Постанова

від 08.11.2023 по справі 127/24479/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 127/24479/22

провадження № 61-7670св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіна ЛТД», Головне управління Національної поліції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року у складі судді Волошина С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна ЛТД» (далі - ТОВ «Регіна ЛТД»), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року ТОВ «Регіна ЛТД» на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» № НОМЕР_2) опубліковано статтю, автором якої є ОСОБА_2 , під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6».

У вказаній статті розміщено наступну інформацію:

«ІНФОРМАЦІЯ_7.

... ІНФОРМАЦІЯ_8».

... ІНФОРМАЦІЯ_9».

ІНФОРМАЦІЯ_10.».

Такого ж самого змісту стаття була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_11 року відповідачем ТОВ «Регіна ЛТД» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12» (загально відкритий режим доступу до статті: ІНФОРМАЦІЯ_13).

Позивач вважав зазначену інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації, в зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, неправомірними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки він зазнав певних страждань через безпідставні висловлювання посадової особи ГУНП у Вінницькій області щодо нього, які дали негативну оцінку його особистим якостям, поставили під сумнів його кваліфікацію як адвоката.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на 5 (п`яті сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» НОМЕР_3) під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_14»

ІНФОРМАЦІЯ_7.

... ІНФОРМАЦІЯ_15».

... ІНФОРМАЦІЯ_16».

ІНФОРМАЦІЯ_10».

- визнати недостовірною інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини» під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_17»

ІНФОРМАЦІЯ_7.

... ІНФОРМАЦІЯ_18».

... ІНФОРМАЦІЯ_16».

ІНФОРМАЦІЯ_10.».

- зобов`язати ТОВ «Регіна ЛТД» припинити розповсюдження опублікованого ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини» під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «ІНФОРМАЦІЯ_19», шляхом вилучення вказаного інформаційного матеріалу з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2

- зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_4 року на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» НОМЕР_3) під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_19», шляхом опублікування, у місячний термін, з дня набрання рішенням законної сили, на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5», шрифтом, яким була надрукована спростована інформація, наступного тексту спростування недостовірної інформації:

«ІНФОРМАЦІЯ_20»

ІНФОРМАЦІЯ_7.

... ІНФОРМАЦІЯ_8».

... ІНФОРМАЦІЯ_16».

ІНФОРМАЦІЯ_21.».

- зобов`язати ТОВ «Регіна ЛТД» спростувати недостовірну інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини», під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «ІНФОРМАЦІЯ_19», шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини», на строк, який дорівнює строку розміщення недостовірної інформації, наступного тексту спростування недостовірної інформації:

«ІНФОРМАЦІЯ_22»

ІНФОРМАЦІЯ_7.

... ІНФОРМАЦІЯ_23».

... ІНФОРМАЦІЯ_16».

ІНФОРМАЦІЯ_24.».

- стягнути з відповідачів у рівних частинах на його користь моральну шкоду завдану розповсюдженням відносно нього наведеної недостовірної інформації, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію, та порушує його особисті немайнові права, у розмірі 116 000 (сто шістнадцять тисяч) грн 00 коп та документально підтверджені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на 5 (п`ятій сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» № НОМЕР_2) та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_25»».

Зобов`язано ТОВ «Регіна ЛТД» спростувати недостовірну інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_4 року на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» № НОМЕР_2) та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «ІНФОРМАЦІЯ_26», шляхом опублікування у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили, у газеті «ІНФОРМАЦІЯ_5», шрифтом, яким була надрукована спростована інформація, та шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини», на строк, який дорівнює строку розміщення недостовірної інформації, наступного тексту спростування недостовірної інформації відповідно:

«ІНФОРМАЦІЯ_27».

Стягнуто з ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що поширена в досліджуваній статті інформація в частині коментаря начальника Хмільницької поліції ОСОБА_8 зі змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_28», принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , як адвоката, оскільки вказує на обставину застосування ним, як адвокатом, методів захисту свого клієнта, які не грунтуються на нормах КПК України. Реальне надання адвокатом своєму клієнту такого роду порад вказувало б на низьку кваліфікацію адвоката, який поза спектром всіх наданих КПК України засобів захисту клієнта обрав тактику на затягування досудового розслідування та уникнення отримання підозри, що безперечно принижує ділову репутацію ОСОБА_1 як адвоката.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Поряд із цим, згідно з пункту 3 частини першої статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» автор статті (а отже і засіб масової інформації) не несе відповідальності за поширення інформації, яка є дослівним відтворенням виступу чи коментарем певної публічної/службової особи.

Районний суд вважав, що позивач довів факт поширення щодо нього негативної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у наведеній вище статті, і викладене не є оціночним судженням. Відповідач ГУНП у Вінницькій області не довело факту достовірності (правдивості) цієї інформації, що надана в коментарі журналісту його працівником у досліджуваній статті. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд дійшов висновку, що спростування недостовірної інформації має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Оскільки відповідачем ГУНП у Вінницькій області порушено право позивача на недоторканість його ділової репутації, тому суд вважав, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, який є цілком розумним, справедливим та зваженим з огляду на задоволений обсяг позовних вимог.

Іншу частину поширеної відповідачами стосовно позивача інформації районний суд вважав оціночними судженнями.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, що поширена вищевказана інформація, наведена у дослідженій статті, як дослівний коментар начальника Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10., за об`єктивним змістом є твердженням про існування певного факту, який є негативним, таким, що впливає на ділову репутацію адвоката та не є оціночним судженням.

Указаний коментар принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1., як адвоката, оскільки вказує на обставину застосування ним, як адвокатом, методів захисту свого клієнта, які не ґрунтуються на нормах Кримінально-процесуального кодексу України. Реальне надання адвокатом клієнту такого роду порад вказувало б на низьку кваліфікацію адвоката, який поза спектром всіх наданих КПК України засобів з захисту клієнта обрав тактику на затягування досудового розслідування та уникнення отримання підозри, що принижує ділову репутацію позивача як адвоката.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висловлена начальником Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10. інформація у досліджуваній статті відносно адвоката ОСОБА_1 є недостовірною, такою, яка не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало, а також такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

Крім того, апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що неправомірними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду. Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно керувався тим, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації позивачу заподіяно моральної шкоди, яка виразилася у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ГУНП у Вінницькій області моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, яку визначив з урахуванням усіх обставин справи, тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди є Державна казначейська служба України, оскільки відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ГУ НП у Вінницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ГУ НП у Вінницькій області мотивована тим, що помилковими є висновки районного суду про те, що інформація, яка поширена відповідачами, є недостовірною і такою, що порушила права позивача.

Зазначає, що коментар, наданий начальником Хмільницького районного відділу поліції (далі - РВП) редакції «33-канал» ГУНП у Вінницькій області є достовірним й таким, що відповідає дійсності.

Посилається на те, що належним відповідачем у справах про відшкодування моральної шкоди є Державна казначейська служба України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ГУ НП у Вінницькій області вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 757/50534/17-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи й ухвалено законні судові рішення, які не підлягають скасуванню.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судом установлено, що у друкованій статті на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» № НОМЕР_2) за ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12», було розміщено статтю під заголовком (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_19», в якому було розповсюджено інформацію, яку позивач, вважає такою, що безпосередньо його стосується та є недостовірною, а саме в частині (далі - цитація мовою оригіналу із дотриманням пунктуації та орфографії автора):

«ІНФОРМАЦІЯ_29».

ІНФОРМАЦІЯ_7.

..ІНФОРМАЦІЯ_30».

...ІНФОРМАЦІЯ_31».

ІНФОРМАЦІЯ_10».

Автором указаної статті є журналіст газети «33-й» канал ОСОБА_2 (а. с. 24-31).

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 629 від 26 січня 2009 року, виданого Вінницькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність (а. с. 8).

З договору про надання правової допомоги № 1 ВВБ від 29 вересня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 надає правову допомогу ОСОБА_9 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР 13 серпня 2021 року за № 42021022330000040 (а. с. 9-10).

Згідно з довідкою Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його власника № 132/2022-Д від 17 жовтня 2022 року за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://33kanal.com встановлено, що його власником є ТОВ «Регіна ЛТД» (а. с. 37-40).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ГУ НП у Вінницькій області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Щодо позовних вимог про визнання недостовірною інформації, припинення її розповсюдження та спростування

Відповідно до статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Тлумачення частини четвертої статті 277 ЦК України у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Встановлено, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , як адвокат ОСОБА_9., був присутнім під час проведення процесуальних дій з вилучення речових доказів та техніки, яка проводила збір соняшника в Хмільницькому районі. 20 жовтня 2021 року. ОСОБА_9 разом із позивачем перебував на особистому прийомі у заступника начальника ГУНП у Вінницькій області - начальника слідчого управління ОСОБА_11., за адресою: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, з питань проведення неупередженого, повного та об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження, після чого ОСОБА_9 повідомлено про підозру.

Також у друкованій статті на 5 (п`ятій) сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_5» № НОМЕР_2) за ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ІНФОРМАЦІЯ_11 року на веб-сайті https://33kanal.com, у розділі «Новини», було розміщено статтю під заголовком (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_32», в якому було розповсюджено інформацію, яку позивач, вважає такою, що безпосередньо його стосується та є недостовірною, а саме в частині (далі - цитування мовою оригіналу із дотриманням пунктуації та орфографії автора):

«ІНФОРМАЦІЯ_29».

ІНФОРМАЦІЯ_7.

...ІНФОРМАЦІЯ_33».

...ІНФОРМАЦІЯ_31».

ІНФОРМАЦІЯ_34».

Автором указаної статті є журналіст газети «33-й» канал ОСОБА_2 .

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що поширена в досліджуваній статті інформація в частині коментаря начальника Хмільницької поліції ОСОБА_8 принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , відтак його позовні вимоги про визнання недостовірною інформації, припинення її розповсюдження та спростування недостовірної інформації є обґрунтованими.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що судами надано правильну оцінку доводам сторін та доказам на їх підтвердження.

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили факт приниження честі, гідності та ділової репутації адвоката ОСОБА_1. внаслідок поширення коментаря начальника Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10., а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_28».

Зазначений коментар начальника Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10. є фактичним твердженням, спростувати яке ГУНП у Вінницькій області під час судового розгляду не змогло.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно визнали вказану інформацію у досліджуваній статті щодо позивача недостовірною, та такою, яка не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало, а також такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що коментар, наданий начальником Хмільницького РВП редакції «33-канал» ГУНП у Вінницькій області є достовірним й таким, що відповідає дійсності, оскільки зазначені доводи не підтвердилися під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій на підставі належно оцінених доказів, урахувавши зміст поширеної начальником Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10. інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, правильно виходили з того, що позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в інших частинах, крім відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій правильно вважали заявлену до визнання недостовірною та спростування інформацію оціночними судженнями.

При цьому судами правильно враховано, що позивач є адвокатом, отже, публічною особою, межа допустимої критики щодо якого є, значно ширша, ніж окремої пересічної особи.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що така критика на підставі частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженнями та не може бути перевіреною на предмет її відповідності, оскільки ОСОБА_1 , є публічною особою, а межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З урахуванням обставин справи та контексту поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалися критики дій позивача на посаді публічної (посадової) особи, рівень критики якої є значно ширшим.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації, припинення її розповсюдження та спростування - без змін.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Встановлено, що коментар начальника Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10., а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_28» принизив честь, гідність та ділову репутацію адвоката ОСОБА_1.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача.

Судами попередніх інстанцій визнано, що наведені позивачем обставини спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес, тобто заподіяли йому моральну шкоду. Отримані позивачем страждання були результатом безпідставних висловлювань посадової особи ГУНП у Вінницькій області щодо нього, які дали негативну оцінку його особистим якостям, поставили під сумнів його кваліфікацію як адвоката.

Верховний Суд не бачить причин щоб не погодитися з таким висновком.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.

Районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача ГУНП у Вінницькій області моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, оскільки він є цілком розумним, справедливим та зваженим з огляду на задоволений обсяг позовних вимог.

Верховний Суд вважає, що присуджена судом першої інстанції сума морального відшкодування не є очевидно неспівмірною. Отже, відсутні підстави для перегляду розміру відшкодування моральної школи.

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що ГУНП у Вінницькій області не є належним відповідачем у справах про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), належним відповідачему справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Проте, Верховний Суд звертає увагу на таке.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що:

«кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 227/4691/21 (провадження № 61-3733св23) зазначено:

«втім суди не врахували, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишену без змін апеляційним судом, в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000 грн належить змінити».

З огляду на зазначене, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме: абзац п`ятий резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року слід викласти в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) 00 копійок компенсації моральної шкоди».

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Касаційну скаргу ГУНП у Вінницькій області задоволено частково, а саме - змінено лише частково резолютивну частину судового рішення, відтак ГУНП у Вінницькій області, як особа, яка подала касаційну скаргу, не отримало очікуваного результату, на який сподівалося при поданні касаційної скарги. З огляду на зазначене, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації, припинення її розповсюдження й спростування залишити без змін.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2023 року в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) 00 копійок компенсації моральної шкоди».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець