Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/10577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/10577/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/10577/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872; 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315) до приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт"(код 00131328 04071, м. Київ, вул. Електриків, 15) про стягнення 34 244,95 грн,

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач, Компанія) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 34 244,95 грн, з яких: 25 426,24 грн заборгованості; 1 090,98 грн 3% річних і 7 707,73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зі сторони відповідача обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10577/23; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.07.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату грошових коштів у розмірі 25 426,24 грн.

13.07.2023 позивач подав суду заяву про часткове закриття провадження у справі, мотивована тим, що відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 25 426,24 грн.

Також, 13.07.2023 позивач подав суду заяву про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 595,75 грн.

19.07.2023 відповідач подав суду заперечення на заяву позивача про покладення судових витрат.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На виконання попереднього досягнутих усних домовленостей та у зв`язку із виробничою господарською необхідністю відповідача, публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» було надано Товариству послуги з використання перепускного пункту, водопостачання та водовідведення на загальну суму 25 426,24 грн, що підтверджується такими документами:

- акт №03/2018 надання послуг використання перепускного пункту від 31 березня 2018 року на суму 10 000 грн;

- акт б/н приймання-передачі надання послуг водопостачання та водовідведення від 26 квітня 2018 року на суму 426,24 грн;

- акт №04/2018 надання послуг використання перепускного пункту від 30 квітня 2018 року на суму 15 000 грн.

У свою чергу, Товариство станом на 02.08.2021 зобов`язання з оплати наданих/отриманих послуг на підставі актів, у повному обсязі та належним чином не виконав; доказів протилежного суду не подано.

Разом з тим, AT «К.ЕНЕРГО» (попереднє найменування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») на підставі постанови Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 перебуває у ліквідаційній процедурі.

02.08.2021 AT «К.ЕНЕРГО» та Компанією укладено акт про придбання майна на аукціоні про таке:

- на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами, та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-l від 27 липня 2021 року, продавець передає у власність покупцеві наступний об`єкт продажу банкрута - Акціонерного товариство «К.ЕНЕРГО»:

Лот №69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариство «К.ЕНЕРГО» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-l, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого покупцем було подано пропозицію - ТОВ «Е-ТЕНДЕР» (код ЄДРПОУ 39484263) - https://auction.e- tender.Ua/#/landLeaseDetails/b39el41pl2642cb8a6e461bc08d8327;

- детальна інформація щодо права вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду АТ «К.ЕНЕРГО» із переліком документів на її підтвердження (всіх наявних у Продавця за об`єктивної господарської можливості) також' було розміщено у відомостях про проведення попереднього аукціону за таким, гіперпосилання як: https://tender.vertas.com.ua/public/view/UA-P8j-2021-06-23-000051-2;

- підписанням цього акта сторони посвідчують передачу AT «К.ЕНЕРГО» на користь Компанії права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду, на суму 38 940 309,12 грн;

- деталізація змісту та сутності переданого права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість AT «К.ЕНЕРГО» міститься, у Додатку №1 до протоколу №5 комітету кредиторів AT «К.ЕНЕРГО» від 09 квітня 2021 року, а також у додатку №1 до нього акта про придбання майна на аукціоні;

- передача документів первинного бухгалтерського обліку (різного роду договорів, накладних, актів, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок, судових рішень, документів виконавчого провадження, тощо), котрі визначають та підтверджують зміст право вимоги дебіторської заборгованості AT «К.ЕНЕРГО» до осіб здійснюється одночасно із підписанням даного ака;

- право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця після підписання сторонами даного акта.

На виконання умов вказаного акта із врахуванням інформації та перелік дебіторів відповідно до додатку до акта про придбання майна на аукціоні, AT «К.ЕНЕРГО» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Товариством обумовленого грошового зобов`язання щодо оплати наданих/отриманих послуг у розмірі 25 426,24 грн.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 ЦК України).

Таким чином, Компанія є належним кредитором щодо виконання Товариством грошового зобов`язання у загальному розмірі 25 426,24 грн.

10.01.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №10-8/01 про сплату заборгованості у розмірі 25 426,24 грн.

У свою чергу, відповідач вказану вимогу не виконав і грошові кошти позивачу не перерахував.

Втім, після подання позову Товариство перерахувало Компанії суму основного боргу, що підтверджується такими платіжними інструкціями:

- від 07.07.2023 №4231 на суму 10 000 грн;

- від 07.07.2023 №4232 на суму 15 000 грн;

- від 07.07.2023 №4233 на суму 426,24 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 25 426,24 грн слід закрити.

Крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 1 090,98 грн 3% річних і 7 707,73 грн інфляційних втрат (період нарахування з 25.01.2022 [враховуючи дату отримання вимоги від 10.01.2022] по 30.06.2023).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 595,75 грн.

Судом встановлено, що позивачем у позові вказано попередній (орієнтовний) розрахунок, з якого вбачається, що Товариство очікує понести, зокрема, витрати на правову допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

13.07.2023 до суду від позивача надійшла заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, до якої додані документи, що підтверджують понесення витрат.

У свою чергу, 19.07.2023 відповідач подав суду заперечення на вказану вище заяву та просив зменшити розмір витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Частинами першою та другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представництво здійснювалось адвокатом Грищенко О.М., свідоцтво від 29.10.2009 №3888.

Умовами договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.06.2023 №22-06-2023/1 обумовлено представництво Компанії вказаним вище адвокатом.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи:

- оригінал довіреності від 24.08.2022;

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.06.2023 №22-06-2023/1;

- копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.07.2023, відповідно до якого: адвокатом надано послуги тривалістю 7 годин (вартість однієї години складає 1 200 грн, а 6 годин - 7 200 грн), а також вказано про гонорар успіху у розмірі 2 395,75 грн (7 % від 34 224,95 грн).

Посилаючись на наведені документи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 595,75 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

У даному випадку слід звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, а саме такого змісту:

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо;

- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Так, зі змісту поданих позивачем документів вбачається, що було також встановлено фіксований розмір гонорару («гонорар успіху»).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі мотивованих розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, відсутність обґрунтованих і мотивованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 9 595,75 грн.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/10577/23 в частині стягнення боргу у розмірі 25 426,24 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити.

2. Стягнути приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" (код 00131328 04071, м. Київ, вул. Електриків, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код 38039872; 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315): 7 707 (сім тисяч сімсот сім) грн 73 коп. інфляційних втрат; 1 090 (одну тисячу дев`яносто) грн 98 коп. 3 % річних; 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та 9 595 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 75 коп. втрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.11.2023.

Суддя Ігор Курдельчук