Постанова

від 18.03.2024 по справі 904/4297/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4297/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р.

(суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.11.2023р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне", с. Ягідне Дніпропетровської області

про стягнення 237 253,37грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" заборгованість у розмірі 237 253,37грн., з яких: основний борг (попередня оплата), у розмірі 161 396,85грн.; штраф, у розмірі 32 279,37грн.; пеня, у розмірі 43 577,15грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022р., в частині повної та своєчасної поставки товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" попередню оплату, в сумі 161 396,85грн., пеню, в сумі 17 753,65грн., штраф, в сумі 16 139,68грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягідне", в якій просить суд скасувати рішення в частині стягнення попередньої оплати, в сумі 161 396,85грн., пені, в сумі 17 753,65 грн., штрафу, в сумі 16139,68грн. та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що Відповідачем в повному обсязі поставлено Позивачу Товар та самостійно повернуто суму різниці між вартість фактично поставленого Товару та сплаченими Позивачем коштами. Зазначене, на думку Скаржника, свідчить про відсутність підстав застосування до Відповідача санкцій.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що фактично відповідно до умов Договору ТОВ «Антарес Інвест М» сплачено на користь Відповідача 923 001,00 грн., в свою чергу ТОВ «Ягідне» поставлено Позивачеві Товар, на загальну суму 897 908,93 грн.. Відповідач 11.12.2023 р. повернув Позивачу суму, в розмірі 25 091,52грн., що є різницею між сплаченою Позивачем сумою Товару та вартістю поставленого Товару. Вказана сума прийнята Позивачем та не оскаржується. Для підтвердження факту поставки Товару на суму 897 908,93 грн. Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано до господарського суду податкові накладні № 11 від 24.06.2022 р., на суму 160 000,14 грн., з яких ПДВ становить 19 649,14 грн., № 13 від 11.07.2022р., на суму 640 000,00 грн., з яких ПДВ 78 596,56 грн., № 14 від 11.07.2022р., на суму 123 000,00 грн., з яких ПДВ 15 105,30 грн., а також Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 21.12.2022р. № 1 до Податкової накладної № 14 від 11.07.2022р. та квитанцію, про їх прийняття податковими органами. Відповідач звертає увагу суду, що факт реєстрації вказаних вище податкових накладних не спростовується Позивачем.

Скаржник вказує на те, що Відповідачем надано до Господарського суду Дніпропетровської області оригінал Товаро транспортної накладної, підписаної повноважним представником Позивача відповідно до довіреності № 33 від 11.07.2022р., який уповноважений отримувати Товар на підставі рахунку № 7 від 22.06.2022 р., на підставі якого сплачено Позивачем Відповідачеві 160 000,00 грн. які і були поставлені на підставі Товаро - транспортної накладної № 789330 від 18.07.2022р. та інші документи які підтверджують факт постачання Товару Позивачу, а також Видаткові накладні № 5 та № 6 від 18.07.2023 р. виписані Відповідачем. Господарським судом Дніпропетровської області не враховано те, що підписання видаткових накладних № 5 та № 6 зі сторони Позивача є актом його особистого волевиявлення, а тому, на думку Відповідача, відсутність на них підпису Позивача не свідчить про невиконання Відповідачем своїх зобов`язань по поставці Товару згідно Договору.

Скаржник зазначає на тому, що Господарським судом Дніпропетровської області не враховано наявність податкових накладних а також те, що якщо б Відповідач не хотів проводити вказані видаткові накладні останній був вимушений корегувати суму податкової накладної № 14 від 11.07.2022 р. та інші податкові накладні № 11 та № 13 не на суму повернутих Позивачу коштів, а на суму непоставленого товару.

Також Скаржник зауважує на тому, що Господарським судом Дніпропетровської області не враховано що у зв`язку з необхідністю здійснити коригування відомостей зазначених у Податковій накладній № 14 від 11.07.2023р. ТОВ «Ягідне» 21.12.2022р. подано до Державної податкової служби України Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 21.12.2022р. № 1 до Податкової накладної від 11.07.2022р. № 14, що Квитанцією від 28.12.2022 р. повідомлено ТОВ «Ягідне» про зупинення реєстрації Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від 21.12.2022 р. № 1 до Податкової накладної від 11.07.2022 р. № 14.

Скаржник також вважає, що при прийняті господарським судом оскаржуваного рішення останнім не враховано висновки викладені у п. 8.17 - 8.21 Постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 03.06.2022р. по справі № 922/2115/19 де зазначено наступне: « Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Господарський суд Дніпропетровської області не розглянув можливість зазначення Позивачем на Видаткових накладних надпису «не проводить». Враховуючи те, що вказані видаткові накладні були направлені Відповідачем Позивачу та у зворотному напрямку за допомогою ТОВ «Нова Пошта», а отже ТОВ «Ягідне» не має можливості довести факт їх пересилання між Відповідачем та Позивачем.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М"надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що після проведення останньої оплати, 18.07.2022р., водій ОСОБА_1 прибув до визначеного між сторонами місця для відвантаження товару, що залишився, однак, з незрозумілих причин ТОВ «Ягідне», відмовляло у відвантаженні товару, без попереднього підписання товарно-транспортних накладних. ОСОБА_1 підписав один примірник ТТН, оскільки з попередніми поставками жодних проблем не виникало, після чого товар був завантажений в автомобіль. В подальшому, як було виявлено на місці, завантажений в автомобіль товар був неналежної якості та мав неприємний запах. На прохання зафіксувати недоліки товару в акті або ж оформити акт повернення, ТОВ «Ягідне» відмовилось та водій був змушений вивантажити ( повернути) товар без належного оформлення документів. Саме тому, ТОВ «Антарес Інвест М» не було підписано видаткові накладні на підтвердження отримання товару, як і не було підписано інші примірники ТТН, оскільки поставка фактично не відбулася.

Позивач зазначає на те, що після отримання попередньої оплати, ТОВ «Ягідне» склали податкову накладну та зареєстрували її, в установленому законом порядку, саме у зв`язку з надходженням попередньої оплати від ТОВ «Антарес Інвест М», а не здійсненням поставки товару. В свою чергу, зареєстровані податкові накладні були для ТОВ «Антарес Інвест М» безумовною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивач наголошує, що право ТОВ «Антарес Інвест М» щодо формування податкового кредиту ніяким чином не залежало від поставки товару, оскільки податкові накладні були зареєстровані після проведення попередньої оплати, а не після поставки товару. Таким чином, оскільки першою подією було проведення попередньої оплати, на підставі якої і було сформовано та зареєстровані податкові накладні, а тільки після цього поставка товару, то податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) та не є документами, які підтверджують факт поставки відповідачем товару.

Позивач вважає, що саме ТОВ «Ягідне», як постачальник, мало скласти розрахунок коригування у зв`язку з не поставкою товару та надіслати його для реєстрації ТОВ «Антарес Інвест М».В свою чергу, оскільки Відповідачем не було складено та не надіслано жодного розрахунку, у Позивача фактично відсутня можливість зменшити суму сформованого податкового кредиту. Отже, формування ТОВ «Антарес Інвест М» податкового кредиту на підставі податкових накладних не може свідчити про належне виконання Скаржником своїм зобов`язань з поставки товарів.

Позивач зауважує на тому, що оскільки чинним законодавством України заборонено платникам податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, а остання проплата, у сумі 123 000,30 грн. була здійснена тільки 18.07.2023 р., Відповідач протиправно сформував 11.07.2022 р. податкову накладну №14 на 123 000,30 грн. Посилання ТОВ «Ягідне» на той факт, що Головне управління ДПС в Дніпропетровській області оцінило факти вчинення відповідачем поставки товару, на загальну суму 897 908,93 грн. та підтвердила його шляхом прийняття рішення про реєстрацію Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від 21.12.2022 р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку Позивача, є незаконним, оскільки управління ДПС не перевіряло факти поставок товару, а зареєструвало податкові накладні на підставі квитанцій про зарахування коштів, які були перераховані ТОВ «Антарес Інвест М», як попередня оплата за товар.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4297/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі №904/4297/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи №904/4297/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.01.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" у справі №904/4297/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

22.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ягідне" (постачальник) укладено Договір поставки №25/06/22, за умовами якого (пункт 1.1.) постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь, урожаю 2021 року, надалі іменований "Товар". Відповідно до цього договору продавець продає ячмінь, що повинен відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,0%, сміттєва домішка не більше 1%, зернова домішка не більше 2%, крупне зерно не менше 75%, дрібне зерно не більше 1%; запах, колір, зовнішні ознаки, шкідлива домішка товару повинні відповідати стандартам ячміню не нижче ДСТУ 3768-2010. Зараженість шкідниками фузаріозом та радіоактивністю не допускається.

Загальна кількість товару складає 200,00тон +/-20% та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем (п.1.3. договору).

Загальна вартість договору складає 1 280 001,12 грн, в т.ч. ПДВ 157 193,12 грн. (п.2.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.07.2022р. загальна вартість договору визначена, у сумі 1 107 502,00 грн., в тому числі ПДВ 136 009,02грн..

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку виданого Постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що місцезнаходження та пункт відгрузки товару зерносклад постачальника, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Ягідне. Товар передається на умовах самовивозу покупцем.

За умовами п. 3.2. Договору, при поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю:

оригінал цього договору, підписаного уповноваженим представником; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєструвати у встановленому чинним законодавством порядку податкову накладну, яка має відповідати всім вимогам, визначеним чинним законодавством.

Товар, який не відповідає якісним показникам, зазначеним у п.1.1. даного договору може бути поверненим протягом трьох робочих днів постачальнику, який останній зобов`язується прийняти. В такому випадку постачальник або підробляє ячмінь до показників, визначених в п.1.1. Договору, або повертає кошти за нього та кошти за транспортування, або сплачує на користь покупця кошти за транспортування ячміню та її підробку. Варіант визначається за листом покупця (п.3.4. договору).

Датою поставки вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я покупця, що видається продавцем (п.3.5. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 01.08.2022р., але в будь-якому випадку до повного його виконання (п.7.2. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягідне", як постачальник товару, виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" рахунки на оплату:

№ 7 від 22.06.2022р., на суму 640 000,56 грн., а.с.9;

№ 9 від 18.07.2022р., на суму 123 000,30 грн., а.с.10.

На виконання умов вищезазначеного договору та рахунків на оплату, Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" було здійснено передплату за товар, на суму 923 001,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті (а.с.11-13):

№13645 від 24.06.2022р., на суму 160 000,14грн.,

№13736 від 11.07.2022р., на суму 640 000,56грн.,

№13758 від 18.07.2022р., на суму 123 000,30грн..

11.07.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" направило на адресу відповідача Лист № 318 від 11.07.2022р., в якому просив відвантажити 11.07.2022р. ячмінь, придбаний за договором поставки № 22/06/22 від 22.06.2022р., автомобіль SCANSA BM2872AX, напівпричеп НОМЕР_1 , водій Титаренко М.М.

У липні 2022р. відбулася поставка замовленого товару, на суму 736 512,63 грн., згідно видаткових накладних:

№2 від 11.07.2022р., на суму 247 040,21грн. (а.с.14),

№3 від 12.07.2022р., на суму 231 168,20 грн. (а.с.15),

№4 від 14.07.2022р., на суму 258 304,22 грн. (а.с.16),

та товарно-транспортних накладних №789327 від 11.07.2022р., №789328 від 12.07.2022р., №789328 від 12.07.2022р. (а.с.17-19).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих за Договором поставки №25/06/22 від 22.06.2022р. зобов`язань, виникла заборгованість, у розмірі 186 488,37 грн. (923001,00 грн. 736 512,63грн.).

Листом від 17.10.2022р., за вих. № 17-01/10/22 (а.с.20), на адресу позивача, відповідач повідомив про поставку ячміня згідно видаткових накладних:

№2 від 11.07.2022р. 38,6т, на суму 247 040,21грн.,

№3 від 12.07.2022р. 36,120т, на суму 231 168,20грн.,

№4 від 14.07.2022р. 40360, на суму 258 304,22грн.,

та згідно Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022р.: 18.07.2022р. 9,920т, на загальну суму 63 488,06 грн. та 23,880т, на суму 97 908,04грн..

Також в листі зазначено, що на прохання позивача, 20.07.2022р., в телефонному режимі, зерно ячміня було висипане на зберігання в кількості 33,820кг на току ТОВ "Ягідне". На прохання директора ТОВ "Ягідне" забрати зерно, відповіді від позивача не надходило. У жовтні 2022 р., позивач приїхав за зерном, яке прийшло в некондицію, але не забрав його.

ТОВ "Ягідне" зазначає в листі, що не повинно повертати кошти за продане зерно ярого ячміня, належне зберігання якого на території ТОВ "Ягідне" не забезпечене позивачем.

ТОВ "Ягідне" частково визнало наявність заборгованості за договором поставки, у розмірі 25 091,52 грн. та повернуло вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №2495 від 13.12.2022р. (а.с.21).

17.05.2023р. за вих. № 79/1 позивачем на адресу відповідача направлена вимога поставити товар, на суму 186 487,37 грн. в семиденний строк, з моменту отримання даної вимоги (а.с.22).

Вимога про поставку товару отримана відповідачем 27.05.2023р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4200010494935, а.с.23).

Позивач просить стягнути суму попередньої оплати за непоставлений згідно договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022р. товар, на суму 161 396,85грн. та за порушення строків поставки товару штраф, у розмірі 32 279,37 грн. та пеню, у розмірі 43 577,15 грн..

В свою чергу, відповідач не визнає заборгованість, посилається на те, що згідно Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022р. здійснив поставку: 18.07.2022р. 9,920т, на загальну суму 63 488,06 грн. та 23,880т, на суму 97 908,04 грн. Залишок суми (25 091,52грн.) перерахував на рахунок позивача.

Вказані обставини стали причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 161 396,85 грн., що складають суму попередньої оплати за договором поставки товару № 25/06/22 від 22.06.2022р., штраф, у розмірі 32 279,37грн. та пеню, у розмірі 43 577,15грн.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022р., в частині повної та своєчасної поставки товару.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати основного боргу (попередньої оплати) та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки товару № 25/06/22 від 22.06.2022р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

У відповідності до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662, ст 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.06.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ягідне" (постачальник) укладено Договір поставки №25/06/22, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь, урожаю 2021 року, надалі іменований "Товар". Відповідно до цього договору продавець продає ячмінь, що повинен відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,0%, сміттєва домішка не більше 1%, зернова домішка не більше 2%, крупне зерно не менше 75%, дрібне зерно не більше 1%; запах, колір, зовнішні ознаки, шкідлива домішка товару повинні відповідати стандартам ячміню не нижче ДСТУ 3768-2010. Зараженість шкідниками фузаріозом та радіоактивністю не допускається.

Загальна кількість товару складає 200,00тон +/-20% та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем (п.1.3. договору).

Загальна вартість договору складає 1 280 001,12 грн., в т.ч. ПДВ 157 193,12 грн. (п.2.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.07.2022р. загальна вартість договору визначена, у сумі 1 107 502,00 грн., в тому числі ПДВ 136 009,02грн..

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку виданого Постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що місцезнаходження та пункт відгрузки товару зерносклад постачальника, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Ягідне. Товар передається на умовах самовивозу покупцем.

За умовами п. 3.2. Договору, при поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю: оригінал цього договору, підписаного уповноваженим представником; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєструвати у встановленому чинним законодавством порядку податкову накладну, яка має відповідати всім вимогам, визначеним чинним законодавством.

Товар, який не відповідає якісним показникам, зазначеним у п.1.1. даного договору може бути поверненим протягом трьох робочих днів Постачальнику, який останній зобов`язується прийняти. В такому випадку Постачальник або підробляє ячмінь до показників, визначених в п.1.1. Договору, або повертає кошти за нього та кошти за транспортування, або сплачує на користь покупця кошти за транспортування ячміню та її підробку. Варіант визначається за листом Покупця (п.3.4. договору).

Датою поставки вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я Покупця, що видається Продавцем (п.3.5. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 01.08.2022р., але в будь-якому випадку до повного його виконання (п.7.2. договору).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягідне", як постачальник товару, виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" рахунки на оплату: № 7 від 22.06.2022р., на суму 640 000,56 грн.; № 9 від 18.07.2022р., на суму 123 000,30 грн..

На виконання умов вищезазначеного договору та рахунків на оплату, Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" було здійснено передплату за товар, на суму 923 001,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті (а.с.11-13): №13645 від 24.06.2022р., на суму 160 000,14 грн., №13736 від 11.07.2022р., на суму 640 000,56грн., №13758 від 18.07.2022р., на суму 123 000,30 грн..

11.07.2022р. Позивач направив на адресу відповідача лист № 318 від 11.07.2022р., в якому просив відвантажити 11.07.2022р. ячмінь, придбаний за договором поставки № 22/06/22 від 22.06.2022р., автомобіль SCANSA BM2872AX, напівпричеп НОМЕР_1 , водій Титаренко М.М.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996-XIV).

Частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Чинним законодавством не передбачені будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг. Як правило, таким документом є акт наданих послуг.

Враховуючи норми Закону № 996-XIV, акт наданих послуг набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції (постанова Верховного Суду від 10.11.2020р. у справі №910/14900/19).

Як вже зазначалось вище, ТОВ «Ягідне» поставку товару здійснило на загальну суму 736 512,63 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 11.07.2022 р., №3 від 12.07.2022 р., №4 від 14.07.2022 р. та товарно-транспортними накладними №789327 від 11.07.2022 р., №789328 від 12.07.2022 р., №789328 від 12.07.2022 р..

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих за Договором поставки №25/06/22 від 22.06.2022р. зобов`язань, виникла заборгованість, у розмірі 186 488,37 грн. (923 001,00 грн. 736 512,63грн.).

В свою чергу, відповідач не визнаючи заборгованість, посилається на те, що згідно Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022р., на підставі видаткових накладних №5 від 18.07.2022р. та №6 від 18.07.2022р., та Товаро - транспортної накладної № 789330 від 18.07.2022р. здійснив поставку 18.07.2022р. 9,920т, на загальну суму 63 488,06 грн. та 23,880т, на суму 97 908,04 грн..

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження поставки товару відповідачем було надано суду видаткові накладні №5 від 18.07.2022р. та №6 від 18.07.2022р., які не підписані ТОВ "Антарес Інвест М", перекреслені та містять надпис "не проводити".

Тобто, товар за видатковими накладними №№5,6 від 18.07.2022р. не поставлено позивачу.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем товарно транспортна накладна від 18.07.2022р. не є беззаперечним доказом поставки товару позивачу. Також, матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами цієї справи існували господарські відносини за іншими договорами, крім зазначеного позивачем договору поставки від 22.06.2022р. № 25/06/22, зокрема договору зберігання товару з вказівкою на строк дії договору, умови зберігання та повернення товару.

14.10.2022р. ТОВ "Антарес Інвест М" на адресу Відповідача було направлено лист в якому позивач просив повернути сплачені ним на виконання умов договору кошти.

Листом №17-01/10/22 від 17.10.2022р. Відповідач підтвердив, що станом на 20.07.2022р. зерно ячміню знаходилось на території току ТОВ "Ягідне".

ТОВ "Ягідне" частково визнало наявність заборгованості за договором поставки, у розмірі 25 091,52 грн. та повернуло вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №2495 від 13.12.2022р..

Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором поставки №25/06/22 від 22.06.2022 р. становить 161 396 грн. 85 коп..

17.05.2023р. за вих. № 79/1 позивачем на адресу відповідача направлена вимога поставити товар, на суму 186 487,37 грн. в семиденний строк, з моменту отримання даної вимоги.

Вимога про поставку товару отримана Відповідачем 27.05.2023р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 4200010494935.

Згідно із ч. 2 ст. 252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В силу ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що строк поставки товару настав 05.06.2023р..

Разом з тим, Відповідач в установлений строк свої зобов`язання з поставки товару не виконав, що стало підставою для звернення Покупця до суду про стягнення означеної суми.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором. У випадках, коли договір передбачає обов`язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до ст. 530 ЦК України. Отже, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час, а покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк із дня пред`явлення вимоги.

Тобто, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Таким чином, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару продавцю у встановлений строк.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стягуючи з Відповідача на користь Позивача вказану суму попередньої оплати, суд першої інстанції послався на те, що доказів виконання зобов`язання щодо передачі товару чи повернення Позивачу грошових коштів, в сумі 161 396 грн. 85 коп. Відповідач на момент розгляду спору не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача попередньої оплати за непоставлений згідно договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022р. товар, на суму 161 396,85грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із несвоєчасною поставкою товару, позивачем нараховано до стягнення 35 507,31 грн. штрафу (20% від вартості неотриманого товару), на підставі п. 4.4. договору, та 43 577,15 грн. пені, нарахованої за період з 06.06.2023р. по 19.07.2023р. на вартість непоставленого товару, на підставі п. 4.3 договору.

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Пунктом 4.3. Договору поставки №25/06/22 від 22.06.2022р. передбачено, що у випадку прострочення поставки товару Постачальник сплачує на користь Покупця пеню, в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару, за кожний день прострочення поставки.

У випадку відчуження Постачальником придбаного Покупцем товару, його знищення чи інших дій, внаслідок яких Покупець не може отримати товар, Постачальником відшкодовується спричинені ним збитки, в т.ч. не отриманий прибуток різницю в вартості товару згідно з цінами на аналогічний товар на внутрішньому ринку України + штраф у розмірі 20% від вартості неотриманого товару та ін.. в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 4.4. Договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення поставки товару судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на вказане, перевіривши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій за відповідні періоди, беручи до уваги відсутність зустрічного розрахунку відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір пені, за період з 06.06.2023р. по 19.07.2023р., становить 35 507,31грн. (161 396,85грн. х 0,5% х 44дн) та 32 279,37грн. штрафу.

Суд першої інстанцій, надаючи оцінку доводам сторін в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи та поданими доказами, незначний строк прострочення виконання зобов`язання, відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання, те, що загальна сума штрафу та пені становить 42,0% (67786,68грнх100/161396,85грн) по відношенню до основного боргу, дійшов висновку про можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%, стягнути з відповідача на користь позивача пеню, у розмірі 17753,65грн. (35507,31грн. х50%) та штраф, у розмірі 16139,68грн. (32279,37грн. х 50%).

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що Головне управління ДПС в Дніпропетровській області оцінило факти вчинення Відповідачем поставки Товару на загальну суму 897 908,93 грн. та підтвердило його шляхом прийняття рішення про реєстрацію Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від 21.12.2022 року № 1 до Податкової накладної від 11.07.2022 року № 14 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 1 п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Як доречно зауважив позивач, після отримання попередньої оплати, ТОВ «Ягідне» склали податкову накладну та зареєстрували її, в установленому законом порядку, саме у зв`язку з надходженням попередньої оплати від ТОВ «Антарес Інвест М», а не здійсненням поставки товару. В свою чергу, зареєстровані податкові накладні були для ТОВ «Антарес Інвест М» безумовною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право ТОВ «Антарес Інвест М» щодо формування податкового кредиту ніяким чином не залежало від поставки товару, оскільки податкові накладні були зареєстровані після проведення попередньої оплати, а не після поставки товару.

Таким чином, оскільки першою подією було проведення попередньої оплати, на підставі якої і було сформовано та зареєстровані податкові накладні, а тільки після цього поставка товару, то податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) та не є документами, які підтверджують факт поставки відповідачем товару.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/ послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином, саме ТОВ «Ягідне», як постачальник, мало скласти розрахунок коригування у зв`язку з не поставкою товару та надіслати його для реєстрації ТОВ «Антарес Інвест М».

В свою чергу, оскільки Відповідачем не було складено та не надіслано жодного розрахунку, у Позивача фактично відсутня можливість зменшити суму сформованого податкового кредиту.

Отже, формування ТОВ «Антарес Інвест М» податкового кредиту на підставі податкових накладних не може свідчити про належне виконання Скаржником своїм зобов`язань з поставки товарів.

Щодо посилань Скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.06.2022 р. у справі №922/2115/22, то колегія суддів зазначає, що така правова позиція не є ревалентною до даної справи, оскільки у справі №922/2115/22 продавець реєстрував податкові накладні на підставі видаткових накладних, тобто на підставі первинних документів, які підтверджували факт отримання товару покупцем, тоді як ТОВ «Ягідне» зареєструвало податкові накладні на підставі квитанцій про зарахування на його рахунок попередньої оплати за товар.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ягідне" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023р. у справі № 904/4297/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін