надавав аналогічні показання. Незначні розбіжності колегія суддів розцінює як не суттєві, оскільки вони не змінюють суті, логіки та послідовності пояснень, попри значний сплив часу.

Посилання суду І інстанції у вироку щодо розбіжностей показань потерпілого у суді та під час слідчого експерименту з приводу моменту коли саме він упізнав, що на нього напав поліцейський, не спростовують його показань у своїй сукупності, які в повній мірі передають встановлені обставини, є послідовними, відсутні обґрунтовані сумніви у їх достовірності щодо істотних для провадження обставин, які впливають на висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, такі показання потерпілого узгоджуються із показаннями свідків, допитаних у суді апеляційної інстанції.

Свідок ОСОБА_21 апеляційному суду показав, що 14.01.2020 року увечері він йшов по вулиці та побачив, як на мопеді їхали двоє чоловіків, облич їхніх він не бачив, але бачив, що пасажир тримав водія рукою за шию і викрикував вимогу про зупинку, чув нецензурну лайку. В подальшому він почув звук падаючого мопеду. Повертаючись з магазину, побачив поліцейський автомобіль Шкода та двох поліцейських. Підійшовши, побачив ОСОБА_7 , у якого з вуха текла кров, голова була розбита і щось було з рукою. Що саме трапилось, він не питав. Потім ОСОБА_24 повіз ОСОБА_25 додому, а його попросили відігнати мопед.

Суд І інстанції безпідставно поставив під сумнів такі показання свідка, мотивувавши таке неможливістю свідка за такий проміжок часу сходити в магазин та повернутися і стати свідком подій, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено конкретний проміжок часу, протягом якого відбувалися дані події не визнано і судом такого, на що прокурор слушно звертає увагу у апеляційній скарзі. Аналізуючи показання свідка, колегія суддів не знаходить їх сумнівними, оскільки останній не вказував, що він був очевидцем, а лише повідомив ті обставини, які бачив та чув і які узгоджуються з показаннями потерпілого та інших свідків.

Зокрема, з показаннями свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні апеляційного суду показав, що точної дати не пам`ятає, увечері, було темно, зателефонував ОСОБА_25 , зрозумів що щось сталося, той просив приїхати. Коли приїхав на місце, то стояв патруль, ОСОБА_7 лежав на асфальті увесь у крові, а Мельник, працівник поліції, тягнув його за руку, намагався підняти. ОСОБА_28 знаходився біля машини. Потім підійшов ОСОБА_21 та казав, що бачив як на скутері рухалися двоє, один кричав «поліція» і вимагав зупинитися. ОСОБА_7 по дорозі додому розповів, що він їхав, до нього на мопед заскочив поліцейський, бив по голові та збив з мопеду. Поліцейські на місці нічого не пояснювали. Відповідаючи на питання прокурора, пояснив, що в подальшому він спілкувався з поліцейськими з даного приводу, оскільки є колишнім працівником поліції, останні нічого не пояснювали та вважали, що ніхто нічого не доведе, після виписки потерпілого з лікарні, мова пішла про те, що треба щось робити та вирішувати.

Свідок ОСОБА_19 суду апеляційної інстанції показала, що 14.01.2020 року чоловік прийшов додому увесь у крові, що сталося не міг повідомити за станом здоров`я, тому його повезли до лікарні, де з`ясувалося, що в нього перелом черепа, порізана вушна перегородка, направили у Чернігів, де проходив тривале лікування, розмовляти він не міг за станом здоров`я. Пізніше, коли приїхали друзі відвідувати його, він як зміг, розказав, що того дня під час руху мопеду, до нього ззаду хтось заскочив, обхопив шию рукою і почав стискати, від цього він натиснув на газ, мопед почав рухатися, той його бив кулаком в голову, вухо, вони впали. Це був працівник поліції ОСОБА_28 . Оскільки лікування було затяжним, то вони подали заяву пізніше. Після цього ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 приїжджали до них додому з`ясувати чому чоловік подав заяву та казали, що він нічого не доведе, при цьому ОСОБА_28 цинічно заявляв, що добре, що він впав на чоловіка, а не навпаки.

За таких обставин, висновки суду І інстанції про те, що свідки очевидці подій відсутні і останніми надані показання лише з чужих слів, безпідставні, оскільки їх показання не обмежені лише показаннями з чужих слів, а стосуються тих обставин події, очевидцями яких вони стали безпосередньо і які пов`язані з предметом доказування у даному кримінальному провадженні, зокрема, самою дорожньо-транспортною пригодою, отриманими тілесними ушкодженнями, медичною допомогою та подальшою поведінкою як потерпілого так і обвинуваченого, тому колегія суддів приходить висновку, що показання допитаних свідків у своїй сукупності, узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого.

Зокрема і щодо пізнього звернення до поліції із заявою про злочин об`єктивно пояснюється станом здоров`я потерпілого та тривалим лікуванням. А також те, що спочатку останній не повідомив дійсні причини його травм та сказав у лікарні, що вони побутові, узгоджується з медичними документами, зокрема.

Заключенням КТ від 15.01.2020 року Корюківської ЦРЛ у ОСОБА_7 встановлено картину ЗЧМТ, забою головного мозку І виду, з наявністю ознак набряку мозку та латеральної дислокації. Перелом лівої скроневої кістки.

Направленням на консультацію в КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня в консультативну поліклініку, де зазначено про побутові травми.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 626 від 13.01.2021 року у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження, які по давності утворення можуть відповідати даті 14.01.2020 року та умовами, зазначеними у постанові, комплекс тілесних ушкоджень міг утворитися в результаті падіння з мопеду, що рухався на тверду поверхню. Комплекс тілесних ушкоджень з локалізацією в ділянці голови, виявлений у ОСОБА_7 та синець на лівому плечі виникли від дії тупих, твердих предметів, в тому числі могли утворитися і від нанесення ударів кулаком. Виходячи з кількості ушкоджень, їх характеру та розташування, можна припустити, що він міг піддаватися впливу не менше 6 травмуючих дій.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи, яка не виключає висновків попередньої, встановлено, що комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 міг утворитись одномоментно в результаті падіння зі скутера на тверду поверхню. Разом з тим, експертом зазначено, що питання чи могли утворитись тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого за обставин, повідомлених ним під час слідчого експерименту, зазначено, що такі питання можуть бути вирішені слідчим шляхом співставлення механізму утворення ушкоджень (що був встановлений судово-медичним експертом) та запропонованого свідком, потерпілим, обвинуваченим або іншою особою.

Аналізуючи дані висновки експерта, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вони у сукупності з іншими підтверджують отримання потерпілим тілесних ушкоджень за обставин, на які він указував, тобто від протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_8 .

Зважаючи на викладене, вихід за межі наданих прав та повноважень був очевидним для обвинуваченого ОСОБА_8 , який усвідомлював протиправність своїх дій, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, за відсутності в діях потерпілого ОСОБА_7 правопорушення, застосовуючи силу, безпідставно намагався затримати останнього, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження, в тому числі і шляхом нанесення ударів.

При цьому, версія захисту щодо самовільного падіння ОСОБА_7 зі скутера непереконлива, про що свідчить поведінка працівників поліції, які не повідомили про подію ДТП, в ході якої водій отримав тілесні ушкодження до чергової частини, що підтверджується довідкою начальника чергової частини УОАЗОР ГУНП в Чернігівській області від 22.10.2021 року та рапортами на виконання доручення слідчого, про відсутність жодних документів відносно ОСОБА_7 , складених працівниками Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області 14.01.2020 року. А також намаганням улагодити конфлікт шляхом домовленості та зневаги потерпілого після поданої ним заяви про злочин.

На думку апеляційного суду вищезазначені докази оцінювалися судом першої інстанції не в їх сукупності та взаємозв`язку, а відокремлено один від одного, що призвело до істотного порушення кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, а тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та потерпілого та визнає хибним висновок суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Стаття 29 ЗУ «Про Національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тобто, заходи з боку поліції повинні були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.

Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, я к фізичний вплив (сила) та застосування спеціальних засобів. Згідно положень ч. 1 ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 42 Закону для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби як засоби примусової зупинки транспорту. Згідно до п. 4 ч. 3 ст. 45 Закону засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров`ю людини. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 45 Закону поліції (поліцейському) заборонено застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.12.2018 року по справі № 301/2178\13-к, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну із ознак, визначених у ч. 2 ст. 365 КК України, - супроводжується насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Апеляційний суд, проаналізувавши всі досліджені в судовому засіданні докази, які є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена повністю. Його дії слід кваліфікувати як перевищення влади та службових повноважень, тобто вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування за ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання та приходить до висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах.

Стосовно позбавлення спеціального звання, як про це вказує прокурор у апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Статтею 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Прокурором ставиться питання про позбавлення спеціального звання «старший сержант поліції», однак згідно довідки, наявної у матеріалах, ОСОБА_8 було присвоєно звання «капітан поліції», якого і слід позбавити.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Прокурором було заявлено цивільні позови в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради у сумі 6327 грн 49 коп. та в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Чернігівської області у розмірі 12564 грн 18 коп. про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Колегія суддів приходить висновку, що цивільні позови прокурора обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

З наведених вище підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а потерпілого частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 374, 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити, апеляційну скаргу потерпілого - задовольнити частково.

Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2023 року, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання «капітан поліції»

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільні позови прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Чернігівської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, код ЄДРПОУ 02006113, (одержувач: ГУК у Чернігівській області, /тг м. Чернігів/ 24060300, код одержувача: 37972475, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA748999980313020115000025739, ККД: 24060300 «Інші надходження») витрати за стаціонарне лікування хворого ОСОБА_7 в сумі 6327 грн 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального некомерційного підприємства КНП «Сновська центральна районна лікарня» Сновської міської ради Чернігівської області, (реквізити отримувача: код ЄДРПОУ 02006834, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, АТ КБ «Приватбанк» м. Чернігів) витрати за стаціонарне лікування хворого ОСОБА_7 в сумі 12564 грн 18 коп.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4