Постанова

від 15.11.2023 по справі 188/309/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6455/23 Справа № 188/309/22 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпроапеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ЯструбОлександр Петрович,на рішенняПетропавлівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від17квітня 2023року вцивільній справіномер 188/309/22за позовом ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «ДТЕК«Павлоградвугілля»,третя особа:Відокремлений підрозділ«Шахтоуправління Першотравенське»Приватного акціонерноготовариства «ДТЕК«Павлоградвугілля»,про скасуваннянаказу,поновлення нароботі тастягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», третя особа: Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 07.11.2016 року по 10.12.2021 року позивач працював у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК «Павлоградвугілля» на посаді гірника підземного другого розряду з повним робочим днем у шахті. 28.08.2017 року його було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків.

Наказом №346-к від 26.03.2019 року позивача було поновлено на роботі, відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2019 року.

10.12.2021 року позивача було звільнено за прогули без поважної причини.

22.03.2022 року він отримав копію наказу №2438-к та трудову книжку, але вважає своє звільнення незаконним, оскільки в його діях чи бездіяльності відсутні конкретні ознаки порушення трудових обов`язків.

Позивач зазначає, що з 10.05.2019 року він не може виконувати свої трудові обов`язки, оскільки відповідач його не допускає на робоче місце в зв`язку з відстороненням, що і зумовило його звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ №2438-к від 10.12.2021 року директора Хавренкова Р.В. ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про звільнення ОСОБА_1 з посади гірника підземного дільниці шахтного транспорту №2 за порушення трудової дисципліни, що полягає в здійсненні прогулу без поважної причини з 11.05.2019 року по 10.12.2021 року, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України з 10.12.2021 року;

- поновити ОСОБА_1 з 10.12.2021 року на посаді гірника підземного дільниці шахтного транспорту №2 ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;

- стягнути з ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.12.2021 року по 31.03.2022 року в розмірі 20727,48 грн з наступним коригуванням та нарахуванням по час ухвалення рішення суду.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», третя особа: Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля», про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яструб О.П., подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду не містить мотивів відхилення доводів позивача та не надано належної правової оцінки фактів нарахування останньому заробітної плати за вказаний період та щомісячної сплати роботодавцем єдиного соціального внеску та інших обов`язкових платежів, згідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції також залишив поза увагою факт подання роботодавцем до Пенсійного фонду відомостей про зарахування вказаного періоду до спеціального страхового стажу позивача.

Із долучених позивачем письмових доказів безспірно вбачається, що у вказаний період відповідач не вважав факт прогулу з боку позивача, а навпаки протягом 2 років та 7 місяців нараховував заробітну плату та сплачував усі податки та обов`язкові платежі.

Під час розгляду справи було встановлено та не оспорювалось роботодавцем, що позивач за дорученням відповідача щороку проходив медичний огляд, який надає йому право працювати на посаді гірника-підземника.

Наказ від 10.04.2019 року №2246, протоколи засідань комісій від 10.04.2019 року, акти працівників відповідача про вихід на місце мешкання позивача складені відповідачем в односторонньому порядку та до відома позивача не доводились. Позивач не отримував ні письмову, ні усну пропозицію давати пояснення щодо незаконного відсторонення від роботи. Поштові накладні не є доказом вручення позивачу листів, а лише підтверджують їх направлення без опису вкладення. Переконатися що надсилалося позивачу не представляється можливим.

Суд першої інстанції помилково не врахував твердження відповідача про те, що робоче місце позивача (шахта) є підприємством з підвищеною небезпекою, тому допуск до неї можливий лише за умови включення позивача у графік роботи. Поки відповідач не видасть наказ про допуск до роботи позивач фізично не міг пройти на шахту та бути допущеним до роботи.

Позивач звертався 17.05.2019 року до відповідача щодо безпідставного недопущення його на робоче місце, що є доказом того, що він вживав заходи щоб приступити до виконання своїх посадових обов`язків.

Оскаржуваний наказ про звільнення не містить конкретний день місяць, або рік, який рахується позивачу як прогул.

Від відповідача ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Посилання позивача на неврахування судом нарахування відповідачем позивачу заробітної плати за період відсутності, сплати роботодавцем єдиного соціального внеску та інших обов`язкових платежів та підтвердження цього довідкою за формою ОК-5 видану Пенсійним фондом України є необґрунтованим, оскільки на час подання апеляційної скарги сторона позивача була обізнана про ухвалення рішення Петропавлівського районного суду від 02 березня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду по справі №188/1096/22 за позовом ОСОБА_1 до того самого відповідача про стягнення заробітної плати (раніше не додавалося, оскільки справа №188/1096/22 була на розгляді). Зазначеними вище рішеннями було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Також апеляційним судом було встановлено, що посилання на довіку за формою ОК-5 як на доказ нарахованої але не виплаченої заробітної плати є помилковим.

В матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження фактів проходження позивачем періодичних медичних оглядів, замовлених та сплачених роботодавцем, на які посилається апелянт. Надані позивачем довідки №627 від 06.09.21 року та №785 від 25.08.2020 року не можуть бути враховані судом, оскільки не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством. Також з зазначених довідок не вбачається, що стало підставою для їх видачі.

Щодо спростування рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року по справі №188/608/19 неявки позивача на робоче місце зазначає, що наведене не спростовує факту не виходу ОСОБА_1 на роботу для виконання безпосередньо обов`язків за професією гірника підземного дільниці шахтного транспорту №2 з 11.05.2019 року, оскільки наказом від 10.04.2019 року №2246 «Про відсторонення» останнього було відсторонено від роботи виключно до 10.05.2019 року, що вбачається встановленими обставинами у справі №188/608/19.

Відповідач мав би обов`язок видати наказ про допуск до роботи позивача виключно після повторного навчання позивача в період з 11.04.2019 року по 10.05.2019 року та у порядку п. 6, 9 Типового положення проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2015 року №15, і звісно тільки за умови задовільних результатів перевірки знань допустити працівника до роботи у небезпечних умовах праці. Однак позивач так і не з`явився на перевірку знань, що неодноразово йому вказувалось у листах, які наявні в матеріалах справи, тому підстав відповідачу допустити позивача до роботи у небезпечних умовах праці не було.

Пояснення з приводу причин поважності причин відсутності на роботі позивач не надав, а остання фіксація події неявки на роботу позивача без поважної причини відбулася 17.11.2021 року, наказ про звільнення видано 10.12.2021 року, тобто в місячний термін з дня закінчення з`ясування обставин відсутності на роботі, тому немає жодних підстав для висновку, що наказ про звільнення від 10.12.2021 року порушує місячний строк застосування дисциплінарного стягнення.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представники адвокати Яструб О.П. та Довгаль С.М. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити та поновити позивача на роботі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила судове рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю особи, що не з`явилась.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 07 листопада 2016 року згідно з розпорядженням №1348-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу гірником підземним 2 розряду (а.с. 60-61зв., том 1).

Відповідно до наказу від 01.08.2017 року №1015/1-К ОСОБА_1 переміщено на підставі ст. 32 КЗпП України за професією гірник підземний 2 розряду з 01.08.2017 року на дільницю шахтного транспорту №3 (а.с. 62, том 1).

28.08.2017 року ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8, том 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2019 року ОСОБА_1 поновлено за професією гірника підземного на дільниці шахтного транспорту 2 шахта «Ювілейна» ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2019 року наказом №346-к від 06.03.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі за професією гірник підземний дільниці шахтного транспорту №2 з 28.08.2017 року та допущено до роботи після проходження медичного огляду та проходження вступного інструктажу в навчальному пункті, а також провести позапланований інструктаж з питань охорони праці у відповідності до п.п. 8.6, 8.8 Положення про порядок проведення навчання та перевірці знань з питань охорони праці (а.с. 100-100зв, том 1).

Наказом №2246 від 10.04.2019 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи в зв`язку з не проходженням перевірки знань з питань охорони праці до наступного проведення позапланового інструктажу у місячний строк, а саме: до 10 травня 2019 року з метою недопущення виконання дій позивачем, які не відповідатимуть Правилам безпеки у вугільних шахтах та інших нормативно-правовим актам з охорони праці.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу від 10.04.2019 року «Про відсторонення від роботи» та стягнення коштів було відмовлено (а.с. 80-86, том 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року залишено без змін (а.с. 87-89зв, том 1).

Постановою Верховного Суду від 18.10.2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020 року залишено без змін (90-92, том 1).

17 травня 2019 року позивач звертався до Директора ВСП «ШУ Першотравенське» шахта Ювілейна» з заявою про допуск його до робочого місця (а.с. 138, том 1).

З довідок №627 від 06.09.2021 року та №785 від 25.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 проходив періодичні медичні огляди (а.с. 145,146, том 1).

Відповідно до листів від 03.05.2019 року, 24.05.2019 року, 17.05.2019 року, 31.05.2019 року, 06.06.2019 року, 19.06.2019 року, 11.07.2019 року, 19.07.2019 року, 05.09.2019 року, 29.12.2020 року, 19.01.2021 року, 10.11.2021 року відповідачем з`ясовувалась причина неявки позивача на роботі з проханням з`явитися на підприємство та надати пояснення причин відсутності (а.с.63-64, 6565зв, 66-66зв, 67, 68, 69-69зв, 70-70зв, 71-71зв, 72-72зв, 73-73зв, 74-74зв, 75-75зв, 78-79, том 1 ).

13.02.2020 року та 17.11.2021 року комісія у складі трьох працівників підприємства виїжджала з метою з`ясування причин відсутності на роботі позивача за місцем його проживання, за результатами чого було складено акти про відмову від надання пояснювальної записки щодо неявки на роботі без поважних причин (а.с. 76,77, том 1).

До матеріалів справи долучено табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за період з травня 2019 року по грудень 2021 року, з яких вбачається відсутність на роботі позивача (а.с. 106-109зв, том 1).

Відповідно до довідок ППО НПГУ ш. Степова, профспілкової організації ПРУП ш. Степова первинної профспілкової організації НГПУ ш. «Ювілейна», ППО ПРУП ВСП «Шахта

Ювілейна» ОСОБА_1 не є членом цих профспілок (а.с. 110, 111, 112, 113, том 1).

Наказом №2438-к від 10.12.2021 року ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважної причини на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10-10зв., том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст. 142 КЗпП України).

Роботодавець або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк у тому числі і у випадку здійснення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (далі також - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи через прогули є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Судом встановлено, що 07 листопада 2016 року згідно з розпорядженням №1348-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу гірником підземним 2 розряду.

Відповідно до наказу від 01.08.2017 року №1015/1-К ОСОБА_1 переміщено на підставі ст. 32 КЗпП України за професією гірник підземний 2 розряду з 01.08.2017 року на дільницю шахтного транспорту №3.

28.08.2017 року ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2019 року ОСОБА_1 поновлено за професією гірника підземного на дільниці шахтного транспорту 2 шахта «Ювілейна» ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2019 року наказом №346-к від 06.03.2019 року ОСОБА_1 поновлено на роботі за професією гірник підземний дільниці шахтного транспорту №2 з 28.08.2017 року та допущено до роботи після проходження медичного огляду та проходження вступного інструктажу в навчальному пункті, а також провести позапланований інструктаж з питань охорони праці у відповідності до п.п. 8.6, 8.8 Положення про порядок проведення навчання та перевірці знань з питань охорони праці.

Позивач ОСОБА_1 не пройшов перевірку знань з питань охорони праці.

Тому наказом №2246 від 10.04.2019 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи до наступного проведення позапланового інструктажу у місячний строк, а саме: до 10 травня 2019 року з метою недопущення виконання дій позивачем, які не відповідатимуть Правилам безпеки у вугільних шахтах та інших нормативно-правовим актам з охорони праці.

Не погодившись з таким наказом позивач ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу від 10.04.2019 року «Про відсторонення від роботи» та стягнення коштів було відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2021 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020 року залишено без змін.

Відповідно до листів від 24.05.2019 року, 17.05.2019 року, 31.05.2019 року, 06.06.2019 року, 19.06.2019 року, 11.07.2019 року, 19.07.2019 року, 05.09.2019 року, 29.12.2020 року, 19.01.2021 року відповідачем з`ясовувалась причина неявки позивача на роботі з проханням з`явитися на підприємство та надати пояснення причин відсутності.

10 листопада 2021 року позивачу направлено рекомендоване повідомлення про необхідність явки на підприємство 23.11.2021 року для дачі письмових пояснень причин неявки на роботу.

17 листопада 2021 року комісія у складі трьох працівників підприємства виїжджала з метою з`ясування причин відсутності на роботі позивача за місцем його проживання, за результатами чого було складено акт про відмову від надання пояснень щодо причин неявки на роботі.

23 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 також на підприємство не з`явився, причину своєї неявки не повідомив.

З довідок ППО НПГУ ш. Степова, профспілкової організації ПРУП ш. Степова первинної профспілкової організації НГПУ ш. «Ювілейна», ППО ПРУП ВСП «Шахта Ювілейна» вбачається, що ОСОБА_1 не є членом цих профспілок.

З табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за період з травня 2019 року по грудень 2021 року також вбачається, що останній був відсутній на роботі.

Наказом №2438-к від 10.12.2021 року ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважної причини на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача підстав для застосування до позивача ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача із займаної посади за прогул. Поважних причин, які унеможливлювали б його не з`являтися на роботу для виконання своїх обов`язків позивач в судовому засіданні не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про нарахування заробітної плати позивачу та проходження ним за дорученням відповідача медичного огляду, який надає право працювати на посаді гірника підземного, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він вживав заходи приступити до виконання посадових обов`язків, звернувшись 17 травня 2019 року до відповідача щодо безпідставного недопущення його на робоче місце, апеляційний суд також відхиляє, оскільки відповідач не мав права допустити ОСОБА_1 до роботи без проведення позапланового інструктажу,який завершуютьсяперевіркою знаньу виглядіусного опитуванняабо задопомогою технічнихзасобів.Таке допущеннядо роботиє порушеннямп.п.6.6.,6.9 Типового положенняпро порядокпроведення навчанняі перевіркизнань зпитань охоронипраці (НПАОП0.00-4.12-05) .

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої

інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи переважно зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та переоцінки наявних у справі доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Нових доказів,які бдавали підставидля задоволенніпозовних вимог,у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, ОСОБА_1 не надано.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яструб

Олександр Петрович, залишити без задоволення, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 16 листопада 2023 року.

Суддя: