Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/1242/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/1242/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.12.2023 у справі №910/1242/23 (суддя Сергій Балац)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ СЕРВІС 1"

до Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці

про стягнення 144.179,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2023 у справі №910/1242/23, в якій заявник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 і ухвалити нове: стягнути з відповідача 28 609,70 грн основного боргу (за липень 2022 року та 1-18 серпня 2022 року включно), 2 052,62 грн інфляційних втрат, 415,67 грн 3% річних та 719,12 грн судового збору.

В обгрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що у спірний період позивачем не здійснено подання звітності про нараховані доходи фізичним особам, які працюють у позивача, що свідчить про те, що позивач не мав фактичної можливості надавати охоронні послуги відповідачу у спірний період, що підтверджується листом ГУ пенсійного фонду у м. Києві від 03.11.2023 № 2600-0704-8/216365.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у задоволенні заяви про перегляд рішення від 22.03.2023 № 910/1242/23 відмовлено та залишено рішення в силі.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні приписів господарського процесуального законодавства, а доводи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі та намагання повторно розглянути справу з іншої позиції, що не відповідає інституту перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а відтак підстави для здійснення перегляду рішення суду відсутні, зауваживши на тому, що жодного обґрунтування нововиявлених обставин в частині перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог заявником не наведено.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Державне підприємство "Головний навчально-методичний центр Держпраці" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 18.12.2023, переглянути рішення за нововиявленими обставинами, постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача: 35 565,00 грн основного боргу (за липень 2022 року та 1-18 серпня 2022 року включно), 2 183,52 грн інфляційних втрат, 431,37 грн 3% річних та 710,75 грн судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що подана ним заява мотивована нововиявленою обставиною фактичної неспроможності позивача надавати охоронну послугу в спірний період через відсутність у нього персоналу; відсутність звітності лише підтверджує відсутність у позивача працівників, та, відповідно, неспроможність позивача надавати послуги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023, справу №910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. - головуючий суддя, судді - Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

12.02.2024 матеріали справи № 910/1242/23 були передані судді Коробенко Г.П. для розгляду апеляційної Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/1242/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1242/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1242/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держаного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/1242/23 та призначено судове засідання на 02.04.2024.

На адресу суду 12.03.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої істанції - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1242/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024, справу №910/1242/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Агрикова О.В.

У судове засідання 02.04.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частина 4 ст. 320 ГПК України встановлює, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №904/3923/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі №904/3923/20).

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 та від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18).

Як встановлено вище, однією з обставин, яку Державне підприємство "Головний навчально-методичний центр Держпраці" вважає нововиявленою, є фактична неспроможність позивача надавати охоронні послуги в спірний період з 19.08.2022 по 31.12.2022, що за твердження заявника, підтверджується, зокрема, відсутністю звітності про нараховані доходи фізичним особам, які працюють у позивача.

Колегія суддів зазначає про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, дана обставина не є нововиявленою за своєю суттю, оскільки обставина подання/неподання позивачем звітності про нараховані доходи фізичним особам, які працюють у позивача, не входить до предмету доказування у даному спорі. До того ж, відомості про зазначену вище звітність, заявник мав можливість отримати протягом строку вирішення спору.

Тобто, перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності/відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, суд встановив, що зазначена ДП "Головний навчально-методичний центр Держпраці" обставина - фактична неспроможність позивача надавати охоронну послугу в період з 19.08.2022 по 31.12.2022 через відсутність в нього персоналу, не має такої ознаки нововиявленої обставини, як її істотність відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, на що помилково посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Такі обставини ніяким чином не спростовують висновків місцевого суду щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання охоронних послуг від 01.03.2019.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ДП "Головний навчально-методичний центр Держпраці" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі №910/1242/23 за нововиявленими обставинами, оскільки заявник обґрунтовує відповідну заяву не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 ГПК України, а фактично посилається на переоцінку доказів у справі з метою встановлення інших фактичних обставин справи.

Процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду і особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.

Водночас, у даному випадку, жодних належних доказів того, що на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні іншим учасникам господарського процесу заявником не наведене, як і не наведено, що об`єктивно перешкоджало заявнику довідатись раніше про відсутність у позивача персоналу в спірний період та відсутність звітності і надати суду відповідні докази до закінчення судового розгляду.

Аргументи апелянта викладені в апеляційній скарзі не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права у зазначеній частині, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законного судового рішення.

Щодо тверджень скаржника викладених в апеляційній скарзі про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів надання позивачем охоронних послуг у період з 19.08.2022 по 31.12.2022, колегія суддів зазначає, що відповідач, під час розгляду даної справи, не був позбавлений можливості збирати та подавати до суду письмові докази по суті спору, а невчинення певних дій під час розгляду справи, є відповідальністю відповідача, та не може бути підставою для повторного розгляду справи, оскільки, в такому випадку, порушуються очікування позивача на остаточність судового рішення та юридичну визначеність спірних правовідносин.

У відповідності до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Покладені в основу апеляційної скарги доводи апелянта, як то: неспроможність позивача надавати охоронні послуги у спірний період, неподання звітності по працюючим особам, зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в розумінні приписів чинного процесуального законодавства, є неприпустимим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження відповідача про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом зазначених норм права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/1242/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Головний навчально-методичний центр Держпраці".

Матеріали справи №910/1242/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 15.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. з 08.04.2024 по 12.04.2024 на підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ та після повернення з відрядження судді Тищенко А.І.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

О.В. Агрикова