Рішення

від 16.11.2023 по справі 904/4297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4297/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне", с. Ягідне Дніпропетровської області

про стягнення 237 253,37грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Кравцов В.В., адвокат, ордер Серія АЕ № 1224181

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" заборгованість у розмірі 237 253,37грн, з яких:

- основний борг (попередня оплата) у розмірі 161 396,85грн;

- штраф у розмірі 32 279,37грн;

- пеня у розмірі 43 577,15грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25/06/22 від 22 червня 2022 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що товар було поставлено повністю на суму попередньої оплати, що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними. Проте позивачем не прийняті та не підписані видаткові накладні № 5 та № 6 від 18.07.2022. Різниця між сплаченою вартістю товару та вартістю фактично поставленого товару повернуто позивачеві, що не заперечується останнім. Що стосується штрафу у розмірі 20%, то така вимога має бути поєднана з вимогою про відшкодування збитків завданих діями відповідача, але така вимога не заявлялась позивачем.

Відповідач просить встановити додатковий строк на подання доказів, а саме відповіді ГУ ДПС у м. Києві на адвокатський запит від 06.09.2023.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із запитом надати інформацію щодо виникнення у позивача податкового кредиту на суму, визначену у податкових накладних від 24.06.2022 № 11, від 11.07.2022 №№13,14, у розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 21.12.2022 № 1 до податкової накладної №14 від 11.07.2022.

03.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначає, що на підтвердження поставки товару Відповідачем було надано суду видаткові накладні №5 від 18.07.2022 та №6 від 18.07.2022, які не підписані ТОВ "Антарес Інвест М", перекреслені та містять надпис "не проводити". Таким чином, посилання ТОВ "Ягідне" на той факт, що 18.07.2022 ним було поставлено товар на загальну суму 161396,30 грн. є вочевидь необґрунтованим та суперечить наданим відповідачем документам. Крім того, на вимогу ТОВ "Антарес Інвест М" повернути сплачені ним на виконання умов договору кошти, відповідач частково визнав наявність заборгованості у розмірі 25091,52грн та листом № 17-01/10/22 від 17.10.2022 від 17.10.2022 підтвердив, що станом на 20.07.2022 зерно ячменя було висипане на зберігання в кількості 33т 820кг на території току ТОВ "Ягідне".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 справу №904/4297/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 11.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

25 вересня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про витребування від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві доказів урахування позивачем податкового кредиту у податкових деклараціях за червень, липень та грудень 2022 року та корегування податкового кредиту за грудень 2022 року відповідно до Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 12.12.2022 № 1 до податкової накладної № 14 від 11.07.2022.

Ухвалами суду від 09.10.2023:

продовжено розгляд справи №904/4297/23 в межах розумного строку; зобов`язано відповідача надати до суду: оригінал товарно-транспортної накладної №783330 від 18.07.2022; оригінал довіреності №33 від 11.07.2022, виданої Титаренко М.М.; документи, які подавалися відповідачем до податкової служби на підтвердження інформації, яка міститься в розрахунку коригування від 21.12.2022 до податкової накладної від 11.07.2022;

задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" про витребування доказів. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві надати до Господарського суду Дніпропетровської області протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали:

- докази врахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вул. Ак. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 37881886) у податкових деклараціях за червень, липень та грудень 2022 року податкового кредиту, що виник по операції продажу ячменю за договором поставки № 25/06/22 від 22 червня 2022 року та зареєстрований в податкових накладних: № 11 від 24.06.2022, № 13 від 11.07.2022 № 14 від 11.07.2022 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 21.12.2022 №1 до Податкової накладної № 14 від 11.07.2022;

- докази врахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вул. Ак. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 37881886) сум податкового кредиту за червень, липень та грудень 2022 року відповідно до отриманих податкових накладних: № 11 від 24.06.2022 в сумі 19 649,14грн, № 13 від 11.07.2022 в сумі 78 596,56грн, № 14 від 11.07.2022 в сумі 15 105,30грн;

- докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вул. Ак. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 37881886) корегування податкового кредиту за грудень 2022 року на суму 3081,43грн відповідно до Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 21.12.2022 №1 до Податкової накладної № 14 від 11.07.2022.

23.10.2023 від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшла заява, в якій повідомляє, що факт включення ТОВ "Антарес Інвест М" отриманих податкових накладних № 11 від 24.06.2022, № 13 від 11.07.2022, № 14 від 11.07.2022 та Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 21.12.2022 №1 до Податкової накладної № 14 від 11.07.2022, виписаних за договором поставки № 25/06/22 від 22.06.2022 до розділу ІІ податковий кредит додатку 1 може бути встановлено виключно під час документальної перевірки, проведеної відповідно до вимог Податкового кодексу України.

26.10.2023 до суду від відповідача на виконання ухвали суду від 09.10.2023 надійшли: оригінал товарно-транспортної накладної № 789330 від 18.07.2022; копія довіреності № 33 від 11.07.2022, виданої Титаренку М.М., докази отримання ТОВ "Ягідне" довіреності № 33 від 11.07.2022.

Також 26.10.2023 на адресу суду відповідачем надано лист № 318 від 11.07.2022, яким позивач просив 11.07.2022 відвантажити ячмінь, придбаний за договором поставки № 22/06/22 від 22.06.2022 11, автомобіль SCANSA BM2872AX, напівпричеп НОМЕР_1 , водій Титаренко М.М.

Ухвалою суду від 07.11.2023 призначено судове засідання на 16 листопада 2023 року, викликано у судове засідання представників позивача і відповідача.

11.11.2023 до суду надійшли пояснення позивача щодо обставин підписання товарно-транспортної накладної та сформованого податкового кредиту на суму ПДВ.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представника відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ягідне" (постачальник) укладено Договір поставки №25/06/22, за умовами якого (пункт 1.1.) постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь, урожаю 2021 року, надалі іменований "Товар". Відповідно до цього договору продавець продає ячмінь, що повинен відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,0%, сміттєва домішка не більше 1%, зернова домішка не більше 2%, крупне зерно не менше 75%, дрібне зерно не більше 1%; запах, колір, зовнішні ознаки, шкідлива домішка товару повинні відповідати стандартам ячміню не нижче ДСТУ 3768-2010. Зараженість шкідниками фузаріозом та радіоактивністю не допускається.

Загальна кількість товару складає 200,00тон +/-20% та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем (п.1.3. договору).

Загальна вартість договору складає 1280001,12грн, в т.ч. ПДВ 157193,12грн. (п.2.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.07.2022 загальна вартість договору визначена у сумі 1107502,00грн, в тому числі ПДВ 136 009,02грн.

Пунктом 2.3. Договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 передбачено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку виданого Постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що місцезнаходження та пункт відгрузки товару зерносклад постачальника, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Ягідне. Товар передається на умовах самовивозу покупцем.

За умовами пункту 3.2. Договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 при поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю:

оригінал цього договору, підписаного уповноваженим представником; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєструвати у встановленому чинним законодавством порядку податкову накладну, яка має відповідати всім вимогам, визначеним чинним законодавством.

Товар, який не відповідає якісним показникам, зазначеним у п.1.1. даного договору може бути поверненим протягом трьох робочих днів постачальнику, який останній зобов`язується прийняти. В такому випадку постачальник або підробляє ячмінь до показників, визначених в п.1.1. Договору, або повертає кошти за нього та кошти за транспортування, або сплачує на користь покупця кошти за транспортування ячміню та її підробку. Варіант визначається за листом покупця (п.3.4. договору).

Датою поставки вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я покупця, що видається продавцем (п.3.5. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 01.08.2022, але в будь-якому випадку до повного його виконання (п.7.2. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягідне", як постачальник товару, виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" рахунки на оплату:

№ 7 від 22.06.2022 на суму 640 000,56грн, а.с.9;

№ 9 від 18.07.2022 на суму 123000,30грн, а.с.10.

На виконання умов вищезазначеного договору та рахунків на оплату, Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" було здійснено передплату за товар на суму 923001,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті (а.с.11-13):

№13645 від 24.06.2022 на суму 160 000,14грн,

№13736 від 11.07.2022 на суму 640 000,56грн,

№13758 від 18.07.2022 на суму 123000,30грн.

11 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" направило на адресу відповідача Лист № 318 від 11.07.2022, в якому просив відвантажити 11.07.2022 ячмінь, придбаний за договором поставки № 22/06/22 від 22.06.2022, автомобіль SCANSA BM2872AX, напівпричеп НОМЕР_1 , водій Титаренко М.М.

У липні 2022 року відбулася поставка замовленого товару на суму 736512,63 грн згідно видаткових накладних:

№2 від 11.07.2022 на суму 247 040,21грн (а.с.14),

№3 від 12.07.2022 на суму 231 168,20грн (а.с.15),

№4 від 14.07.2022 на суму 258304,22грн (а.с.16),

та товарно-транспортних накладних №789327 від 11.07.2022, №789328 від 12.07.2022, №789328 від 12.07.2022 (а.с.17-19).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих за Договором поставки №25/06/22 від 22.06.2022 зобов`язань, виникла заборгованість у розмірі 186488,37грн (923001,00грн - 736512,63грн).

Листом від 17.10.2022 за вих. № 17-01/10/22 (а.с.20) на адресу позивача відповідач повідомив про поставку ячміня згідно видаткових накладних:

№2 від 11.07.2022 38,6т на суму 247 040,21грн,

№3 від 12.07.2022 36,120т на суму 231 168,20грн,

№4 від 14.07.2022 40360 на суму 258304,22грн,

та згідно Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022: 18.07.2022 9,920т на загальну суму 63488,06грн та 23,880т на суму 97908,04грн.

Також в листі зазначено, що на прохання позивача, 20.07.2022, в телефонному режимі, зерно ячміня було висипане на зберігання в кількості 33,820кг на току ТОВ "Ягідне". На прохання директора ТОВ "Ягідне" забрати зерно, відповіді від позивача не надходило. У жовтні 2022 року позивач приїхав за зерном, яке прийшло в некондицію, але не забрав його.

ТОВ "Ягідне" зазначає в листі, що не повинно повертати кошти за продане зерно ярого ячміня, належне зберігання якого на території ТОВ "Ягідне" не забезпечене позивачем.

ТОВ "Ягідне" частково визнало наявність заборгованості за договором поставки у розмірі 25091,52 грн. та повернуло вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №2495 від 13.12.2022 (а.с.21).

17.05.2023 за вих. № 79/1 позивачем на адресу відповідача направлена вимога поставити товар на суму 186487,37грн в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги (а.с.22).

Вимога про поставку товару отримана відповідачем 27.05.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4200010494935, а.с.23).

Позивач просить стягнути суму попередньої оплати за непоставлений згідно договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 товар на суму 161396,85грн та за порушення строків поставки товару штраф у розмірі 32279,37грн та пеню у розмірі 43577,15грн.

В свою чергу, відповідач не визнає заборгованість, посилається на те, що згідно Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022 здійснив поставку: 18.07.2022 9,920т на загальну суму 63488,06грн та 23,880т на суму 97908,04грн. Залишок суми (25091,52грн) перерахував на рахунок позивача.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, перерахування авансового платежу, строки поставки товару згідно договору та фактична поставка товару, наявність порушень виконання зобов`язань відповідачем з поставки товару та підстав для застосування відповідальності.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов 'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Умовами договору поставки строк поставки товару не встановлено, тому позивачем 17.05.2023 за вих. № 79/1 на адресу відповідача направлена вимога поставити товар на суму 186487,37грн в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги (а.с.22).

Вимога про поставку товару отримана відповідачем 27.05.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4200010494935, а.с.23).

Отже, строк поставки товару настав 05.06.2023 (строк визначено з урахуванням положень ч.5 статті 254 ЦК України).

Відповідач в установлений строк свої зобов`язання з поставки товару не виконав, викладені в позовній заяві доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений згідно договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 товар на суму 161396,85грн визнається судом обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо належного виконання зобов`язань за договором та поставки товару на загальну суму 897908,93грн суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.

На виконання умов договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 року ТОВ "Антарес Інвест М" було здійснено передплату за товар на суму 923001,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті № 13645 від 24.06.2022, №13736 від 11.07.2022, №13758 від 18.07.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Ягідне" на даний час поставку товару здійснило на загальну суму 736512,63 грн., про що свідчать видаткові накладні №2 від 11.07.2022, №3 від 12.07.2022, №4 від 14.07.2022 та товарно-транспортні накладні №789327 від 11.07.2022, №789328 від 12.07.2022, №789328 від 12.07.2022.

За умовами пункту 3.2. Договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 при поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю, зокрема - видаткову накладну, виписану в день поставки товару.

Натомість, на підтвердження поставки товару відповідачем було надано суду видаткові накладні №5 від 18.07.2022 та №6 від 18.07.2022, які не підписані ТОВ "Антарес Інвест М", перекреслені та містять надпис "не проводити".

Тобто товар за видатковими накладними №№5,6 від 18.07.2022 не поставлено позивачу.

14.10.2022 ТОВ "Антарес Інвест М" на адресу відповідача було направлено лист в якому позивач просив повернути сплачені ним на виконання умов договору кошти.

Листом №17-01/10/22 від 17.10.2022 Відповідач підтвердив, що станом на 20.07.2022 зерно ячміню знаходилось на території току ТОВ "Ягідне".

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, суд враховує, що відповідач не заперечував факту знаходження станом на 20.07.2022 зерна ячміню на території току ТОВ "Ягідне". Тобто фактично поставка ячміню за договором поставки від 22.06.2022 № 25/06/22 не відбулася. Більш того, відповідач частково повернув попередню оплату у сумі 25091,52грн. Надана відповідачем товарно транспортна накладна від 18.07.2022 не є беззаперечним доказом поставки товару позивачу. Також, матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами цієї справи існували господарські відносини за іншими договорами, крім зазначеного позивачем договору поставки від 22.06.2022 № 25/06/22, зокрема договору зберігання товару з вказівкою на строк дії договору, умови зберігання та повернення товару.

Таким чином, на переконання суду, сукупність наявних у даній справі доказів свідчить про невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та наявність підстав для повернення позивачу попередньої оплати в сумі 161396,85грн.

Окрім вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар позивач просить стягнути штраф у розмірі 32 279,37грн та пеню у розмірі 43 577,15грн за період з 27.05.2023 до 19.07.2023.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.3. Договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022 передбачено, що у випадку прострочення поставки товару Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення поставки.

У випадку відчуження Постачальником придбаного Покупцем товару, його знищення чи інших дій, внаслідок яких Покупець не може отримати товар, Постачальником відшкодовується спричинені ним збитки, в т.ч. не отриманий прибуток різницю в вартості товару згідно з цінами на аналогічний товар на внутрішньому ринку України + штраф у розмірі 20% від вартості неотриманого товару та ін.. в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 4.4. Договору).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення поставки товару судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

За підрахунком суду пеня нараховується за період з 06.06.2023 по 19.07.2023 та складає 35507,31грн (161396,85грн х 0,5% х 44дн).

Розрахунок штрафу виконано позивачем вірно та складає 32279,37грн.

Вирішуючи питання притягнення відповідача до відповідальності за порушення умов договору, суд враховує таке.

За своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 Господарського кодексу України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Враховуючи викладене, незначний строк прострочення виконання зобов`язання, відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання, те, що загальна сума штрафу та пені становить 42,0% (67786,68грнх100/161396,85грн) по відношенню до основного боргу, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%, стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 17753,65грн (35507,31грн х50%) та штраф у розмірі 16139,68грн (32279,37грн х 50%).

Суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків поставки товару мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити поставку товару у встановлений строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, вимоги до товару були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну поставку, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає попередня оплата в сумі 161396,85грн, пеня в сумі 17753,65грн та штраф у сумі 16139,68грн., всього 180764,18грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у справі у розмірі 3437,75грн (229183,53грн х 1,5%).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" про стягнення 237253,37грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" (ідентифікаційний код 30764333; вул. Центральна,1, с. Ягідне, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (ідентифікаційний код 37881886; вул. Академіка Богомольця,7/14, прим. 182, м. Київ, 01024) попередню оплату в сумі 161396,85грн, пеню в сумі 17753,65грн, штраф в сумі 16139,68грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3437,75грн, видати наказ.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.11.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва