Рішення

від 08.11.2023 по справі 638/16203/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/16203/19

Провадження № 2/638/1850/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Гасан М.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Колективного підприємства гаражне товариство «Динамовець», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення членства та права користування боксом № НОМЕР_1 в Колективному підприємстві гаражне товариство «Динамовець» -

встановив:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив припинити право ОСОБА_5 щодо розпорядження та користування гаражним боксом у ТОВ «Динамовець (адреса: м. Харків, вул. Динамівська, 3).

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 03.11.2005 року за власні кошти він придбав гараж № НОМЕР_1 у гаражному товаристві «Динамовець», за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 , сума угоди склала 6900 S (шість тисяч дев`ятсот доларів) США. Угода здійснювалася шляхом добровільного виходу ОСОБА_6 зі складу членів гаражного товариства «Динамовець», і одночасного прийому позивача в товариство «Динамовець», за його заявою, та внесенням паю згідно п. 7, п. 28 статуту гаражного товариства «Динамовець» . У другому кварталі 2006 року, позивач звернувся до ГТ « Динамовець» із заявою про переоформлення гаража № НОМЕР_1 гаражного товариства «Динамовець», на свою колишньою тещу ОСОБА_4 , проте не поступився своїм членством у товаристві, так як вважав, що це внутрішньо сімейний правочин, який не вплине на його права. Позивач звертає увагу, що в порушення п. 25 статуту гаражного товариства «Динамовец» та ст. 12, ст. 21 Закона України «Про кооперацію» заяву про вихід з кооперативу він не писав, та пай у разі виходу з кооперативу не одержав, ні в якому вигляді. Також жодних вступних і пайових внесків ОСОБА_4 не здійснювала взагалі. Тобто була формально користувачем гаражу. У подальшому позивачем з`ясовано, що у 2012 році, ОСОБА_4 написала заяву про вихід зі складу кооперативу і поступилася членством товариства «Динамовець» своїй доньці, колишній дружині позивача ОСОБА_5 . Незважаючи на те, що шлюбні стосунки позивача офіційно були розірвані, він здійснював контроль і фактично користувався гаражом № НОМЕР_1 в кооперативі «Динамовець». ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніколи не вносили пайовий внесок, не здійснювали обов`язкові поточні сплати. Про порушення права щодо членства у вказаному гаражному товаристві позивач дізнався у січні 2016 року, коли звернувся до голови товариства з метою оплати чергових внесків. В січні позивача було повідомлено, що членом вказаного товариства є ОСОБА_5 , яка тривалий час не проводила оплати. В порядку п. 24 статуту член товариства може бути виключений з складу товариства в разі несплати внесків протягом одного року. Позивач стверджує, що 12 років ним здійснювалася сплата за послуги користування, та витрати на утримання експлуатаційного персоналу, а також комунальні платежі. Одне з порушень прийому в члени товариства «Динамовець», як зазначає позивач це порушення вимог п. 6 статуту, щодо того, що членами товариства можуть бути тільки члени товариства «Динамо», якими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніколи не були. Вся процедура виведення ОСОБА_3 зі складу учасників, та введення в члени товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відбувалась не у відповідності зі статутом та законодавством України, а відтак є незаконною.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Канівець С.І. надав до суду відзив на позовну заяву, в якій категорично заперечував проти позивних вимог та зазначив, що позов ОСОБА_3 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки не містить жодних доказів того, що ОСОБА_5 не було виключено зі складу членів гаражного товариства «Динамовець», із відповідною заявою ОСОБА_5 також не зверталась. Крім того, представником позивача надані квитанції до прибуткового ордеру №17 від 05.10.2022 року та №58 від 02.12.2022 року, що свідчать про те, що позивачем сплачуються кошти за користування спірним гаражем.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

В судове засідання позивач з`явився, в режимі відеоконференції підтримав позов та просив суд про його задоволення.

Відповідачі, Колективне підприємствогаражне товариство«Динамовець» та ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про дату та час проведення судового засідання, до суду не з`явились, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Канівець С.І. у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши думку учасників, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За змістом до ст. ст. 2, 6, 8, 10, 11 Закону України «Про кооперацію» (надалі Закон) від 10 липня 2003 року № 1087-IV (в редакції, що діяла на час виникнення у ОСОБА_3 права на членство в Товаристві) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс,розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно пунктів 2,4 -6,7 Загальних положень статуту Товариства, зареєстрованого рішенням Дзержинської районної Ради народних депутатів № 121/10 від 03.08.1993 гаражне товариство «Динамовець» організовано для будівництва та експлуатації гаражних боксів, діє відповідно до закону України « Про кооперацію», « Про підприємства», ЦК України, є юридичною особою. Членами Товариства можуть бути особи, що досягли 18 років, члени Товариства «Динамовець», які мають на праві власності автомобіль зареєстрований в органах ДАІ. Прийняття до членів Товариства здійснюється зборами Товариства, які проводяться один раз на рік, з наступним затвердженням на загальних зборах.

Відповідно до п.19 Розділу IV Статуту член Товариства є власником боксу після прийняття гаражного боксу до експлуатації. Він має право на вихід з членства у Товаристві та може передати свій пай і право користування гаражним боксом чоловіку (жінці), дітям (батькам), онукам. Член Товариства має право розпорядитися гаражем, що належить йому на праві власності, в тому числі шляхом його продажу іншій особі (п. 28 Статуту).

Прийняття та виключення з членів Товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів Товариства.

В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2005 року за власні кошти ОСОБА_3 був прийнятий до членів гаражного товариства «Динамовець», та отримав право користування гаражним боксом № НОМЕР_1 у вказаному товаристві, розташованому АДРЕСА_1 .

Угода здійснювалася шляхом добровільного виходу ОСОБА_6 зі складу членів гаражного товариства «Динамовець», і одночасного прийому позивача в товариство «Динамовець», за його заявою, внесенням паю згідно п. 7, п. 28 статуту гаражного товариства «Динамовець» .

У другому кварталі 2006 року, позивач звернувся до ГТ « Динамовець» з заявою про переоформлення гаража № НОМЕР_1 гаражного товариства «Динамовець», на свою колишньою тещу ОСОБА_4 .

У подальшому у 2012 році, ОСОБА_4 написала заяву про вихід зі складу кооперативу, так як вона поступилася членством товариства «Динамовець» своїй доньці, колінній дружині позивача - ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 7 вказаного статуту прийом у члени товариства «Динамовець» громадян відбувається загальними зборами товариства, яке відбувається один раз на рік, між зборами правління товариства з подальшим затвердженням загальними зборами.

Згідно наданої копії протоколу засідання членів правління ГТ «Динамовець» від 26.11.2012 року, ОСОБА_5 було прийнято до членів ГТ «Динамовець» одноголосно.

Відповідно до вимог п.п. 2,6 статуту гаражного товариства «Динамовець» вказане товариство організоване та експлуатації гаражних боксів для співробітників обласного об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », членів товариства « Динамо», які мають на правах власності автомобіль.

Відповідно до п. 28 вказаного статуту члени гаражного товариства мають право розпоряджатися своїм гаражним боксом на правах особистої власності.

Крім того, згідно довідки №11 від 08.09.2021 року наданої головою ГТ «Динамовець» у ОСОБА_5 відсутня будь-яка заборгованість по оплаті членських внесків.

Також квитанції до прибуткового ордеру №17 від 05.10.2022 року та №58 від 02.12.2022 року, що свідчать про те, що ОСОБА_5 регулярно сплачувались кошти за охорону спірного гаражу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні.

До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З оглядуна викладене,приймаючи доуваги,що позивач,на виконаннясвого процесуальногообов`язку ненадав належнихі неспростовнихдоказів напідтвердження своєїпозиції,а такожоцінюючи належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,враховуючи те,що обставини,на якіпосилається позивачяк напідставу длязадоволення позовуне знайшлисвоє підтвердженняв судовомузасіданні,суд ухвалюєрішення провідмову узадоволенні позовуу повномуобсязі зайого недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, стороною позивача не надано, не містять їх і матеріали справи. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 43, 44, 76-82, 89, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Колективного підприємства гаражне товариство «Динамовець», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення членства та права користування боксом № НОМЕР_1 в Колективному підприємстві гаражне товариство «Динамовець» залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 16.11.2023 року.

Головуючий суддя: