Постанова

від 14.11.2023 по справі 504/2800/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 504/2800/17

Провадження № 51 - 3849 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

яка діє в своїх інтересах та інтересах

неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 в режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160000000884 від 05 грудня 2016 року щодо

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грузьке Макарівського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 .

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 серпня 2021 року ОСОБА_9 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

У задоволені клопотання адвоката ОСОБА_10 про застосування акту амністії та звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання відмовлено.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 заявлений у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» задоволено частково:

Стягнуто з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 суму матеріальних збитків, завданих в результаті знищення автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 , у розмірі 29 393 гривні 91 копійка та витрати на складання висновку фахівця у розмірі 1 500 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну смертю особи, у розмірі 9 600 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 як законного представника малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду, заподіяну смертю особи, у розмірі 9 600 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 як законного представника малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шкоду, завдану у зв`язку з втратою годувальника, щомісячними платежами по 533,33 гривні, починаючи з 06.12.2016 року по досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальним розміром 102 932 гривні 69 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну смертю особи, у розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 як законного представника малолітнього ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну смертю особи, у розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_9 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» задоволено частково:

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_11 9 155 гривень 00 копійок на спорудження пам`ятника.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2016 року на:

- вантажний автомобіль «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_2 , належний ТОВ «Експрес Бетон», м. Київ Святошинський район, вул. Святошинська, 34-А, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видано 31.08.2011 року ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві.

- автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_1 , належний померлому ОСОБА_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 видано 01.06.2010 РЕВ № 7 при УДАІ ГУМВС України в Одеський області.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів загальною вартістю 10 187,60 гривень.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

05 грудня 2016 року приблизно о 08-55 год. ОСОБА_9 керував технічно справним вантажним автомобілем «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_2 , у денну пору доби, в умовах необмеженої видимості, здійснював рух по асфальтованому дорожньому покриттю, яке було покрито інієм автодороги «Одеса Мелітополь», на якій організований двосторонній дворядний рух у кожному напрямку, що поділені розділювальною смугою шириною 3.9 м., смуги руху позначенні переривчастою лінією дорожньої розмітки, з боку м. Одеса у напрямку смт. Доброслав, по правій смузі свого напрямку руху, з невстановленою органами слідства швидкістю руху.

Діючи самовпевнено, ОСОБА_9 був неуважним, рух керованого автомобіля постійно не контролював, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки та стану дорожнього покриття, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.

ОСОБА_9 , здійснюючи подальший рух та, наближаючись до 26 км + 850 м зазначеної автодороги, яка проходить через Лиманський район Одеської області, гарантовано не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, на спуску проїзної дороги за ходом його руху у порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) відволікся від керування, внаслідок чого, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя, де скоїв наїзд на автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_1 , що стояв на узбіччі, та його водія ОСОБА_11 , який знаходився біля свого транспортного засобу напроти передньої лівої двері, за межами проїзної частини. Внаслідок наїзду на ОСОБА_11 був відкинутий на покриття узбіччя, де мало місце перекочування коліс автомобіля «ТАТА LPT 613» через тіло останнього.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1014-3793 від 18.01.2017 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці пригоди.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_6 , цивільних позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 залишено без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_9 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не перевірив належним чином вирок суду першої інстанції, в порушення вимог ст. 419 КПК України не навів в ухвалі переконливих мотивів при фактичному залишенні без задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілої та цивільних позивачів і не зазначив належного обґрунтування прийнятого рішення. Не погоджується із висновком апеляційного суду щодо необхідності залишення без зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в частині відмови у задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 , а саме: про стягнення з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 19 199, 88 грн.; витрат на поховання в розмірі 10 045 грн.; про стягнення солідарно з ТОВ «Б 25», ТОВ «Експрес Бетон» відшкодування витрат у зв`язку зі смертю годувальника на користь ОСОБА_7 щомісячно в розмірі 533, 33 грн., починаючи з 06 грудня 2016 року до досягнення ним 18 років, тобто до 11 січня 2033 року, що складає 109 332,88 грн., на користь ОСОБА_6 щомісячно в розмірі 533,33 грн., починаючи з 06 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року, що складає 4 799,97 грн.; про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн. на обох.

Ухвала Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині прийнятого рішення щодо цивільного позову ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_9 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» в касаційній скарзі не оскаржується.

У відзиві на касаційну скаргу директор ТОВ «Б 25» ОСОБА_14 вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Представник потерпілої ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу частково обґрунтованою, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 127 КПК підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за апеляційними скаргами представника цивільного позивача ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 , а також прокурора в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , зазначених вимог закону не дотримався.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представник цивільного позивача ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 , а також прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 , не погодившись із вироком суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів, зокрема ОСОБА_6 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , до ОСОБА_9 , ТОВ «Б 25», ТОВ «Експрес Бетон», ПАТ «ПЗУ Україна», подали апеляційні скарги з наведенням обґрунтування вимог щодо скасування та зміни вироку суду першої інстанції в цій частині, доводи яких в цій частині є аналогічними доводам касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_6 .

В обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг представник цивільного позивача ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 та прокурор, зазначили, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині вимоги про стягнення 19 199, 88 грн. як відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» визнала такі позовні вимоги та погодилася з виплатою ОСОБА_6 такого відшкодування і отримало усі необхідні документи для здійснення такої виплати. В обґрунтування цих доводів апеляційних скарг зазначено про те, що потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона та малолітня дитина знаходилися на утриманні загиблого, не працювала, займалася утриманням малолітньої дитини, на час смерті ОСОБА_11 дитині був 1 рік та 11 місяців і в такому віці дитина могла знаходитися тільки на вихованні у матері. Жодних питань або заперечень щодо таких обставин зі сторони учасників справи не виникало. Крім зазначених обставин, на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги в цій частині представник потерпілої долучив довідку Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31 серпня 2021 року № 314, згідно якої ОСОБА_6 в період з 2015 року по 01 вересня 2017 року знаходилася в декретній відпустці та навчалася на заочній формі у Ізмаїльському державному гуманітарному університеті. Єдиним годувальником сім`ї був ОСОБА_11 . Документи, що підтверджували знаходження ОСОБА_6 на утриманні, надавалися до страхової компанії, що здійснює відшкодування.

За таких обставин, на думку осіб, які подали апеляційні скарги, позов ОСОБА_6 до ТОВ СК «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_11 , в розмірі 19 199, 88 грн. підлягав задоволенню, а вирок суду першої інстанції в цій частині зміні (скасуванню з винесенням нового судового рішення).

Крім того, представник потерпілої та прокурор в апеляційних скаргах заперечували висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ «Б 25», ТОВ «Експрес Бетон» про стягнення із них солідарно відшкодування витрат у зв`язку зі смертю годувальника на користь ОСОБА_7 щомісячно в розмірі 533, 33 грн., починаючи з 06 грудня 2016 року до досягнення ним 18 років, тобто до 11 січня 2022 року, що складає 109 332, 88 грн.; на користь ОСОБА_6 щомісячно в розмірі 533, 33 грн., починаючи з 06 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року, що складає 4 799,97 грн.; моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн. на обох.

В обґрунтування такої позиції зазначили про те, що матеріали кримінального провадження містять докази того, що ОСОБА_9 працював на підприємстві (ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25»), а не працював по угоді від 01 грудня 2016 року № 01/12/16 (договір-підряду), у зв`язку із чим вищезазначені позовні вимоги, з урахуванням практики судів, підлягали задоволенню. Зокрема, на підтвердження факту наявності між ОСОБА_9 та підприємством трудових відносин, представник потерпілої звернув увагу апеляційного суду і просив повторно дослідити угоду на виконання підрядних робіт від 01 грудня 2016 року, укладену між ОСОБА_9 та ТОВ «Б 25», пропуск на ім`я ОСОБА_9 , шляхові листи, видаткові касові ордери від 17 лютого 2017 року, від 06 березня 2017 року, від 06 квітня 2017 року, від 04 травня 2017 року, від 06 червня 2017 року, податкові розрахунки сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податків за 4 квартал 2016 року, за 1 квартал 2017 року, за 2 квартал 2017 року.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Правовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 901 ч. 1 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ст. 21 ч. 1 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, яка протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи), шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулюєпроцес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

При цьому за підрядним договором оплачується непроцес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. (Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі№ 908/6036/14).

Проте, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України, зазначені доводи апеляційних скарг представника потерпілої та прокурора з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також вказаних вимог закону, належним чином не перевірив та не зазначив в ухвалі обґрунтованих мотивів, з яких в цій частині апеляційні скарги визнано необґрунтованими, дійшовши до передчасного висновку про їх безпідставність.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, з метою з`ясування та перевірки усіх обставин і прийняття рішення за цивільним позовом ОСОБА_6 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , до ОСОБА_9 , ТОВ «Б 25», ТОВ «Експрес Бетон», ПАТ «ПЗУ Україна» колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду та в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в цій частині підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, оскільки цим не погіршується становище засудженого ОСОБА_9 .

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог процесуального закону та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року та в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 серпня 2021 року щодо ОСОБА_9 в частині прийнятого рішення щодо цивільного позову ОСОБА_6 , діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , до ОСОБА_9 , ТОВ «Б 25», ТОВ «Експрес Бетон», ПАТ «ПЗУ Україна» скасувати і призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3