Ухвала

від 14.11.2023 по справі 910/1242/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"14" листопада 2023 р. Справа№ 910/1242/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023

у справі № 910/1242/23 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1»

до Державного підприємства «Головний навчально-методичний центр Держпраці»

про стягнення 144 179,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 135 000,00 грн. за надані за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 за договором про надання охоронних послуг № 02-Д від 01.03.2019, але неоплачені послуги, а також 3 % річних в сумі 1 300,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 897,18 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/1242/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основну заборгованість в сумі 135 000,00 грн., 3 % річних в сумі 1 300,07 грн., інфляційні втрати в сумі 7 879,18 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» про прийняття додаткового рішення у справі № 910/1242/23.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 05.04.2023 Державне підприємство «Головний навчально-методичний центр Держпраці» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/1242/23 та постановити нове, за яким стягнути 35 565,00 грн. - основного боргу, 2 183,52 грн. - інфляційних втрат, 431,37 грн. - 3% річних, 710,75 грн. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023, справу № 910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

Крім того, не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023, 27.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.04.2023, справу № 910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/1242/23.

21.06.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 залишено без руху, апелянту роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви із доказами сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн., апелянта попереджено, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4141/23 від 10.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1242/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 10.10.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 з доданими до скарги матеріалами повернуто без розгляду.

19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23, справу № 910/1242/23 направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) та витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 справу № 910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вказаних правових норм, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23, заявник, з урахування вихідних днів, мав подати в строк по 27.04.2023 включно, проте з цією апеляційною скаргою звернувся 19.10.2023.

У апеляційній скарзі апелянт просить визнати пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущеним з поважних причин та поновити йому вказаний строк.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 залишено без руху, апелянтом отримано не було, а про її ухвалення представнику апелянта стало відомо лише 18.10.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень за фактом ознайомлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (вказаної ухвалою апеляційну скаргу заявника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 повернуто без розгляду - примітка суду).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України, згідно з якою в редакції на дату винесення цієї ухвали, днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апелянту було направлено за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою (01034, м. Київ, вул. Симеренка, 14-А, кв. 134), проте з вказаної адреси кореспонденція повернулась з відміткою пошти від 27.07.2023 «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відміткою на поштовому відправленні з штрихкодовим ідентифікатором 0411638904268, а також відомостями щодо вказаного пересилання, які наявні в он-лайн системі Укрпошти «Трекінг відправлень».

За таких обставин днем вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 є 27.07.2023.

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як слідує з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до вказаного реєстру ухвалу від 22.06.2023 надіслано судом 22.06.2023, оприлюднено 23.06.2023.

Враховуючи, що з 20.06.2022 відновлено загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень заявник також мав можливість бути обізнаним про зміст ухвали від 22.06.2023 з дати її оприлюднення у вказаному реєстрі.

В свою чергу апелянтом не наведено жодного обґрунтування та не надано доказів на підтвердження поважності причин як неможливості ознайомитись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень у період з 23.06.2023 (дата оприлюднення вказаної ухвали - примітка суду) до 18.10.2023 (дата, у яку, за твердженням апелянта, він з цією ухвалою ознайомився - примітка суду), так і доказів того, що неотримання ним поштової кореспонденції за вказаною в апеляційній скарзі адресою (01034, м. Київ, вул. Симеренка, 14-А, кв. 134) було наслідком непереборних обставин та не залежало від волевиявлення апелянта.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Колегія суддів зазначає про те, що апелянт, безумовно будучи обізнаним про подання ним апеляційної скарги, мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду його скарги, проте доказів неможливості вчинення відповідних дій у період з 22.06.2023 (дата постановлення Північним апеляційним господарським судом ухвали про залишення апеляційної скарги апелянта без руху - примітка суду) до 18.10.2023 (дата, у яку, за твердженням апелянта, він з цією ухвалою ознайомився - примітка суду), тобто у період майже чотирьох місяців, ним не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» у апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, з огляду на що, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянту роз`яснено, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено в порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу, відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, згідно з якою днем вручення судового рішення, зокрема, є день вручення судового рішення під розписку.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апелянту 25.10.2023 було направлено за вказаною ним у апеляційній скарзі адресою електронної пошти tarasun.v@gmail.com.

26.10.2023 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків: поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 по справі № 910/1242/23.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянтом строк для усунення недоліків пропущений не був.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на підготовці для підтримання кваліфікації у НШС розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4528/23 від 13.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1242/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Щодо інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які зазначені апелянтом, колегія суддів зазначає таке.

У заяві про усунення недоліків апелянт послався на те, що:

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 залишено без руху не було направлено представнику апелента адвокату Тарасун В.Г. як на вказану у апеляційній скарзі електронну адресу, так і до Електронного кабінету в Електронному суді;

- з огляду на введення в Україні військового стану офіс апелянта працює дистанційно;

- саме умови введення в Україні військового стану змінили порядок ведення документообороту під час здійснення господарського судочинства з наданням Радою суддів України рекомендацій щодо використання учасниками судового процесу та судом засобів електронного повідомлення та надсилання судових рішень, а тому апелянт мав право легітимного очікування отримання копій судових рішень по справі на електронну пошту та Електронний кабінет в Електронному суді.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.

Колегія суддів зауважує на помилковості тверджень апелянта про те, що введення в Україні військового стану змінили порядок ведення документообороту під час здійснення господарського судочинства з наданням Радою суддів України рекомендацій щодо використання учасниками судового процесу та судом засобів електронного повідомлення та надсилання судових рішень та зауважує йому на тому, що будь-яких змін до положень ГПК України щодо порядку вручення судових рішень внесено не було.

Апелянт у поданій ним у квітні 2023 року апеляційній скарзі не просив направляти кореспонденцію на адресу електронної пошти адвоката, а відтак, за наявності можливості направляти паперові примірники копій судових рішень через відділення АТ «Укрпошта», у суду були відсутні підстави направляти судові рішення на адресу електронної пошти адвоката.

Слід зазначити і про те, що направлення документів до Електронного кабінету в Електронному суді здійснюється автоматично, проте для вказаного необхідно подати заяву про вступ до справи в якості представника, чого адвокатом зроблено не було.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст. 26 наведеного закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22).

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами. Під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин (повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, окупація вказаної території тощо).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки як день прийняття оскаржуваного рішення, так і останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання відповідного такого строку апелянтом за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

В свою чергу, скаржником при зверненні до суду з другою апеляційною скаргою фактично було лише констатовано, що його офіс працював дистанційно та була відсутня можливість отримання поштової кореспонденції, проте доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Колегія суддів зауважує апелянтові і на тому, що ведення активних бойових дій на території міста Києва з квітня 2022 року не відбувалось, що свідчить про те, що поточна обстановка в місті Києві є стабільною, а в умовах воєнного стану робота судів не була припинена.

При цьому, як було встановлено в ухвалі від 24.10.2023, апелянт не був позбавлений можливості бути обізнаним про зміст ухвали від 22.06.2023 з дати її оприлюднення у вказаному реєстрі, а саме з 23.06.2023, проте, з незрозумілих причин, не вчиняв відповідних дій аж до 18.10.2023, тобто протягом майже чотирьох місяців.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення поданої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ті підстави, які зазначені ним в апеляційній скарзі та у заяві про усунення недоліків, не підтверджені належними доказами і не можуть бути визнані судом поважними.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку, з огляду на положення ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Колегія суддів також вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).

З огляду на відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23.

3. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/1242/23.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СБ СЕРВІС 1» оригінал апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи № 910/1242/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Копію ухвали направити учасникам судового процесу.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала