Ухвала

від 16.11.2023 по справі 300/5834/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"16" листопада 2023 р. справа № 300/5834/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в інтересах якого діє Пономарьов Дмитро Геннадійович до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправним та скасування розрахунку, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" з позовом до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправним та скасування розрахунку, стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2023 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач отримав розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 282 384,43 грн. за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році від 17.04.2023, складений Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. З метою уникнення нарахування надмірних штрафних санкцій, Західна філія товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплатила вказану суму адміністративно-господарських санкцій. В той же час, позивач не погоджується з діями відповідача щодо нарахування таких санкцій у зв`язку з тим, що ним дотримано норматив щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2022 році, а також вживались заходи по створенню робочих місць і працевлаштуванню осіб з інвалідністю. У зв`язку з чим, 12.07.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про повернення сум надмірно сплачених адміністративно-господарських санкцій та пені, долучивши при цьому докази працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році. На вказаний лист, Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 17.07.2023 повідомило керівника Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" про те, що розрахунок складається на підставі даних, що надаються роботодавцем у податковому розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а отже законом не передбачено іншого механізму отримання фондом даних для нарахування сум адміністративно-господарських санкцій. Також, повідомлено позивача про право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Як наслідок, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Західною філією товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" за 2022 рік у розмірі 282 384,43 грн. та стягнути з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачені адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 282 384,43 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

12.09.2023 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в письмові докази, судом встановлено таке.

04.05.2023 через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач отримав розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 282 384,43 грн. за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році від 17.04.2023, складений Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (т.1 а.с.12,13).

Згідно платіжної інструкції від 04.05.2023 за №2157 Західна філія товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплатила вказану суму адміністративно-господарських санкцій (т.1 а.с.15).

Вважаючи, що ним дотримано норматив щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2022 році, а також вживались заходи по створенню робочих місць і працевлаштуванню осіб з інвалідністю, 12.07.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про повернення сум надмірно сплачених адміністративно-господарських санкцій та пені, долучивши при цьому докази працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році (т.3 а.с.25,26).

Листом від 17.07.2023 за №03-214/977 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повідомило керівника Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" про те, що розрахунок складається на підставі даних, що надаються роботодавцем у податковому розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а отже законом не передбачено іншого механізму отримання фондом даних для нарахування сум адміністративно-господарських санкцій. Також, повідомлено позивача про право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,посадових та службових осіб (т.3 а.с.27,28).

Вважаючи складений відповідачем розрахунок протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, судом встановлено, що предметом розгляду справи є питання правомірності розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Західною філією товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" за 2022 рік у розмірі 282 384,43 грн. та стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачених адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі та раніше за текстом Закон № 875) особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (ч. 2 ст. 1 Закону № 875).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, Закон № 875 визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Враховуючи оновлений правовий інструментарій, визначений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 за № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування" від 10.03.2023 за № 14-2 та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 за № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 за № 17, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно ч. 13 ст. 19 Закону № 875, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності" від 07.04.2023 за № 307.

Враховуючи зазначене, програмний комплекс "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875;

створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст. 20 Закону № 875;

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік).

Незважаючи на суттєві зміни ст. 19 Закону № 875 щодо виключення обов`язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений ст. 20 Закону № 875 залишився без змін.

Так, згідно ч. 4 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції (ч. 1 ст. 20 Закону № 875).

З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Суд зазначає, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не має ознак нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, оскільки не містить обов`язкових приписів; розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, дією чи бездіяльністю, які в даному випадку породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим, також не підпадає під дію статті 17 КАС України.

Отже, такий Розрахунок є документом, який підтверджує факт діяльності Фонду та є лише носієм доказової інформації, не містить обов`язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів ст. 17 КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 811/1456/17.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що позивач серед іншого, просить визнати протиправним та скасувати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що такі позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а тому провадження у справі в цій частині підлягає до закриття на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки вимога про визнання протиправним та скасування розрахунку не може бути предметом судового розгляду, то відсутні підстави для роз`яснення заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї вимоги, що узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн., то суд зазначає таке.

Заявляючи вказану вимогу, позивач фактично виходив з того, що Західною філією товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" дотримано норматив щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2022 році, а також вживались заходи по створенню робочих місць і працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а отже сума адміністративно-господарських санкцій та пені розрахована відповідачем безпідставно. Відтак, вказана сума адміністративно-господарських санкцій не підлягає сплаті.

В той же час, сума зазначених санкцій та пені сплачена позивачем до бюджету, та на думку позивача підлягає стягненню.

Спірні питання пов`язані із стягненням (поверненням) коштів з державного бюджету врегульовано положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

Суд зазначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України). В даному випадку територіальний орган казначейства.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати (поверненні) коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відтак, вимоги про стягнення коштів сплачених до бюджету повинні звертатись до відповідного органу казначейства, як уповноваженого органу у спорі з приводу повернення (стягнення) майна (коштів) з Державного бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, заявлена вимога про стягнення коштів лежить в площині цивільних правовідносин та у разі ігноруванням належним суб`єктом вимоги про повернення коштів, зважаючи на склад учасників справи, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як наслідок, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн., також підлягає до закриття.

Одночасно, на виконання вимог частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу, що заявлена ним позовна вимога про стягнення сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн., підлягає розгляду в порядку господарського судочинства місцевим господарським судом.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 143, 241, 238, 239, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" (код ЄДРПОУ 33719262, участок Щивки 2/72, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593) в особі Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" (код ЄДРПОУ 37819362, участок Щивки 2/72, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593) до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) про визнання протиправним та скасування розрахунку, стягнення коштів - закрити.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн. відносяться до юрисдикції місцевих господарських судів та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.