Постанова

від 08.02.2024 по справі 915/1231/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1231/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Колцун В.В.

за участю представників сторін у справі:

Ліквідатор ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» - арбітражний керуючий Багінський А.О.

Від ОСОБА_1 - адвокат Шишканов О.А.

Від ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» - Кордас Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у забезпеченні заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суддя суду першої інстанції Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2023

за заявою ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» арбітражного керуючого Багінського А.О.

відповідач-1: ОСОБА_1

відповідач-2: ОСОБА_2

відповідач-3: ОСОБА_3

про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута

у справі № 915/1231/17

про банкрутство ТОВ «Ульяновський зернокомплекс»,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/1231/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновський зернокомплекс».

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2018 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ульяновський зернокомплекс» банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2023 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О.

Ліквідатор в межах виконання повноважень звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 13.10.2023 вих. № 459 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з їх бездіяльністю в частині уникнення задавнення кредиторської заборгованості боржника, що спричинило банкрутство ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 554 874,25 грн.

14.11.2023 через систему Електронний суд кредитор у справі про банкрутство ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подало до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» у порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, шляхом накладення арешту на майно засновників банкрута.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» від 14.11.2023 про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ «Ульяновський зернокомплекс».

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції вказав, що подана Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» заява про забезпечення заяви ліквідатора, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову. Кредитором до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, а саме реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо. Заявником не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17.

Апелянт зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника носить майновий характер щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» 3 554 874,25 грн. За рахунок стягнутих коштів згідно вимог КУзПБ формується ліквідаційна маса, яка спрямовується на задоволення вимог кредиторів.

Апелянт вказує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

На думку апелянта, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливістю розпоряджатися (відчужувати) ним.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 у справі №915/1231/17 та прийняти нове рішення, яким до набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1231/17 в межах розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаними боржника, накласти арешт на майно засновників (учасників) боржника ТОВ «Ульяновський зернокомплекс».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17.

Відповідач вказала, що кредитор не наводить конкретних обставин, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходів забезпечення призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення у разі задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників Боржника. Кредитор в обґрунтування своїх вимог про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності ставлять саме гіпотетичні (не підтверджені) припущення, що відповідачі можуть ухилитися від виконання судового рішення.

Відповідач також вказує, що кредитор не забезпечив дотримання засад розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову - з урахуванням відсутності будь-яких підстав вважати та будь-яких доказів вчинення відповідачами дій до ускладення/ухилення від виконання судового рішення у справі.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 у справі №915/1231/17, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 у справі №915/1231/17 залишити в силі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1231/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1231/17 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1231/17 в частині розгляду заяви Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» від 14.11.2023 про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 залишено без руху; встановлено Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До даної заяви були додані докази доплати судового збору у сумі 134,20 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.01.2024; призначено справу № 915/1231/17 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 08 лютого 2024 року о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

08.02.2024 у судовому засіданні прийняли участь ліквідатор ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» - арбітражний керуючий Багінський А.О., представник ОСОБА_1 - адвокат Шишканов О.А. та представник ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» - Кордас Ж.А.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси..

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023, якою призначено справу № 915/1231/17 до розгляду на 08 лютого 2024 року о 10:30, направлялася на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 08.02.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників у справі про банкрутство, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/1231/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновський зернокомплекс».

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2018 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ульяновський зернокомплекс» банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2023 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О.

Ліквідатор в межах виконання повноважень звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 13.10.2023 вих. № 459 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника за зобов`язаннями боржника у зв`язку з їх бездіяльністю в частині уникнення задавнення кредиторської заборгованості боржника, що спричинило банкрутство ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 554 874,25 грн.

26.10.2023 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява ліквідатора від 13.10.2023 № 460, про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, на майно засновників боржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2023 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» арбітражного керуючого Багінського А.О. від 13.10.2023 № 460 про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

14.11.2023 через систему Електронний суд кредитор у справі про банкрутство ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» подало до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення заяви ліквідатора ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» Багінського А.О. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ «Ульяновський зернокомплекс» у порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, шляхом накладення арешту на майно засновників банкрута, а саме:

1) На майно ОСОБА_1 (РНОКПП код НОМЕР_1 ) :

- Земельна ділянка 3222488200:07:002:5377 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада. Шпитьківська (у податковій заставі);

- Земельна ділянка 3222488200:07:002:5378 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада. Шпитьківська, «Кочур» садівниче товариство;

- садовий будинок , садовий будинок Загальна площа (кв.м): АДРЕСА_1 ;

- Земельна ділянка 3222488200:07:002:0139 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада. Шпитьківська;

- Земельна ділянка 3222488200:07:002:0138 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада. Шпитьківська;

- нежиле приміщення, загальною площею 80,44 кв.м АДРЕСА_2 ;

На майно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

- житловий будинок Загальна площа (кв.м): 48.7 Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Михайлівка, Новоодеська ТГ (село Михайлівка), вулиця Хомченко, будинок 61.

- земельна ділянка 4824883700:13:025:0001 Миколаївська область, Миколаївський район, с. Михайлівка, вул. Хомченко, 61.

В обґрунтування заяви, кредитор, посилаючись на ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стверджує, що засновники боржника не вжили своєчасно заходів для запобігання банкрутства. Кредитор наголошує, що дії ліквідатора в частині притягнення до субсидіарної відповідальності засновників товариства - банкрута спрямовані на задоволення вимог кредитора.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Водночас, зі змісту норми пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19).

В даному випадку, суд першої інстанції розглядає заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у сумі 3 554 874,25 грн. Дана заява ліквідатора носить майновий характер. Тобто фактично ціна позову становить у даному випадку 3 554 874,25 грн.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення обґрунтованість заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У даному випадку, всі доводи апелянта зводилися до того, що відповідачі, дізнавшись про звернення з заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності, можуть вчинити дії щодо відчуження належного їм нерухомого майна задля його приховування та можливості уникнути виконання рішення суду, однак такі посилання апелянта ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Апелянт не надав жодних доказів того, що відповідачами вживалися дії по відчуженню належного їм нерухомого майна третім особам з метою уникнення виконання рішення суду на користь позивача.

Таким чином, подана Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» заява про забезпечення заяви ліквідатора, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

В той же час, колегія суддів зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як було встановлено вище, ціна позову становить у даному випадку 3 554 874,25 грн.

Тоді як апелянт просить накласти арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не зазначаючи вартість такого майна. Тобто кредитор просить накласти арешт на майно, вартість якого може значно перевищувати вартість ціни позову, не обмежуючись сумою заявленою ліквідатором до стягнення. Такі дії кредитора суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами і є самостійною підставою для відмови у забезпеченні заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що заявником не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного кредитором заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам апелянта до ухвалення рішення у справі, або про неможливість захисту вказаних прав, свобод та інтересів без вжиття заявлених заходів забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» про забезпечення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що у справах №905/466/22, №905/448/22 Верховний Суд вказав, що вимоги надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчать про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Адже правова природа спірних відносин у справах №905/466/22, №905/448/22 та даній справі №915/1231/17, а також обставини справ - істотно відрізняються:

1) У справах №905/466/22, №905/448/22 розглядалися спори про стягнення простроченої заборгованості за поставлений товар. Отже, сам факт ухилення відповідачами у справах №905/466/22, №905/448/22 вже є обставинами, що можуть свідчити про їх намір уникати виконання судових рішень, у разі задоволення позовів. У даній справі №915/1231/17 до вирішення спору не встановлено факт наявності чи відстуності у засновників Боржника грошових зобов`язань.

2) У справах №905/466/22, №905/448/22 відповідачі мали податковий борг, що ймовірно свідчило про їх важке фінансове становище та складнощі у господарській діяльності, що у майбутньому могло ускладнити виконання судових рішень, в разі задоволення позовів. У даній справі №915/1231/17 відсутні відомості про податкові борги засновників Боржника чи інші обставини, які могли ускладнити виконання рішення у випадку задоволення заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності.

3) У справах №905/466/22, №905/448/22 розглядалися вимоги позивачів про вжиття заходів забезпечення позовів - в межах суми позовних вимог, з метою дотримання вимог співмірності. У даній справі №915/1231/17 - кредитор просить накласти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 незалежно від його вартості.

Також помилковим є посилання апелянта на ст. 40 КУзПБ, оскільки дані норми стосуються саме забезпечення вимог кредиторів та стосується саме боржника та його майна.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по справі №915/1231/17 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран