Ухвала

від 16.11.2023 по справі 915/1231/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

==================================================================

УХВАЛА

16 листопада 2023 року Справа № 915/1231/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши заяву Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг від 14.11.2023 (вх. № 15117/23 від 14.11.2023) про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ Ульяновський зернокомплекс Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ Ульяновський зернокомплекс, за якою

заявник: ліквідатор ТОВ Ульяновський зернокомплекс арбітражний керуючий Багінський А.О. (вул. Зарічанська, 5/3, оф.312, м. Хмельницький, 29018; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

відповідач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

відповідач-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута

у справі № 915/1231/17 про банкрутство ТОВ Ульяновський зернокомплекс, в якій

кредитор: Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг (код ЄДРПОУ 30401456; вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601; ел.пошта представника: ел. пошта zannakordas@gmail.com),

банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю Ульяновський зернокомплекс (код ЄДРПОУ 32185857; пр. Жовтневий, 352, м. Миколаїв, 54051),

ліквідатор: арбітражний керуючий Багінський А.О. (вул. Зарічанська, 5/3, оф.312, м. Хмельницький, 29018; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/1231/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ульяновський зернокомплекс (далі ТОВ Ульяновський зернокомплекс; постановою від 03.09.2018 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ухвалою від 24.04.2023 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О.

Ліквідатор в межах виконання повноважень звернувся до суду із заявою від 13.10.2023 вих. № 459 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з їх бездіяльністю в частині уникнення задавнення кредиторської заборгованості боржника, що спричинило банкрутство ТОВ Ульяновський зернокомплекс та просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3554874,25 грн.

Також до суду 26.10.2023 надійшла й заява ліквідатора від 13.10.2023 № 460 (вх. 14212/23), про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, на майно засновників боржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою від 31.10.2023 судом відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Ульяновський зернокомплекс арбітражного керуючого Багінського А.О. від 13.10.2023 № 460 про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

14.11.2023 через систему Електронний суд кредитор у справі про банкрутство ТОВ Ульяновський зернокомплекс - Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг подало суду заяву про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ Ульяновський зернокомплекс Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ Ульяновський зернокомплекс у порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства. В обґрунтування заяви, кредитор, посилаючись на ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стверджує, що засновники боржника не вжили своєчасно заходів для запобігання банкрутства. Кредитор наголошує, що дії ліквідатора в частині притягнення до субсидіарної відповідальності засновників товариства - банкрута спрямовані на задоволення вимог кредитора.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

За правилами ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом враховано, що кредитором до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, а саме реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Посилання кредитора на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується виключно на його припущеннях та не може бути визнане переконливим доводом.

Заявником не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 3 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, подана Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг заява про забезпечення заяви ліквідатора, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Додатково суд зауважує, що ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилався кредитор у заяві, застосовується у процедурі розпорядження майном боржника та стосується саме боржника та його майна.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви кредитора про вжиття заходів забезпечення.

Керуючись ст. 2, 60-61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136-140, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг від 14.11.2023 про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ Ульяновський зернокомплекс Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ Ульяновський зернокомплекс.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Давченком