Ухвала

від 17.10.2023 по справі 908/3410/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/3410/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізької області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О.- головуючий, Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 (суддя Сушко Л.М.)

у справі № 908/3410/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Траверсін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ БІ Груп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області ) 07.09.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ БІ Груп" та закриття провадження у справі № 908/3410/21.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без руху у зв`язку з тим, що скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави про поновлення строку на касаційне оскарження, які наведені у касаційній скарзі визнані судом неповажними.

04.10.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області подало до Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.09.2023, в якій зазначає про поновлення строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

У вказаному клопотанні скаржник в обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, зазначив, що чинним законодавством України не передбачений конкретно визначений строк на повторне звернення з заявою (касаційною скаргою ) до господарського суду, тобто звернення до суду з повторною заявою (касаційною скаргою) є не обмеженим за часом. Також скаржник посилається на те, що норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання для поновлення пропущеного процесуального строку, проте забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Крім того, скаржник зазначає, що ГУ ДПС у Запорізькій області з усіма його працівниками живуть і працюють в місті Запоріжжя, яке є прифронтовим (за 30 км від гарячих точок бойових дій), що суттєво ускладнює життя та роботу усіх запорожців. Також, скаржник вказує, що на рахунках ДПС були відсутні грошові кошти, і податкова була позбавлена можлистості вчасно сплатити судовий збір та відповідно подати касаційну скаргу.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов`язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Посилання скаржника на те, що працівники скаржника проживають у місті Запоріжжя, яке є прифронтовим містом, що ускладнює роботу податкових органів, внаслідок чого пропущено строк на касаційне оскарження, не є обґрунтованою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства.

Також, не є обгрунтованою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, посилання скаржника на те, що на рахунках ДПС були відсутні грошові кошти і податкова була позбавлена можлистості вчасно сплатити судовий збір та відповідно подати касаційну скаргу, оскільки ГУ ДПС у Запорізькій області було сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 ще 22.06.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №2328, проте повторно касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на зазначені судові рішення у справі № 908/3410/21 було подано до Верховного Суду лише 07.09.2023, тобто більш ніж через 2 місяці після усунення обставин, які стали підставою для повернення касаційної скарги (сплати судового збору).

Колегія суддів зазначає, що подання повторної касаційної скарги з моменту повернення судом вперше поданої касаційної скарги має здійснюватись з урахуванням розумних строків та без зайвих зволікань.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

ГУ ДПС у Запорізької області у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені ГПК України строки), у зв`язку з чим Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №908/3410/21 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/20755/21 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 у справі № 908/3410/21.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк